Ухвала

від 09.06.2015 по справі 816/4408/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року м. Київ К/800/7211/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Бухтіярова І.О. Лосєв А.М. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2014 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 р.

у справі № 816/4408/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісна Інжинірингова Компанія» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервісна Інжинірингова Компанія» (далі - позивач, ТОВ «Сервісна Інжинірингова Компанія») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві від 21 липня 2014 року №0000762301 та №0000772301.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 р. постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Сервісна Інжинірингова Компанія», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Полтаві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Сервісна Інжинірингова Компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 10 липня 2014 року №4223/16-01-22-01-09/32761376.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем: пункту 150.1 статті 150, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності на суму 609359 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 609359 грн.; пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на прибуток всього на суму 85368 грн., в тому числі 2013 рік на суму 85368 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкові повідомлення-рішення від 21 липня 2014 року: №0000762301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 160710 грн., в тому числі за основним платежем - 85368 грн. та за штрафними санкціями - 21342 грн.; №0000772301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2013 рік на 609359 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 14.1.27. частини 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2012 - 2013 році ТОВ «Сервісна Інжинірингова Компанія» виконувало підрядні роботи по капітальному ремонту свердловин у Приватного акціонерного товариства «Природні ресурси» (свердловина №2 Луценківського ГКР, №13 Свиридівська Луценківського ГКР), Товариства з обмеженою відповідальністю «Східний геологічний союз» (свердловина №1 Різниківського родовища, №2 Берестівської площі, №1 Гуленівської площі) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гео Альянс Височанське» (свердловина №2 Височанського родовища).

Виконання зазначених договорів підтверджено належним чином складеними первинними документами.

Також судами встановлено, що ремонт та обслуговування свердловин за вищевказаними договорами здійснювався шляхом залучення громадян України фізичних осіб, як субпідрядників за договорами про надання послуг.

За умовами договорів про надання послуг замовник (ТОВ «Сервісна Інжинірингова Компанія») доручає, а виконавець (відповідна фізична особа) зобов'язується надати послуги, пов'язані з проведенням капітального ремонту свердловини, на об'єктах замовника.

При цьому ТОВ «Сервісна Інжинірингова Компанія» зверталося із листами до замовників про погодження укладання позивачем договорів про надання послуг з фізичними особами (субпідрядниками) та отримало відповідну згоду.

Крім того, як встановлено судами, перед початком виконання робіт виконавці проходили вступний інструктаж з питань охорони праці, що підтверджено Журналом реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці.

Кожного дня бригадами КРС, які складалися із залучених за договорами про надання послуг фізичних осіб, здавалися щоденні звіти про виконані роботи.

За результатами виконаних робіт складалися акти прийому-передачі наданих послух за відповідним договорами, які погоджувалися ТОВ «Сервісна Інжинірингова компанія» і виконавцем.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що оплата за надані послуги проводилася у безготівковій формі шляхом перерахування коштів виконавцям.

Також з листів ПАТ «ПРИРОДНІ РЕСУРСИ» від 28.01.2015р. № 58/01-15, ТОВ «Сервісна інжинірингова компанія» від 23.01.2015р. № 15, ТОВ «Східний геологічний союз» від 28.01.2015 року вбачається фактичне перебування громадян України - фізичних осіб з якими ТОВ «Сервісна Інжинірингова компанія» були укладені договори про надання послуг на місці розташування відповідних свердловин під час виконання підрядних робіт з капітального ремонту свердловин на підставі договорів.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що витрати понесені ТОВ «Сервісна Інжинірингова Компанія» у зв'язку із залученням громадян України обґрунтовано включені до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за 2012 та 2013 рік.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2014 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

2.Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2014 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді І.О. Бухтіярова

А.М. Лосєв