Ухвала

від 10.06.2015 по справі 803/396/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 року Справа № 876/5530/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання - Щерби С.Б.,

представника позивача- Пасічника О.О.

представника відповідача- Мельника С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (правонаступник- Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області) на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Волинський шовковий комбінат" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

03 березня 2014 року позивач - ПАТ "Волинський шовковий комбінат" звернувся в суд з позовом до відповідача - Луцької ОДПІ, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0009252201 від 07 листопада 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб у сумі 697903,25 грн., в тому числі за основним платежем 586155 грн. та за штрафними санкціями 111748,25 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області від 07 листопада 2013 року №0009252201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 586155 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 111238,25 грн. гривень 25 копійок. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ "Волинський шовковий комбінат" з питань достовірності показників, задекларованих у податкових деклараціях з плати за землю за 2010-2013 роки позивач надав податковому органу технічні паспорти забудов, в яких площа забудов не співпадала з площею зазначеною у витягах головного управління Держкомагенства у Волинській області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок. Луцька ОДПІ направла лист (вих. №4847/10/22.1 від 15.10.2013 року) Держземагенству у Волинській області про надання інформації щодо неоднозначності грошової оцінки земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомості позивача, та визначення площі нерухомого майна для обчислення та нарахування земельного податку. Станом на дату підписання вказаного акту перевірки відповіді Держземагенства у Волинській області на лист Луцької ОДПІ надано не було. Враховуючи наведене, контролюючий орган здійснював нарахування земельного податку за даними з витягів головного управління Держкомагенства у Волинській області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 31 липня 2013 року, що є належним чином оформленими документами виданими органом виконавчої влади. Разом з тим, всупереч п.289.1 ст.289 ПК України суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач неправомірно визначив базу оподаткування відповідачем було неправомірно взято дані витягів головного управління, оскільки підставою нарахувань мали бути технічні паспорти забудов. Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача (апелянта) - Мельник С.І. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача - Пасічник О.О. у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 07 по 15 жовтня 2013 року Луцька ОДПІ проводила позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ "Волинський шовковий комбінат" з питань достовірності показників, задекларованих у податкових деклараціях з плати за землю за 2010-2013 роки, якою встановлено порушення п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України, внаслідок чого станом на 22 жовтня 2013 року не подано вчасно до податкового органу декларації з плати за землю за 2011-2012 роки, за 2013 рік подано з порушенням термінів подання, декларація фактично подана платником 07 жовтня 2013 року о 20 год. 59 хв.; ст.120 ЗК України, ст.377 ЦК України, ст.ст. 269, 271, 286, п.287.1, п.287.6 ст.287 ПК України, внаслідок чого занижено земельний податок на суму 586154,43 грн., в т.ч. за 2011 рік - 282402,85 грн., за 2012 рік - 282402,85 грн., за 9 місяців 2013 року 21 348,76 грн.

За результатами перевірки складено Акт №1123/22.1/31965022 від 22 жовтня 2013 року.

07 листопада 2013 року на підставі вказаного акта Луцька ОДПІ винесла податкове повідомлення-рішення №0009252201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб в розмірі 697903,25 грн., в тому числі за основним платежем 586155 грн. та за штрафними санкціями 111748,25 грн.

Позивач скористався правом досудового врегулювання даного податкового спору.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб за основним платежем в сумі 586155 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 111238,25 грн. прийняте на підставі помилкових висновків Луцької ОДПІ про порушення ПАТ "Волинський шовковий комбінат" податкового законодавства, що призвело до некоректного обчислення земельного податку, оскільки при нарахуванні земельного податку Луцька ОДПІ керувалась непідтвердженими даними з витягів головного управління Держкомагенства у Волинській області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 31 липня 2013 року. Разом з тим, застосування до ПАТ "Волинський шовковий комбінат" штрафних санкцій в розмірі 510 грн. за неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій з податку за землю є правомірним, оскільки факт порушення позивачем вимог ст.120 ПК України, а саме: неподання декларації з плати за землю за 2011-2012 роки та несвоєчасне подання декларації з податку за землю за 2013 рік, є доведеним.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

Відповідно до 14.1.72 ст.14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

П.269.1 ст.269 ПК України передбачає, що платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з ст.270 ПК України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності.

П.287.1 ст.287 ПК України передбачає, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю або орендну плату з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю (орендна плата) сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Таким чином, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

В силу приписів п.287.6 ст.287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Ст.120 ЗК України передбачає, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Волинський шовковий комбінат" відповідно до акту прийому-передачі від 10 травня 2002 року отримало від ВАТ "Луцький шовковий комбінат "Волтекс", як внесок у статутний фонд, будівлю центрально-розподільчого пункту, будівлю головного корпусу в осях 1-37 (Х-2), будівлю блоку повітряно-компресорної і холодильної станції (Ц-2) та частину будівлі побутового корпусу №1 з перехідними галереями в головний виробничий корпус, розташованих в м. Луцьку по вул. Карбишева, 2.

Право власності ПАТ "Волинський шовковий комбінат" на вищевказані об'єкти підтверджується наявними в матеріалах справи витягом Волинського обласного БТІ від 12 вересня 2003 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно - частину будівлі побутового корпусу №1 з перехідними галереями в головний виробничий корпус загальною площею 12604, 3 кв.м., витягом Волинського обласного БТІ від 08 жовтня 2003 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно - будівлю ЦРП (центрально-розподільчого пункту), а також свідоцтвом про право власності серії ВЛ №711 на приміщення будівлі блоку повітряно-компресерної і холодильної станції/Ц/ загальною площею 2291,4 кв.м. та свідоцтвом про право власності серії САА №333042 на приміщення будівлі головного корпусу в осях 1-37/літери Х-2/ загальною площею 87075,0 кв.м. (а.с.62-65).

Вказані засоби перебувають на балансі ПАТ "Волинський шовковий комбінат", на них нараховуються амортизаційні відрахування.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ПАТ "Волинський шовковий комбінат" є користувачем земельних ділянок, на яких знаходяться вищевказані об'єкти нерухомості, а тому зобов'язано сплачувати податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території.

Відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, який відповідно до п.п.14.1.42 п.14.1 ст.14 ПК України містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, Луцька ОДПІ нарахувала грошове зобов'язання з земельного податку на підставі даних витягів Головного управління Держземагенства у Волинській області від 31липня 2013 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки розташованої за адресою м. Луцьк, вул. Карбишева, 2.

Разом з тим, на коректність обчислення вказаного податку вплинув той факт, що контролюючий орган при визначення бази оподаткування взяв за основу площу земельної ділянки, яка не відповідає дійсності, а саме: загальна площа будівель зазначена як площа забудови.

Луцька ОДПІ направила запит (вих. №4847/10/22.1 від 15 жовтня 2013 року) в Головне управління Держземагенства у Волинській області про надання інформації та завірених копій витягів з технічної документації про нормативно-грошову оцінку землі та про площу та нормативну грошову оцінку земельних ділянок розташованих за адресою: м. Луцьк, вул. Карбишева, 2, право користування якими в межах необхідних для обслуговування нерухомого майна перейшло до ПАТ "Волинський шовковий комбінат".

Разом з тим, на час завершення перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення- рішення Луцька ОДПІ не отримана відповідної інформації.

Під час розгляду справи суд першої інстанції скористався своїм правом визначеним ч.4 ст.11 КАС України та витребував у Головного управління Держземагенства у Волинській області зазначену вище інформацію.

Так, відповідно до наданої інформації серед власників та користувачів земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Карбишева, 2, ПАТ «Волтекс-Меланж», правонаступником якого є ПАТ "Волинський шовковий комбінат", має в користуванні земельну ділянку площею 0,8292 га з кадастровим номером 0710100000:33:017:0011 для реконструкції будівлі ткацького цеху та частини будівлі побутового корпусу №1 під адміністративно-виробничі будівлі та їх обслуговування за адресою м.Луцьк віл. Карбишева,2, відповідно до договору оренди землі терміном на 5 років, право тимчасового користування (оренди) зареєстровано в Державному реєстрі прав 04 грудня 2013 року; за заявою ПАТ «Волтекс-Меланж», правонаступником якого є ПАТ "Волинський шовковий комбінат", державним кадастровим реєстратором (відповідно до ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр») 17 березня 2014 року проведена державна реєстрація земельної ділянки за адресою: м.Луцьк, вул.Карбишева, 2, площею 2,1975 га для обслуговування під'їзних шляхів до виробничих приміщень (17 березня 2014 отримали витяг про земельну ділянку) 0710100000:33:017:0005; Крім того, відповідно до рішення Луцької міської ради №39/83 від 29 березня 2013 року ПАТ «Волтекс-Меланж», правонаступником якого є ПАТ "Волинський шовковий комбінат" припинено право постійного користування земельними ділянками площею 44,7098 га на території м.Луцьк, вул. Карбишева, 2, які перебували в постійному користуванні цього товариства на підставі державного акта про право постійного користування землею від 14 січня 1997 року (лист Головного управління Держземагенства у Волинській області за №9-3-04-1569/2-14 від 10 квітня 2014 року).

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при нарахуванні земельного податку Луцька ОДПІ керувалась непідтвердженими даними з витягів головного управління Держкомагенства у Волинській області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 31 липня 2013 року, що призвело до некоректного обчислення земельного податку, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб за основним платежем в сумі 586155 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 111238,25 грн. прийняте на підставі помилкових висновків Луцької ОДПІ про порушення ПАТ "Волинський шовковий комбінат" податкового законодавства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із ст.9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні." Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення №0009252201 від 07 листопада 2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб за основним платежем в сумі 586155 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 111238,25 грн. прийняте неправомірно.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Оскільки постанова Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року у справі № 803/396/14 в частині застосування до ПАТ "Волинський шовковий комбінат" штрафних санкцій в розмірі 510 грн. за неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій з податку за землю не оскаржується в апеляційному порядку, та в процесі апеляційного провадження не було виявлено порушень, допущених судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржувану постанову в цій частині.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0009252201 від 07 листопада 2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб за основним платежем у сумі 586155 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 111238,25 грн., правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07 травня 2014 року у справі № 803/396/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді В.Я. Качмар

М.П. Кушнерик

Повний текст ухвали виготовлено 15 червня 2015 року.