Ухвала

від 10.06.2015 по справі 826/19393/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19393/14 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

10 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Безименної Н.В., Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Державного агентства рибного господарства України, Головного управління охорони водних біоресурсів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного агентства рибного господарства України, Головного управління охорони водних біоресурсів у м. Києві, третя особа Виконуючий обов'язки Голови Державного агентства рибного господарства України Николенка О.М. про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про: скасування наказу в.о. голови Державного агентства рибного господарства України Николенка О.М. від 29 жовтня 2014 року № 114-ТО щодо звільнення з посади начальника Головного управління охорони водних ресурсів у м. Києві; поновлення на вказаній посаді; стягнення з Головного управління охорони водних ресурсів у м. Києві середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнення з Державного агентства рибного господарства України моральної шкоди в розмірі 10 000,00 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2015 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ в.о. голови Державного агентства рибного господарства України Николенка О.М. від 29 жовтня 2014 року №114-ТО про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Головного управління охорони водних ресурсів у м. Києві; поновлено позивача на вказаній посаді; стягнуто з Головного управління охорони водних ресурсів у м. Києві на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 48094,80 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Державне агентство рибного господарства України та Головне управління охорони водних біоресурсів у м. Києві подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому апелянти посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення в частині задоволення позовних вимог, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу Державного агентства рибного господарства України №17-ТО від 25.01.2014 р. ОСОБА_2 з 25 січня 2014 року призначено на посаду начальника Головного управління охорони водних ресурсів у м. Києві.

Наказом Державного агентства рибного господарства України №114-ТО від 29.10.2014 р. ОСОБА_2 звільнено з посади начальника Головного управління охорони водних ресурсів у м. Києві 17 жовтня 2014 року за прогул без поважних причин, що мав місце 16 жовтня 2014 року відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. При цьому, як підстава для звільнення зазначені: доповідна записка завідувача Сектору кадрової роботи ОСОБА_4 від 16.10.2014 №09-21/49; пояснення працівників Головного управління охорони водних ресурсів у м. Києві; акт від 17.10.2014 року, складений головним спеціалістом відділу охорони водних біоресурсів та регулювання рибальства Меть І.В. та провідним спеціалістом відділу охорони водних біоресурсів та регулювання рибальства Белошапкою Т.В.; акти про відсутність на робочому місці працівника Головрибводу від 17.10.2014 року та від 16.10.2014 року.

Стаття 40 КЗпП України регулює питання розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Так, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму ВСУ № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Згідно п. 22 зазначеної постанови у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до доповідної записки завідувача сектору кадрової роботи ОСОБА_4 від 16.10.2014 р. № 09-21/49 о 10:30 16.10.2014 р. позивача на робочому місці не було, текстове повідомлення завідувача сектору про необхідність терміново з'явитися до в.о. голови Держрибагентства України ОСОБА_2 проігноровано.

Згідно до пояснень (наявних в матеріалах справи доповідних записок) працівників Головного управління охорони водних біоресурсів у м. Києві ОСОБА_2 з 10:10 16.10.2014 р. був відсутній на робочому місці.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до плану-наказу № 000080 від 16.10.2014 року 09:00, старшому рейдової групи - начальнику Управління ОСОБА_2 у складі головного державного інспектора Радіонова К.В., головного державного інспектора Янковича С.Л. з наданими транспортними засобами з 09:30 16.10.2014 р. до 23:55 17.10.2014 р. доручено провести рибоохоронний рейд в адміністративних межах міста Києва та Київської області по виявленню порушень правил рибальства, провести рибоохоронні заходи по виявленню фактів незаконної реалізації водних біоресурсів на ринках та в інших місцях торгівлі.

Перебування позивача під час здійснення рибоохоронного рейду не заперечується головними державними інспекторами, які були до нього залучені.

Крім того, в матеріалах справи наявний протокол № 01882 про адміністративне правопорушення від 16.10.2014 року, яким встановлено порушення ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», п. 3.15 Правил любительського та спортивного рибальства, який підписаний ОСОБА_2 в якості свідка. Матеріали справи про адміністративне правопорушення передані до суду, за наслідками розгляду яких винних осіб притягнуто до відповідальності. Дана обставина не заперечується сторонами та не була спростована.

Наведене вище свідчить про те, що фактично робочим місцем позивача 16.10.2014 року було місто Київ та Київська область.

Судом першої інстанції правомірно зауважено, що місцем роботи визнається певне підприємство, установа, організація, розташована в певній місцевості.

При цьому, від місця роботи слід відрізняти робоче місце, під яким розуміють певну ділянку виробничої площі.

Так, згідно плану-наказу № 000080 від 16.10.2014 р. рейдовій групі, в складі якої перебував позивач, доручено провести рибоохоронний рейд в адміністративних межах міста Києва та Київської області .

Наведене свідчить, що виконання посадових обов'язків можливе поза межами робочого місця, а відтак відсутність на робочому місці (в кабінеті) не є свідченням відсутності на роботі, як це передбачено п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Також, саме відповідач повинен довести та надати докази того, що ОСОБА_2 16.10.2014 року був відсутній на роботі, чого ним зроблено не було, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази перебування позивача поза межами м. Києва та Київської області та/або відсутності позивача на самому рейді.

Посилання апелянтів на неправильність оформлення плану-наказу № 000080 від 16.10.2014 р. щодо доручення провести рибоохоронний рейд в адміністративних межах міста Києва та Київської області, судовою колегією розцінюється критично, оскільки дана обставина не може слугувати підставою для звільнення позивача з займаної посади, а лише могла б бути підставою для застосування інших заходів дисциплінарного впливу.

Наведене свідчить про відсутність факту прогулу роботи ОСОБА_2 16.10.2014 р. та, як наслідок, відсутність підстав для звільнення позивача із займаної посади на підставі п. 4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністр погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівників і заступників керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади.

Згідно п. 10 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року N 500/2011, Міністр погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівників та заступників керівників територіальних органів агентств, інспекції та служби.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язкове погодження міністра на звільнення керівника територіального органу центрального органу виконавчої влади

Однак, як вбачається з листа № 37-25-4-7/17245 від 10.11.2014 року (за підписом міністра), наданого у відповідь на лист № 2-11-4/4535-14 від 30.10.2014 р., тобто після прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача, Міністерство аграрної політики та продовольства України не погодили звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Головного управління охорони водних біоресурсів у м. Києві в зв'язку з відсутністю підстав та належно оформлених матеріалів, передбачених законодавством.

За таких обставин Міністерство аграрної політики та продовольства України в особі міністра не погодили звільнення позивача з займаної ним посади в зв'язку з відсутністю підстав та належно оформлених матеріалів. Такого ж висновку прийшов і Окружний адміністративний суд м. Києва в оскаржуваній апелянтами постанові.

При цьому варто зауважити, що зазначене вище вказує на необхідність дотримання відповідачами певної процедури під час звільнення позивача, в тому числі і погодження такого звільнення міністром. Така обов'язкова процедура витримана не була, а оскільки відсутнє погодження міністром звільнення позивача, то у суду відсутні підстави для визнання такого звільнення законним та таким, що проведено з дотриманням вимог чинного законодавства.

Крім того, відповідно до листа №37-25-4-15/19642 від 26.12.2014 р. Міністерство аграрної політики та продовольства України повідомили, що міністерством розглядається лист Держрибагентства України від 16.12.2014 р. № 2-11-4/5183-14 щодо повторного погодження звільнення ОСОБА_2, проте станом на момент розгляду та вирішення даної справи як у суді першої, так і апеляційної інстанцій відомості щодо погодження звільнення позивача Міністерством аграрної політики та продовольства України до суду не надані.

В силу приписів ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчиненні) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод і інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи те, що факт прогулу роботи позивачем 16.10.2014 року не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що спірний наказ прийнятий не обґрунтовано (без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод і інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а також упереджено, недобросовісно; нерозсудливо та, як наслідок, підлягає скасуванню.

Наведене в сукупності свідчить, що при прийнятті оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_2 із займаної посади відповідач діяв не на підставі, поза межами повноважень та у спосіб, не передбачений чинним законодавством України, з порушенням законодавчо визначеної процедури погодження звільнення, а відтак оскаржуваний наказ підлягає скасуванню як протиправний.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави …, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено (постанова Верховного Суду України від 28.10.2014 р.).

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно довідки про доходи № 05-35-321 від 21.04.2015 р., виданої Головним управлінням охорони водних біоресурсів у м. Києві, середньоденна заробітна плата позивача складає 369,96 грн., середньомісячна заробітна плата - 6058,04 грн.

З огляду на те, що тривалість вимушеного прогулу позивача складає 130 робочих днів, відповідно, розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу складає 48 094,80 грн. (369,96 грн. (розмір середньоденного грошового забезпечення позивача) х 130 днів (кількість робочих днів вимушеного прогулу).

З огляду на викладене вище, апеляційна інстанція погоджується з доводами суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянти, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і не довели правомірності звільнення позивача з займаної ним посади.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову в апеляційному порядку не оскаржувалось, апеляційна інстанція, діючи в межах апеляційної скарги, в цій частині рішення суду не перевіряє та залишає його без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Державного агентства рибного господарства України, Головного управління охорони водних біоресурсів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 15.06.2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кобаль М.І.

Безименна Н.В.