Постанова

від 21.05.2015 по справі 810/781/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 року (10:18 год.) м. Київ 810/781/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОВЕСТ НДК" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

За участю представників сторін:

представник позивача - Кузуб С.П. довіреність від 14.07.2014;

представник відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БІОВЕСТ НДК" звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2014 року №0001112204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 166667,00 грн. за основним платежем і 83333,50 грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в Акті перевірки від 23 вересня 2014 року №889/22-4/37696438 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «БІОВЕСТ НДК» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Євро cклад» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014.

Позивач стверджує, що придбав товар і послуги у вказаного контрагента правомірно, тому підстав для визнання укладених договорів нікчемними немає, господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, актами прийому-передачі товару, податковими і видатковими накладними, отримані товари і послуги були використані в господарській діяльності позивача.

За наведених обставин, висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими та зроблені на основі припущень, а прийняте за результатами розгляду акту перевірки податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що посадові особи Ірпінської ДПІ ГУ Міндоходів у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є законним.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції ТОВ «БІОВЕСТ НДК» з його контрагентом вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема за наявною у податкового органу інформацією ТОВ «Євро Склад» відсутнє за адресою місцезнаходження. Наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт транспортування, отримання і подальшого використання придбаних у контрагентів товарів (послуг).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був сповіщений належним чином, в матеріалах справи є розписка, про причини неявки не повідомив.

Приймаючи до уваги, що відповідачем виконані вимоги ухвали суду про витребування доказів, суд не вбачає правових підстав для відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 21.05.2014 проведено заміну відповідача - Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області у зв'язку з проведеною реорганізацією на правонаступника - Ірпінську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОВЕСТ НДК» зареєстроване Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради Київської області 29 червня 2011 року як юридична особа, що підтверджується довідкою АА №714179 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1, а.с. 60-61).

Відповідно до довідки Ірпінської ОДПІ від 30 червня 2011 року №427 позивач перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 30.06.2011 року за №691 (т.1, а.с. 64).

В період з 19 червня 2014 року по 23 вересня 2014 року Ірпінською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «БІОВЕСТ НДК» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Євро склад» за період з 01.03.2014 по 31.03.2014.

Результати перевірки оформлені Актом від 23 вересня 2014 року №889/22-4/37696438 (далі - акт перевірки) (т.1, а.с. 9-18).

За висновками акту перевірки відповідачем встановлені порушення пункту 189.1 статті 189, пункту 198.2 (з урахуванням пункту 187.9 статті 187) пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 166667,00 грн. за березень 2014 року.

Спираючись на матеріали акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Євро Склад» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2014 по 31.03.2014, відповідач прийшов до висновку щодо притаманності ознак нікчемності угодам, укладеним позивачем з контрагентом в охоплений перевіркою період.

26 вересня 2014 року позивач подав до Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області заперечення на Акт перевірки (т.1, а.с. 152).

Рішенням відповідача від 10 жовтня 2014 року №1606/10/1031/22-4 висновки Акту перевірки залишені без змін, а заперечення позивача - без задоволення (т.1, а.с. 20-24).

Акт перевірки від 23 вересня 2014 року №889/22-4/37696438 покладений Ірпінською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення від 13 жовтня 2014 року №0001112204, яким ТОВ «БІОВЕСТ НДК» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 250000,50 грн., у тому числі 166667,00 грн. за основним платежем та 83333,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с. 19).

22 жовтня 2014 року позивач подав скаргу на податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2014 року №0001112204 до Головного управління ДФС у Київській області (т.1, а.с.146-151), яка рішенням Головного управління ДФС у Київській області про результати первинної скарги від 29.12.2014 №804/10/10-36-10-01-04 залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 13.10.2014 №0001112204 - без змін (т.1, а.с.25-30).

12 січня 2015 року позивачем подано скаргу на податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2014 року №0001112204 до ДФС України, яка рішенням від 04.02.2015 №2220/6/99-99-10-01-01-25 залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 13.10.2014 №0001112204 - без змін (т.1, а.с.31-34, 140-145).

Не погоджуючись із висновками податкового органу та рішенням, яким ТОВ «БІОВЕСТ НДК» донараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість, позивач звернувся до суду.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пункту 201.10 вказаної статті, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум до податкового кредиту є факт придбання робіт (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок витрат та податкового кредиту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів (робіт, послуг) мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

З огляду на викладене, надані платником податків на підтвердження свого права на податковий кредит докази підлягають оцінці у зазначеному аспекті.

Такі висновки відповідають позиції Вищого адміністративного суду України, висловленій у листі № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Перевіряючи правомірність формування позивачем показників податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ «Євро Склад» на суму 166667,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з довідки АА №714179 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності позивача за КВЕД 2010 у перевіряємий період була оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (код 46.49), оптова торгівля парфумними та косметичними товарами (код 46.45), надання інших допоміжних комерційних послуг (код 82.99), неспеціалізована оптова торгівля (код 46.90).

1 березня 2014 року ТОВ «БІОВЕСТ НДК» (Замовник) уклало з ТОВ «Євро Склад» (Виконавець) договір про надання послуг №01/03/14, предметом якого були зобов'язання Виконавця за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату послуги щодо етикетування товарів ТМ Замовника та формування та комплектації наборів в кількості 23744 шт.(двадцять три тисячі сімсот сорок чотири штуки) комплектів у термозбіжну плівку товарів ТМ Замовника, а Замовник зобов'язувався оплачувати надані послуги в повному обсязі (т.1 а.с. 65-68).

Відповідно до пункту 3.2 договору, орієнтовна загальна вартість даного Договору складає 1000000,00 грн. (один мільйон гривень) з ПДВ.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг.

Як вбачається з Додаткової угоди №1 до договору надання послуг №01/03/14 від 01.03.2014, укладеної 31.03.2014 року, оплата за надання передбачених Договором послуг по Актам виконаних робіт (Акт надання послуг №10 від 31.03.2014) здійснюється в вексельній формі на загальну суму 1000000,00 грн. (один мільйон гривень 00 копійок) (т.2, а.с.97).

Згідно з Актом приймання-передачі векселів від 31.03.2014 ТОВ «БІОВЕСТ НДК» передав, а ТОВ «Євро Склад» прийняв простий вексель серії АА №2607579, виданий 31.03.2014, датою платежу якого є 31.03.2019 загальною номінальною вартістю 1000000,00 грн. (т.2, а.с.96).

Судом встановлено, що 02 березня 2014 року на виконання умов Договору про надання послуг від 1 березня 2014 року №01/03/14 позивачем було поставлено товар Виконавцю (ТОВ «Євро Склад»), а саме: SALAMANDER - Аерозоль «Leather Fresh» для гл. Шкіри 250 мл - чорний (368шт.); SALAMANDER - Аерозоль «Universal SMS» 300 мл (5833 шт.); SALAMANDER - Аерозоль для замші та нубуку 250 мл «Nubuk Velours» - чорний (1908 шт.); SALAMANDER - Крем для глад. шкіри «Wetter-Schutz» 75 мл - скорлупа (1008 шт.); SALAMANDER - Крем для лак. шкіри «Lack Polish» 75 мл. - нейтрал. (1908 шт.); SALAMANDER - Серветки для поліровки (368 шт); SALAMANDER Professional - Аерозоль «Leather Fresh» для гл. Шкіри 250 мл. - чорний (300 шт.); ); SALAMANDER Professional - Аерозоль для замші та нубуку 250 мл «Nubuk Velours Fresh» - чорний (8286 шт.); SALAMANDER Professional - Водовідштовхуюча пропитка Universal SMS 300 мл (7640 шт.); SALAMANDER Professional - Губка для глад. шкіри «Миттєвий блиск» - чорна (5228 шт.); SALAMANDER Professional - Губка для глад. шкіри «Миттєвий блиск» - безкольорова (4568 шт.); SALAMANDER Professional - Ложка д/вз. 18 см пластикова (70 шт.); SALAMANDER Professional - Щітка потрійна (5277 шт.); SALAMANDER Professional - Піна - очищувач 125 мл (600 шт.); SALAMANDER - Підп'яточник з гелю жін. (1559 шт.); SALAMANDER - Підп'яточник з гелю чол. (1559 шт.); TВІСТ - Крем для взуття туба 50 мл коричневий (48) (1008 шт.), що підтверджується Актом прийому-передачі товару від 02.03.2014 (т. 1 а.с. 69-70).

Судом встановлено, що 31.03.2014 року складено Акт надання послуг від 31.03.2014 №10, згідно якого Виконавцем Замовнику були надані послуги етикетування, комплектації товарів загальною вартістю 1000000,00 грн. (один мільйон гривень) з ПДВ (т. 1 а.с. 72).

На виконання умов Договору про надання послуг від 01.03.2014 №01/03/14 ТОВ «Євро Склад» у зв'язку з настанням першої події - надання послуг з етикетування та комплектації товарів згідно акту надання послуг від 31.03.2014 виписало на адресу ТОВ «БІОВЕСТ НДК» податкову накладну №10 від 31.03.2014 на суму 1000000,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 16666,67 грн. за надані послуги етикетування та комплектації товарів (т.1, а.с.71).

Суму ПДВ по вищезазначеній накладній ТОВ «БІОВЕСТ НДК» включено позивачем до податкового кредиту за березень 2014 року, що підтверджується реєстром виданих та отриманих податкових накладних та додатком 5 податкової декларації з ПДВ за березень 2014 року (т.1, а.с.75-80).

На підтвердження повернення товару позивачу після надання контрагентом послуг з етикетування та комплектації між сторонами договору складено акт-звіт комплектації та прийому-передачі (т.1, а.с.73-74).

Основною метою ведення господарської діяльності ТОВ «БІОВЕСТ НДК» та ТОВ «Євро Склад» за договором надання послуг від 1 березня 2014 року №01/03/14, як зазначив позивач у письмових поясненнях від 21.04.2015 (т.2, а.с.3-5), є збільшення Замовником послуг (ТОВ «БІОВЕСТ НДК») об'ємів продажу товару ТМ «SALAMANDER», отримання максимального прибутку, зростання іміджу, задоволення попиту споживачів та сприяння просуванню товарів позивача, що реалізуються на ринку України щодо аналогічних товарів, в тому числі і зменшення обсягів нереалізованого товару в оптових та роздрібних мережах його реалізації, шляхом етикетування та комплектації товарів ТМ «SALAMANDER», які належать позивачу, відповідно до зразків макетів стикерів.

Основними контрагентами в оптових мережах реалізації товарів ТОВ «БІОВЕСТ НДК», з якими укладено договори на поставку, є такі суб'єкти господарювання як ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «АТБ-Маркет», ТОВ «ВДК», ТОВ «Фора», ТОВ «Екпансія».

Так, на підтвердження подальшої реалізації у своїй діяльності наданих ТОВ «Євро Склад» послуг на підставі Договору від 01.03.2014 від 01.03.14, позивачем надано докази подальшої реалізації укомплектованого товару ТМ «SALAMANDER», зокрема, ТОВ «Вінницька дистриб'юційна компанія» згідно договору поставки від 15.08.2014 №15/08/14 (т.1, а.с.102-112), ТОВ «ТДК» відповідно до договору поставки від 01.08.2014 №01/03/14-4 (т.1, а.с.113-124), ТОВ «Фоззі-Фуд» на підставі договору поставки від 22.10.2014 №3752 (т.2, а.с. 28-45).

Позивач для здійснення своєї господарської діяльності та зберігання товару має орендоване приміщення площею 966 кв.м. за адресою: Київська область, смт.Ворзель, вул.Ковельська, 10, що підтверджується наданим договором оренди нежитлових приміщень від 01.01.2013 № 13/01-01В-02 та актом здачі-приймання нежитлового приміщення від 23.01.2013 (т.1, а.с.126-136).

Згідно штатного розпису позивача, введеного в дію 21.08.2012 року наказом №4 від 20.08.2012 на підприємстві передбачено 22 штатні одиниці, місячний фонд оплати праці становить 106172 грн. Організаційна структура підприємства включає адміністрацію, відділ персоналу, фінансово-економічний відділ, відділ логістики, комерційний відділ (т.2, а.с.26-27).

Рух товару по бухгалтерському обліку, розрахунки з покупцями підтверджуються наданими суду оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281 за 1 квартал 2014 року (т.1, а.с.81-95), по рахунку 361 за березень 2014 року (т.2, а.с.57-70).

Аналіз наданих суду первинних документів позивача та його контрагента дає підстави стверджувати, що господарські операції, спрямовані на виконання договору про надання послуг дійсно відбулися, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності ТОВ «БІОВЕСТ НДК».

Первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, якими сторони супроводжували господарські операції не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо переліку наданих послуг, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Натомість відповідач, який стверджує про безтоварність господарських операцій позивача, належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій не надав. Також, відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагентів були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Сам акт перевірки не містить жодного документального підтвердження стосовно наведених порушень податкового законодавства, а викладені у ньому висновки щодо безтоварності операцій суперечать первинним бухгалтерським документам позивача та під час розгляду справи не підтвердилися.

У такому випадку, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкової вигоди, або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником робіт від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

Обґрунтовуючи законність донарахування сум податку на додану вартість, відповідач виходив з того, що ТОВ «Євро Склад» не виконувало своїх послуг з етикетування та комплектації переданих йому позивачем товарів, оскільки контрагент позивача відсутній за місцем реєстрації, не має достатніх адміністративно-господарських засобів для здійснення обумовлених договорами зобов'язань.

Зокрема, Акт перевірки позивача містить посилання на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 30 квітня 2014 року №1254/26-55-22-02/37885975 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Євро Склад» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 1 лютого 2014 року по 31 березня 2014 року», згідно якого зустрічну звірку ТОВ «Євро Склад» провести неможливо у зв'язку з тим, що підприємство за податковою адресою не знаходиться. Станом на дату складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Євро Склад» має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положеннями частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, належними та допустимими доказами при встановленні факту відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням є саме відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Як вбачається із Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ «Євро Склад» зареєстроване за адресою: 01133, вул. Щорса, буд. 32, офіс 1002, м. Київ, що відповідає адресі, вказаній у документах податкової звітності, складених на користь ТОВ «БІОВЕСТ НДК» (т.1, а.с.137).

За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності у ТОВ «Євро Склад» об'єктів оподаткування та достатніх адміністративно-господарських засобів для здійснення спірних операцій.

Між тим, суд зауважує, що будь-яка неправомірна діяльність контрагента при укладанні та виконанні господарських договорів, що прямо не пов'язані із досліджуваними господарськими операціями, не може бути єдиною підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Такі висновки суду відповідають рішенню Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України", з якого випливає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Європейський суд та національне законодавство чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарських операцій, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ «Євро Склад», їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Отже, відповідач помилково вважав, що первинні документи, надані до перевірки, складені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Євро Склад», висновок відповідача про порушення позивачем пункту 189.1 статті 189, пункту 198.2 (з урахуванням пункту 187.9 статті 187) пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 166667,00 грн. за березень 2014 року є необґрунтованим.

З урахуванням цього, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 487,20 грн. згідно квитанції №122 від 19 лютого 2015 року.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 487,20 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету.

Судом 21 травня 2015 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови. Повний текст судового рішення виготовлено 27 травня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 13 жовтня 2015 року №0001112204.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОВЕСТ НДК» (ідентифікаційний код 37696438, Київська область, м.Ірпінь, смт.Ворзель, вул.Ковельська, 10) 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.