Ухвала

від 24.09.2012 по справі 22-ц-4256/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №

Провадження № 22-ц-4256/12

22-ц/1090/5641/12

Головуючий у І інстанціїОСОБА_1 Категорія 36Доповідач у 2 інстанції Воробйова 24.09.2012

УХВАЛА

Іменем України

24 вересня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - судді Воробйової Н.С.

суддів: Оношко Г.М., Семенцова Ю.В.

при секретарі- Бобку О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду від 21 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа Бучанська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування квартири удаваним, визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя розподіл спадкового майна.

Встановила :

У травні 2012 року позивачка звернулася до суду з названим позовом.

Посилалася на те, що з ОСОБА_6 з 1996 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах, а з 1999 року - у зареєстрованому шлюбі.

14.05.2003 року вони з ОСОБА_6 придбали у відповідача ОСОБА_3 частину будинку №11 по вул..Кірова в м.Буча у вигляді квартири №3 за 36000 дол.США,. що еквівалентно було 4500 дол. США.

Квартира потребувала ремонту і вони провели відповідний ремонт.

Незважаючи на те, що квартиру було придбано за договором купівлі продажу, договір в нотаріальній конторі був оформлений як договір дарування.

ОСОБА_6 зареєстрував квартиру за договором дарування в органах БТІ на своє ім.»я.

20.09.2011 року ОСОБА_7 помер. Після його смерті відкрилась спадщина. Спадкоємцями першої черги за законом є вона, як дружина померлого та його діти - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Вони усі вчасно звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, але в нотаріальній конторі їй стало відомо, що ще 07.12.2010 року, за життя, ОСОБА_7 склав заповіт, яким спірну квартиру АДРЕСА_1 заповів доньці ОСОБА_5

Між нею та відповідачами виник спір, оскільки вона вважала спірну квартиру спільною власністю подружжя і її право на квартиру завжди визнавав ОСОБА_6

Оскільки в 2003 році фактично був укладений договір купівлі-продажу квартири, а не договір дарування, даний договір просила визнати удаваним, а також визнати спірну квартиру спільною сумісною власністю подружжя, визнати за нею право на ? частину квартири АДРЕСА_1 як частку подружжя в праві власності на майно, визнати, визнати за нею право власності на 1/12 частину спірної квартири в порядку спадкування за законом (обов»язкова частка) після смерті ОСОБА_6

За відповідачкою ОСОБА_5 залишити для оформлення спадщини за заповітом ОСОБА_6 5/12 частин квартири АДРЕСА_1

Рішенням Ірпінського міського суду від 21.06.2012 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 як обов»язкову частку у спадщині в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, який помер 20.09.2011 року.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду з підстав невідповідності його нормам матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 перебували у фактичних шлюбних відносинах з 1996 року, а з 1999 року - у зареєстрованому шлюбі.

14.05.2003 року між ОСОБА_6Вта ОСОБА_3 було укладено та нотаріально посвідчено договір дарування частину будинку №11 по вул. Кірова в м. Буча у вигляді квартири №3.(а.с.12).

Право власності на спірну квартиру зареєстровано Ірпінським БТІ на підставі договору дарування за ОСОБА_6 10.07.2003 року.

20.09.2011 року ОСОБА_7 помер. Після його смерті відкрилась спадщина. Спадкоємцями першої черги за законом були позивачка та діти ОСОБА_6 -його доньки ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Спадкомці вчасно звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 131/2011. (а.с.53-83).

З матеріалів спадкової справи встановлено, що 07.12.2010 року ОСОБА_7 склав заповіт, відповідно до якого належну йому квартиру АДРЕСА_2 на випадок смерті заповідав дочці ОСОБА_5 (а.с.61).

Ухвалюючи рішення по суті позовних вимог позивачки, суд виходив з положень ст..235 ЦК України та дійшов висновку, що 14.05.2003 року ОСОБА_3М та ОСОБА_6 фактично уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, а не договір дарування.

При цьому суд послався на те, що даний факт не оспорює відповідач ОСОБА_3, який підтвердив, що нотаріально був укладений договір дарування, але за квартиру він отримав гроші в сумі 4500 дол.США від ОСОБА_6, він не є родичем останнього та не мав перед ним відповідних матеріальних чи грошових зобов»язань, розписку про отримання грошів він написав перед судом на прохання позивачки, при укладанні договору присутня була ОСОБА_2

Разом з тим, відмовляючи позивачці у задоволенні її вимог про визнання договору дарування, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 удаваним, суд виходив з того, що про укладання договору дарування квартири та реєстрації права власності на підставі цього договору за ОСОБА_6 позивачка знала з моменту його укладання та реєстрації, була присутня при посвідченні договору, будь-які заперечення щодо цього не висловлювала, а тому дійшов висновку, що право позивачки на частину спірної квартири, як на частку у спільному майні подружжя, було порушено з дня посвідчення договору дарування, а саме з 14.05.2003 року, та вважав, що оскільки позивачка про своє право на майно до 23.05.2012 року не заявляла та договір від 14.05.2003 року не оспорювала, вона відповідно до положень ст..ст.256,257,261 ЦК України пропустила 3-х річний строк позовної давності і доказів поважності причин пропуску даного строку суду не надала.

Оскільки відповідачі наполягали на застосуванні на застосуванні строків позовної давності , суд відповідно до ст..267 ЦК України визнав сплив позовної давності підставою для відмови позивачці у позові.

Доводи позивачки про те, що її чоловік завжди визнавав за нею право на спірну квартиру обґрунтовано відхилено судом.

Посилання позивачки на ту обставину, що вона приймала участь в ремонті спірної квартири та що разом з чоловіком отримували доходи від здачі квартири спростовуються показом свідка ОСОБА_9, яка показала, що вона разом з своїм чоловіком провели у спірній квартирі ремонт, у зв»язку з чим ОСОБА_6 не брав із них гроші за користування квартирою, вони надавали лише кошти по оплаті комунальних послуг, позивачку в квартирі вони ніколи не бачили і спілкувалися лише з ОСОБА_6 Крім того, ОСОБА_6 за життя розпорядився спірною квартирою і склав 07.12.2010 року заповіт, яким на випадок смерті квартиру АДРЕСА_1 заповідав своїй доньці ОСОБА_5, що також спростовує твердження позивачки про визнання чоловіком її права на дану квартиру. На день смерті ОСОБА_6 заповіт останнього не був скасований або змінений.

З даним висновком суду колегія погоджується оскільки він відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про задоволення частково позовних вимог позивачки в частині визнання за нею права на обов»язкову частку в спадковому майні після смерті її чоловіка, суд обґрунтовано виходив з положень ст..1241 ЦК України та дійшов правильного висновку , що позивачка, яка на день смерті чоловіка була непрацездатною та досягла пенсійного віку, має право на обов»язкову частку у спадщині, яка складає 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

В апеляційній скарзі не приведено доводів, які б спростували висновки суду, викладені в рішенні.

Керуючись ст..ст307, 308 ЦПК України, колегія

Ухвалила :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду від 21 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: