Постанова

від 08.06.2015 по справі 917/2486/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2015 р. Справа № 917/2486/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І.,суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивач - не з'явився;

відповідач - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2151П/1-35) та відповідача (вх. №2152П/1-35) на рішення господарського суду Полтавської області від 17 лютого 2015 року по справі №917/2486/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю промислово-виробничого комплексу "Полтава-цемент", м. Полтава

про стягнення 315222 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області 17 лютого 2015 року по справі (суддя Киричук О.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 12208,18 грн. основного боргу, 489,44 грн. штрафу, 1274,32 грн. пені, 587,68 грн - 3% річних, 73250,58 грн. збитків.

Позивач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови у стягненні 13424,87 грн заборгованості, 1935,89 грн. штрафу, 1129,26 грн. пені, 293547,06 грн. збитків, 2244,44 грн. штрафу, 309,56 грн пені, 113073,42 грн збитків, 1610,40 грн. процентів за користування чужими коштами та неустойки в розмірі 96237,96 грн. та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позов.

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання учасники процесу не з'явились, повноважних представників до суду не направили, хоча про дату і місце судового розгляду були повідомлені належним чином ухвалою суду. Відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Згідно зі ст. 77 ГПК України неявка представників сторін у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи у випадку, якщо з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

У п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що ухвалою суду від 03.06.2015 року розгляд справу відкладався на вимогу відповідача, сторони правами, передбаченим статтею 22 ГПК України не скористались, зважаючи на строки, передбачені статтею 102 Господарського процесуального кодексу України, та те, що неявка сторін не була визнана судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представників сторін, за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 01.12.2011 року між ТОВ "Порше Лізинг Україна" (далі за текстом - Лізингодавець, Позивач) та ТОВ Промислово-виробничим комплексом "Полтава-Цемент" (далі за текстом - лізингоодержувач, Відповідач) було укладено Договір про фінансовий лізинг №00003916 від (далі за текстом - Договір).

В договорі визначено:

- об'єкт лізингу - транспортний засіб типу Volkswagen Caddy Kombi 2.0 TDI, 2011 року виробництва, шасі № WV2ZZZ2KZCX065484, реєстраційний номер АА4984КХ (надалі за текстом - об'єкт лізингу);

- умови лізингу:

Вартість об'єкту лізингу - еквівалент 26 107,00$

Авансовий платіж - еквівалент 5 221,40$

Обсяг фінансування - еквівалент 20.885,60$

Залишкова вартість - еквівалент 0,00$

Кількість лізингових платежів - 60

Строк лізингу (місяців) - 60

Лізинговий платіж - еквівалент 609,95$

Адміністративний платіж - еквівалент 391,61$

Процентна ставка - змінна відповідно до пункту 6.4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу;

- Проценти, комісії, інші платежі: у відповідності до Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, рахунків для Лізингових платежів / Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування);

- Усі Платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США, визначених вище, відповідно до пунктів 6.3, та 2) відповідно до пункту 6.4.2 (якщо застосовується) Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу;

- Зобов'язання (вказані вище еквіваленти в дол. США) Лізингоодержувача на момент доставки Об'єкта лізингу будуть виражені у гривнях у Акті прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору про фінансовий лізинг. Наступні розрахунки у гривнях будуть здійснюватись Лізингодавцем та вказуватись у рахунках, що підлягають сплаті Лізингоодержувачем;

- Лізингоодержувач придбаває Об'єкт лізингу після завершення погодженого строку лізингу за купівельною ціною, визначеною Лізингодавцем.

Договір підписано обома сторонами без зауважень і заперечень та скріплено печатками підприємств.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

На виконання умов договору 08.12.2011 року позивач передав відповідачеві об'єкт лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі № U000821192, який підписано та скріплено печатками обох сторін та продавця ТОВ "Автодім Полтава".

Відповідач відповідно до положень п. 6.1. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (надалі за текстом - "Умови лізингу"), що становлять невід'ємну частину Договору, зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до Плану відшкодування.

Відповідно до Плану відшкодування відповідач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі щомісяця до 15 числа.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Позивач вказує, що в порушення наведених вище норм закону, а також умов договору, починаючи з травня 2013 року відповідач повністю припинив сплачувати лізингові платежі.

Як вбачається з матеріалів справи та відображено позивачем у розрахунку боргу, відповідачем частково здійснено платіж за серпень 2013 року (4398,17 грн) по рахунку № 00143562 від 02.08.2013 року на суму 4968,65 грн, рахунки № 00149405 від 03.09.2013 року, № 00155275 від 02.10.2013 року, № 00161079 від 04.11.2013 року, № 00167060 від 03.12.2013 року, № 00173187 від 02.01.2014 року за вересень 2013 року - січень 2014 року відповідачем взагалі не оплачені.

Відповідно до п. 8.3.1 Умов Договору, якщо відповідач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш ніж 10 робочих днів, позивач має право надіслати відповідачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо відповідач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту першої вимоги, позивач надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку, якщо відповідач не здійснить оплату у вказаний термін, позивач має право направити третю вимогу щодо оплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку за п.12.6.1 Контракту.

Сторони погодили, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги означає, що відповідач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом.

Керуючись наданим йому правом за договором, позивач надіслав відповідачу наступні нагадування:

- Перше нагадування від 03.05.2013 року - штраф 122,12грн.

- Друге нагадування від 16.05.2013 року - штраф 163,30грн.

- Третє нагадування від 04.06.2013 року - штраф 204,05грн.

- Третє нагадування від 17.06.2013 року - штраф 204,05грн.

- Третє нагадування від 03.07.2013 року - штраф 203,98грн.

- Третє нагадування від 16.07.2013 року - штраф 203,98грн.

- Третє нагадування від 05.08.2013 року - штраф 203,72грн.

- Третє нагадування від 16.08.2013 року - штраф 203,15грн.

- Третє нагадування від 04.09.2013 року - штраф 203,68грн.

- Друге нагадування від 17.09.2013 року - штраф 163,60грн.

- Третє нагадування від 03.10.2013 року - штраф 205,38грн.

- Третє нагадування від 16.10.2013 року - штраф 204,86грн.

- Третє нагадування від 05.11.2013 року - штраф 205,00грн.

- Третє нагадування від 18.11.2013 року - штраф 205,42грн.

- Третє нагадування від 04.12.2013 року - штраф 206,25грн.

- Третє нагадування від 16.12.2013 року - штраф 208,02грн.

- Третє нагадування від 03.01.2014 року - штраф 207,75грн.

- Третє нагадування від 16.01.2014 року - штраф 208,50грн.

Разом з третім нагадуванням від 16.01.2014 року відповідачу було направлено вимогу про сплату заборгованості за Договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від Договору вих. № 00003916 від 16.01.2014 року.

Вказана вимога була отримана Відповідачем 20.01.2014 року, що підтверджується відміткою про вручення на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Згідно зі статтею ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до п. 12.6.1 Умов Договору, позивач має право в односторонньому порядку припинити договір у разі, якщо відповідач не сплатив наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 днів.

Станом на 18.08.2014 року за даними позивача заборгованість відповідача за лізинговими платежами за період з 16.08.2013 року по 20.01.2014 року становить 25 633,05 грн, об'єкт лізингу відповідачем позивачеві не повернуто.

У зв'язку із несплатою відповідачем лізингових платежів, у строки, що визначені договором, та реалізацією позивачем права на дострокове припинення договору, договір про фінансовий лізинг №00003916 від 01.12.2011 року вважається припиненим з 20.01.2014 року (з моменту отримання повідомлення про відмову від Договору вих. № 00003916 від 16.01.2014 року).

Вимоги про стягнення заборгованості за лізинговими платежами за період з 16.08.2013 року по 20.01.2014 року у розмірі 25 633,05 грн підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 806 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг" (ч.2 ст. 806 ЦК України та ч.1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Згідно ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Однак, лізингоодержувач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором. Керуючись пунктом 12.6.1 договору, лізингодавець повідомив лізингоодержувача про припинення договору з 20.01.2014 року і вимагав повернення об'єкта лізингу.

Частиною 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно із ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, наслідком розірвання договору є відсутність у позивача обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність відповідача, а отже і відсутність права вимагати неоплачену вартість предмету лізингу.

Крім того, 10.02.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис № 351 про повернення відповідачем на користь позивача об'єкту фінансового лізингу.

В матеріалах справи наявне повідомлення відповідача, направлене 17.10.2014 року на адресу позивача, про готовність повернути об'єкт лізингу, проте як вказують позивач і відповідач на час розгляду справи об'єкт фінансового лізингу - транспортний засіб типу Volkswagen Caddy Kombi 2.0 TDI, 2011 року виробництва, шасі № WV2ZZZ2KZCX065484, реєстраційний номер АА4984КХ - позивачу повернутий не був.

На думку судової колегії, є правомірним висновок місцевого суду про безпідставність позовних вимог щодо стягнення з відповідача такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача.

Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення 570,48 грн. (проценти та комісія) за рахунком № 00143562 від 02.08.2013 року, 2346,90 грн (проценти та комісія) за рахунком № 00149405 від 03.09.2013 року, 2344,80 грн (проценти та комісія) за рахунком № 00155275 від 02.10.2013 року, 2321,63 грн (проценти та комісія) за рахунком № 00161079 від 04.11.2013 року, 2315,35 грн (проценти та комісія) за рахунком № 00167060 від 03.12.2013 року, 2309,02 грн (проценти та комісія) за рахунком № 00173187 від 02.01.2014 року, всього 12 208,18 грн заборгованості по лізинговим платежам.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення скарги позивача і вказуючи на відсутність заборгованості по лізингових платежах, не надав будь-яких доказів на підтвердження цього, а посилання на надання позивачу акту звірки, як на доказ в підтвердження відсутності заборгованості, не є належним і допустимим доказом в розумінні ст.34 ГПК України з огляду на наступне.

Договором визначено, що зобов'язання лізингоодержувача на момент доставки об'єкта лізингу будуть виражені у гривнях у акті прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору про фінансовий лізинг. Наступні розрахунки у гривнях будуть здійснюватись лізингодавцем та вказуватись у рахунках, що підлягають сплаті лізингоодержувачем.

У матеріалах справи наявні копії рахунків на оплату відповідачем лізингових платежів за вересень 2013 року - січень 2014 року.

Пунктом 6.8. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу передбачено, що лізингоодержувач інформує позивача протягом 5 робочих днів з дати виставлення рахунку щодо можливості неотримання такого рахунку.

Докази інформування відповідачем позивача про можливе неотримання рахунків відсутні, як відсутні й первинні документи в підтвердження сплати відповідачем лізингових платежів за вересень 2013 року - січень 2014 року.

Первинний документ, відповідно до ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контрольного впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Обов'язковість підписання акту звірки для сторін умовами договору та Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу не передбачена.

Крім того, акт звірки, копія якого додана відповідачем до відзиву, складений станом на 03.10.2013 року, тоді як позивачем заявлена до стягнення заборгованість за вересень 2013 року - січень 2014 року.

Також, колегія суддів вважає неправомірним посилання відповідача на позбавлення права позивача на отримання лізингових платежів з посиланням на ч. 2 ст. 1 ЗУ "Про фінансовий лізинг", оскільки п.6.12 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу передбачено, що лізингові платежі та інші платежі не підлягають зменшенню або відстроченню по відношенню до будь-якого строку, протягом якого об'єкт лізингу обслуговується, ремонтується, модифікується або є недоступним для лізингоодержувача внаслідок аварії, механічного пошкодження, викрадення, конфіскації або з будь-якої іншої причини.

Позивач у скарзі, окрім суми основного боргу, ставить вимоги про стягнення 186 324,00 грн збитків, 2 425,33 грн. штрафу, 2 403,58 грн. пені, 587,68 грн. - 3% річних, 1 610,40 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 96 237,96 грн. неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами підпункту 8.2.1 пункту 8.2 договору у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовується такі санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Із графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) вбачається, що лізинговий платіж за серпень 2013р. мав бути сплачений не пізніше 15.08.2013,

за вересень місяць 2013р.- не пізніше 15.09.2013,

за жовтень місяць 2013р.- не пізніше 15.10.2013.

за листопад місяць 2013р.- не пізніше 15.11.2013

за грудень місяць 2013р.- не пізніше 15.12.2013

за січень місяць 2014р.- не пізніше 15.01.2014.

Фактично, в розрахунку позивач нараховує пеню за прострочення кожного лізингового платежу, не враховуючи вимоги пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Колегія суддів також підтримує висновок місцевого суду і зазначає, що підлягають задоволенню вимоги про стягнення 1274,32 грн., з яких: 28,76 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості за лізинговим платежом за серпень місяць 2013 року, 245,97 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості за лізинговим платежом за вересень місяць 2013 року,249,37 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості за лізинговим платежом за жовтень місяць 2013 року, 247,89 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості за лізинговим платежом за листопад місяць 2013 року, 250,98 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості за лізинговим платежом за грудень місяць 2013 року, 251,35 грн. пені, нарахованої на суму заборгованості за лізинговим платежом за січень місяць 2014 року.

Щодо стягнення з відповідача 2 425,33 грн штрафу, передбаченого пунктом 8.2.2 договору від 15.07.2010 року за порушення лізингоодержувачем умов цього договору, слід зазначити наступне.

Підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 договору передбачено застосування до лізингоодержувача у випадку порушення ним сплати платежу штрафних санкцій за вимоги щодо сплати, надіслані ТОВ "Порше Лізинг Україна" (п.8.3.1 цього контракту): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу (якщо ТОВ "Порше Лізинг Україна" вирішить надіслати таку третю вимогу).

Умовами пункту 8.3.1 договору передбачено, що якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш, ніж на 10 робочих днів, ТОВ "Порше Лізинг Україна" має право: надіслати лізингоодержувачу першу платіжну вимогу в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту отримання першої вимоги, ТОВ "Порше Лізинг Україна" надсилає в такий же спосіб другу платіжну вимогу, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів із зазначенням нагадування, що після завершення строку здійснення оплати, за умови нездійснення оплати, контракт підлягає розірванню за пунктом 12.6.1. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої платіжної вимоги означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом.

Судом встановлено, що позивачем було надіслано на адресу відповідача кілька вимог про сплату боргу із застосуванням штрафних санкцій, зокрема:

- Перше нагадування від 03.05.2013 року - штраф 122,12грн.

- Друге нагадування від 16.05.2013 року - штраф 163,30грн.

- Третє нагадування від 04.06.2013 року - штраф 204,05грн.

- Третє нагадування від 17.06.2013 року - штраф 204,05грн.

- Третє нагадування від 03.07.2013 року - штраф 203,98грн.

- Третє нагадування від 16.07.2013 року - штраф 203,98грн.

- Третє нагадування від 05.08.2013 року - штраф 203,72грн.

- Третє нагадування від 16.08.2013 року - штраф 203,15грн.

- Третє нагадування від 04.09.2013 року - штраф 203,68грн.

- Друге нагадування від 17.09.2013 року - штраф 163,60грн.

- Третє нагадування від 03.10.2013 року - штраф 205,38грн.

- Третє нагадування від 16.10.2013 року - штраф 204,86грн.

- Третє нагадування від 05.11.2013 року - штраф 205,00грн.

- Третє нагадування від 18.11.2013 року - штраф 205,42грн.

- Третє нагадування від 04.12.2013 року - штраф 206,25грн.

- Третє нагадування від 16.12.2013 року - штраф 208,02грн.

- Третє нагадування від 03.01.2014 року - штраф 207,75грн.

- Третє нагадування від 16.01.2014 року - штраф 208,50грн.

При нарахуванні штрафу, передбаченого підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 договору, позивачем взяті наступні нагадування про сплату штрафу:

- Третє нагадування від 05.08.2013 року - штраф 203,72грн.

- Третє нагадування від 16.08.2013 року - штраф 203,15грн.

- Третє нагадування від 04.09.2013 року - штраф 203,68грн.

- Друге нагадування від 17.09.2013 року - штраф 163,60грн.

- Третє нагадування від 03.10.2013 року - штраф 205,38грн.

- Третє нагадування від 16.10.2013 року - штраф 204,86грн.

- Третє нагадування від 05.11.2013 року - штраф 205,00грн.

- Третє нагадування від 18.11.2013 року - штраф 205,42грн.

- Третє нагадування від 04.12.2013 року - штраф 206,25грн.

- Третє нагадування від 16.12.2013 року - штраф 208,02грн.

- Третє нагадування від 03.01.2014 року - штраф 207,75грн.

- Третє нагадування від 16.01.2014 року - штраф 208,50грн. (а.с.7).

Враховуючи узгоджені сторонами положення щодо застосування штрафу, визначений позивачем перелік нагадувань для нарахування штрафу, а також встановлений факт несплати лізингоодержувачем лізингових платежів у строки, визначені договором, позивачем обгрунтовано заявлено позовні вимоги про сплату 489,44 грн. штрафу (перше нагадування від 03.05.2013 року - штраф 122,12 грн., третє нагадування від 05.08.2013 року - штраф 203,72грн., друге нагадування від 17.09.2013 року - штраф 163,60грн.) В задоволенні решти вимог про стягнення штрафу слід відмовити, оскільки умовами договору не передбачено можливості стягнення штрафу за направлення кількох других чи кількох третіх вимог.

У відповідності з п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних здійснений належним чином, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення 587,68 грн. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимогу про стягнення з відповідача 1610,40 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, судова колегія вважає неправомірною.

Позивач стверджує, що відповідач вчасно не виконав зобов'язання у розмірі основної суми заборгованості відповідно до договору, таким чином, фактично утримував грошові кошти, належні позивачеві без достатньої правової підстави, отже користувався чужими грошовими коштами.

Проте, як встановлено місцевим судом, що ні Законом, ні договором розмір процентів за користування чужими грошовими коштами за період прострочення виконання грошового зобов'язання не встановлений.

Позивач, при здійснені розрахунку цих процентів послався на ч.1 ст.8 Цивільного кодексу України, якою визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Стаття 1048 Цивільного кодексу України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

З цього приводу суд зазначає наступне:

Приписами ст. 806 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом України в постанові від 27.12.2010 по справі №9/67-38.

Тобто, до договору фінансового лізингу не застосовуються положення чинного законодавства України, яке регулює правовідносини сторін за договором позики, а сторони не визначили відповідної формули, за якою лізингодавець здійснюватиме нарахування лізингоодержувачу процентів за користування чужими грошовими коштами.

На підставі чого висновок про те, що позивач, здійснивши перерахунок розміру лізингових платежів за формулою, не узгодженою з відповідачем та не встановленою нормами закону, що регулює спірні правовідносини сторін, безпідставно нарахував відповідачу до стягнення 1610,40 грн. процентів за користування коштами, у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу у стягненні з відповідача 1610,40 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Колегія суддів вважає, що вимоги позивача у скарзі про стягнення з відповідача неустойки в сумі 96237,96 грн. не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 12.9. договору про фінансовий лізинг передбачено, що у разі припинення лізингу відповідно до п.12, відмови Лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено, п.4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, Лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані до головного офісу Порше Лізинг Україна впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк Лізингоодержувач сплачує компанії Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між ринковою вартістю об'єкт лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіку виплат.

Частина 2 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Приписами ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивачем було нараховано в порядку ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України відповідачу неустойку в розмірі 96 237,96 грн.

Згідно із ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Таке ж положення міститься у ч.1 ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг", відповідно якої відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлені цим Законом.

Наслідки неналежного виконання договору фінансового лізингу зі сторони лізингоодержувача визначені у ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", зокрема у п. 6, який передбачає право лізингодавця на відшкодування збитків відповідно до закону або договору.

Приписами ст.224 Господарського кодексу України та ст.22 ЦК України установлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що положення ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України про відповідальність наймача у разі неповернення предмета найму не застосовуються до правовідносин, які виникають із договору фінансового лізингу, оскільки останні регулюються спеціальним законом.

Отже, підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 96 237,96 грн. у колегії суддів немає.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 186 324,00 грн., колегія також погоджується з місцевим судом і зазначає наступне.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За положеннями ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

У відповідності до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Відшкодування збитків передбачено також і ст.224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України підставою відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка порушила зобов'язання, якщо інше на встановлено договором або законом.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи),

- шкідливого результату такої поведінки,

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками,

- вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату.

Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.

Отже, об'єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов'язань.

Так, позивачем розраховано збитки, зокрема, в сумі 11 292,75 грн., що складаються з витрат, які поніс позивач з підстав повернення заборгованості, здійснення розшуку та повернення майна, представництва інтересів позивача у виконавчому провадженні.

Позивач стверджує, що для супроводження процесу стягнення заборгованості, розшуку і повернення об'єкту лізингу ним укладено з товариством з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (далі- ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М") договір про надання послуг з повернення майна від 03.02.2011р. (далі - договір від 03.02.2011р.), з товариством з обмеженою відповідальністю "Орум" (далі - ТОВ "Орум") договір про надання колекторських послуг №29/28-011 від 01.02.2011 (далі - договір від 01.02.2011) та з товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Тріпл Сі" (далі- ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі") договір про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 (далі- договір від 21.06.2012).

Загальна вартість послуг, наданих ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М", ТОВ "Орум", ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі"), пов'язаних зі стягненням заборгованості з відповідача та поверненням об'єкту лізингу, становить 11 292,75 грн., у тому числі за послуги, надані ТОВ "ОРУМ", - 5 220,00грн. (в тому числі ПДВ); за послуги, надані ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М", - 1 600,57грн. + 780,92грн. + 1 771,26грн. = 4 152,75грн. (в тому числі ПДВ); за послуги, надані ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі", - 1600,00грн. + 20% (ПДВ) = 1 920,00 грн.

Однак, в цій частині в задоволенні вимог слід відмовити, з огляду на наступне.

За договором від 03.02.2011 року ТОВ "Порше Лізинг Україна" (замовник) доручило, а товариство з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" (виконавець) прийняло на себе зобов'язання здійснювати діяльність спрямовану на забезпечення виконання умов договорів фінансового лізингу, щодо повернення/вилучення об"єктів лізингу, що належать замовнику і на час звернення замовника до виконавця, не були повернені лізингоодержувачами в супереч умов договорів лізингу та вимогам законодавства.

Пункт 4.4 договору передбачає, що винагорода виплачується виконавцю після повернення об'єкту лізингу після підписання відповідного акту-приймання-передачі об'єкта лізингу від виконавця замовнику, актів виконаних робіт та отримання замовником рахунків, наданих виконавцем.

Відповідно до пункту 2.1.5 договору виконавець зобов'язується здійснювати вилучення майна протягом двох календарних місяців з дня одержання від замовника заявки на вилучення/повернення. У випадку нездійснення такого вилучення/повернення виконавець надає замовнику звіт про виконані роботи про виконані ним дії та про підстави невиконання умов цього договору. У такому випадку замовник не має зобов'язань щодо сплати вартості послуг виконавця відповідно до розділу 4 договору.

З огляду на вказані положення договору про надання послуг з повернення майна від 03.02.2011 року та у зв'язку з тим, що станом на дату звернення позивача до суду з позовом та прийняття рішення об'єкт лізингу за договором про фінансовий лізинг № 00003916 від 01.12.2011 року відповідачем повернуто не було, у позивача не виникли зобов'язання щодо сплати вартості послуг виконавця ТОВ „Агенція комплексного захисту бізнесу „Дельта М", а отже вимоги про стягнення збитків в сумі 4 152,75 грн. задоволенню не підлягають.

Судом попередньої інстанції встановлено, що 01.02.2011 року між ТОВ "Орум" (агентство) та ТОВ "Порше Лізинг Україна" (замовник) було укладено договір про надання колекторських послуг № 29/28-011, за умовами якого замовник доручає, а агентство приймає на себе зобов'язання надати замовнику колекторські послуги відповідно до умов договору, а замовник - прийняти та оплатити їх.

Колекторські послуги-послуги, що надаються агенством замовнику відповідно до умов цього договору, а саме: забезпечення повернення об'єктів лізингу замовнику, забезпечення виконання лізингоодержувачем грошових зобов'язань перед замовником відповідно до договору лізингу, вжиття заходів, спрямованих на представництво інтересів замовника у виконавчому провадженні, з метою вилучення майна, переданого лізингоодержувачу за договором лізингу (пункт 1.5 договору від 01.02.2011).

Відповідно до пункту 3.1 договору від 01.02.2011 агентство розпочинає надання колекторських послуг стосовно конкретного лізингоодержувача за конкретним договором лізингу за умови отримання агентством від замовника відповідного завдання; при передачі замовником агентству завдання замовник додає до завдання документи, надані із запитом агентства.

Відповідно до 3.5. в ході надання колекторських послуг агенство, в тому числі, організовує оформлення нотаріусом виконавчого напису на підставі оригіналу договору, направляє відповідний виконавчий напис в державну виконавчу службу для відкриття виконавчого провадження.

Позивачем не надано доказів надання ТОВ "Орум" колекторських послуг по поверненню об'єкту лізингу за договором від 01.12.2011, по забезпеченню виконання лізингоодержувачем за вказаним договором лізингу грошових зобов'язань останнього перед замовником чи по вжиттю заходів, спрямованих на представництво замовника у виконавчому провадженні. Акт здачі-прийняття робіт №04-0214, рахунок-фактура №04-0214 від 07.02.2014 та платіжне доручення №50014943 від 13.02.2014р. також не містять посилань на вчинення колекторських послуг саме у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг від 01.12.2011р., що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у сумі 5 220,00 грн.

За договором від 21.06.2012, укладеним між ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" (агентство) та ТОВ "Порше Лізинг Україна" (замовник), останній доручає, а агентство приймає на себе зобов'язання надати замовнику юридично-консультаційні послуги відповідно до умов договору, а замовник-прийняти та оплатити їх.

Згідно з пунктом 1.5 договору від 21.06.2012 юридично-консультаційні послуги, що надаються агенством замовнику, включають в себе, зокрема, забезпечення повернення об'єктів лізингу замовнику, вжиття заходів, спрямованих на представництво інтересів замовника у виконавчому провадженні з метою вилучення майна, переданого лізингоодержувачу за договором лізингу тощо.

Пунктом 6.1 договору від 21.06.2012 передбачено, що замовник виплачує агентству ціну юридично-консультаційних послуг, яка розраховується наступним чином. Ціна послуг з повернення об'єкту лізингу, переданого лізингоодержувачу на підставі договору лізингу складає: за повернення об'єкту лізингу з первинною вартістю одиниці техніки (відповідно до договору лізингу) більше 40 000 доларів США та об'єкт лізингу було вилучено: а) у Києві та Київській області - еквівалент 2 700 доларів США (без ПДВ) по курсу НБУ на день складання звіту; б) в інших регіонах Україні - еквівалент 3000 доларів США (без ПДВ) по курсу НБУ на день складання звіту (пункт 6.1.2.2 договору від 21.06.2012).

Позивачем не надано доказів надання ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" послуг по поверненню об'єкту лізингу за договором від 01.12.2011. Акт наданих послуг №357 від 11.08.2014р. на суму 1600,00 грн., рахунок №357 від 11.08.2014р. та платіжне доручення №50018348 від 15.08.2014р. також не містять посилань на надання послуг саме у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг від 01.12.2011р., що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у сумі 1920,00 грн.

Стосовно стягнення 175 031,25 грн збитків у вигляді упущеної вигоди, слід зазначити наступне.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) є не абстрактними, а такими, що дійсно були б отримані кредитором в разі належного виконання боржником своїх обов'язків.

Отже, неодержаний прибуток (не отриманий доход, упущена вигода) - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

У пункті 6.3 договору позивач та відповідач погодили, що лізингові платежі, що підлягають виплаті на користь позивача, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання позивачем очікуваної станом на дату виконання договору суми на основі на основі діючого курсу обміну доларів США, встановленого Національним банком України або українським комерційним банком, як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті.

Відповідно до ч. 1 п. 6 ст.10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Згідно з пунктом 12.9 Договору у випадку припинення лізингу, відповідач зобов'язаний оплатити різницю між ринковою вартістю об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишились неозначеними відповідно до Плану відшкодування.

Згідно п. 12.9 умов лізингу лізингоодержувач сплачує Порще Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю Об'єкту лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу Об'єкту лізингу або, якщо Об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю Об'єкту лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та Лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими Платежами, що залишилися несплаченими Лізингоодержувачем відповідно до умов контракту.

Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована Лізингодавцю Лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання його Лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання Контракту.

Станом на дату складання позовної заяви, відповідно до Плану відшкодування витрат, який є невід'ємною частиною Договору, відповідачем залишилися невиплаченими лізингові платежі (не враховуючи заборгованість за Договором з 16.08.2013 року по 20.01.2014 року) в розмірі, що становить еквівалент 20 738,30 доларів США.

Станом на 20.01.2014р. (дата припинення договору) курс ПАТ "Креді Агріколь Банк", складав 8,44 грн. за 1 долар США. Отже, станом на момент подання позовної заяви Відповідачем не виплачені лізингові платежі (не враховуючи заборгованість за Договором з 16.08.2013 року по 20.01.2014 року) в розмірі: 20 738,30 х 8,44= 175 031,25 грн.

Таким чином, враховуючи, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, суд, на думку колегії суддів апеляційного суду, дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

Так, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, що складають невиплачені відповідачем лізингові платежі за мінусом такої складової частини лізингових платежів, як відшкодування вартості майна.

Колегія суддів погоджується із розрахунком, здійсненим судом попередньої інстанції і зазначає, що з урахування визначеної сторонами структури лізингового платежу, сума збитків у вигляді упущеної вигоди становить 73250,58 грн.

Не заслуговують на увагу доводи ТОВ "Порше Лізинг Україна", викладені в апеляційній скарзі, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства, оскільки суд першої інстанції при прийнятті рішення по справі повно з'ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального права без припущення порушення норм процесуального права.

Не може задовольнити колегія судді в і вимоги ТОВ ПВК «Полтава-цемент», наведені у скарзі, оскільки інші доводи скарги зводяться до намагань відповідача надати перевагу його доказам над іншими.

Таким чином, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків судів попередньої інстанції. Крім того, пов'язані з переоцінкою доказів та містять заперечення, які були предметом дослідження господарськими судами і яким дана належна правова оцінка.

З урахуванням діючих норм чинного за конодавства, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повністю дослідив обставини справи, дійшов правомірних висновків, не спростованих апеляційними скаргами, а тому підстави для скасування рішення та задоволення скарг відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 17 лютого 2015 року по справі №917/2486/14 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 15.06.2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.