Постанова

від 08.06.2015 по справі 813/3160/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 року Справа № 876/405/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів та Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі №813/3160/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів,-

В С Т А Н О В И В:

24.04.2014р. Публічне акціонерне товариство «Миколаївцемент» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ), просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.11.2013р. №0000134010/7392 та №0000144010/7393.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2014р. позов задоволено частково: визнано частково протиправним та частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2013 року №0000134010/7392 в сумі 53 706,00грн. податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2013 року №0000144010/7393 в сумі 77 046,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, СДПІ та Товариство подали апеляційні скарги.

СДПІ просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2014р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що проведеною позаплановою перевіркою Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2010р. по 31.12.2012р. по взаєморозрахунках із Корпорацією «Галтрансрембуд», ПП «Ремонт і будівництво», ТзОВ «Техно-Полісервіс», ТзОВ «Західелектрокомплект», ТзОВ «Лідерком», ТзОВ ТПК «Західпромбуд», ПП «НВК «Стальпродукт», ПП «Електроенергоремонт» за результатами якої винесено оскаржувані повідомлення рішення та встановлено відсутність реальності господарських операцій. Товариством подано документи, які не мають достатньої доказовості, фактичного здійснення господарських операцій, оскільки контрагенти-постачальники не мали власних та найманих трудових ресурсів, дозвільних документів, нерухомого майна, транспортних засобів, виробничих потужностей, як наслідок така діяльність була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань. Крім того, за результатами перевірок вищевказаних контрагентів встановлено, що операції вчинено без наміру створення правових наслідків, які б обумовлювались укладеними правочинами, та мають характер «безтоварності» і здійсненні з метою отримання податкової вигоди: штучного формування податкового кредиту та валових витрат підприємства. Оскільки реальність вчинення господарських операцій між Товариством та його контрагентами не підтверджена, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований, то у ПАТ «Миколаївцемент» відсутні підстави для податкового обліку вказаних операцій.

Товариство просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2014р. та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Подану апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що всі товари та послуги, що були придбані та отримані Товариством, є наявними, були використані у господарській діяльності, а відповідні операції стосовно їх придбання є дійсними, що підтверджується великою кількістю наданих письмових доказів. У оскаржуваному рішенні міститься ряд посилань на дані актів податкових перевірок Постачальників та їх контрагентів, і при цьому копії цих актів відсутні в матеріалах справи і не досліджувались судом першої інстанції. Товариством надано велику кількість документів і матеріалів, які підтверджують отримання від Постачальників товарів, робіт і послуг. Товариство неодноразово зверталось в суд із клопотанням дослідити суперечливі твердження СДПІ, проте спірні обставини встановлено судом виключно на підставі пояснень і заперечень СДПІ. Також судом першої інстанції не надано оцінки долученого у судовому засіданні Висновку експертного економічного дослідження №39-12/14 від 04.12.2014р. стосовно того, чи підтверджуються документально та нормативно висновки Акта перевірки.

На адресу суду апеляційної інстанції сторонами подано клопотання, в яких зазначено прохання про закриття провадження у справі у зв'язку з досягненням податкового компромісу відповідно до положень підрозділу 9-2 «Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, про що подано відповідні рішення СДПІ та платіжні доручення про сплату 5 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. Окрім того, СДПІ подано рішення про непогодження застосування податкового компромісу від 24.04.2015р. №5854/65/28-06-42/1089 щодо податкового повідомлення-рішення №0000144010/7393 від 14.11.2013р. за платежем податок на прибуток на суму 431 884,00 грн. за IV квартал 2010 року та рішення про непогодження застосування податкового компромісу від 24.04.2015р. №5857/67/28-06-42/1091 щодо податкового повідомлення-рішення №0000134010/7392 від 14.11.2013р. за платежем податок на додану вартість на суму 288 335,00 грн. за грудень 2010 року.

В судовому засіданні представники сторін та прокурор на стороні СДПІ клопотання підтримали.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, заяви сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід задовольнити частково з наступних підстав, задовольнивши клопотання СДПІ та частково клопотання Товариства.

Судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Миколаївцемент» зареєстроване юридичною особою 21.04.2092р. Миколаївською районною державною адміністрацією, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 08.04.1997р. № 14011005000. Індефікаційний № 00293025.

СДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Товариства, за результатами якої складено акт від 30 жовтня 2013 року №169/40-10/00293025 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2012 року по взаєморозрахунках із Корпорацією «Галтрансрембуд» (код ЄДРПОУ 36416824), ПП «Ремонт і будівництво» (код ЄДРПОУ 35462178), ТОВ «Техно-Полісервіс» (ЄДРПОУ 34809917), ТзОВ «Західелектрокомплект» (код ЄДРПОУ 31074182), ТзОВ «Лідерком» (код ЄДРПОУ 35197074), ТзОВ ТПК «Західпромбуд» (код ЄДРПОУ 23957350), ПП «НВК «Стальпродукт»» (код ЄДРПОУ 32954488), ТОВ «БК АТР Груп» (код ЄДРПОУ 37241554), ПП «Західна енергетична спілка» (код ЄДРПОУ 36153242), ПП «Електроенергоремонт» (код ЄДРПОУ 36078553), в якому встановлено порушення пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про зання прибутку підприємств» з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334), п. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9. ст. 139, п. 150.1 ст. 150, п. З підрозділу 4 розділу XX Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із внесеними змінами та доповненнями (далі-ПК України), в результаті чого занижено податок, який підлягав сплаті до бюджету, на загальну суму 3 239 618,00 грн., в тому числі за IVквартал 2010 року на 431 884,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на 822 068,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року на 321 627,00 грн., за IV квартал 2011 року на 1 463 942,00 грн., за II квартал 2012 року на 200 096 грн., а також завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на 1 590 658,00 грн. та за І квартал 2012 року на 952 839,00 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами і доповненнями (далі-Закон №168), а також пп. 14.1.181, пп.14.1.185, 1191 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п.198,3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 п. 201.7, п. ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість (далі-ПДВ) всього у сумі 2 409 932,00 грн., у тому числі: за грудень 2010 року на 288 335 грн., за червень 2011 року на 729 493,00 грн., за липень 2011 року на 12 741,00 грн., за серпень 2011 року на 103 921,00 грн., за вересень 2011 року на 4 416,00 грн., за жовтень 2011 року на 106 837,00грн., за листопад 2011 року на 229 456,00 грн., за червень 2012 року на 934 733,00 грн.

За результатами перевірки СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2013 року №0000134010/7392 за платежем податок на додану вартість в сумі 3 178 068,00 грн., в тому числі 2 409 932,00 грн. основного платежу та 768 136,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та №0000144010/7393 за платежем податкок на прибуток в сумі 3 447 637,00 грн., в тому числі за основним платежем 3 239 618,00 грн. та 208 019,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), з якими не погодилось Товариство, оскарживши їх до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як передбачено п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагентів позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), яка кореспондує п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до умов пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Як це передбачено п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом першої інстанції встановлено, що представлені Товариством документи лише частково свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентами, та не є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх, а тому, на переконання колегії суддів, суд дійшов до правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Окремо слід зауважити про господарські операції Товариства з його контрагентами в період грудня 2010 року: Корпорацією «Галтрансрембуд» та ПП НВК «Стальпродукт».

Так, Корпорацією «Галтрансрембуд» у грудні 2010 року виконувались будівельні роботи по ремонту основних фондів Товариства: капітальний ремонт складу клінкеру та капітальний ремонт складу домішок.

Згідно з даними бухгалтерського обліку Товариство вартість зазначених робіт без ПДВ віднесло до капітальних інвестицій, а ПДВ відобразило у податковому кредиті грудня 2010 року.

СДПІ при складанні акта перевірки щодо взаємовідносин з Корпорацією «Галтрансрембуд» взато до уваги акт ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області №90/22-10/36416824 від 23.08.2013р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки Корпорації «Галтрансрембуд» (36416824) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами за період з 01.01.2010р. по 31.03.2013р.» та матеріали перевірок підприємств-постачальників, які містять посилання на протоколи допиту свідків (керівників підприємств), відповідно до яких вони за грошову винагороду погодилися взяти участь у реєстрації вищевказаних та ряду інших підприємств, без мети здійснення реальної господарської діяльності. Фактичної господарсько-фінансової діяльності керівники не здійснювали, будь-яких робіт, послуг, товарів нікому не постачали та ні від кого не отримували. Таким чином, невстановлені особи використовували вищеназвані підприємства з метою прикриття незаконної діяльності, здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а тому, на переконання СДПІ, фінансово-господарська діяльність Корпорації «Галтрансрембуд» здійснювалась поза межами правового поля.

Окрім того, Корпорацією «Галтрансрембуд» до ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області надано лист від 02 серпня 2013 року №77 (вх.кореспонденція в інспекцію від 07.08.2013 року №117) про відсутність документів фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2010р. по 31.03.2013р. та неможливість їх поновлення.

Як встановлено судом першої інстанції, СДПІ направлено лист до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області стосовно видачі дозвільної документації та проведення перевірок дотримання вимого містобудівного законодавства ПАТ «Миколоївцемент» по об'єкту будівництва - капітальний ремонт власних складських приміщень (складу клінкеру та складу домішок), а також інформації щодо видачі Корпорації «Галтрансрембуд» ліцензії на здійснення будівельної діяльності у період з 01.12.2010р. по 31.12.2012р. на що Інспекцією повідомлено, що у період з 01.12.2010р. по 31.12.2012р. не видавались дозволи на виконання будівельних робіт, не реєструвались повідомлення про початок виконання підготовчих або будівельних робіт, декларацій про початок виконання підготовчих або будівельних робіт по об'єкту будівництва: капітальний ремонт складських приміщень, де замовником виступає ПАТ «Миколоївцемент».

Згідно п.11 Постанови Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 року №1631 Про затвердження Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, дія дозволів, виданих Держнаглядохоронпраці або його територіальними органами, поширюється на всю територію України. Згідно п.12. цієї Постанови, про одержання дозволу суб'єкт господарської діяльності повинен повідомити територіальний орган Держнаглядохоронпраці за місцем виконання роботи підвищеної небезпеки або експлуатації об'єкта, у тому числі відокремлені підрозділи.

Проте, повідомлення територіальний орган Держнаглядохоронпраці про проведення таких робіт на ПАТ «Миколаївцемент», в матеріалах справи відсутнє.

На підтвердження виконання спірних робіт Товариством подано договори, кошториси, Акти приймання виконаних робіт, Довідки про вартість виконаних робіт та витрати, в яких не зазначено дати їх складання. Згідно з Альбоми опису дефектів, фотографії дефектів конструкцій складу, який виготовлено в 2010 році ТзОВ «Ретро Проект», участь Корпорації «Галтрансрембуд» не зазначена. Інші досліджені судом документи, не стосуються періоду грудня 2010 року.

Згідно п.8.3. Положення Держкомбуду №32/288 від 27.11.97р. «Про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд» зареєстрованого в Мінюсті 6 липня 1998 року за №424/2864, чинного на час виконання Договору, який визначає порядок приймання в експлуатацію виробничих будівель і споруд після капітального ремонту зазначено, що технічна документація, яка надається ремонтно-будівельною організацією при здачі капітально відремонтованих об'єктів, повинна містити у своєму складі: проектно-кошторисну документацію (виконавчі креслення, кошториси); журнал робіт; акти проміжних приймань і оглядів; акти приймання прихованих робіт; іншу документацію, обов'язкову до подання за ДБН.

Пунктом 8.4 цього Положення визначено, що акти комісії з приймання відремонтованих будівель і споруд мають бути підписані інстанцією, що затвердила проектно-кошторисну документацію. Пункт 8.5 Положення передбачає, що технічна документація з виконаних робіт і акти приймання відремонтованих будівель і споруд зберігаються на підприємстві разом з документами будівництва об'єкта.

Аналіз матеріалів справи дає підстави колегії суддів вважати, що вимоги цих пунктів Положення при виконанні спірних робіт не дотримані, що ставить під сумнів їх виконання Корпорацією «Галтрансрембуд» для Товариства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що подані документи не підтверджують реальність зазначених господарських операцій з Корпорацією «Галтрансрембуд» оскільки є протиречиві та не підтверджують факту виконання робіт по капітальному будівництву Корпорації «Галтрансрембуд» для Товариства.

Щодо господарських відносин Товариства та ПП НВК «Стальпродукт» у грудні 2010 року, то колегія суддів зазначаєж наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ПП НВК «Стальпродукт» постачало Товариству товарно-матеріальні цінності.

Згідно зі складеним ДПІ у Жовківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області актом № 127/22-10/32954488 від 19.09.2013 «Про результати невиїзної позапланової перевірки ПП НВК «Стальпродукт» (ЄДРПОУ 32954488) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби за період 2010-2011 роки», встановлено участь постачальників ПП НВК «Стальпродукт» у безтоварних операціях та у зв'язку з відсутністю первинних документів, які підтверджують факти отримання товарів, наявність товарів та послуг, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів, документів, що підтверджують дані, які відображені у поданих деклараціях з податку на прибуток підприємств даною перевіркою не підтверджено факту передачі товарів (послуг) від постачальників до ПП НВК «Стальпродукт» та не підтверджено валових витрат підприємства.

Враховуючи те, що у ПП НВК «Стальпродукт» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то такі, на переконання СДПІ, не є господарською діяльністю підприємства.

Як вбачається з видаткової накладної від 06.12.2010р., ТТН від 07.12.2010р., рахунку на оплату №8 від 06.12.2010р., в таких не вказано, хто саме відпустив та прийняв товар, номера та дати видачі довіреності особі, уповноваженій на прийняття товару, не надано журнал обліку довіреностей. Згідно акта на прийом ТМЦ, зазначено дату приходу 09.12.2010р., а бухгалтерією Товариства проведено товар 17.12.2010р. Окрім того, враховуючи відстань поставки 110 км, яка зазначена в ТТН від 07.12.2010р., товар згідно акта прийому поставлений 09.12.2010р.

Оскільки подані документи є суперечливими та складені в порушення вимог чинного законодавства, а тому не можуть братись судом в підтвердження факту реальності господарської операції.

Виходячи з наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведена реальність вчинення господарської операції ПП НВК «Стальпродукт» для ПАТ «Миколаївцемент».

Оцінюючи докази, колегією суддів враховано, що розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок визначення податкового кредиту та валових витрат. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

В статті 13 Цивільного кодексу України зазначено, що при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства. Не допускається зловживання правом.

За змістом частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як установлено частиною другою статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до п.3.2.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» визначає, що у будь-яких випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, яким оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, сума такого податку вважається бюджетним фондом, який належить державі та створюється від її імені.

Застосування угод та вчинення дій, які не мають іншої економічної мети крім мінімізації сплати податків - є зловживання правом на свободу підприємницької діяльності. Зазначене зловживання виражається в укладання удаваних угод, що має на меті приховати реальну угоду, яка суперечить моральним засадам суспільства (спроба ухилитись від конституційного обов'язку сплати податків).

Контролюючим органом проведеним дослідженням фінансово-господарської діяльності Товариства встановлено, що останнім оплачувались кошти контрагентам без мети реального настання правових наслідків, з метою несплати податків, що призвело до втрати дохідної частини Державного бюджету, з чим погоджується колегія суддів. Даючи аналіз матеріалам справи колегія суддів приходить до переконання, що операції із придбанням робіт та товару не мали реальний товарний характер.

Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

В свою чергу, згідно з положенням ст. 194 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 112 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо сторони досягли примирення.

Частиною 2 ст. 203 КАС України встановлено, що якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Колегією суддів встановлено, що 20.01.2015р. Товариство звернулося до СДПІ із заявою про намір досягнення податкового компромісу як режиму звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно п.2 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується.

В силу п.7 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Згідно п.8 підрозділу 9-2 Розділу XX «Перехідних положень» ПК України, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 11-2 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» КАС України, підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, відповідно до підрозділу 9.2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

24.04.2015р. за наслідком розгляду заяви Товариства від 14.04.2015р., сплати 5 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та ПДВ платіжними дорученнями №771 та №773 від 20.04.2015р., податковим органом прийнято Рішення про погодження застосування податкового компромісу відповідно до підрозділу 9-2 «Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу» розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

СДПІ, також, прийнято рішення про непогодження застосування податкового компромісу від 24.04.2015р. №5854/65/28-06-42/1089 щодо податкового повідомлення-рішення №0000144010/7393 від 14.11.2013р. за платежем податок на прибуток на суму 431 884,00 грн. за IV квартал 2010 року та рішення про непогодження застосування податкового компромісу від 24.04.2015р. №5857/67/28-06-42/1091 щодо податкового повідомлення-рішення №0000134010/7392 від 14.11.2013р. за платежем податок на додану вартість на суму 288 335,00 грн. за грудень 2010 року.

На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що Товариством сплачено суму податкового зобов'язання, що визначено податковими повідомленнями-рішеннями від 14.11.2013р. №0000134010/7392 та №0000144010/7393 у розмірах, встановлених законодавством, прийняттям 24.04.2015р. податковим органом Рішень про погодження застосування податкового компромісу, подання сторонами клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням внаслідок досягнення податкового компромісу, а токож враховуючи, що податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу, колегія суддів суду апеляційної інстанції з врахуванням ч.3 ст.51 КАС України, п.3 ч.1 ст.157 КАС України, пункту 11-2 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» КАС України вважає, що постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі №813/3160/14 слід визнати нечинною в частині досягнення сторонами спору податкового компромісу по податковому повідомленні-рішенні №0000144010/7393 від 14.11.2013р. за платежем податок на прибуток на суму 2 807 734,00 грн. основного платежу та 100 048,00грн. суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та по податковому повідомленні-рішенні №0000134010/7392 від 14.11.2013р. за платежем податок на додану вартість на суму 2 121 597,00 грн. основного платежу та 696 053,00 грн. суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), та провадження у справі в цій частині закрити.

В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі №813/3160/14 залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 195, 197, 198, 203, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів та Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» задовольнити частково.

Клопотання Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін внаслідок досягнення податкового компромісу задовольнити повністю, а клопотання Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі №813/3160/14 визнати нечинною в частині досягнення сторонами спору податкового компромісу по податковому повідомленні-рішенні №0000144010/7393 від 14.11.2013р. за платежем податок на прибуток на суму 2 807 734,00 грн. основного платежу та 100 048,00 грн. суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та по податковому повідомленні-рішенні №0000134010/7392 від 14.11.2013р. за платежем податок на додану вартість на суму 2 121 597,00 грн. основного платежу та 696 053,00 грн. суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), та провадження у справі в цій частині закрити.

В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року у справі №813/3160/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш

Повний текст Постанова виготовлено 10.06.2015р.