Постанова

від 05.08.2015 по справі 823/720/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/720/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕП ТРАНСКО» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕП ТРАНСКО» до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕП ТРАНСКО» (далі - позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000812200, № 0000792200 та № 0000802200 від 30.10.2014 року.

Черкаський окружний адміністративний суд своєю постановою від 09 червня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року та постановити нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ДПІ у Черкаському районі ГУ Міндоходів у Черкаській області № 237 від 12 вересня 2014 року та направлень № 94/23-25-03-043, № 95/23-25-03-043 відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТЕП ТРАНСКО» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Системи розвитку бізнесу» за період з 01 вересня 2013 року по 30 квітня 2014 року.

За наслідками даної перевірки був складений акт № 63/23-25-22-010/32291375 від 03 жовтня 2014 року.

В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог ст.ст. 14, 138, 139, 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток підприємств за 2013 рік на загальну суму 4 301 244, 00грн. та податок на додану вартість (далі - ПДВ), що підлягає сплаті в бюджет, за період з 01.09.2013 року до 30.04.2014 року на суму 6 909 907, 00грн., а також завищено залишок від'ємного значення ПДВ за квітень 2014 року на 3 427, 00 грн. З даних акту вбачається, що до таких висновків відповідач дійшов з огляду на ознаки безтоварності правочинів, укладених позивачем з вищевказаним контрагентом.

За наслідками перевірки були прийняті наступні податкові повідомлення - рішення: № 0000792200 від 30.10.2014 року, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 6 451 866,00 грн. (4 301 244, 00грн. - основний платіж та 2 150 622, 00 грн. - штрафна (фінансова) санкція);

№ 0000812200 від 30.10.2014 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 3 427, 00 грн.;

№ 0000802200 від 30.10.2014 року, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 10 364 856, 00 грн. (6 909 904, 00 грн. - основний платіж та 3 454 952, 00 грн. - штрафна (фінансова) санкція).

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно з п. 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг відповідно до підп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 198.3, 198.6 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними). При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що у період з 01.09.2013 року до 30.04.2014 року позивач формував витрати за рахунок правочинів з TOB «Системи розвитку бізнесу» щодо придбання олії соєвої. Відповідач ставив під сумнів придбання позивачем цієї олії саме у TOB «Системи розвитку бізнесу».

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідні операції були відображені в податковому обліку позивача та ТОВ «Системи розвитку бізнесу»(Т. 2 а.с. 23-83; Т. 7 а.с. 18-27, 55-63, 87-94, 107-109, 199-231; Т. 9 а.с. 114-240; Т. 17 а.с. 70-249; Т. 18 а.с. 1-239).

В податковому обліку TOB«Системи розвитку бізнесу» було відображено господарські операції з придбання олії соєвої у постачальників, а також операції з передачі олії соєвої на переробку та її отримання після доведення до вищих якісних показників (Т. 17 а.с. 21-22, Т. 18 а.с. 240-251; Т. 19 а.с. 1-211; Т. 20 а.с. 1-300; Т. 24 а.с. 3-150).

В свою чергу, позивач реалізував придбану олію соєву згідно зовнішньоекономічних контрактів, що також відобразив у податковому обліку (Т. 2 а.с. 57-83; Т.Т. 10-15).

Ці обставини доводять реальність поставок олії від TOB «Системи розвитку бізнесу».

Усі інші операції з тими самими активами - соєвою олією, а також їх податкові наслідки для TOB«Системи розвитку бізнесу», його постачальників та інших контрагентів контролюючими органами не заперечуються.

Покладені в основу акту перевірки позивача довідки ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 11.08.2014 pоку, від 29.07.2014 pоку, від 15.08.2014 року про результати проведення зустрічної звірки TOB «Системи розвитку бізнесу» на даний момент контролюючими органами не використовуються, оскільки відповідними судовими рішеннями дії ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві визнано протиправними(T. 1 а.с. 139 - 160,185 - 188).

Що стосується доводів відповідача про те, що частина замовленого позивачем товару у TOB «Системи розвитку бізнесу» не оплачена, то суд апеляційної інстанції вважає такі доводи помилковими та зазначає наступне.

Станом на 30.04.2014 року позивач переплатив TOB «Системи розвитку бізнесу» за поставки олії соєвої 39 739,07 грн. Це підтверджується актом документальної перевірки, наданою та дослідженою в судовому засіданні карткою рахунку 631 по контрагенту TOB «Системи розвитку бізнесу» (графа «дебет») та загальною оборотно-сальдовою відомістю.

Питання оплати за придбаний товар не ставилося під сумнів відповідачем,тому доводи відповідача щодо неповної оплати позивачем є необґрунтованими.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що обсяг вказаного у видаткових накладних товару (олії соєвої), кількість поставок, у т.ч. протягом одного дня та територіальна віддаленість поставок свідчить, що одна особа фізично не могла приймати участь у прийманні та перевірці за кількістю та якістю товару. Суд також акцентував увагу на тому, що уповноважена особа позивача ОСОБА_3 працював одночасно у позивача та ТОВ «Системи розвитку бізнесу» та всі видаткові накладні складені у місті Києві. Суд вважає, що у зв'язку з даними про обсяг товару, місце його поставки, кількість поставок протягом одного дня та підпис видаткових накладних однією особою (експедитором позивача) правочини не могли відбутися з урахуванням часу, відстаней та кількості затрачених трудових ресурсів.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковими такі висновки суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Таким чином податкове законодавство не ставить в залежність право на формування витрат та кредиту юридичної особи від конституційного права фізичної особи працювати за сумісництвом у господарюючих суб'єктів, які здійснюють господарські операції між собою.

Виключно у разі, якби ОСОБА_3 був засновником обох господарюючих суб'єктів суд мав би можливість поставити під сумнів реальність господарських операцій.

Для здійснення господарської операції щодо придбання та подальшого продажу олії соєвої позивачу необхідно було забезпечити приймання такого товару, що здійснив ОСОБА_3 та водій, який цю олію перевозив до покупця (реальність автомобілів підтверджена даними УДАІ УМВС України, претензій щодо осіб водіїв, які на підставі договорів про перевезення вантажу здійснювали його транспортування через кордон, відповідачем не заявлялося).

Що стосується кількості трудових ресурсів, які необхідні для прийняття та перероблення протягом восьми місяців 5338 тон олії соєвої, то позивач зазначив, що не може це визначити, так як не є виробником олії соєвої.

За інформацією з відкритих джерел (інтернет-ресурси) одна автоматизована лінія має потужність до 15 тисяч тон на рік.

Зважаючи на обсяг олії, який був придбаний у TOB «Системи розвитку бізнесу», то останнє могло б переробити 5338 тон олії протягом трьох-чотирьох місяців. Отже, поставка визначеної кількості олії протягом восьми місяців свідчить про реальну можливість такої операції.

Щодо місця складання видаткових накладних, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Вказані вимоги Закону позивачем не були порушені, так як видаткові накладні були складені безпосередньо після закінчення господарської операції - після приймання-передачі олії соєвої.

Вимоги ч. 2 ст. 9 вказаного Закону також були дотримані позивачем, так як ані під час перевірки, ані в оскаржуваному рішенні не встановлено відсутність обов'язкових реквізитів у первинних документах позивача.

Таким чином, висновок суду про те, що підписання видаткової накладної представником позивача не в місті фактичного отримання товару свідчить про нереальність правочину, є помилковим та не ґрунтується на вимогах закону.

Щодо часу, відстаней та кількості затрачених трудових ресурсів, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до фактичних обставин, які підтверджені дослідженими доказами та відображені в оскаржуваній постанові, в період з вересня 2013 року по 17 грудня 2013 року позивач в особі уповноваженого ОСОБА_3 отримував товар від TOB «Системи розвитку бізнесу» в м. Миронівка, де розташовані виробничі потужності ПрАТ «Київ-Атлантік Україна», яке, в свою чергу здійснювало переробку давальницької сировини для TOB «Системи розвитку бізнесу».

Відстань від м. Миронівка (де відбувалась фактична передача товару від TOB «Системи розвитку бізнесу», як власника результатів переробки давальницької сировини, до TOB «ТЕП ТРАНСКО») до міста Київ, де складалися видаткові накладні, становить 109 км, подолання якої на автомобілі в середньому займає 1 год. 30 хв. (дані щодо відстані та часу її подолання взяті із загальнодоступних джерел - карти Україна та інтернет-ресурсів).

Суд першої інстанції не зазначив, на підставі яких доказів встановлено,що, наприклад, 27.09.2013 року в м. Миронівка фізично неможливо було залити в три автоцистерни олію соєву по 21-23 т. кожна, в автоцистерну ВІ6200АОВІ2005ХО, автоцистерну BO7931ATWGM2C09 та автоцистерну ВС3067СІВС6433ХТ, та скласти на підтвердження цієї господарської операції видаткову накладну в місті Києві.

Суд не зазначив, на підставі яких доказів визначена необхідна кількість трудових ресурсів та чим ця кількість ресурсів відрізняється від фактично затраченої.

Отже, висновки суду про нереальність правочину щодо придбання олії соєвої суперечить і позиції відповідача, і доказам поставки цієї олії нерезидентам.

Дійшовши висновку про нереальність правочинів, суд першої інстанції не встановив, чи відповідають фактичним обставинам операції щодо реалізації позивачем олії соєвої нерезидентам.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідно до інформації УДАЇ УМВС України автомобілі, зазначені в ТТН, наданих позивачем на підтвердження переміщення замовленого товару, не належать ні ТОВ «Системи розвитку бізнесу», ні позивачу. У податковій звітності останнього за 2013 рік та перший квартал 2014 року не відображено зобов'язання (витрати) із власниками вказаних автомобілів.

Колегія суддів вважає такі доводи суду першої інстанції передчасними з огляду на наступне.

На підтвердження факту перевезення олії соєвої з місця її отримання від TOB «Системи розвитку бізнесу» (м. Миронівка, м. Знам'янка, м. Миколаїв) до місця передачі покупцям-нерезидентам (Польща, Литва) позивач надав договори про надання транспортно-експедиторських послуг з додатками (акти виконаних робіт, банківські виписки про оплату послуг, міжнародні товарно-транспортні накладні).

Відповідно до інформації УДАІ УМВС України всі автомобілі, зазначені в міжнародних транспортних накладних, існують в реальності та за своїми технічними характеристиками можуть бути використані для перевезення олії соєвої (цистерни відповідної вантажності або платформи, на які такі цистерни можуть бути встановлені).

Зобов'язання (витрати) із перевізниками відображені позивачем у податковій звітності за 2013 рік та перший квартал 2014 року, що підтверджується картками рахунку 63 по кожному перевізнику та оборотно-сальдовою відомістю за перевірений період (по рахунку 93 у складі загальних витрат на збут).

Перевезення товару від TOB «Системи розвитку бізнесу» до TOB «ТЕП ТРАНСКО» автомобільним транспортом не відбувалося через те, що олія соєва отримувалася позивачем в місці її виробництва та зберігання (м. Миронівка, м.Знам'янка) по трубі,шляхом безпосереднього наливу з стаціонарної цистерни в цеху в автомобіль, який після цього прямував до наступного покупця-нерезидента.

Згідно з частиною третьою статті 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Необхідно підкреслити, що товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції з постачання товарів, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з постачання товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення.

Крім того, відповідно до пункту 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207, у випадку здійснення перевезень для власних потреб серед необхідних документів товарно-транспортна накладна не значиться, а застосовується накладна чи інший документ, що підтверджує право власності на вантаж.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних або неналежне їх складання, може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства та не може бути підставою для донарахування грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі ВАСУ від 26.06.2012 року № К/9991/16335/12.

Згідно листа УДАІ УМВС України частина автомобілів належить фактичним перевізникам (TOB «Олія транс», ФОП Нечипорук), що підтверджує реальність правочинів з продажу та перевезення олії соєвої від TOB «ТЕП ТРАНСКО» до покупців-нерезидентів.

Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що згідно з поясненнями представників позивача частина придбаної у виробників олії соєвої TOB «Системи розвитку бізнесу» перепродувало позивачу відразу, а частину - після переробки та доведення до показників вищого сорту. Конкретний обсяг такого товару суду не підтверджено належними доказами.

Такі висновки суду першої інстанції є необґрунтованими з огляду на те, що придбана позивачем олія соєва відповідала вимогам щодо якості, визначеної позивачем. Інші обставини, а саме яка частина олії була перепродана позивачу після її переробки, а яка - без такої переробки, не впливають на правомірність формування позивачем своїх податкових зобов'язань.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції звернув увагу на порушення позивачем порядку обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 11 вересня 2009 року №656 (далі - Порядок №656).

Проте, суд не звернув увагу на те, що Порядок № 656 встановлює організацію та ведення первинного обліку олійно-жировими підприємствами, їх структурними підрозділами, іншими виробництвами незалежно від форм власності і господарювання, що здійснюють переробку олійної і жирової сировини та виробляють олію, маргаринову продукцію, майонез та соуси з використанням олій, миловарну продукцію та інші види олійно-жирової продукції.

Порушення правил ведення первинного обліку встановлених Порядком № 656 взагалі не може свідчити про нереальність господарської операції, оскільки Порядок № 656 регулює питання обліку вже наявної продукції.

З огляду на це, якщо на думку відповідача товар взагалі був відсутній, реальність господарської операції не підтверджено, то яким чином він міг встановити порушення порядку первинного обліку олійно-жирової продукції.

Суд першої інстанції зазначив, що податкові накладні підписані не керівником ТОВ «Системи розвитку бізнесу» ОСОБА_2, а головним бухгалтером.

Проте, колегія суддів вважає, що зазначений факт не може свідчити про нереальність господарської операції виходячи із наступного.

Беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на кредит та витрати не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі ВАСУ від 17.02.2015 року по справі № К/800/55977/14 (825/2433/14).

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції окремо хоче звернути увагу на те, що придбана позивачем у TOB «Системи розвитку бізнесу» та реалізована ним на експорт соєва олія є одним і тим же активом та підтверджується наступним:

Походження олії у TOB «Системи розвитку бізнесу» підтверджується договорами постачання соєвої олії з TOB «Нью Бізнес Солюшнз» (на даний момент TOB «ШафтерКомодітіз» - код ЄДРПОУ 38513392), TOB «ФрігейтЕнтерпрайзес» (код СДРПОУ 38961820), TOB «Нео Форте» (код ЄДРПОУ 36925847), видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними (Т. 16 а.с. 123-263, Т. 17 а.с. 1-20; Т. 18 а.с. 240 - 251, Т. 19 а.с. 1 - 211; Т. 20 а.с. 1-94; Т. 21 а.с. 1 - 244).

Також в матеріалах справи містяться договори, акти приймання-передачі сировини, які підтверджують переробку олії TOB «Системи розвитку бізнесу» на потужностях ПАТ «Київ-АтлантікУкраїна» (код ЄДРПОУ 22929481) у м. Миронівка, Київської області (Т. 17 а.с. 21-22; Т. 20 а.с. 95-300).

В матеріалах справи містяться документи, які підтверджують оренду ТОВ «Системи розвитку бізнесу» приміщень та потужностей ПАТ «Завод Пуансон» (код ЄДРПОУ 14307334) у місті Знам'янка, Кіровоградської області. (Т. 20 а.с. 301 -320).

Крім того, позивач надав суду копії документів, що підтверджують походження соєвої олії у TOB «Нью Бізнес Солюшнз» (на даний момент TOB «ШафтерКомодітіз», TOB «ФрігейтЕнтерпрайзес», TOB «Нео Форте»(Т. 3 а.с. 3 - 248; Т. 4 а.с. 4-248; Т. 5 а.с. 4-251; Т. 6 а.с. 5-251).

Відповідач не надав належних доказів (актів документальних перевірок, актів інвентаризації), що доводять відсутність соєвої олії у TOB «Системи розвитку бізнесу»і його постачальників.

Придбання олії позивачем відбувалось в місці її зберігання ТОВ«Системи розвитку бізнесу» згідно договорів та специфікацій відповідно до Правил «Інкотермс-2010»:

FCA Миронівка, Київська область;

FCA Знам'янка, Кіровоградської області;

FCA Панівці, Хмельницька область;

FCA Обухів, Київська область, а також у Миколаївському торгівельному порту за умовами: DAP Миколаїв: СРТ Миколаїв (Т. 7 а.с. 2-17, 36-54, 67-85, 97-106, 147-198; Т. 9 а.с. 2-113; Т. 17 а.с. 23-64).

Отримання олії позивачем було оформлено видатковими та податковими накладними, виписаними за місцем реєстрації та фактичного розташування ТОВ «Системи розвитку бізнесу» - у місті Києві (Т. 7 а.с. 18-35, 55-66, 87-96, 107-112, 199-292; Т. 8 а.с. 2-114; Т. 9 а.с. 114-250; Т. 17 а.с. 70-249; Т. 18 а.с. 1-239).

Як зазначено у оскаржуваній постанові, зауважень до форми та змісту перелічених документів у відповідача не виникало.

З метою продажу олії та отримання прибутку позивач уклав зовнішньоекономічні контракти з нерезидентами:

- NobleysonManagementLimited;

- NFC PolskaNorthSp.Z.o.o.

- OreximLimited

PrzedsiebiorstwoHandlowoUslugoweVenusM.ZygaSp. J.

- AB LinasAgro;

- WistSp.Z.o.o. AgrokamSp.z.o.p. EuroavisSp.Z.o.o.

HarborCommoditiesLimited

Операції з реалізації олії позивачем фактично відбувалися там же, де операції з її придбання позивачем.

За умовами специфікацій до контрактів, місцем постачання олії вказаним суб'єктам були м. Миронівка, Київської області, м. Знам'янка, Кіровоградської області, м. Миколаїв, с. Панівці, Хмельницької області, м. Обухів, Київської області (Т. 10 а.с. 2-23; T. 11 а.с. 2-13,100-111; Т. 12 а.с. 2-21, 155-161,171-175, 184-190,198-204; Т. 13 а.с. 2-31; Т. 14 а.с. 2-17; Т. 15 а.с. 2-17).

Реалізація олії саме у вказаних пунктах підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними та митними деклараціями форми МД-2 (Т.Т 10-15).

Відомості видаткових накладних, складених за участі позивача і ТОВ «Системи розвитку бізнесу», а також митних декларацій, які підтверджують продаж олії позивачем нерезидентам, додатково вказують на тотожність місць придбання й подальшої реалізації олії, оскільки і перші, і другі операції відбувались приблизно в один час (Т. 7 а.с. 28-35, 64-66, 95-96,110-112, 232-292; Т. 8 а.с. 2-114, 211-222; Т. 9 а.с. 241-250; Т.Т. 10 -15).

Сертифікація олії, її митне оформлення і перевезення підтверджуються договорами Позивача з перевізниками і декларантами, сертифікатами якості і походження, актами на завантаження, інвойсами, міжнародними товарно-транспортними накладними, митними деклараціями (Т.Т. 10-15; 22-23).

Там же містяться копії якісних посвідчень, посвідчень якості та декларацій виробників соєвої олії, що спростовує висновки суду про відсутність доказів посвідчення якості олії.

Відповідач не надав суду доказів того, що зазначені посвідчення і сертифікати є недостовірними, складеними за відсутності випробувань, або з порушенням процедури випробувань (експертиз).

Отримання позивачем грошових коштів від покупців-нерезидентів підтверджується виписками по рахунку Позивача (Т. 7 а.с. 113-145; Т. 8 а.с. 124-157).

Крім того, розрахунки покупців з позивачем відображені також в картках рахунку 362 щодо розрахунків в іноземній валюті (Т. 10 а.с. 289-296; Т. 11 а.с. 96-99; 161-163; Т. 12 а.с.151-154,196, 209; Т. 13 а.с. 263; Т. 14 а.с. 189-193; Т. 15 а.с. 177-181).

В аналітичному вигляді суми грошових коштів, сплачені позивачем за олію та виручені за результатами її продажу, відображені у довідках, складених на підставі видаткових накладних та митних декларацій (Т. 8 а.с. 211-222).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта, що наявні в матеріалах справи документи підтверджують, що за результатами операцій з купівлі-продажу олії позивач отримав дохід.

Колегія суддів бере до уваги також наступні докази, які містяться в матеріалах справи, а саме: копії платіжних доручень позивача та виписки по його рахунку щодо оплати товару TOB «Системи розвитку бізнесу»; витяги з ЄДР щодо ПАТ «Київ АтлантікУкраїна» (код 22929481); TOB«ФрігейтЕнтерпрайзес» (код 38961820); TOB«Нью Бізнес Солюшнз» (на даний момент TOB «ШафтерКомодітіз» - код 38513392) та TOB«Системи розвитку Бізнесу» (код за ЄДРПОУ 38138341), згідно яких вказані підприємства до цього часу зареєстровані як юридичні особи і відомості про них підтверджено у ЄДР;відомості з веб-сайту ДФС України, згідно яких TOB«Системи розвитку Бізнесу» до цього часу зареєстроване як платник ПДВ, що спростовує висновки відповідача про участь цього підприємства у формуванні схемного податкового кредиту; довідки за підписом головного бухгалтера позивача щодо аналізу реалізації товарів та послуг (Т. 8 а.с. 211-222).

Статтею 202 КАС України передбачено, що підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Дослідивши ретельно всі матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що судом першої інстанції не в повному обсязі було досліджено обставини справи та надано їм помилкову правову оцінку, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕП ТРАНСКО» - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕП ТРАНСКО» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0000812200, № 0000792200 та № 0000802200 від 30.10.2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлений 10 серпня 2015 року.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.