Ухвала

від 10.06.2015 по справі 816/1556/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/800/39820/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Інспекція)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013

у справі № 816/1556/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-будівельна фірма "Приватбуд" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2013 № 0000632202/448.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013, позов задоволено з тих мотивів, що реальність виконання операцій з поставки позивачеві нафтопродуктів у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Оскар УА» (далі - ТОВ «Оскар УА») підтверджується документально, тоді як Інспекцією не доведено існування обставин, з якими чинне податкове законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди платника.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки установленим у рамках здійснення контрольно-перевірочних заходів обставинам, які свідчать про неможливість виконання розглядуваних послуг задекларованим контрагентом (ТОВ «Оскар УА») та підтверджують номінальне оформлення спірних операцій виключно з метою отримання позивачем сприятливих податкових наслідків.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства, зокрема, по взаємовідносинам з ТОВ «Оскар УА» за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, результати якої висвітлені в акті від 11.02.2013 № 1196/22.5-09/05514844.

Під час цієї перевірки податковий орган дійшов висновку про те, що господарські операції з поставки позивачеві нафтопродуктів у рамках виконання договору від 16.02.2011 № 160222 фактично не здійснювалися, а подані платником первинні документи спрямовані на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов'язань між господарюючими суб'єктами і формальне дотримання податкового законодавства.

Вказаний висновок Інспекції мотивований посиланням на матеріали податкової перевірки, проведеної з питань достовірності задекларованих ТОВ «Оскар УА» даних податкової звітності за період з квітня 2010 року по січень 2012 року, під час якої встановлено відсутність у цього платника поставок товарів, робіт, послуг, несплата ним ПДВ до бюджету у періоді, охопленому перевіркою, відсутність у ТОВ «Оскар УА» майна, транспортних засобів, основних фондів, виробничих та трудових ресурсів для провадження фактичної господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок та здійснення цим суб'єктом господарювання протиправної діяльності з проведення транзитних грошових потоків.

Наведене стало підставою для прийняття Інспекцією оспорюваного податкового повідомлення-рішення, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 272 485 грн. за основним платежем та 82554,50 грн. за штрафними санкціями.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Керуючись наведеними правилами оподаткування, суди попередніх інстанцій правомірно визнали правову позицію податкового органу зі спору помилковою, виходячи з того, що у сукупності та взаємозв'язку зібрані у справі докази спростовують висновки Інспекції та підтверджують реальність виконання господарських операцій позивача з ТОВ «Оскар УА».

Так, досліджуючи рух активів у процесі виконання спірних поставок, суди встановили, що за договором від 16.02.2011 № 160222 названий постачальник зобов'язався передати у власність покупця (позивача у справі) нафтопродукти узгодженими партіями; виконання цих операцій оформлено складенням видаткових накладних, податкових накладних; придбаний товар оплачено позивачем у повному обсязі, що підтверджується виписками з банківського рахунку Товариства. Перевезення придбаних нафтопродуктів здійснювалося спеціально обладнаними автомобілями (газовозами), належними позивачеві та орендованими ним, із складенням товарно-транспортних накладних. Також позивачем подано паспорти та сертифікати відповідності на придбаний товар.

Судами встановлено і факт використання позивачем придбаних нафтопродуктів у власній господарській діяльності для заправки власного та орендованого автотранспорту та у технологічному процесі виробництва бетону і залізобетону.

При цьому суди об'єктивно відхилили посилання Інспекції на те, що платник не мав фактичної (реальної) господарської діяльності з названим контрагентом з огляду на відсутність у останнього трудових ресурсів, виробничих активів, основних фондів, складських приміщень. Адже податковим органом не наведено, які саме ресурси необхідні постачальникові для поставки спірних нафтопродуктів, а також не доведено зв'язку цього факту з неможливістю виконати розглядувані операції із залученням інших фізичних осіб та орендованого майна.

Визнавши зазначені названим контрагентом у податковій звітності мінімальні та нульові значення сплати до бюджету як свідчення його недобросовісності у податкових правовідносинах, Інспекція також не врахувала, що сама по собі ця обставинам не є ознакою мінімізації оподаткування. Адже з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у податковому праві порушення контрагентом-постачальником податкової дисципліни не може бути підставою для відповідальності платника податків - покупця за відсутності доказів узгодженості дій таких платників.

До того ж, як вірно зазначили суди, усі доводи Інспекції, якими вона мотивує законність прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, ґрунтуються на припущеннях. Адже фактично в основу оспорюваного донарахування Інспекцією покладено лише висновки, що містяться в акті перевірки, складеному відносно ТОВ «Оскар УА», який за даних обставин сам по собі не може слугувати належним доказом нереальності спірних правовідносин між позивачем та названим контрагентом і спростовувати факти, засвідчені первинними документами.

Отже, встановивши фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення цього спору, суди дійшли висновку, що право Товариства на податковий кредит та реальність господарських операцій підтверджені належними документами, а підстави для висновку про недобросовісність позивача як платника податків відсутні.

У зв'язку з цим суди правомірно задовольнили позов, скасувавши оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Доводи податкового органу у касаційній скарзі відтворюють його правову позицію зі справи та були предметом оцінки судів при вирішенні спору. Касаційна інстанція в силу частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не вправі переоцінювати докази.

Норми матеріального права застосовані судами правильно, вимоги процесуального законодавства дотримані.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2013 у справі №816/1556/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько