Постанова

від 10.06.2015 по справі 915/2150/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2015 р.Справа № 915/2150/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів : Жекова В.І., Пироговського В.Т.

секретар судового засідання Галузінський Н.О.

за участю представників учасників процесу:

від позивача - ОСОБА_11. за довіреністю;

від відповідача - Вацков М.Г. за довіреністю; Тесля Д.В. за довіреністю;

від третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЗІРКА"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 17.03.2015 року

у справі №915/2150/14

за позовом ОСОБА_4

до Приватного підприємства "ЗІРКА"

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору:

Реєстраційна служба Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників підприємства та змін до установчих документів

ВСТАНОВИВ

У грудні 2014 р. ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4) звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "ЗІРКА" (далі - ПП "ЗІРКА") в якому просила визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ПП "ЗІРКА" оформлених протоколом на підставі якого, ОСОБА_4 було виключено зі складу засновників ПП "ЗІРКА" та визнати недійсними зміни до статуту ПП "ЗІРКА" проведені Державним реєстратором реєстраційної служби Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.03.2015 р. (головуючий суддя Коваль С.М.) позовні вимоги задоволено, визнано недійсним рішення зборів учасників Приватне підприємство "ЗІРКА" оформленого протоколом зборів учасників ПП "ЗІРКА" від 22.02.2013 року за № 2/2, визнано недійсними зміни до статуту ПП "ЗІРКА" проведених Державним реєстратором реєстраційної служби Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області, стягнуто з ПП "ЗІРКА" на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2436 грн. 00 коп.

У мотивах прийнятого рішення, суд першої інстанції посилаючись на Закон України "Про господарські товариства" та постанову Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначив, що ОСОБА_4 своєчасно про проведення загальних зборів не повідомили, з питаннями порядку денного не ознайомили, можливості прийняття участі у загальних зборах не надали, порядок денний було сформовано з порушенням законодавства в день проведення зборів.

Судом першої інстанції відхилено доводи відповідача стосовно того, що ним було повідомлено позивача про проведення загальних зборів учасників ПП "ЗІРКА", оформленого протоколом № 2/2 від 22.02.2013 року, та посилання на листи з запрошенням до у часті у загальних зборах, з тих підстав, що з останніх вбачається, що в листах про запрошення ОСОБА_4 на загальні збори засновників ПП "ЗІРКА" повідомлялось, що загальні збори засновників відбудуться 30.10.2012 та 07.12.2012 року, тоді як предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ПП "ЗІРКА", оформленого протоколом № 2/2 від 22.02.2013 року.

Таким чином, господарським суд Миколаївської області дійшов висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні статті 34 ГПК України, щодо повідомлення про проведення 22.02.2013 року загальних зборів у порядку, передбаченому п.5 ст.61 Закону України „Про господарські товариства", п. 6.2 статуту ПП "ЗІРКА", тоді як позивачем доведено недотримання відповідачами вимог закону України "Про господарські товариства" щодо порядку проведення загальних зборів учасників (засновників).

До того ж, місцевий господарський суд зазначив, що відповідач по справі не дотримався вимог чинного законодавства України та установчих документів при скликанні загальних зборів учасників підприємства, оформленого протоколом № 2/2 від 22.02.2013 року, що є порушенням прав його учасника - ОСОБА_4, а тому суд першої інстанції вирішив, що рішення загальних зборів учасників ПП "ЗІРКА" від 22.02.2013 року підлягає визнанню недійсним.

Щодо визнання недійсними змін до статуту ПП "Зірка", проведених Державним реєстратором реєстраційної служби Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області, господарський суд Миколаївської області зазначив, що позовна вимога в частині визнання недійсними змін до статуту ПП "Зірка", проведених Державним реєстратором реєстраційної служби Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області є похідною від позовної вимоги в частині визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ПП "ЗІРКА", оформленого протоколом №2/2 від 22.02.2013 року, оскільки вказані зміни до статуту підприємства затверджені рішенням вказаних загальних зборів учасників, а тому визнання недійсним рішення від 22.02.2013 року загальних зборів учасників ПП "Зірка" з усіх питань порядку денного, обумовлює визнання недійсним й змін до статуту ПП "Зірка", затверджених вказаним рішенням.

Не погоджуючись із даним рішенням до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ПП "ЗІРКА" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення по справі №915/2150/14 від 17 березня 2015 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивачу повністю.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду Миколаївської області від 17 березня 2015 р. по справі №915/2150/14 підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Апелянт зазначає, що посилання позивача на те, що його було виключено зі складу засновників ПП "Зірка" з порушенням норм діючого законодавства та його прав як засновника не відповідають дійсності, так, за твердженням скаржника, 27 жовтня 2009 р. на підставі протоколу загальних зборів №1/2 посвідченого приватним нотаріусом Білявською Т.П. ОСОБА_4 була прийнята до складу засновників ПП "Зірка", з долею у статутному капіталі у розмірі 51000 грн., що складало 50%, проте, як вказує апелянт, незважаючи на обов'язки засновника підприємства ОСОБА_4 так і не сформувала свою долю у статутному капіталі, чим грубо порушила діюче законодавство та обов'язки засновника.

За твердженням апелянта, позивачка також вводить в оману суд стверджуючи що її не було попередньо повідомлено про час та місце проведення будь яких зборів учасників ПП "Зірка". Так, як вказує апелянт, на адресу позивачки декілька разів направлялись листи з запрошенням до участі у загальних зборах, в листах зазначалась дата зборів, та порядок денний.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції недбало були досліджені та оцінені докази, судом також не було прийнято до уваги що позивачем не надано жодного доказу тих обставини на які останній посилається.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 р. апеляційну скаргу ПП "Зірка" прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Жекова В.І., Пироговського В.Т.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 р. за клопотанням представника відповідача було відкладено розгляд справи на іншу дату на підставі п.1 ч.1 ст.77 ГПК України.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення згідно з якими не погоджуються з апеляційною скаргою, вважає її необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПП "Зірка" підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08.07.2014 р. за №18966142, юридична особа ПП "ЗІРКА" була зареєстрована 10.10.2000 року.

28 жовтня 2009 р., на підставі протоколу загальних зборів учасників ПП "ЗІРКА" №1/2 від 27.10.2009 р., було внесено зміни до статуту ПП "ЗІРКА", а саме п.1.1 розділу 1 статут викладено в наступній редакції: учасниками та власниками підприємства є: гр-ка України ОСОБА_6, паспорт серії НОМЕР_1, виданий 18.05.2001 року Приморським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, що проживає: АДРЕСА_1; гр-ка Укрїни ОСОБА_4, паспорт серії НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 04.11.1996 року Київським РВ УМВС України в Одеській області, що проживає: АДРЕСА_2

Також, пунктом 2.1 розділу 5 статуту було визначено, що для здійснення діяльності підприємства за рахунок внесків його учасників створюється статутний капітал, розмір якого складає 102000,00 грн., у тому числі частка ОСОБА_6 в статутному капіталі складає 51000,00 грн., що складає 50 % статутного капіталу, або 50 голосів та частка ОСОБА_4 в статутному капіталі складає 51000,00 грн., що становить 50 % статутного капіталу або 50 голосів.

22 лютого 2013 р. відбулися збори учасників ПП "ЗІРКА", які оформлені протоколом №2/2.

Як вбачається з вищевказаного протоколу загальних зборів учасників ПП "ЗІРКА" №2/2 від 22 лютого 2013 р. на них була присутня ОСОБА_6, що є власником 50 % статутного капіталу, головою зборів обрано ОСОБА_9 - директора ПП "ЗІРКА", секретарем зборів ОСОБА_10 - бухгалтера ПП "ЗІРКА".

У зазначеному протоколі зазначено про відсутність на зборах ОСОБА_4, що володіє 50 % вкладу у статутному капіталі підприємства.

До порядку денного зборів були включені наступні питання: про виключення ОСОБА_4 з числа учасників ПП "ЗІРКА" та про внесення та затвердження змін до статуту ПП "ЗІРКА", та проведення державної реєстрації відповідно до вимог діючого законодавства.

За результатами загальних зборів учасників ПП "ЗІРКА" були прийняті рішення про виключення ОСОБА_4 з числа учасників ПП "ЗІРКА" та затвердження змін до статуту ПП "ЗІРКА", та проведення державної реєстрації відповідно до вимог діючого законодавства.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції, ОСОБА_4 в позовній заяві зазначила про те, що вона не була попередньо повідомлена про час та місце проведення зборів учасників ПП "ЗІРКА", коли та де відбулись збори, хто приймав участь останній не відомо, що, на її думку, суперечить п.6.2 статуту ПП "ЗІРКА" у відповідності до якого засновник має право брати учать у керуванні підприємством в порядку, передбаченому статутом.

Також, позивач зазначив, що нею направлялись листи на адресу ПП "ЗІРКА" на ім'я директора підприємства з вимогою надати звіт про результати господарської діяльності ПП "ЗІРКА", але жодної відповіді отримано не було, що, за твердженням позивачки є порушенням п. 10.1 статуту ПП "ЗІРКА" у відповідності до якого директор зобов'язаний забезпечити регулярне представлення засновнику підприємства звітів, інших даних, необхідних для здійснення їм контролю діяльності підприємства.

До того ж, позивач зазначила про те, що визнання у судовому порядку недійсними рішень загальних зборів учасників товариства про внесення змін до установчих документів товариства тягне за собою, як наслідок скасування державної реєстрації змін до установчих документів товариства після набрання законної сили відповідним рішенням суду, що не відноситься до компетенції суду і здійснюється виключно державним реєстратором у порядку, встановленому законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», а тому позивачка просила суд першої інстанції визнати недійсними зміни до статуту ПП "ЗІРКА", проведені Державним реєстратором реєстраційної служби Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області.

Господарський суд Одеської області приймаючи оскаржуване рішення погодився з доводами позивача та задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду частково погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1 Закону України „Про господарські товариства" господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Статтею 167 Господарського кодексу України встановлено, що корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 є засновником ПП "ЗІРКА" з часткою у статутному капіталі підприємства 50 %, що підтверджується змінами до статуту, які 28 жовтня 2009 р., на підставі протоколу загальних зборів учасників ПП "ЗІРКА" №1/2 від 27.10.2009 р., були посвідчені приватним нотаріусом Білявською Т.П. за №2161.

Відповідно до ст. 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Відповідно до ст.ст. 58, 60 Закону України „Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Частинами 1, 5 ст. 61 Закону України „Про господарські товариства" встановлено, що загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Статутом ПП "ЗІРКА" не передбачено особливого порядку повідомлення учасників даного підприємства про час та місце проведення загальних зборів.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 була відсутня на зборах учасників ПП "ЗІРКА", на яких було прийнято рішення, оформлене протоколом №2/2 від 22.02.2013 р. При цьому, позивач звертаючись до суду першої інстанції зазначила, що про час та місце проведення вказаних зборів вона взагалі не повідомлялась.

Представником ПП "ЗІРКА" заперечувались такі твердження позивача та в якості доказів було надано суду першої інстанції копію письмового повідомлення на ім'я ОСОБА_4 за підписом ОСОБА_9, в якому зазначено про запрошення ОСОБА_4 на загальні збори засновників ПП "ЗІРКА", що відбудуться 30 жовтня 2012 р., а також копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що датоване 24.10.2012 р., копію поштового конверту, опису вкладення та квитанції, що датовані 27.11.2012 р., а також відповідачем надано до суду першої інстанції копію письмового повідомлення на ім'я ОСОБА_4 за підписом ОСОБА_9, в якому зазначено про запрошення ОСОБА_4 на загальні збори засновників ПП "ЗІРКА", що відбудуться 07 грудня 2012 р.

Інших доказів, які б свідчили про повідомлення ОСОБА_4 про загальні збори учасників ПП "ЗІРКА", які відбулися 22.02.2013 р. матеріали справи не містять.

У судовому засіданні Одеського апеляційного господарського суду, представником відповідача було заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи копії квитанції від 04.02.2013 р., яка за твердженням представника ПП "ЗІРКА" підтверджує направлення на адресу ОСОБА_4 повідомлення про загальні збори, які відбулись 22.02.2013 р.

Оригінал квитанції та сам лист, який був надісланий цим поштовим відправленням до суду апеляційної інстанції не надавався, з огляду на їх відсутність у відповідача, про що зазначено представником відповідача у судовому засіданні.

Колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду відхилено вказане клопотання, з наступних підстав.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Обґрунтовуючи причини не подання такого доказу до суду першої інстанції представник відповідача зазначив у судовому засіданні, що ця копія поштової квитанції нібито надавалась суду першої інстанції іншим представником в судовому засіданні, але з невідомих причин ця квитанція в матеріалах справи відсутня. При цьому жодних доказів наведених обставин представником відповідача суду апеляційної інстанції надано не було.

В матеріалах справи відсутнє клопотання представника відповідача про залучення цього доказу під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Протоколи судових засідань також не містять таких клопотань.

За таких обставин колегія відзначає, що причини, наведених заявником, як підстави неможливості подання додаткових доказів не підтвердженні жодними доказами, що відповідно зумовлює відмову у прийнятті судом апеляційної інстанції цих додаткових доказів.

Згідно з п.17 постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, пов'язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб'єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин. Судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

В п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008р. за №13 зазначено, що рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону про господарські товариства. Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. При вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.

Таким чином, суд апеляційної інстанції відзначає, що внаслідок неповідомлення ОСОБА_4 про проведення 22.02.2013 р. загальних зборів ПП "ЗІРКА" позивач як учасник вказаного підприємства була безпідставно позбавлена можливості взяти участь у зборах, на яких прийнято оскаржуване рішення, що в силу ст. 10 закону України "Про господарські товариства" та ст. 167 Господарського кодексу України, якими гарантоване право кожного учасника на участь в управлінні господарського товариства, є безумовним порушенням її корпоративних прав.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що ОСОБА_4 так і не сформувала свою долю у статутному капіталі, чим грубо порушила діюче законодавство та обов'язки засновника, оскільки відповідачем не було надано жодних доказів на підтвердження даних посилань.

До того ж, протокол загальних зборів учасників ПП "ЗІРКА", які відбулися 22.02.2013 р. також не містить жодних посилань на не виконання ОСОБА_4 своїх обов'язків щодо сформування своєї долі у статутному капіталі підприємство, що стало підставою для її виключення зі складу засновників ПП "ЗІРКА".

Що ж стосується позовної вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсними змін до статуту ПП "ЗІРКА", проведених Державним реєстратором реєстраційної служби Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області, колегія суддів вважає, що дані вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовом є вимога особи про захист свого або чужого права чи охоронюваного законом інтересу.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З урахуванням наведеного право позивача на звернення до суду виникає у зв'язку порушенням або оспорюванням його права.

Таким чином, право на звернення особи до суду закон пов'язує з наявністю у такої особи суб'єктивного матеріального права та інтересу, які порушуються, не визнаються чи оспорюються та на захист яких подано позов.

Проте, звернувшись із позовом до суду першої інстанції ОСОБА_4 у прохальній частині свого позову просила визнати недійсними зміни до статуту ПП "ЗІРКА", проведених Державним реєстратором реєстраційної служби Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області при цьому не зазначивши які саме зміни, на її думку, порушують її права та інтереси.

Будь-яких уточнень або змін позовних вимог матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції розглянувши справу також не вказав які саме зміни визнано недійсними.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки ОСОБА_4 не було зазначено у позові з якими саме змінами внесеними до статуту ПП "ЗІРКА" вона не погоджується, не зазначено позивачкою й дати проведення даних змін.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання недійсними змін до статуту ПП "ЗІРКА", проведених Державним реєстратором реєстраційної служби Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 103 Господарського кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що господарським судом Одеської області при прийнятті оскаржуваного рішення не було в повному обсязі враховано усі обставини справи, що призвело до прийняття частково невірного рішення, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню частково, позов ОСОБА_4 задоволенню частково.

Керуючись статтями 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 17.03.2015 року в частині визнання недійсними змін до статуту ПП "ЗІРКА" проведених Державним реєстратором реєстраційної служби Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області (п.3 резолютивної частини рішення) скасувати, у задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті рішення господарського суду Миколаївської області від 17.03.2015 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 12.06.2015 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Пироговський В.Т.