Постанова

від 10.06.2015 по справі 923/459/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2015 р.Справа № 923/459/15 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі :

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Журавльова О.О.

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 10.06.2015р.:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго"

на рішення господарського суду Херсонської області

від 23 квітня 2015 року

по справі № 923/459/15

за позовом Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго"

до відповідача: Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України" „Брилівський елеватор"

про зобов'язання повернути пшеницю та жито

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 10.06.2015р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 23.04.2015р. по справі №923/459/15 (суддя Остапенко Т.А.) відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго" до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України" „Брилівський елеватор" про зобов'язання повернути пшеницю та жито з посиланням на те, що позивачем не надано суду належних та безумовних доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини: договору складського зберігання зерна, складських документів на зерно, витягу з реєстру зернового складу, при цьому, акт звірки від 18.01.2005р. не є належним та допустимим доказом передачі позивачем відповідачеві зерна за договором складського зберігання зерна, отже, в порушення приписів статті 33 ГПК України позивачем не доведено, у спосіб встановлений статтею 34 цього ж Кодексу, законних підстав для задоволення позовних вимог, таким чином, суд першої інстанції приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго", в якій позивач просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 23.04.2015р. по справі №923/459/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи це тим, що оскаржуване рішення винесено без повного та всебічного аналізу обставин справи, з порушення норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представники сторін в судове засідання 10.06.2015р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень від 22.05.2015р.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго", перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.01.2015р. ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" звернулось до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Брилівський елеватор" з вимогою №07/08-00007 про повернення майна, в якій позивач просить повернути, передане на зберігання зерно: 708846 кг пшениці 6 класу, 45530 кг пшениці 4 класу, 48814 кг жита протягом 7 днів з моменту отримання вимоги.

Вказана вимога була отримана відповідачем 16.01.2015р., що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ДП "Брилівський елеватор" ДАК "Хліб України" та відповідним описом вкладення (арк. спр. 20).

Позивач стверджує, що факт передачі позивачем зерна на зберігання відповідачу підтверджується підписаним двостороннім Актом звірки від 18.01.2005р. та довідкою (арк. спр. 21-22).

Як стверджує позивач, відповідачем у встановлений строк вказана вище вимога виконана не була, що стало підставою звернення ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" до господарського суду Херсонської області з позовними вимогами про зобов'язання ДП ДАК "Хліб України" "Брилівський елеватор" повернути 708846 кг пшениці 6 класу, 45530 кг пшениці 4 класу та 48814 кг жита.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

За положеннями статті 294 Господарського кодексу України товарним складом визнається організація, що здійснює зберігання товарів та надає пов'язані із зберіганням послуги на засадах підприємницької діяльності. Товарний склад є складом загального користування у разі якщо із закону, інших правових актів або виданого суб'єкту господарювання дозволу (ліцензії) випливає, що він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якого товароволодільця. Зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 936 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання та зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ст.ст. 938, 942 ЦК України).

Відповідно до ст. 949 Цивільного кодексу України встановлений обов'язок зберігача повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернута поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно зі ст.7 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин сторін) суб'єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства) та інші суб'єкти підприємницької діяльності, які беруть участь у процесі зберігання зерна. Суб'єкти зберігання зерна відповідно до укладених договорів складського зберігання із суб'єктами ринку зерна гарантують забезпечення якості та дотримання нормативів природних втрат зерна протягом терміну його зберігання.

Статтею 24 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачено, що зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи.

Відповідно до 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. Після заповнення обов'язкових реквізитів простого або подвійного складського свідоцтва на зерно, реєстрації їх у реєстрі з присвоєнням порядкового номера заповнений бланк простого або подвійного складського свідоцтва на зерно передається особі, яка здала зерно на зберігання.

На підставі ст. 45 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зернові склади ведуть реєстр складських документів на зерно.

Порядок ведення реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 р. №1569.

Положення про обіг складських документів на зерно затверджено наказом Міністерства аграрної політики України від 27 червня 200 р. №198, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 липня 2003 р. за №605/7926.

За положеннями статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як свідчать матеріали справи, позивачем, в порушення ст.32-34 Господарського процесуального кодексу, не надано жодних доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини, а саме: договору складського зберігання зерна, складських документів на зерно, витягу з реєстру зернового складу, жодних документів, які підтверджували передачу зерна на зберігання відповідачу.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, колегія суддів зазначає, що акт звірки від 18.01.2005р. не є належним та допустимим доказом передачі позивачем відповідачеві зерна за договором складського зберігання зерна, оскільки не є документом, який має підтверджувати факт такої передачі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не наведено законних підстав для задоволення позовних вимог, отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, Одеський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Херсонської області від 23.04.2015р. по справі №923/459/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Херсонобленерго" - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Херсонської області від 23.04.2015р. по справі №923/459/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постави підписаний 15.06.2015р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Журавльов О.О.