Ухвала

від 15.09.2015 по справі 813/3160/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

15.09.2015 № К/800/30131/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Маринчак Н.Є., Сіроша М.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» на постанову та ухвалуЛьвівського окружного адміністративного суду від 09.12.2014 Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015 у справі№813/3160/14 за позовомПублічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» доСпеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у М.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів проскасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2014 позов Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.11.2013 №0000134010/7392 в сумі 53706,00 грн. та №0000144010/7393 в сумі 77046,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015 у даній справі закрито провадження у справі та визнано нечинною постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2014 в частині досягнення сторонами спору податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню №0000144010/7393 від 14.11.2013 за платежем податок на прибуток на суму 2807734,00 грн. основного платежу та 100048,00 грн. суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та по податковому повідомленню-рішенню №0000134010/7392 від 14.11.2013 за платежем податок на додану вартість на суму 2121597,00 грн. основного платежу та 696053,00 грн. суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). В решті постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2014 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в частині визначення податковим повідомленням-рішенням №0000134010/7392 від 14.11.2013 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 288335,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 72083,75 грн. і в частині визначення податковим повідомленням-рішенням №0000144010/7393 від 14.11.2013 грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 431884,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 107971,00 грн., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 30.10.2013 №169/40-10/00293025 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12.2010 по 31.12.2012 по взаєморозрахунках із Корпорацією «Галтрансрембуд», ПП «Ремонт і будівництво», ТОВ «Техно-Полісервіс», ТОВ «Західелектрокомплект», ТОВ «Лідерком», ТОВ ТПК «Західпромбуд», ПП «НВК «Стальпродукт»», ТОВ «БК АТР Груп», ПП «Західна енергетична спілка», ПП «Електроенергоремонт», згідно висновків якого позивачем порушено вимоги:

- пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств»; п. 44.1 ст. 44, п.п. 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9. ст. 139, п. 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок, який підлягав сплаті до бюджету, на загальну суму 3239618,00 грн., а також завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року на 1590658,00 грн. та за І квартал 2012 року на 952839,00 грн.;

- пп.пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також пп.пп.14.1.181, 14.1.185, 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198,3, 198.4, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.4, 201.7 ст. 201 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 2409932,00 грн.

Підставою для висновків в акті перевірки про наявність порушень податкового законодавства позивачем була встановлена відповідачем в ході перевірки безтоварність здійснених господарських операцій позивача з Корпорацією «Галтрансрембуд», ПП «Ремонт і будівництво», ТОВ «Техно-Полісервіс», ТОВ «Західелектрокомплект», ТОВ «Лідерком», ТОВ ТПК «Західпромбуд», ПП «НВК «Стальпродукт»», ТОВ «БК АТР Груп», ПП «Західна енергетична спілка» та ПП «Електроенергоремонт».

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.11.2013 №0000134010/7392 за платежем податок на додану вартість в сумі 3178068,00 грн., в тому числі 2409932,00 грн. основного платежу та 768136,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та №0000144010/7393 за платежем податок на прибуток в сумі 3447637,00 грн., в тому числі за основним платежем 3239618,00 грн. та 208019,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково та визнаючи протиправним податкові повідомлення-рішення від 14.11.2013 №0000134010/7392 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 53706,00 грн. та №0000144010/7393 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 77046,00 грн., дійшов висновку про наявність законних підстав для формування позивачем податкового кредиту та витрат по господарським операціям з ТОВ ТПК «Західпромбуд», ТОВ «БК АТР Груп» та ПП «Західна енергетична спілка», встановивши їх реальність.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи наявність рішень податкового органу про непогодження застосування податкового компромісу від 24.04.2015 №5854/65/28-06-42/1089 щодо податкового повідомлення-рішення №0000144010/7393 від 14.11.2013 за платежем податок на прибуток на суму 431884,00 грн. за IV квартал 2010 року та №5857/67/28-06-42/1091 щодо податкового повідомлення-рішення №0000134010/7392 від 14.11.2013 за платежем податок на додану вартість на суму 288335,00 грн. за грудень 2010 року, а також сплату позивачем % 5 суми податкового зобов'язання, визначеної податковими повідомленнями-рішеннями від 14.11.2013 №0000134010/7392, №0000144010/7393, що відповідає сумам у прийнятому 24.04.2015 податковим органом рішенні про погодження застосування податкового компромісу, визнав нечинною постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2014 в частині досягнення сторонами спору податкового компромісу по податковому повідомленню-рішенню №0000144010/7393 від 14.11.2013 за платежем податок на прибуток на суму 2807734,00 грн. основного платежу та 100048,00 грн. суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та по податковому повідомленню-рішенню №0000134010/7392 від 14.11.2013 за платежем податок на додану вартість на суму 2121597,00 грн. основного платежу та 696053,00 грн. суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та закрив провадження у справі в цій частині.

Таким чином, касаційний перегляд здійснюється в межах доводів касаційної скарги щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, якими визначені податкові зобов'язання позивачу за платежем податок на додану вартість на суму 288335,00 грн. (за грудень 2010 року) та платежем податок на прибуток на суму 431884,00 грн. (за IV квартал 2010 року).

Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій щодо необґрунтованості позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000144010/7393 від 14.11.2013 за платежем податок на прибуток в сумі 431884,00 грн. та податкового повідомлення-рішення №0000134010/7392 від 14.11.2013 за платежем податок на додану вартість в сумі 288335,00 грн., виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 431884,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 288335,00 грн. став висновок контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до валових витрат та податкового кредиту вартості придбаних в грудні 2010 року товарів у ПП «НВК «Стальпродукт»» та робіт у Корпорації «Галтрансрембуд».

Розглядаючи названі епізоди, суди встановили, що Корпорація «Галтрансрембуд» має Ліцензію ДАБК с.АВ № 475371 на право проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури з 10.06.2009 по 10.06.2012, дозвіл Територіального управління Держгірпромнагляду по Львівській області №351.10.46-45.21.1 на початок виконання робіт підвищеної небезпеки, яким дозволено Корпорації «Галтрансрембуд» виконання робіт підвищеної небезпеки.

23.11.2010 між позивачем та Корпорацією «Галтрансрембуд» (підрядник) укладено договір №MYК\1711\10-1, за умовами якого останній зобов'язався виконати для капітальний ремонт споруди складу клінкеру №1.

Також між позивачем та Корпорацією «Галтрансрембуд» (підрядник) був укладений договір №MYК\2511\10 без дати, який діє до 31.12.2010 та за умовами якого останній зобов'язався виконати капітальний ремонт в складі домішок.

На підтвердження фактичного виконання умов названих договорів позивач надав суду кошторис, акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт та витрати.

Згідно видаткової накладної від 06.12.2010 №71 ПП НВК «Стальпродукт» здійснено поставку позивачу товару (канат).

Надаючи оцінку обставинам справи та досліджуючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у спірних контрагентів робіт та товарів, суди попередніх інстанцій правомірно звернули увагу на недостатність доказів підтверджуючих фактичне придбання робіт саме у Корпорації «Галтрансрембуд» та товарів у ПП НВК «Стальпродукт», з огляду на нижченаведене.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону України «Про податок на додану вартість» визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів та робіт з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції, а не у разі оформлення господарських операцій відповідними документами або наявності даних про рух грошових коштів на рахунках платників податку.

З метою податкового обліку господарські операції мають оформлюватися будь-якими первинними документами, але їх зміст та складання повинні відповідати не лише вимогам податкового законодавства, а й законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці, внаслідок чого поставка товару та придбання робіт повинні підтверджуватись первинними документами, які властиві для таких операцій.

З цього приводу також звертається увага, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та витрат належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця робіт та товару, позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Зважаючи на викладене суди, оцінюючи обставини справи та наявні у справі докази, об'єктивно звернули увагу на недостатність наданих позивачем доказів для підтвердження фактів та результатів реального виконання здійснених саме Корпорацією «Галтрансрембуд» робіт, зважаючи, зокрема, на відсутність виданих дозволів у період з 01.12.2010 по 31.12.2012 на виконання будівельних робіт, повідомлень про початок виконання підготовчих або будівельних робіт, декларацій про початок виконання підготовчих або будівельних робіт; а також на оформлення первинних документів між позивачем та ПП НВК «Стальпродукт» з порушенням вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у зв'язку з чим зробили вмотивований висновок про не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів та робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку - позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, які, встановивши безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами, не знайшли підстав вважати правомірним формування позивачем податкового кредиту та складу витрат.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкове повідомлення-рішення №0000144010/7393 від 14.11.2013 за платежем податок на прибуток в сумі 431884,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000134010/7392 від 14.11.2013 за платежем податок на додану вартість в сумі 288335,00 грн. є такими, що ґрунтуються на нормах закону, а тому вони в цій частині не підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для часткового задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 3 статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» відхилити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2014 в частині залишеній без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2015 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Н.Є.Маринчак М.В.Сірош