Постанова

від 08.06.2015 по справі 922/5343/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2015 р. Справа № 922/5343/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

позивача - Омельчук І.В. та Сільченко Т.І., за довіреністю б/н від 27 листопада 2014 року;

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2643 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 09.04.15 у справі № 922/5343/14

за позовом Приватного підприємства "Камертон",

до Приватного підприємства "Регіон" ,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09 квітня 2015 року (головуючий суддя Жельне С.Ч., судді: Аюпова Р.М., Лаврова Л.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства "Регіон" (61166, м. Харків, вул. Серпова,4, код ЄДРПОУ 31340630) на користь Приватного підприємства "Камертон" (61166, м. Харків, вул. Кримська, 6, код ЄДРПОУ 25467532) суму основної заборгованості в розмірі 23227,62 грн., пеню - 2 822,02 грн., 3 % річних в розмірі 445,70 грн., збитки від інфляційних процесів в розмірі 4860,24 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 827 грн.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

05 червня 2015 року від відповідача надійшов відзив (вх.№8849).

У судове засідання, яке відбулось 08 червня 2015 року з'явився представник позивача. Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання. Оскільки копію ухвали суду про прийняття апеляційної скарги до провадження у справі №922/5343/14 (Том 2 а.с.17-18) було направлено на адресу місцезнаходження відповідача: м.Харків, вул.Серпова, будинок 4, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 30 квітня 2015 року, а причина повернення за зворотною адресою копії ухвали суду є закінчення строку зберігання поштового відправлення.

В силу положення статті 64 Господарського процесуального кодексу України, в разі якщо Ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінченням строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.

03.02.2014 року між ПП "Камертон" (Постачальник) та ПП "Регіон" (Покупець) був укладений договір поставки № 00000016 (надалі - Договір).

За умовами вказаного Договору Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити, а Покупець - прийняти та оплатити товар згідно номенклатури, кількості і цінам, що зазначені в договорі, згідно накладних Постачальника, які являються його невід'ємною частиною.

Приватне підприємство "Камертон" (надалі - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Регіон" (надалі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (Вх.11441, Том 1 а.с. 133) просив суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості в розмірі 23227,62 грн., пеню - 2822,02 грн., 3 % річних в розмірі 445,70 грн., збитки від інфляційних процесів в розмірі 4860,24 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1 827 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем покладених на нього зобов'язань за Договором поставки № 00000016 від 03.02.2014 року в частині повноти та своєчасності проведення розрахунків за поставлений товар

Судом першої інстанції з посиланням на фактичність та доведеність позовних вимог було задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції відповідач в обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає на існуванні заборгованості у розмірі 11729,58 грн. Одночасно відповідачем наголошено на порушенні судом норм процесуального законодавства, з огляду на неналежне повідомлення про час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з рішення господарського суду Харківської області від 09.04.15 у справі № 922/5343/14 в повному обсязі виходячи з наступного

Як вбачається з матеріалів справи, 03.02.2014 року між ПП "Камертон" (Постачальник) та ПП "Регіон" (Покупець) був укладений договір поставки № 00000016 (надалі - Договір).

За умовами вказаного Договору Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити, а Покупець - прийняти та оплатити товар згідно номенклатури, кількості і цінам, що зазначені в договорі, згідно накладних Постачальника, які являються його невід'ємною частиною.

Відповідно до ст.ст. 174, 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір є підставою виникнення господарських прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо в зобов'язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно повинно бути виконано в цей строк (дату).

Відповідно до п. 2.1. Договору, датою поставки товару вважається день його передачі Постачальником Покупцю згідно накладної, яка повинна бути підписана представниками обох сторін.

Згідно п. 2.2. Договору, перехід права власності на товар здійснюється у момент підписання видаткової накладної представником Покупця.

Розрахунки за поставлений товар, у відповідності до п. 5.1. Договору, здійснюються шляхом перерахування грошових коштів в українській національній валюті на розрахунковий рахунок Постачальника.

Пунктом 5.2. Договору визначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються Покупцем на умовах розстрочки платежу протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач покладені на нього зобов'язання виконав належним чином, поставивши відповідачу в період з 04.02.2014 року по 22.08.2014 року товар загальною вартістю 67399,65 грн. за видатковими накладними:

-№ К-00000488 від 04.02.2014 року на суму 149,40 грн.;

-№ К-00001738 від 23.04.2014 року на суму 790,00 грн.;

-№ К-00001825 від 29.04.2014 року на суму 1215,00 грн.;

-№ К-00001832 від 29.04.2014 року на суму 53,00 грн.;

-№ К-00001852 від 30.04.2014 року на суму 1012,50 грн.;

-№ К-00001901 від 06.05.2014 року на суму 607,50 грн.;

-№ К-00001982 від 13.05.2014 року на суму 80,00 грн.;

-№ К-00002030 від 14.05.2014 року на суму 225,31 грн.;

-№ К-00002031 від 14.05.2014 року на суму 1351,50 грн.;

-№ К-00002033 від 14.05.2014 року на суму 405,00 грн.;

-№ К-00002074 від 16.05.2014 року на суму 55,20 грн.;

-№ К-00002107 від 20.05.2014 року на суму 393,07 грн.;

-№ К-00002108 від 20.05.2014 року на суму 2590,00 грн.;

-№ К-00002143 від 21.05.2014 року на суму 148,50 грн.;

-№ К-00002144 від 21.05.2014 року на суму 5260,00 грн.;

-№ К-00002176 від 22.05.2014 року на суму 171,65 грн.;

-№ К-00002177 від 22.05.2014 року на суму 4860,00 грн.;

-№ К-00002228 від 26.05.2014 року на суму 2673,00 грн.;

-№ К-00002229 від 26.05.2014 року на суму 81,16 грн.;

-№ К-00002274 від 28.05.2014 року на суму 4860,00 грн.;

-№ К-00002275 від 28.05.2014 року на суму 110,40 грн.;

-№ К-00002326 від 02.06.2014 року на суму 643,49 грн.;

-№ К-00002345 від 03.06.2014 року на суму 1620,00 грн.;

-№ К-00002436 від 06.06.2014 року на суму 167,75,00 грн.;

-№ К-00002475 від 11.06.2014 року на суму 249,98 грн.;

-№ К-00002479 від 11.06.2014 року на суму 4860,00 грн.;

-№ К-00002596 від 18.06.2014 року на суму 46,00 грн.;

-№ К-00002664 від 20.06.2014 року на суму 4805,00 грн.;

-№ К-00002685 від 23.06.2014 року на суму 38,26 грн.;

-№ К-00002700 від 24.06.2014 року на суму 600,00 грн.;

-№ К-00002749 від 26.06.2014 року на суму 324,00 грн.;

-№ К-00002791 від 01.07.2014 року на суму 1880,00 грн.;

-№ К-00002792 від 01.07.2014 року на суму 141,48 грн.;

-№ К-00002851 від 04.07.2014 року на суму 4 000 грн.;

-№ К-00002864 від 07.07.2014 року на суму 4 197 грн.;

-№ К-00002916 від 09.07.2014 року на суму 4 000 грн.;

-№ К-00003054 від 16.07.2014 року на суму 397 грн.;

-№ К-00003072 від 17.07.2014 року на суму 1 200 грн.;

-№ К-00003088 від 18.07.2014 року на суму 154,08 грн.;

-№ К-00003089 від 18.07.2014 року на суму 2 098,50 грн.;

-№ К-00003110 від 22.07.2014 року на суму 2 474,30 грн.;

-№ К-00003114 від 22.07.2014 року на суму 2 000 грн.;

-№ К-00003115 від 22.07.2014 року на суму 888 грн.;

-№ К-00003562 від 19.08.2014 року на суму 1 160 грн.;

-№ К-00003616 від 21.08.2014 року на суму 74,87 грн.;

-№ К-00003633 від 22.08.2014 року на суму 2 287,75 грн.

Між тим, суд першої інстанції вірно визначив, що відповідач допустив порушення взятих на себе договірних зобов'язань в частині своєчасності та повноти розрахунків за поставлену продукцію.

Так колегія суддів звертає увагу, що позивачем було надано виписку з особистого рахунку, якою підтверджується як несвоєчасність так і неповноту оплати відповідачем отриманого товару.

Відповідно до банківської виписки по рахунку позивача №26003210276458.980

-від 20.05.2014 року відповідачем на виконання договору було оплачено 3200,00 грн. (477,97 грн. було враховано позивачем в рахунок заборгованості за попереднім договором)(Том 1 а.с.161);

-від 21.05.2014 року відповідачем на виконання договору було оплачено 2000,00 грн.(Том 1 а.с.160);

-від 22.05.2014 року відповідачем на виконання договору було оплачено 3700,00 грн.(Том 1 а.с.159);

-від 26.05.2014 року відповідачем на виконання договору було оплачено 5400,00 грн.(Том 1 а.с.158);

-від 02.06.2014 року відповідачем на виконання договору було оплачено 5200,00 грн. та 700,00 грн.(Том 1 а.с.157);

-від 10.06.2014 року відповідачем на виконання договору було оплачено 1700,00 грн. та 200,00 грн.(Том 1 а.с.155);

-від 12.06.2014 року відповідачем на виконання договору було оплачено 1500,00 грн.(Том 1 а.с.156);

-від 17.06.2014 року відповідачем на виконання договору було оплачено 1500,00 грн.(Том 1 а.с.154);

-від 24.06.2014 року відповідачем на виконання договору було оплачено 700,00 грн.(Том 1 а.с.153);

-від 01.07.2014 року відповідачем на виконання договору було оплачено 1500,00 грн., 500,00 грн., 200,00 грн.(Том 1 а.с.152);

-від 04.07.2014 року відповідачем на виконання договору було оплачено 4200,00 грн.(Том 1 а.с.151);

-від 09.07.2014 року відповідачем на виконання договору було оплачено 4500,00 грн.(Том 1 а.с.150);

-від 17.07.2014 року відповідачем на виконання договору було оплачено 1400,00 грн. 500,00 грн.(Том 1 а.с.149);

-від 21.07.2014 року відповідачем на виконання договору було оплачено 2100,00 грн. 200,00 грн.,150 грн.(Том 1 а.с.148);

-від 18.08.2014 року відповідачем на виконання договору було оплачено 1400,00 грн.(Том 1 а.с.147);

-від 22.08.2014 року відповідачем на виконання договору було оплачено 50,00 грн., 50,00 грн., 750 грн.(Том 1 а.с.146);

-від 27.08.2014 року відповідачем на виконання договору було оплачено 300,00 грн.(Том 1 а.с.145);

-від 08.10.2014 року відповідачем на виконання договору було оплачено 500,00 грн.(Том 1 а.с.144);

-від 09.10.2014 року відповідачем на виконання договору було оплачено 500,00 грн.(Том 1 а.с.143).

Враховуючи наведене, колегія суддів робить висновок, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем на виконання договору було сплачено лише 44122,03 грн. У зв'язку з чим, сума боргу на момент подання позову складає 23277,62 грн.

При цьому, заявлена в обґрунтуванні апеляційної скарги сума боргу, у сумі 11729,58 грн. жодним чином не є підтвердженою. Так останнім не було надано як контррозрахунку так і доказів оплати товару за договором поставки №00000016 у сумі 55670,00 грн., про сплату якої було зазначено в апеляційній скарзі (Том 2 а.с.4). Додані до апеляційної скарги таблиця з даними щодо кількості поставок та вартості відвантаженого позивачем товару та перелік банківських виписок без жодних прив'язок до договору чи назв отримувачів коштів не є належним доказом оплати товару саме у сумі 55670,00 грн. А відтак, відповідачем не було спростовано позицію позивача, з якою погодився суд першої інстанції, щодо розміру основної заборгованості за договором поставки №00000016 у сумі 23277,62, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає правомірним висновок суду щодо стягнення заборгованості за договором у сумі 23277,62 грн.

Одночасно колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно стягнення з відповідача суми пені.

Як зазначалось раніше, позивачем було поставлено товар за накладною

-№ К-00002851 від 04.07.2014 року на суму 4 000 грн.;

-№ К-00002864 від 07.07.2014 року на суму 4 197 грн.;

-№ К-00002916 від 09.07.2014 року на суму 4 000 грн.;

-№ К-00003054 від 16.07.2014 року на суму 397 грн.;

-№ К-00003072 від 17.07.2014 року на суму 1 200 грн.;

-№ К-00003088 від 18.07.2014 року на суму 154,08 грн.;

-№ К-00003089 від 18.07.2014 року на суму 2 098,50 грн.;

-№ К-00003110 від 22.07.2014 року на суму 2 474,30 грн.;

-№ К-00003114 від 22.07.2014 року на суму 2 000 грн.;

-№ К-00003115 від 22.07.2014 року на суму 888 грн.;

-№ К-00003562 від 19.08.2014 року на суму 1 160 грн.;

-№ К-00003616 від 21.08.2014 року на суму 74,87 грн.;

-№ К-00003633 від 22.08.2014 року на суму 2 287,75 грн.

В межах пункту 5.2. Договору сторони погодили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються Покупцем на умовах розстрочки платежу протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару.

Таким чином кінцевою датою оплати за накладною:

-№ К-00002851 від 04.07.2014 року було 18.07.2014;

-№ К-00002864 від 07.07.2014 року було 21.07.2014;

-№ К-00002916 від 09.07.2014 року було 23.07.2014;

-№ К-00003054 від 16.07.2014 року було 30.07.2014;

-№ К-00003072 від 17.07.2014 року було 31.07.2014;

-№ К-00003088 від 18.07.2014 року було 01.08.2014;

-№ К-00003089 від 18.07.2014 року було 01.08.2014;

-№ К-00003110 від 22.07.2014 року було 05.08.2014;

-№ К-00003114 від 22.07.2014 року було 05.08.2014;

-№ К-00003115 від 22.07.2014 року було 05.08.2014;

-№ К-00003562 від 19.08.2014 року було 02.09.2014;

-№ К-00003616 від 21.08.2014 року було 04.09.2014;

-№ К-00003633 від 22.08.2014 року було 05.09.2014;

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено ч.1 ст. 612 ЦК України.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відтак, за накладною

-№ К-00002851 від 04.07.2014 відповідачем було прострочено оплату починаючи з 19.07.2014 (враховуючи часткову сплату коштів 09.10.2014 року) у сумі 23446,12 грн.;

-№ К-00002864 від 07.07.2014 року було прострочено оплату починаючи з 22.07.2014 у сумі 4197,00 грн.;

-№ К-00002916 від 09.07.2014 року було прострочено оплату починаючи з 24.07.2014у сумі 4000,00 грн.;

-№ К-00003054 від 16.07.2014 року було прострочено оплату починаючи з 31.07.2014 у сумі 397,00 грн.;

-№ К-00003072 від 17.07.2014 року було прострочено оплату починаючи з 01.08.2014 у сумі 1200,00 грн.;

-№ К-00003088 від 18.07.2014 року було прострочено оплату починаючи з 02.08.2014 у сумі 154,08 грн.;

-№ К-00003089 від 18.07.2014 року було прострочено оплату починаючи з 02.08.2014 у сумі 2098,50 грн.;

-№ К-00003110 від 22.07.2014 року було прострочено оплату починаючи з 06.08.2014 у сумі 2474,30 грн.;

-№ К-00003114 від 22.07.2014 року було прострочено оплату починаючи з 06.08.2014 у сумі 2000,00 грн.;

-№ К-00003115 від 22.07.2014 року було прострочено оплату починаючи з 06.08.2014 у сумі 888,00 грн.;

-№ К-00003562 від 19.08.2014 року було прострочено оплату починаючи з 03.09.2014 у сумі 1160,00 грн.;

-№ К-00003616 від 21.08.2014 року було прострочено оплату починаючи з 05.09.2014 у сумі 74,87 грн.;

-№ К-00003633 від 22.08.2014 року було прострочено оплату починаючи з 06.09.2014 у сумі 2287,75 грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, частиною шостою ст. 232 ГК України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1 Договору сторони визначили, що у разі прострочення оплати поставленої продукції Покупець (відповідач) сплачує на користь постачальника (позивача) пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Позивачем до матеріалів справи було надано розрахунок пені, здійснений відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" за яким сума штрафних санкцій внаслідок неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за кожною спірною поставкою сумарно склала 2 822,02 грн.

Таким чином нарахована позивачем сума пені не суперечить вимогам чинного законодавства, розрахунок здійснений вірно, а тому визначена до сплати сума неустойки підлягає стягненню в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 445,70 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4 860,24 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовий аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 445,70 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4 860,24 грн. підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується також з доводами відповідача стосовно порушення судом норм процесуального законодавства, з огляду на неналежне повідомлення про час та місце судового засідання та зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що копію ухвали суду про порушення провадження у справі №922/5343/14 (Том 1 а.с 81-82) було направлено на адресу місцезнаходження відповідача: м.Харків, вул.Серпова, будинок 4, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 25 листопада 2015 року.

З довідки наявної на поштовому конверті (Том 1 а.с.83) вбачається, що причина повернення за зворотною адресою копії ухвали суду про порушення провадження у справі №922/5343/14 є закінченням встановленого терміну зберігання.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо Ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінченням строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, який в межах пункту 3.9.1 постанови пленуму "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначив, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, судом було завчасно повідомлено відповідача про час та місце судового засідання, враховуючи дату слухання господарської справи у судовому засідання - 16 грудня 2014 року, та надіслання копії ухвали сторонам 25 листопада 2014 року.

Відповідно до пп. 4 п. 1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року № 958 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Згідно п. 2 розділу ІІ вказаних Нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Відповідно до протоколу судового засідання від 20 січня та 02 лютого 2015 року у справі №922/5343/14 (Том 1 а.с.99, а.с.108) представник відповідача був присутнім у судовому засіданні, яке відбулось 20 січня та 02 лютого 2015 року (до оголошення перерви у судовому засіданні).

Ухвали господарського суду від 02 лютого 2015 року, 04 березня 2015 року, 25 березня 2015 року були також завчасно направлені на адресу місцезнаходження відповідача.

Більш того, в матеріалах справи наявне поштове повідомлення (Том 1 а.с.166) №6116607422370 яким підтверджується отримання відповідачем ухвали господарського суду від 25 березня 2015 року у справі №922/5343/14 про призначення розгляду справи на 09 квітня 2015 року.

Відтак, наведеним спростовується бездоказове твердження відповідача стосовно неповідомлення останнього про час та місце судового засідання.

Посилання відповідача в обґрунтуванні апеляційної скарги на необхідність застосування судом першої інстанції засобів сповіщення сторін про час та місце судового засідання, передбачених приписами Інформаційного листа ВГСУ від 01.12.2014 № 01-06/2052/14 «Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа ВГСУ від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням АТО»» є необґрунтованими, оскільки дані положення передбачають повідомлення учасників судового процесу, які знаходяться на території проведення АТО, що не має місце в нашому випадку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги відповідача та залишення рішення господарського суду Харківської області від 09.04.15 у справі № 922/5343/14 без змін.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.04.15 у справі № 922/5343/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 15 червня 2015 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.