Постанова

від 04.06.2015 по справі 826/269/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/269/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Трейд-Інвест» до Державної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов»язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Трейд-Інвест» звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України та Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій відповідачів, які полягають у неприйнятті податкових накладних №1 від 29.12.2014р., №2 від 29.12.2014р. та №3 від 29.12.2014р., визнання цих податкових накладних зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкових накладних позивача №1 від 29.12.2014р., №2 від 29.12.2014р. та №3 від 29.12.2014р. для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов'язано Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних вказані податкові накладні станом на дату фактичного їх подання до реєстрації - 30.12.2014р. У решті позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна фіскальна служба України звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем та Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, 18 квітня 2013 року укладено договір № 180420131 про визнання електронних документів.

Листом від 26 листопада 2014 року №24647/10/26-53-18-00-11 Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві повідомила позивача про розірвання в односторонньому порядку вищевказаного договору з тих підстав, що підприємство (його посадові особи) відсутнє(-ні) за місцезнаходженням.

30 грудня 2014 року позивачем засобами електронного зв'язку надіслано органу державної фіскальної служби податкову накладну № 1 від 29.12.2014р. на суму ПДВ 38 157,67 грн., податкову накладну № 2 від 29.12.2014 р.на суму ПДВ 13 933,83 грн. і податкову накладну № 3 від 29.12.2014р. на суму ПДВ 39322,17 грн. для здійснення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, як вбачається зі змісту квитанцій №1 про доставку надісланих документів, зазначені податкові накладні не були прийняті податковим органом. При цьому, відмова в їх прийнятті обґрунтована тим, що, можливо, відсутній договір з ДФСУ.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Норми пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачають, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлено, що підставою для неприйняття податкових накладних є порушення вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. Цією нормою також визначено обов'язкові реквізити податкової накладної. Так, у податкові накладні, зокрема, має зазначатись місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Положеннями пунктів 8 - 10 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, визначено, що для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

Причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

Датою та часом подання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі Державній податковій службі є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття.

Зі змісту квитанцій №1 слідує, що надіслані позивачем 30 грудня 2014 року податкові накладні №№ 1, 2, 3 не прийняті податковим органом у зв'язку із тим що, можливо, відсутній договір з ДФСУ.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ані пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, ані пунктом 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних не передбачено такої підстави для відмови у прийнятті податкових накладних, надісланих засобами електронного зв'язку, як можлива відсутність договору з ДФСУ.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що правомірність дій Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо розірвання укладеного з позивачем договору про визнання електронних документів від 18 квітня 2013 року № 180420131 була предметом судового розгляду в адміністративній справі №826/19170/14.

За наслідками розгляду адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Трейд-Інвест» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року, дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від в18 квітня 2013 року № 180420131 визнано протиправними.

Під час розгляду даної справи адміністративними судами було встановлено відсутність у відповідача підстав для розірвання договору про визнання електронних документів, що був укладений з позивачем, в односторонньому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зважаючи на встановлену судом неправомірність дій Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо розірвання укладеного з позивачем договору про визнання електронних документів від 18.04.2013 р. № 180420131, неприйняття Державною фіскальною службою України надісланих позивачем засобами електронного зв'язку податкових накладних від 30 грудня 2014 року №№ 1, 2, 3 з посиланням на можливу відсутність договору з ДФСУ є безпідставним.

Колегія суддів не враховує також посилання апелянта на недостовірність відомостей, зазначених у вказаних податкових накладних в частині місцезнаходження платника податків, позаяк, відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У вищевказаних податкових накладних позивачем зазначено, що його місцезнаходження (податкова адреса): 02105, м. Київ, пр-т. Гагаріна, 2/35 літ. А.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, копія якого наявна в матеріалах справи, місцезнаходженням юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Трейд-Інвест» станом на дату подання податкових накладних (30 грудня 2014 року) є наступна адреса: 02105, м. Київ, Дніпровський район, проспект Ю. Гагаріна, будинок 2/35 літера А.

Таким чином, адреса, зазначена позивачем в податкових накладних, відповідає інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому відповідач необґрунтовано посилається на зміну позивачем місцезнаходження та відсутність його за податковою адресою.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладене та не доводять правомірності та обґрунтованості дій податкового органу.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку.

Проте, колегія суддів вважає помилковим зазначення судом першої інстанції в резолютивній частині постанови обов'язку Державної фіскальної служби України зареєструвати вищевказані податкові накладні в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, з огляду на наступне.

Як випливає зі змісту пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, за відсутності квитанції про прийняття або неприйняття податкової накладної, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки предметом даного спору є правомірність поведінки суб'єкта владних повноважень щодо неприйняття податкової накладної для реєстрації, належним способом захисту порушених прав та інтересів платника податків у цьому разі є визнання неправомірним неприйняття податкових накладних для реєстрації.

Визнання неправомірним неприйняття податкових накладних для реєстрації спричиняє наслідки, передбачені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, тобто, податкові накладні вважаються прийнятими протягом того операційного дня, коли вони були надіслані платником податків для реєстрації.

Як вбачається з адміністративного позову, ТОВ «Компанія «Трейд-Інвест» просило визнати зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 30 грудня 2014 року №№ 1, 2, 3, подані 30 грудня 2014 року.

Зазначені вимоги колегія суддів вважає такими, що забезпечують належний захист порушених прав позивача без втручання у дискреційні повноваження Державної фіскальної служби України.

Окрім того, вказаний висновок узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, висловленою в листі від 24.10.2013р. № 1486/12/13-13 та в постановах від 02 червня 2014 року в адміністративних справах №826/8474/13-а та №805/7808/13-а.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які, однак, не призвели до неправильного вирішення справи, що є підставою для зміни судового рішення, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 198 та пункту 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року слід змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини в наступній редакції: «Податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Інвест» від 29 грудня 2014 року № 1, № 2 та № 3 вважати зареєстрованими 30 грудня 2014 року».

В решті постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована, на підставі пункту 1 частини 1 статті 198 та частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року змінити, виклавши абзац 3 (третій) резолютивної частини в наступній редакції:

«Визнати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Інвест» від 29 грудня 2014 року № 1, № 2 та № 3 зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних 30 грудня 2014 року».

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст постанови виготовлено 09.06.2015 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.