Ухвала

від 03.06.2015 по справі 826/17234/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року м. Київ К/800/24329/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.,

Бившевої Т.М.,

Шипуліної Т.М.,

за участю секретаря Титенко М.П.

представників сторін:

позивача Карманніков М.О.

відповідача не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постановуКиївського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі№826/17234/13-а за позовомКорпорації «Богдан» доДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, В С Т А Н О В И В:

Корпорація «Богдан» (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18 жовтня 2013 року №0004012201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

За результатами перегляду рішення суду першої інстанції постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року апеляційну скаргу Корпорації «Богдан» задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року скасовано, а позов задоволено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких просить у її задоволенні відмовити посилаючись на її необґрунтованість та дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час постановлення рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Корпорації «Богдан» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 09 жовтня 2013 року № 1534/26-56-22-01-03/33549322.

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 8899992 грн., у тому числі за 2012 рік - в сумі 8899992 грн., та занижено податок на прибуток в загальній сумі 507054 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки, податковим органом прийняте податкове повідомлення - рішення від 18 жовтня 2013 року № 0004012201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 633988,00 грн., в тому числі, за основним платежем в розмірі 507054,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 126934,00 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств стало виявлення податковим органом здійснення нарахування позивачем умовних відсотків за користування неповернутої суми поворотної фінансової допомоги лише за той звітний період, в якому її було отримано та не повернено на кінець цього ж звітного періоду. У наступному звітному періоді, в якому зазначена сума була повернута позивачем, умовні відсотки за кожний день її фактичного використання останнім не нараховувались.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції погодився з позицією податкового органу. Натомість суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про відсутність підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, оскільки в діях позивача порушення вимог податкового законодавства відсутні.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Так, відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №334/94-ВР) безповоротна фінансова допомога - це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 названого Закону до валових доходів платника податку включаються суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої таким платником податку в звітному періоді.

Пунктом 11.1 статті 11 Закону України №334/94-ВР закріплено, що для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Аналогічні положення закріплені й у Податковому кодексі України, який набув чинності з 01 січня 2011 року, а в частині Розділу III цього Кодексу під час розрахунків з бюджетом - починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено підрозділом 4 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, (далі по тексту - ПК України) закріплено, що інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

У відповідності до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України фінансовою допомогою є фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

В пункті 152.9 статті 152 ПК України закріплено, що базовим податковим (звітним) періодом для цілей III розділу (податок на прибуток підприємств) ПК України є календарний квартал або календарний рік у разі сплати щомісячних авансових внесків.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою для умовного нарахування процентів на суму поворотної фінансової допомоги є її неповернення на кінець звітного періоду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про безпідставне збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у зв'язку з умовним нарахуванням процентів на суму поворотної фінансової допомоги за кожен день її фактичного використання у періоді, на кінець якого така допомога була повернута платником.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі №826/17234/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна