Рішення

від 10.06.2015 по справі 922/2595/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2015 р.Справа № 922/2595/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний Банк Комунікацій", м. Харків про стягнення 13761,06 грн. за участю представників сторін:

позивача - Перхун Ю.М., довіреність № 3639 від 03.11.2014 року;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний банк комунікацій" про стягнення 13761,06 грн., з яких: 10123,23 грн. основного боргу, 495,06 грн. пені, 2946,49 грн. інфляційних втрат, 196,28 грн. 3% річних. Позовні вимоги позивач обгрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором про надання послуг електрозв'язку № 057010270/32064 щодо своєчасної оплати за надані послуги. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 квітня 2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 26 травня 2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.05.2015 року розгляд справи було відкладено на 10 червня 2015 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

У судовому засіданні 10 червня 2015 року був присутній представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі..

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, витребуваних судом документів не надав. Ухвала господарського суду Харківської області від 24 квітня 2015 року про порушення провадження у справі повернулась на адресу суду з позначкою пошти "За закінченням терміну зберігання".

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення розгляду справи) направлялися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Окрім того про обізнаність відповідача про час та місце розгляду справи свідчать наявне в матеріалах справи поштове повідомлення з відміткою поштової установи "За закінченим терміном зберігання".

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання, суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

23 березня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний банк комунікікацій" (надалі - Відповідач) був укладений договір №057010270/32064 про надання послуг електрозв'язку. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Згідно з статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної дії, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до розділу 1 спірного договору, Позивач зобов'язувався надавати Відповідачеві послуги електрозв'язку, перераховані в додатку №1 та в додатку №2 до договору, а Відповідач, в свою чергу, зобов'язувався своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов даного договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору, послуги які надаються оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 4.2. Договору, встановлена авансова система оплати.

Пунктом 2.1.21 Договору передбачено, що позивач зобов'язаний не менше одного разу на місяць повідомляти відповідача про належну суму платежу.

На виконання вимог цих пунктів, позивач вчасно, кожного місяця направляв на адресу відповідача рахунки-акти за телекомунікаційні послуги (копії рахунків знаходяться в матеріалах справи).

Пунктом 4.6 Договору визначено, що для одержання послуг електрозв'язку відповідач проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком ( до 10-го числа місяця, що настає після розрахункового періоду), виходячи з фактично наданих послуг.

В абзаці 6 п. 116 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 року, зазначено, що у разі неотримання рахунка (квитанції) до 10 числа місяця, що настає за рахунковим періодом, або здійснення рахунків оператора телекомунікацій для отримання інформації про належну до сплати суму та в разі потреби отримати рахунок (квитанцію).

Умовами п. 3.2.8. та 4.3. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані послуги.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином і в повному обсязі дотримується умов договору, проте відповідач в порушення умов договору не вчасно та не в повному обсязі сплачує за надані йому телекомунікаційні послуги, в наслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 10123,23 грн. за отримані телекомунікаційні послуги в період з червня 2014 року по грудень 2014 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором про надання послуг електрозв'язку № 057010270/32064 складає 10123,23 грн. за отримані телекомунікаційні послуги в період з червня 2014 року по грудень 2014 року, що підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 10123,23 грн. основного боргу.

Розглядаючи вимогу позивача щодо нарахування пені у розмірі 495,06 грн., суд зазначає.

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас частиною шостою статті 232 ГК України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.8. даного договору, у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), відповідач сплачує пеню у розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Але згідно з частиною 2 ст. 36 ЗУ "Про телекомунакації", у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем зобов'язання, відповідно до якого належною до сплати сумою є 495,06 грн.

На підставі вказаного, суд знаходить правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 495,06 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення 3 % річних у 196,28 грн. та інфляційних витрат у розмірі 2946,49 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних витрат, а також розрахунок визначений вірно згідно вимог діючого законодавства, що дає підстави суду задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 196,28 грн. та інфляційних витрат у сумі 2946,49 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 216, 217, 230, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 526, ч.1 ст.530, 549, 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний банк комунікацій" (61145, м. Харків, вул. Космічна, 14, к. 14, код ЄДРПОУ 30987365, п/р 26008301000018 в ХФ АКБ "Мрія"), МФО 350631) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком " в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, код ЄДРПОУ 25614660, р/р 26009442935 в ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805) суму основного боргу у розмірі 10123,23грн. , пеню у розмірі 495,06 грн., збитки від інфляції у розмірі 2946,49 грн., 3 % річних у розмірі 196,28 грн. та судовий збір у розмірі 1827 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.06.2015 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/2595/15