Ухвала

від 28.05.2015 по справі 814/1390/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1390/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Єщенка О.В.,

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.06.2013 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Миколаїв Інісс" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2013р. №0000252202, від 20.03.2013р. №0000242202, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Миколаїв Інісс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- № 0000252202 від 20.03.2013 року про визначення позивачу зобов'язань за податком на прибуток на суму 402023,00 грн. основного платежу та 83298,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000242202 від 20.03.2013 року про визначення позивачу зобов'язань за податком на додану вартість на суму 331803,00,00 грн. основного платежу та 83047,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося щодо безпідставності зроблених відповідачем висновків щодо нікчемності господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками ТОВ «Будівельна індустрія півдня» (ТОВ «БІП»), ТОВ «Будівництво Укр-М», ТОВ «Центргаз», ТОВ «Соборное-1».

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.06.2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби № 0000252202 від 20.03.2013 року про визначення (збільшення) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Миколаїв Інісс» (вул. Генерала Карпенка, 20, м. Миколаїв, 54038; код ЄДРПОУ 20874215) зобов'язань за податком на прибуток на загальну суму 485 321,00 грн., у тому числі 402 023,00 грн. основного платежу та 83 298,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Визнано протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби № 0000242202 від 20.03.2013 року про визначення (збільшення) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Миколаїв Інісс» (вул. Генерала Карпенка, 20, м. Миколаїв, 54038; код ЄДРПОУ 20874215; код ЄДРПОУ 20874215) зобов'язань за податком на додану вартість на загальну суму 414 850,25 грн., у тому числі 331 803,00 грн. основного платежу та 83 047,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позовних вимог.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія Миколаїв Інісс» зареєстроване виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та перебуває на обліку в ДПІ як платник податків.

У період з 19 лютого по 21 лютого 2013 року відповідачем відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.75.1 ст.75, п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України (далі ПК України) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фінансова компанія Миколаїв Інісс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «БІП» (код за ЄДРПОУ 36579357) за червень-серпень 2010 року, ТОВ «Будівництво Укр-М» (код за ЄДРПОУ 37031516) за жовтень-листопад 2010 року, квітень-травень 2011 року, ТОВ «Центргаз» (код за ЄДРПОУ 31946188) за січень, березень-квітень 2012 року, ТОВ «Соборное-1» (код за ЄДРПОУ 34851859) жовтень-листопад 2011 року, за результатами якої складений відповідний акт від 28 лютого 2013 року за № 691/22-200/20874215 (т. 1 а.с.8-28).

Згідно вищевказаного акту відповідачем встановлене порушення позивачем норм п.3.1 ст.3, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР та норм статей 134, 138, 139 ПК України, що встановлюють порядок формування валових витрат для цілей визначення об'єкту оподаткування за податком на прибуток, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 402023,00 грн. (п.1 висновку акта перевірки), а також норм пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та норм статей 198, 200 ПК України, що встановлюють порядок формування податкового кредиту з ПДВ, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 331803,00 грн. (п.2 висновку акта перевірки).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000252202 від 20.03.2013 року про визначення позивачу зобов'язань за податком на прибуток на загальну суму 485321,00 грн., у тому числі 402023,00 грн. основного платежу та 83298,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0000242202 від 20.03.2013 року про визначення позивачу зобов'язань за податком на додану вартість на загальну суму 414850,25 грн., у тому числі 331803,00 грн. основного платежу та 83047,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т. 1 а.с.41-44).

Обґрунтовуючи висновки акту перевірки відповідач посилається на те, що позивач неправомірно відніс суми угод з вказаними контрагентами-постачальниками у розмірі 1659015,00 грн. до валових витрат, в результаті чого податок на прибуток було занижено на 402023,00 грн.; безпідставне сформував податковий кредит з ПДВ у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум ПДВ всього у розмірі 331803,00 грн. на підставі отриманих від ТОВ «Будівельна індустрія півдня», ТОВ «Будівництво Укр-М», ТОВ «Центргаз», ТОВ «Соборное-1» податкових накладних.

Вирішуючи справу по суті суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог підприємства, виходячи з наступного.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з частиною четвертою пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проте, п. 5.10 ст. 5 Закону заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

У ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Слід зазначити, що вимоги до первинного документу встановлені ст. 9, а правила ведення податкового обліку - ст. 11 зазначеного Закону. Однак ст. 11 не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно із пп. 11.2.1 п. 11.2 статті 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Крім того, у відповідності до п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010, № 2755-VI, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено податковий кредит як суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно із цим законом. Пункт 1.8 ст.1 цього закону встановлює, що бюджетним відшкодуванням є сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг, основних засобів) для подальшого використання в межах господарської діяльності.

Дата виникнення права на податковий кредит визначається підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, відповідно до якої право на податковий кредит виникає у платника по даті здійснення першої з подій: або списання коштів з рахунку в оплату товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В той же час будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Предметом розгляду у справі є повідомлення-рішення № 0000252202 від 20.03.2013 року та № 0000242202 від 20.03.2013 року. Так, для вирішення справи були досліджені наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, при перевірці надавались договори субпідряду позивача з ТОВ «Будівельна індустрія півдня», ТОВ «Будівництво Укр-М», ТОВ «Центргаз», ТОВ «Соборное-1», акти виконаних робіт, які підписані уповноваженими особами позивача і його контрагентів-постачальників, податкові накладні, отримані позивачем від постачальників робіт, платіжні доручення про сплату коштів за виконані роботи на адресу постачальників (т. 1 а.с.192-240).

Зокрема, як вбачається з акту перевірки договори субпідряду, акти виконаних робіт, податкові накладні, банківські виписки, що свідчать про сплату позивачем ПДВ в ціні робіт, були надані при перевірці, чим спростовуються доводи відповідача про не надання даних документів.

Отже, судом першої інстанції досліджено усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, установленим обставинам надано оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, встановлено статус постачальників робіт, придбання яких є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартості, при цьому порушень податкового законодавства в діях позивача не встановлено.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов цілком вірного та обґрунтованого висновку, що надані позивачем документи в обґрунтування виконання зазначених господарських операцій між позивачем та його контрагентами можуть бути прийняті в якості належних доказів, саме як первинні документи на підтвердження товарності цих операцій. Крім того, всі контрагенти-постачальники позивача на момент здійснення угод були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платників ПДВ, видані в встановленому законодавством порядку.

З огляду на викладене апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.06.2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя О.В.Єщенко

суддя О.О.Димерлій

суддя В.Л.Романішин