Ухвала

від 02.06.2016 по справі 826/19393/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 року м. Київ К/800/31119/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),

Головчук С.В.,

Швеця В.В.,

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Державного агентства рибного господарства України, Головного управління охорони водних біоресурсів у м. Києві, третя особа - Виконуючий обов'язки голови Державного агентства рибного господарства України Николенка О.М. про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою Державного агентства рибного господарства України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування наказу в.о. голови Державного агентства рибного господарства України Николенка О.М. від 29 жовтня 2014 року № 114-ТО, поновлення на посаді, стягнення з Головного управління охорони водних ресурсів у м. Києві середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення з Державного агентства рибного господарства України моральної шкоди в розмірі 10 000,00 гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ в.о. голови Державного агентства рибного господарства України Николенка О.М. від 29 жовтня 2014 року № 114-ТО про звільнення ОСОБА_4 з посади начальника Головного управління охорони водних ресурсів у м. Києві, поновлено позивача на вказаній посаді, стягнуто з Головного управління охорони водних ресурсів у м. Києві на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 48094,80 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року.

Державне агентство рибного господарства України не погодилось з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року і звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.

ОСОБА_4 з 25 січня 2014 року обіймав посаду начальника Головного управління охорони водних ресурсів у м. Києві.

Наказом Державного агентства рибного господарства України № 114-ТО від 29 жовтня 2014 року ОСОБА_4 звільнено з посади начальника Головного управління охорони водних ресурсів у м. Києві 17 жовтня 2014 року за прогул без поважних причин, що мав місце 16 жовтня 2014 року відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Підставою для звільнення зазначені: доповідна записка завідувача Сектору кадрової роботи Завори Д.В. від 16.10.2014 №09-21/49; пояснення працівників Головного управління охорони водних ресурсів у м. Києві; акт від 17.10.2014, складений головним спеціалістом відділу охорони водних біоресурсів та регулювання рибальства Меть І.В. та провідним спеціалістом відділу охорони водних біоресурсів та регулювання рибальства Белошапкою Т.В.; акти про відсутність на робочому місці працівника Головрибводу від 17.10.2014 та від 16.10.2014.

Не погоджуючись з наказом про звільнення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржуваний наказ прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства з посиланням на те, що факт відсутності позивача на роботі без поважних причин 16 жовтня 2014 року не встановлений.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду, на підставі наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як роз'яснено у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з'ясування поважності причини його відсутності, обставини за яких вчинено проступок, а також вина працівника.

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності.

Поважними причинами визначаються такі причини, що виключають вину працівника. При цьому, відсутність працівника на роботі без поважних причин (прогул) за своєю природою є грубим порушенням трудової дисципліни і, як наслідок, тягне накладення одного з видів дисциплінарного стягнення - догану або звільнення, з дотриманням правил, встановлених статтями 148-151 Кодексу законів про працю України.

Згідно з пунктом 22 зазначеної постанови у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Таким чином, з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Судами встановлено, що з доповідної записки завідувача сектору кадрової роботи Завори Д.В. від 16 жовтня 2014 року № 09-21/49 о 10:30 16 жовтня 2014 року вбачається, що позивача на робочому місці не було, текстове повідомлення завідувача сектору про необхідність терміново з'явитися до в.о. голови Держрибагентства України ОСОБА_4 проігноровано. Це також підтверджується поясненнями працівників Головного управління охорони водних біоресурсів у м. Києві.

Проте, відповідно до плану-наказу № 000080 від 16 жовтня 2014 року 09:00 старшому рейдової групи - начальнику Управління ОСОБА_4 у складі головного державного інспектора НОМЕР_1., головного державного інспектора НОМЕР_2 з наданими транспортними засобами з 09:30 16 жовтня 2014 року до 23:55 17 жовтня 2014 року доручено провести рибоохоронний рейд в адміністративних межах міста Києва та Київської області по виявленню порушень правил рибальства, провести рибоохоронні заходи по виявленню фактів незаконної реалізації водних біоресурсів на ринках та в інших місцях торгівлі.

Перебування позивача під час здійснення рибоохоронного рейду не заперечується головними державними інспекторами, які були до нього залучені.

Тобто судами було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фактично робочим місцем позивача 16 жовтня 2014 року було місто Київ та Київська область.

Посилання відповідача, га неправильність оформлення плану-наказу № 000080 від 16 жовтня 2014 року щодо доручення провести рибоохоронний рейд в адміністративних межах міста Києва та Київської області, судами вірно розцінено критично, оскільки дана обставина не може слугувати підставою для звільнення позивача з займаної посади, а лише могла б бути підставою для застосування інших заходів дисциплінарного впливу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністр погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівників і заступників керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади.

Згідно п. 10 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року N 500/2011, Міністр погоджує призначення на посади та звільнення з посад керівників та заступників керівників територіальних органів агентств, інспекції та служби.

З листа № 37-25-4-7/17245 від 10 листопада 2014 року (за підписом міністра), наданого у відповідь на лист № 2-11-4/4535-14 від 30 жовтня 2014 р. вбачається, що Міністерство аграрної політики та продовольства України не погодило звільнення ОСОБА_4 з посади начальника Головного управління охорони водних біоресурсів у м. Києві в зв'язку з відсутністю підстав та належно оформлених матеріалів, передбачених законодавством.

З огляду на вищезазначені положення чинного законодавства та встановлені по справі обставини, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду попередніх інстанцій щодо незаконного звільнення позивача з посади начальника Головного управління охорони водних ресурсів у м. Києві на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпПУ, оскільки всупереч приписам ч.2 ст. 72 КАС Украйни, відповідачем не доведений факт відсутності позивача на роботі без поважних причин 16.10.2014 року.

Крім того спірний наказ про звільнення позивача за прогул прийнято під час перебування позивача на лікарняному, всупереч ч.3 ст. 40 КЗпПУ, оскільки не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Таким чином, законодавством встановлено заборону звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Оскільки позивача неправомірно звільнено з посади начальника Головного управління охорони водних ресурсів у м. Києві 17 жовтня 2014 року, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції правильно встановили обставини справи, повно дослідили докази по справі та ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.

Відповідно до вимог ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 КАС України суд, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державного агентства рибного господарства України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді О.Ф. Ситников

С.В. Головчук

В.В. Швець