Постанова

від 09.06.2015 по справі 823/720/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року справа № 823/720/15

15 год. 22 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шоколенко Т.М.,

представників позивача: Бабіч Т.Г. (за договором), Приблуди Т.І. (згідно з довіреністю), Тарасової С.В. (згідно з довіреністю),

представника відповідача - Білоуса В.Ю. (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕП ТРАНСКО" до державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

31.03.2015 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕП ТРАНСКО" (далі-позивач) до державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі-відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень (далі - ППР) від 30.10.2014 №0000812200, №0000792200 та № 0000802200.

Позов мотивовано тим, що відповідач не врахував наявність всіх документів бухгалтерського та податкового обліку, якими підтверджується реальність вчинення правочинів з ТОВ «СИСТЕМИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ», та безпідставно прийняв оскаржувані рішення.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на виявлення під час перевірки безпідставного формування позивачем витрат за рахунок правочинів із вказаним контрагентом та взяття відповідно податкового кредиту.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши докази в логічному взаємозв'язку та надавши їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог з огляду на таке.

Суд з'ясував, що службові особи відповідача на підставі наказу від 12.09.2014 №237 провели документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «СИСТЕМИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ» за період з 01.09.2013 до 30.04.2014, за наслідками якої склали акт від 03.10.2014 №63/23-25-22-010/32291375.

В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог ст.ст.14, 138, 139, 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств за 2013рік на загальну суму 4301244,00грн. та податок на додану вартість (далі - ПДВ), що підлягає сплаті в бюджет, за період з 01.09.2013 до 30.04.2014 на суму 6909907,00грн., а також завищено залишок від'ємного значення ПДВ за квітень 2014року на 3427,00грн. З даних акту вбачається, що до таких висновків відповідач дійшов з огляду на ознаки безтоварності правочинів зі вказаних контрагентом.

За наслідками перевірки прийнято оскаржувані ППР від 30.10.2014:

№0000792200, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 6451866,00грн. (4301244,00грн. - основний платіж та 2150622,00грн. - штрафна (фінансова) санкція);

№0000812200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВна 3427,00грн.;

№0000802200, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 10364856,00грн. (6909904,00грн. - основний платіж та 3454952,00грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Щодо позовної вимоги скасувати ППР про донарахування податку на прибуток суд взяв до уваги таке.

Суд встановив, що за 2013рік позивач задекларував доходи, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у сумі 183022374,00грн., а також витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у сумі 178794165,00грн. Задекларований податок на прибуток - 4228209,00грн. Його заниження на 4301244,00грн. підтверджується наступним.

Відповідно до п.161.1 ст.163 ПК України в редакції станом на час подання звітності за 2013 рік об'єктом оподаткування резидента податком на прибуток підприємств є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Базою оподаткування згідно зі ст.164 ПК України є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Він складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Згідно з п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків. Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Встановлені у абзацах першому та другому цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті.

Для цілей оподаткування платники податків відповідно до вимог ст.44 ПК України зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень цього Кодексу.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п.14.1.27 ч.14.1 ст.14 ПК України).

Склад витрат та порядок їх визнання врегульовано ст.138 ПК України. Зокрема, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ, до яких відносяться:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу;

ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна;

ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг;

з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

У період з 01.09.2013 до 30.04.2014 позивач формував витрати за рахунок правочинів з ТОВ «СИСТЕМИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ» щодо придбання олії соєвої. Частина замовленого товару не оплачена.

За 2013 рік загальна сума витрат, сформованих позивачем за рахунок правочинів з ТОВ «СИСТЕМИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ» та не визнаних за цей період відповідачем,склала 22638126,00грн. Донарахування оспорюваного зобов'язання здійснено з урахуванням 50% штрафної санкції із-за повторності виявленого порушення податкового законодавства.

На підтвердження понесених витрат у позивача наявні договори про поставку олії соєвої від:14.06.2013 №140613, 11.07.2013 №110713, 22.10.2013 №2210, 01.11.2013 №011113, 12.11.2013 №121113, 20.11.2013 №201113, - додаткові угоди та специфікації на поставку партій товару (у т.ч. але не виключно по 22 тонни, по 44 тонни, по 66 тонн, на 100,110, 180, 200, 500і 1000 тонн), а також 226видаткових накладних (ВН) на товар загальною масою 5388,37тонн вартістю 41665756,64грн. (у т.ч. ПДВ 20%).

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і щодо сплати ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат (правова позиція Вищого адміністративного суду України у справі К/800/30610/13 від 13 березня 2014 року).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд врахував ст.9 Закону України №996, згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, ст.4 Закону України №996-XIV встановлений принцип превалювання сутності над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Обов'язковими реквізитами первинних документів відповідно до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам.

До зовнішнього оформлення ВН, як первинних бухгалтерських документів, відповідач зауважень не мав. Суд звернув увагу, що вони підписані керівником постачальника (ТОВ «СИСТЕМИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ» та довіреною особою покупця (експедитора позивача) - ОСОБА_6, що за поясненнями безпосередньо брали участь в здійсненні вказаних правочинів. У зв'язку з цим суд зауважує.

Обсяг вказаного у ВН товару (олії соєвої), кількість поставок, у т.ч. протягом одного дня та територіальна віддаленість поставок свідчить, що безпосередню участь у прийманні та перевірці за кількістю та якістю товару одна особа фізично не могла. Відповідно до звітів форми 1-ДФ ОСОБА_6 працював одночасно у позивача та ТОВ «СИСТЕМИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ».

Суд встановив, що всі вказані ВН складені у м. Києві:

02.09.2013 - чотири поставки на загальну кількість олії 87,59 тонн;

04.09.2013 - одна поставка 23,52 тонн олії;

05.09.2013 - дві поставки на загальну кількість олії 45,61тонн;

06.09.2013 - три поставки на загальну кількість олії 65,82 тонн;

09.09.2013 - одна поставка на 21,840 тонн олії;

10.09.2013 - вісім поставок на загальну кількість олії 217,697 тонн;

11.09.2013 - одна поставка на 21,720 тонн;

12.09.2013- шість поставок на загальну кількість олії 175,395 тонн;

14.09.2013 - шість поставок на загальну кількість олії 227,277 тонн;

16.09.2013 - чотири поставки на загальну кількість олії 88,6 тонн;

17.09.2013 - вісім поставок на загальну кількість олії 223,557 тонн;

18.09.2013 - одна поставка на загальну кількість олії 21,44 тонн;

19.09.2013 - дев'ять поставок на загальну кількість олії 239,535тонн;

20.09.2013 - чотири поставки на загальну кількість олії 94,098 тонн;

21.09.2013 - чотири поставки на загальну кількість олії 118,731тонн;

26.09.2013 - три поставки на загальну кількість олії 65,08 тонн;

27.09.2013 - три поставки на загальну кількість олії 66,76тонн;

30.09.2013 - одна поставка на загальну кількість олії 21,120тонн;

02.10.2013 - дві поставки на загальну кількість олії 43,370 тонн;

03.10.2013 - дві поставки на загальну кількість олії 44,395тонн;

04.10.2013 - чотири поставки на загальну кількість олії 82,754;

07.10.2013 - одна поставка на 21,320 тонн олії;

08.10.2013 - одна поставка на 20,960 тонн олії;

09.10.2013 - три поставки на загальну кількість олії 64,86 тонн;

10.10.2013 - дві поставки на загальну кількість олії 43,88 тонн;

11.10.2013 - три поставки на загальну кількість олії 67,08 тонн;

14.10.2013 - чотири поставки на загальну кількість олії 108,02 тонн;

16.10.2013 - дві поставки на загальну кількість олії 46,02 тонн;

17.10.2013 - чотири поставки на загальну кількість олії 87,56 тонн;

18.10.2013 - одна поставка на 22,600 тонн олії;

21.10.2013 - три поставки на загальну кількість олії 63,900 тонн;

22.10.2013 - дві поставки на загальну кількість олії 45,08 тонн;

24.10.2013 - три поставки на загальну кількість олії 65,140 тонн;

28.10.2013 - дві поставки на загальну кількість олії 44,340 тонн;

01.11.2013 - дві поставки на загальну кількість олії 44,150 тонн;

05.11.2013 - одна поставка на 22,400 тонн олії;

06.11.2013 - дві поставки на загальну кількість олії 42,940 тонн;

07.11.2013 - дві поставки на загальну кількість олії 44,940 тонн;

08.11.2013 - п'ять поставок на загальну кількість олії 108,410 тонн;

11.11.2013 - п'ять поставок на загальну кількість олії 87,04 тонн;

13.11.2013 - дві поставки на загальну кількість олії 43,460 тонн;

14.11.2013 - дві поставки на загальну кількість олії 43,580 тонн;

18.11.2013 - одна поставка на 23,02 тонн олії;

22.11.2013 - три поставки на загальну кількість олії 65,850 тонн;

25.11.2013 - дві поставки на загальну кількість олії 45,95 тонн;

27.11.2013 - три поставки на загальну кількість олії 66,16тонн;

28.11.2013 - три поставки на загальну кількість олії 67,07 тонн;

29.11.2013 - одна поставка на 21,86 тонн олії;

02.12.2013 - одна поставка на 20,98 тонн олії;

06.12.2013 - три поставки на загальну кількість олії 67,62 тонн;

11.12.2013 - одна поставка на 21,920 тонн олії;

12.12.2013 - дві поставки на загальну кількість олії 45,380 тонн;

13.12.2013 - одна поставка на 22,080 тонн олії;

16.12.2013 - одна поставка на 21,000 тонн олії;

17.12.2013 - одна поставка на 22,080 тонн олії;

18.12.2013- дві поставки на загальну кількість олії 44,060 тонн;

19.12.2013 - одна поставка на 22,890 тонн олії;

23.12.2013 - одна поставка на 23,830 тонн олії;

25.12.2013 - дві поставки на загальну кількість олії 54,660 тонн;

26.12.2013 - дві поставки на загальну кількість олії 54,660 тонн;

27.12.2013 - дві поставки на загальну кількість олії 54,460 тонн;

28.12.2013 - чотири поставки на загальну кількість олії 113,540 тонн;

29.12.2013 - одна поставка на 25,620 тонн олії;

31.12.2013 - одна поставка на 28,420 тонн олії;

17.01.2014 - одна поставка на 23,740 тонн олії;

21.01.2014 - три поставки на загальну кількість олії 68,880 тонн;

06.02.2014 - дві поставки на загальну кількість олії 45,860 тонн;

07.02.2014 - дві поставки на загальну кількість олії 48,0 тонн;

12.02.2014 - дві поставки на загальну кількість олії 45,960 тонн;

19.02.2014 - дві поставки на загальну кількість олії 59,280 тонн;

20.02.2014 - дві поставки на загальну кількість олії 58,660 тонн;

21.02.2014 - одна поставка на 32,200 тонн олії;

22.02.2014 - одна поставка на 30,820 тонн олії;

26.02.2014 - одна поставка на 28,620 тонн олії;

27.02.2014 - п'ять поставок на загальну кількість олії 120,980 тонн;

28.02.2014 - одна поставка на 30,660 тонн олії;

01.03.2014 - п'ять поставок на загальну кількість олії 111,38 тонн;

04.03.2014 - одна поставка на 6,940 тонн олії;

07.03.2014 - одна поставка на 30,880 тонн олії;

17.03.2014 - одна поставка на 22,00 тонн олії;

19.03.2013 - одна поставка на 21,92 тонн олії;

20.03.2014 - одна поставка на 23,320 тонн олії;

21.03.2014 - одна поставка на 23,68 тонн олії;

27.03.2014 - одна поставка на 21,240 тонн олії;

28.01.2014 - одна поставка на 23,12 тонн олії;

28.03.2014 - вісім поставок на загальну кількість олії 194,95 тонн;

29.03.2014 - одна поставка на 29,14 тонн олії;

29.01.2014 - одна поставка на 23,08 тонн олії;

30.03.2014 - чотири поставки на загальну кількість олії 115,4 тонн;

31.03.2014 - п'ять поставок на загальну кількість олії 153,76 тонн;

01.04.2014- одна поставка на 22,38 тонн олії;

08.04.2014 - одна поставка на 22,020 тонн олії;

11.04.2014 - одна поставка на 22,380 тонн олії.

Згідно з вищевказаними договорами умовами поставки були:

FCA - м.Миронівка (у т.ч. на поставку: 1000тонн відповідно до специфікації від 06.09.2013 №7 до договору №140613, по 110тонн відповідно до специфікацій від 15.10.2013 №41 та від 26.03.2014 №78 до договору №110713);

DAP - м.Миколаїв (на поставку 180 тонн олії відповідно до специфікації від 17.09.2013 №13 до договору №140613 та на поставку 1000 тонн олії відповідно до специфікації від 06.09.2013 №16 до договору №110713),

CTP - м.Миколаїв (на поставку: 100 тонн олії відповідно до специфікації від 25.03.2014 №19 до договору №140613, на 200 тонн відповідно до специфікації від 28.03.2014 №79 до договору №110713, на 500 тонн відповідно до специфікації від 18.02.2014 №76 до договору №110713),

FCA - м. Знам'янка (у т.ч. на 110 тонн відповідно до специфікації від 26.03.2014 №78 до договору №110713).

Відповідно до актів завантажень ТОВ «СИСТЕМИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ», складених із представником позивача - ОСОБА_6, олію завантажень за фактичним місцезнаходженням цього підприємства у м.Знам'янка.

У зв'язку з даними про обсяг товару, місце його поставки, кількість поставок протягом одного дня та підпис ВН однією особою (експедитором позивача) суд погоджується з доводами відповідача, що правочини не могли відбутися з урахуванням часу, відстаней та кількості затрачених трудових ресурсів.

Доказів перевірки виконання замовлення відповідно до умов специфікацій придбаного згідно з ВН товару за якістю та кількістю суду не надано.

На підтвердження реалізації у Польщу товару позивач надав копії митних декларацій, міжнародних транспортних накладних.

Відповідно до інформації УДАІ УМВС України автомобілі, зазначені в ТТН, наданих позивачем на підтвердження переміщення замовленого товару, не належать ні ТОВ «СИСТЕМИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ», ні позивачу. У податковій звітності останнього за 2013 рік та перший квартал 2014 року не відображено зобов'язання (витрати) із власниками вказаних автомобілів.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 № 363 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна (форма № 1-ТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. (п.11.1 Правил №363)

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику (пункти 11.5 та 11.7 Правил №363).

Надані на підтвердження переміщення товару для ТОВ «СИСТЕМИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ» ТТН (а.с. тому 21) викликають сумніви щодо достовірності, оскільки не додавалися податковому органу на перевірку та мають додруковану назву в графі «перенаправлення вантажу» ТОВ «СИСТЕМИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ», виконану в явно іншому стилі та візуально виконані на ксерокопії печатки ТОВ «ФОБОС-О», яке в свою чергу не зазначене учасником у вказаних правочинах. Крім того, у зазначених ТТН позивач не вказаний учасником посвідчуваних ними правочинів.

Надані суду копії договорів позивача з: ПАТ «ОБУХІВСЬКЕ АТП 13238» та актів приймання робіт з використання, навантаження та розвантаження автомобіля до них, ТОВ «Олія-Транс» щодо надання послуг перевезення вантажу з міжнародно-транспортними накладними до нього, ТОВ «АгроІнвестПром» на експедиційні послуги та супровід товарно-матеріальних цінностей, ТОВ «ЄвростарЛоджистік» на планування та організацію перевезень, транспортно-експедиційне обслуговування, ТОВ «ТРАНС-ЗАХІД», ТОВ «Укрхімтранслогістік», ТОВ «ХІМПОСТАЧ», ПП «ВП-ТРАНС» на порядок взаємовідносин, що виникають під час планування, здійсненні та оплаті транспортних послуг при перевезеннях вантажу в міжнародному автомобільному сполученні, ТОВ «ПЕРЕВІЗНИК» на перевезення вантажів, ПП «Декларсервіс» на послуги з декларування товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, послуги з їх оформлення та інші послуги, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю позивача,- не підтверджують їх виконання під час отримання товару від ТОВ «СИСТЕМИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ».

Вказані підприємства не вказані учасниками правочинів у вищевказаних ТТН.

Згідно з поясненнями представників позивача частина придбаної у виробників олії соєвої ТОВ «СИСТЕМИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ» перепродувало позивачу відразу, а частину - після переробки та доведення до показників вищого сорту. Конкретний обсяг такого товару суду не підтверджено належними доказами.

Організацію та ведення первинного обліку олійно-жировими підприємствами, їх структурними підрозділами, іншими виробництвами незалежно від форм власності і господарювання, що здійснюють переробку олійної і жирової сировини та виробляють олію, маргаринову продукцію, майонез та соуси з використанням олій, миловарну продукцію та інші види олійно-жирової продукції визначає Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 11 вересня 2009 року №656 (далі - Порядок №656).

Відповідно до п.1.3 зазначеного Порядку первинний облік на олійно-жирових підприємствах ґрунтується на даних зважування сировини, матеріалів, готової продукції, побічної (супутньої) продукції та відходів виробництва з урахуванням їх якості, що фіксується у первинних документах.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції. Вони складаються на бланках типових і спеціалізованих форм. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Форми обліку та звітності, що наведені у додатках до цього Порядку, є типовими та можуть доповнюватися та змінюватися відповідно до умов виробництва, технологічного процесу та обладнання, інших умов з дотриманням вимог чинного законодавства.

Облік олійної сировини в бухгалтерському обліку на підприємствах олійно-жирової галузі може проводитись як у фізичній, так і в заліковій вазі.

Згідно з п.1.4 Порядку №656 первинний облік у виробничих цехах, складах і лабораторіях відображається в спеціальних книгах обліку, лабораторних і технологічних журналах. Облік може проводитись на паперових носіях та в електронному вигляді згідно з вимогами чинного законодавства. Форми книг обліку у виробничих цехах і складах встановлені цим Порядком. Форми лабораторних і технологічних журналів на паперових носіях або в електронному вигляді визначені чинними нормативними документами. Якщо книги обліку ведуться на паперових носіях, то записи у книгах обліку, лабораторних та технологічних журналах здійснюються тільки чорнилом або кульковими ручками пастою темного кольору.

Вказаних доказів суду не надано, у тому числі передбачених документів, зазначених нижче.

Згідно з вимогами звіряються систематично, але не менше одного разу на тиждень, працівниками бухгалтерії у присутності осіб, відповідальних за облік у складах, цехах тощо. Факт перевірки, наявність усіх сторінок у книзі і зауваження з ведення обліку зазначаються в книгах за підписом особи, яка здійснила перевірку, та вказуються дата проведення перевірки, посада, прізвище та ініціали особи, яка здійснила перевірку.

Дані всіх технологічних журналів використовуються у встановленому порядку для всіх видів звітності підприємства. Період обігу всіх технологічних журналів встановлено на строк не менше ніж один рік.

Первинні документи, облікові регістри, бухгалтерська звітність, технологічні та лабораторні журнали на паперових носіях та в електронному вигляді зберігаються відповідно до вимог із зберігання архівних документів відповідно до чинного законодавства.

На перше число кожного місяця у виробничих цехах проводиться інвентаризація залишків сировини, матеріалів, готової продукції, попутної продукції і відходів виробництва. При цьому допускаються об'ємні виміри залишків сировини і незавершеного виробництва, які використовуються тільки для складання щомісячних звітів. Допускається визначення ваги лушпиння розрахунковим методом.

Джерелом для складання прибуткових і видаткових документів про рух сировини на підприємствах олійно-жирової галузі є книги відважувань (форми 2, 8, 11; додатки 2, 8, 12). Відповідальність за належне ведення цих книг покладається на начальників цехів і дільниць, завідувачів складів та інших матеріально відповідальних осіб. Бухгалтерія не менше одного разу на тиждень перевіряє правильність ведення цих книг та записів.

Визначення кількості сировини, матеріалів, готової основної та побічної (супутньої) продукції при прийманні, передачі зі складів до цехів, з цехів до складів і з цеху до цеху повинно проводитись ваговим методом. Облік руху олії дозволяється проводити з використанням масових витратомірів. На підприємстві повинно бути встановлено графік повірки ваговимірювального господарства (ваг). Повірка ваг здійснюється у строки, передбачені нормативною документацією. Результати повірки ваг відмічаються у книзі відважувань на вантажі, що ввозяться і вивозяться через автомобільні ваги (форма №2), книзі реєстрації вантажів, що прибули залізницею і водним транспортом (форма №8), та книзі відважувань (форма №11) (додатки 2, 8, 12 до цього Порядку) або в журналі обліку засобів вимірювання і в технічних паспортах на ваги. На ваги ставиться клеймо про дату повірки.

Якщо олійно-жирове підприємство за технологічною схемою або через технічні умови на операціях передачі олійної сировини зі складів (елеваторів) до виробничих цехів не має вагів, то облік здійснюється на підставі даних зважування олійної сировини, що надходить, на автомобільних та залізничних вагах з обов'язковою щомісячною фізичною інвентаризацією олійної сировини у складі (елеваторі). Такий облік здійснюється лише за умови використання олійного насіння на потреби виробництва, але не за умови надання послуг із зберігання олійного насіння.

Для контролю за правильністю зважування періодично повинні виконуватися контрольні переважування вантажів, що ввозяться та вивозяться, або перевірки контрольним повіреним вантажем з відповідними записами про це в журналах контрольних зважувань.

Особи, які допущені до роботи на ваговимірювальних приладах, повинні пройти спеціальний інструктаж.

Ємності (баки, цистерни тощо) для зберігання сировини і готової продукції повинні бути прокалібровані, а їх місткість вказана на зовнішніх стінках.

Зважування сировини, матеріалів і готової продукції при отриманні та відвантаженні проводиться матеріально відповідальною особою (завідувачем складу, вагарем, комірником тощо). При спільному виконанні робітниками і службовцями окремих видів робіт, що пов'язані із зберіганням, відпусканням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запровадитися колективна матеріальна відповідальність (завідувач складу, вагар, комірники та інші).

Приймання сировини відбувається згідно з вимогами чинного законодавства, державних стандартів, технічних умов, особливих умов постачання товарів (сировини), договірних зобов'язань постачальників сировини і покупців готової продукції, статутів залізничного, автомобільного і водного транспорту, Положення (стандарту) 9 та цього Порядку.

Товарно-транспортні накладні та інші супровідні документи на сировину, що надходить, направляються до відділу постачання (або іншого відділу, що виконує ці функції) підприємства. Працівники відділу зобов'язані зареєструвати вищевказані документи в журналі обліку вантажів, що надійшли (типова форма №М-1, затверджена наказом Мінстату від 21.06.96 №193, далі - типова форма №М-1), перевірити їх відповідність умовам договору щодо асортименту сировини, матеріалів, їх кількості, цін, термінів відвантаження тощо, зробити в картках або книзі оперативного обліку відповідний запис, передати документи до фінансового відділу або до бухгалтерії.

Зареєстровані примірники товарно-транспортних та інших документів передаються відповідному складу для керівництва при прийманні і оприбуткуванні сировини.

Якість олійного насіння або жирової сировини, що надходить на підприємство, посвідчується сертифікатом або якісним посвідченням постачальника.

Кожна партія олійної сировини, що надійшла на підприємство, приймається матеріально відповідальною особою за масою, встановленою на вагах з діючим клеймом, у присутності особи, що доставила олійну сировину, і обов'язково за якістю, визначеною вимірювальною (випробувальною) лабораторією підприємства.

Жирова сировина, що надходить від постачальників, приймається за вагою в натурі, враховується в первинних документах за вагою в натурі, встановленою одержувачем, і в жирах (без вологи та нежирових домішок) та оформляється прибутковим ордером приймання жирової сировини (форма №18) та актом приймання жирової сировини (форма N 18а) (додатки 21, 22 до цього Порядку). Жирову сировину (вітчизняну та імпортовану), що надійшла на підприємство в тарі з трафаретною вагою, дозволяється приймати, враховувати і відпускати на виробництво за вагою, вказаною на трафареті, за умови, якщо тара не пошкоджена і не має течі.

Якщо на підприємство, крім власного виробництва, надходить олія зі сторони, то облік всієї олії на складі ведеться за вагою в натурі і в жирах (без вологи і вагового відстою). У жиропереробних цехах олія обліковується в книзі обліку за формою №21 за вагою в натурі і в жирах (без вологи і вагового відстою).

Для складання звіту і з метою належного контролю виробництва щомісяця в цехах (дільницях) здійснюється інвентаризація. Інвентаризація проводиться комісією, призначеною керівником підприємства, і оформляється актом інвентаризації сировини, незавершеного виробництва, напівфабрикатів, готової і попутної продукції, зворотних виробничих відходів (форма №17, додаток 19) (далі - акт за формою №17). Інвентаризації підлягають залишки сировини, матеріалів, готової і попутної продукції, напівфабрикатів і відходів, що залишилися у виробництві на кінець місяця.

Кількість перероблених за звітний місяць сировини і матеріалів визначається як різниця між залишком їх на початок місяця плюс надходження за місяць мінус залишок на кінець місяця.

Залишки сировини, готової основної та побічної (супутньої) продукції, напівфабрикатів у виробництві на кінець місяця (незавершене виробництво), що підлягають інвентаризації, перераховуються у вихідну сировину і враховуються як виробничі запаси.

Згідно з п.140.4 ст.140 ПК України платник податку проводить оцінку вибуття запасів за методами, встановленими відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Для всіх одиниць запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується лише один із дозволених методів оцінки їх вибуття.

Відповідно до п.1.41 Порядку №656 готова продукція передається з цехів до складів за вагою, а також за кількістю і за вагою встановленим на підприємстві способом (транспортером, автокарами, шляхом перекачування тощо).

Готова продукція, що затарена в короби, ящики, бочки, пляшки тощо, передається у тарі до складу за кількістю і за вагою, указаною на трафареті. Тара з готовою продукцією (олією, маргарином, майонезом, милом тощо) маркується згідно з чинним законодавством.

Вказаних доказів суду не надано.

Реалізація (відвантаження) готової продукції, побічної (супутньої) продукції і відходів, які підлягають реалізації, проводиться олійно-жировими підприємствами на підставі укладених договорів. Оформлення відвантаження проводиться на підставі наказу на відпуск (відвантаження) продукції зі складу (додаток 39 до Порядку №656) з оформленням товарно-транспортних накладних.

Згідно з п.1.47 Порядку №656на всіх олійно-жирових підприємствах обов'язково проводиться зачищення товарних баків і інших ємностей, у яких зберігаються олія і жири. Зачищення проводиться після звільнення від олії і жирів кожного товарного бака (ємності) і оформляється актом інвентаризації (зачищення) товарних баків (ємностей) (форма №16а, додаток 18). Результати зачищення відображаються в складському і бухгалтерському обліках.

Порядок відвантажування олії на вказаних підприємствах визначений розділом XIII Порядку №656. Ним передбачено, що транспортні засоби для транспортування олії повинні відповідати вимогам Державних санітарних правил для підприємств, які виробляють рослинні олії, ДСП 4.4.4.090-2002.

Згідно з вимогами вищезазначених санітарних правил перевезення харчових олій повинно здійснюватися у залізничних та автомобільних цистернах, призначених для перевезення олій та відповідно промаркованих.

З кожної транспортної одиниці після її завантаження олією вищезазначеною відповідальною особою лабораторії підприємства проводиться відбирання двох проб олії згідно з вимогами ДСТУ 4349:2004 "Олії. Методи відбирання проб", а транспортний засіб опломбовується.

Одна проба олії направляється в акредитовану лабораторію підприємства для визначення показників якості та безпеки, а друга проба (контрольна) опломбовується і зберігається в окремому спеціальному приміщенні лабораторії.

При відвантажуванні олії на експорт залежно від умов контракту приймання транспортних засобів, їх завантаження олією, відбирання проб та опломбовування транспортного засобу можуть здійснюватися у присутності відповідального представника сюрвеєрської компанії, лабораторія якої акредитована за вимогами Міжнародної федерації асоціацій з торгівлі оліями, олієнасінням та жирами (FOSFA - TheFederationofOils, SeedsandFatsAssociations). У цьому випадку контрольні проби олії від кожної транспортної одиниці відбираються у подвійній кількості, одна частина з яких направляється у вищезазначену лабораторію, а друга залишається на підприємстві. Проби опломбовуються печаткою лабораторії сюрвеєрської компанії.

Перевізнику надаються такі документи: посвідчення якості (декларація виробника); сертифікат відповідності; фітосанітарний сертифікат; сертифікат походження; товарно-транспортна накладна; копія договору (або витяг).

Фітосанітарні сертифікати, сертифікати походження та посвідчення якості на кожну партію товару, дані про лабораторні випробування, завантаження ні податковому органу, ні суду не надано.

Потенційна можливість здійснювати господарську діяльність ТОВ «СИСТЕМИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ» підтверджується договорами на оренду приміщень та обладнань з: ПАТ «Завод Пуансон», ТОВ «Зерностандарт», - наявністю експлуатаційного дозволу для потужностей (об'єктів) з виробництва, змішування та приготування кормових добавок, преміксів і кормів.

Відповідно до митних декларацій позивач реалізував олію соєву першого сорту. Однак замовлення придбання у контрагента олії не визначено. Згідно з поясненнями представника позивача його контрагент, придбаваючи олію соєву, покращував її показники, чим підвищував її сорт. На підтвердження придбання наявні ВН для вказаного контрагента від ТОВ «Нью Бізнес Солюшнз», ТОВ «ФРІГЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ», ТОВ «НЕО ФОРТЕ», ПАТ «Київ-Атлантик Україна». Разом з тим, пояснення про фактичну переробку олії для зміни її сорту не підтверджені жодними належними доказами, у т.ч. переміщення на складі, не зважаючи на витребування судом у вказаного контрагента. Суду не підтверджено якість та походження всіх партій товару ТОВ «СИСТЕМИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ», а окремі надані його посвідчення якості містять суперечливі з точки зору достовірності дані про дати виготовлення партій та дат замовлень.

Крім того, трудові ресурси вказаного підприємства згідно зі звітами 1-ДФ підтверджують об'єктивну неможливість прийняття та перероблення вказаної у ВН кількості товару.

Відповідно до показників декларації з податку на прибуток ТОВ «СИСТЕМИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ» за 2013 рік собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт послуг), що включена у витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, становить 21827286,00грн., витрати на збут - 2493916,00грн., фінансові витрати - 1070000,00грн., інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати - 250957,00грн.

Відповідно до звітів форми 1-ДФ ТОВ «СИСТЕМИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ» за 3 квартал 2013 року - 9 працюючих осіб, 4квартал 2013 року - 12 працюючих (у т.ч. прийнято на роботу 01.10.2013, 17.12.2013, 18.10.2013, 01.10.2013), за 1та 2 квартали 2014 року - 13 осіб.

Суду підтверджено наявність замовлення ТОВ «СИСТЕМИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ» олії різного сорту. Зокрема:

з ТОВ «Нью Бізнес Солюшнз» укладено договір поставки товару, до якого наявні специфікації на олію соєву (без визначення якого саме сорту) з умовами поставки: FCA - Горбанівка Вінницької області (20.09.2013 22тонни); CTP- м.Одеса (24.02.2014 47,24тонн); FCA - м.Знам'янка Кіровоградської обл. (01.11.2013 - 5,44тонн, 20.03.2013 - 15тонн), FCA - м.Миронівка Київської області (17.01.2013, 30.01.2013, 05.02.2013 - по 6тонн); FCA - м.Первомайськ (19.03.2013 28тон); DAP - м.Знам'янка Кіровоградської обл. (10.02.2014 - 22тонн, 44тонн, 14.02.2014- 66тонн, 17.02.2014 - 22тонни, 20.02.2014 - 22тонни, 25.02.2014 -22тонни, 26.02.2014 - 88тонн,03.03.2014 -22тонни, 05.03.2014 - 22тонни, 06.03.2014 - 88тонн, 10.03.2015 - 44тонни, 12.03.2014 - 2 по 22тонни, 14.03.2014 - 22тонни, 88тонн, 17.03.2014 - 22тонн, 19.03.2014 -22тонни, 24.03.2014 - 22тонни);

з ТОВ «ФРІГЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ» укладено договір від 20.03.2014про постачання олії соєвої нерафінованої українського походження (без визначення якого саме сорту), до якого додано специфікації з умовами поставки: CTP- м.Миколаїв (20.03.2014 на 300тонн), DAP - м.Знам'янка Кіровоградської обл. (21.03.2014 - 44,00тонн, 24.03.2014 - дві на 22тонни, 25.03.2014 - три, кожна на 22тонни, 28.03.2014 - 22тонни, 29.03.2014 - дві, кожна на 22тонни, 30.03.2014 - 66тонн, 02.04.2015 - 22тонн, 04.04.2014 - 66тонн, 07.04.2014 - 44тонни, 22тонни, 09.04.2014 - дві на 22тонни, 14.04.2014 - 22тонни);

з ТОВ «НЕО ФОРТЕ» укладено договір від 26.11.2012про постачання олії соєвої (без визначення якого саме сорту та походження), до якого додано додаткові угоди за період з 10.09.2013 до 25.12.2013 з умовами поставки DAP м.Знам'янка Кіровоградської обл. та Миронівка, ВН, ПН;

з ПАТ «Київ-Атлантик Україна», як виконавцем, укладено договір від 01.08.2013 про переробку продукції з давальницької сировини, відповідно до умов якого замовник повинен здійснити доведення наданої замовником давальницької сировини - олії соєвої до якісних показників згідно з ДСТУ 4534:2006. Специфікацій ні податковому органу, ні суду не надано. Актами приймання-передачі, доданими до матеріалів справи підтверджується передача замовником олії соєвої, проте якого сорту та для якого виду і результату робіт - в них не вказано.

Наданими позивачем копіями актів завантажень олії соєвої від ПАТ «Київ-Атлантик Україна» не підтверджуються завантаження для позивача чи для його контрагента.

Дослідивши вищевказані докази у взаємозв'язку та хронологічній послідовності, з'ясувавши обставини справи, суд погоджується з доводами відповідача про безпідставність формування зазначених вище витрат позивачем за правочинами.

Щодо ППР про донарахування ПДВ та зменшення різниці його від'ємного значення cуд врахував таке.

За період з 01.09.2013 до 30.04.2014 позивач задекларував зобов'язання з ПДВ у сумі 107620780,00грн., податковий кредит - 109988204,00грн. Сума податкового кредиту, сформованого на підставі ПН від ТОВ «СИСТЕМИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ» з урахуванням коригувань склала 6921108,00грн.

Сума розміру основного зобов'язання з ПДВ та зменшення від'ємного значення відповідає розміру податкового кредиту позивача, що взятий за вищевказаними правочинами і підтверджується податковими накладними (далі - ПН), виписаними до кожної ВН з посиланням на договори.

Позивач та його контрагент на час виписування ПН зареєстровані платниками ПДВ.

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Ст.200 ПК України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. П.200.1 цієї статті передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг відповідно до підп. "а" п.198.1 ст.198 ПК України виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 198.3, 198.6 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними). При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Пункт 201.4 ст.201 ПК України передбачає, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця та згідно з п.201.7 ст.201 ПК України складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Разом з тим, ПН та ВН надають відповідні права платнику податків виключно за умови реального вчинення засвідченого ними правочину. Такий факт підтверджується додатковими документами, як-то докази переміщення товару, його якості (відповідності або походження), зберігання, використання в господарській діяльності платника, реалізації тощо.

Позивач до перевірки надав 186 ПН на суму 41853580,07 грн. (у т.ч. ПДВ 20% - 6975596,67грн.) на товар загальною масою 5405,892тонн.

Суд звернув увагу, що ПН підписані не керівником ТОВ «СИСТЕМИ РОЗВИТКУ БІЗНЕСУ» Головнею К.А., а головним бухгалтером. Серед них: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Надані на підтвердження їх повноважень накази про призначення на відповідні посади суд не вважає належними доказами таких обставин. Так, пунктом16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 №1379 (що діяв до 01.03.2014), встановлено, що усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Аналогічні вимоги закріплені також п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року №10 (що діяв до 01.12.2014).

З огляду на те, що реальність вчинення правочинів, згідно з якими виписані ПН, не підтверджена, суд погоджується з висновком відповідача про завищення задекларованого податкового кредиту (у т.ч. за вересень 2013року на 247508,00грн., за жовтень 2013року на 1107287,00грн., листопад 2013 року 950201,00грн., грудень 2013року 589744,00грн., січень 2014року 272263,00грн., лютий 2014 року 2491139,00грн., березень 2014 року 651904,00грн., квітень 2014 року 599858,00грн.) та завищення залишку від'ємного значення ПДВ (ряд.24 декларації) за квітень 2014 року на 3427,00грн., що вплинуло на суму ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет за відповідний період.

Відповідно до ст.123 ПК України повторне протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд встановив, що така повторність підтверджується наявністю ППР №0000402200, №0000412200, №0000442200, зобов'язання згідно з якими у зв'язку зі скасуванням Вищим адміністративним судом рішень судів нижчих інстанцій у справі №823/3901/13-а не узгоджено. Тому суд дійшов висновку про правомірність застосування в оскаржуваних ППР 50% штрафу за порушення вимог податкового законодавства.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржувані ППР, діяв в порядку, межах та у спосіб, що визначені законом.

Тому позовні вимоги суд вважає необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі вимог ст.94 КАС України, враховуючи часткову сплату позивачем судового збору, суд вирішив стягнути з нього решту за подання адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕП ТРАНСКО" про скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 30.10.2014 №0000812200, №0000802200 та №0000792200 відмовити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕП ТРАНСКО" (код ЄДРПОУ 32291375) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання цього позову в сумі 4384,80грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80коп.).

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич