Рішення від 18.05.2015 по справі 1304/8841/12

Справа № 1304/8841/12 Головуючий у 1 інстанції: Государський А.В.

Провадження № 22-ц/783/137/15 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія:43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів - Кабаля І.І., Мельничук О.Я.,

секретар - Щербай В.П.,

з участю представника ЛМР - Феник Л.М.,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідачів - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 червня 2014 року у справі за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 разом з неповнолітніми ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за участю третіх осіб: Львівського комунального підприємства «Старий Львів», Львівської міської ради, Органу опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про звільнення самовільно зайнятого житлового приміщення та приведення його до попереднього стану,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 06 червня 2014 року, в якому ухвалою від 12 червня 2012 року виправлено описки та додатковими рішеннями Галицького районного суду м. Львова від 12 вересня та 26 грудня 2014 року в задоволенні позову Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про звільнення самовільно зайнятого житлового приміщення та приведення його до попереднього стану - відмовлено.

Рішення суду оскаржила Галицька районна адміністрація Львівської міської ради. До апеляційної скарги приєдналась Львівська міська рада.

В обґрунтування апеляційної скарги посилаються на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та незаконним, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, відповідно підлягає скасуванню.

Зазначають, що будинок АДРЕСА_1 у м. Львові перебуває у власності ЛМР. Балансоутримувачем даного будинку є ЛКП «Старий Львів». Квартира АДРЕСА_1 розташована на другому поверсі будинку та складається з двох кімнат, житловою площею 37,5 кв.м., загальною площею 42,2 кв.м. Комісією ЛКП «Старий Львів» встановлено, що мешканці квартири №2 вказаного будинку самовільно зайняли приміщення квартири №2а. Вказаний факт засвідчили і мешканці квартир №1 та №3 зазначеного будинку. 21.09.2012 року ЛКП «Старий Львів» надано ОСОБА_5 попередження з вимогою представити дозвільні документи на використання квартири АДРЕСА_1 у м. Львові, а у разі їх відсутності - звільнити вказане житло, однак жодних документів в підтвердження того відповідачами не надано. Ордер відповідачам не видавався, договір найму жилого приміщення укладений не був, а тому спірне приміщення ними використовується самовільно.

Крім того, з довідки Ф-2 №2072 від 21.09.2012 року, виданої ЛКП «Старий Львів», зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_1 немає. Припинити правопорушення та добровільно звільнити неправомірно зайняте житлове приміщення відповідачі відмовляються, відповідно апелянт змушений був звернутися до суду. Однак суд першої інстанції вказаних вище обставин не врахував.

Безпідставними є посилання в рішенні суду на те, що Галицька районна адміністрація Львівської міської ради є неналежним позивачем, оскільки таке спростовується Положенням про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженим рішенням виконкому від 06.01.2012 року №04.

Просить рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

За приписами ч.1 ст. 303 ЦПК України Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пленум Верховного Суд України у п.11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №11 роз»яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався.

Згідно ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до положень ст. ст. 11, 15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Згідно із ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Способи захисту суб»єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів закріплений в ст. 16 ЦК України.

На підставі ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. ст. 57, 64 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які що мають значення для вирішення справи. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходи в з того, що як вбачається з матеріалів справи будинок АДРЕСА_1 у м. Львові перебуває у власності Львівської міської ради, а його балансоутримувачем є Львівське комунальне підприємство «Старий Львів». Житлове приміщення квартири АДРЕСА_1 у м. Львові приєднане до квартири відповідачів в результаті проведення капітального ремонту будинку, оскільки до його проведення квартири №2 та №2а не відповідали будівельним нормам та правилам. Після проведення капітального ремонту вказані квартири не могли залишатися без природного освітлення, вентиляції, санвузлів. Реконструкція квартир закріплена проектно-кошторисною документацією на проведення вибіркового капітального ремонту житлового будинку АДРЕСА_1 у м.Львові, що виготовлявся Львівським філіалом НДІ «Проект реконстукція» у 2002 році за замовленням Департаменту житлового господарства ЛМР. Міжвідомча комісія погодила можливість приєднання спірного житлового приміщення до їх квартири.

Оскільки, позивачем не доведено, яким чином було порушено його права діями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і чи може Галицька адміністрація Львівської міської ради звертатися до суду із таким позовом та чи має право вимагати виселення відповідачів і їх зобов'язати привести жилі приміщення у попередній стан, так як власник будинку та його балансоутримувач такого позову не пред'явили, суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії відповідачів були спрямовані лише на реалізацію своїх прав та жодним чином не на порушення прав інших співмешканців будинку, оскільки така реконструкція поліпшує стан їхнього будинку, була проведена з дотриманням встановлених норм та стандартів, а також зважаючи на відсутність технічних висновків щодо безпечності приведення квартир № 2 та АДРЕСА_1 у м. Львові до попереднього стану, відповідно відмовив у задоволенні позову за безпідставністю.

Проте, на думку колегії суддів, такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і не ґрунтуються на вимогах закону.

За змістом ст. 100 ЖК України переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого приміщення провадяться з метою підвищення їх благоустрою і перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім'ю. Переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. У разі відмови наймодавця, наймача або членів його сім'ї у згоді на переобладнання чи перепланування жилого приміщення спір може бути вирішено в судовому порядку, якщо на переобладнання чи перепланування є дозвіл виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. Наймач, який допустив самовільне переобладнання чи перепланування жилого або підсобного приміщення, зобов'язаний за свій рахунок привести приміщення у попередній стан. Якщо проектом капітального ремонту жилого будинку передбачено переобладнання чи перепланування квартир, з цим проектом повинні бути ознайомлені наймачі та члени їх сімей. Зауваження і пропозиції зазначених осіб, не враховані проектною організацією, розглядаються органами, які здійснюють управління відповідним житловим фондом, а також виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів, який затверджує проект капітального ремонту будинку.

Згідно з п. 1.4. 1 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово - комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів, відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 1.4.2 Правил переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі - улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів, влаштування та переобладнання туалетів,ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Згідно з п. 1.4.3. Правил до елементів перепланування жилих приміщень належить: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Стаття 116 ЖК України регламентує питання виселення з жилих приміщень у будинках державного і житлового фонду осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 перебуває у власності ЛМР, балансоутримувачем цього будинку є ЛКП «Старий Львів».

Квартира АДРЕСА_1 розташована на другому поверсі будинку та складається з двох кімнат, житловою площею 34, 5 кв.м., загальною площею 42, 2 кв. м.

Відповідачі на законних підставах займають та зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1. Вказана квартира складається з двох кімнат, житловою площею 37, 5 кв. м., загальною площею 47, 6 кв. м.

Комісією ЛКП «Старий Львів» встановлено, що мешканці квартири № 2 вказаного будинку самовільно зайняли приміщення квартири № 2 а.

21 вересня 2012 року ЛКП «Старий Львів» надано ОСОБА_5 попередження з вимогою представити дозвільні документи на використання квартири АДРЕСА_1, а у разі їх відсутності - звільнити вказане житло. Жодних документів, які є підставою для використання спірного житлового приміщення відповідачами представлено не було.

Як вбачається з довідки Ф-2 №2072 від 21 вересня 2012 року, виданої ЛКП «Старий Львів», зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_1 у м. Львові немає.

З протоколу зсідання міжвідомчої комісії Виконавчого комітету Львівської міської ради від 19 вересня 1994 року вбачається, що питання приєднання квартири №2 «а», що складається з двох кімнат, до квартири АДРЕСА_1 м. Львові, розглянуто та прийнято рішення про технічну можливість приєднання вищезгаданих квартир до початку капітального ремонту (а.с.69-70).

24 квітня 2014 року, комісією ЛКП «Старий Львів» було складено акт, відповідно до якого було проведено обстеження квартир № 2 та № 2а будинку АДРЕСА_1 в м. Львові та виявлено, що квартири № 2 та № 2а зазначеного будинку розташовані на другому поверсі та є суміжними, на даний час переплановані, об»єднанні в одну та не відповідають технічній документації, наявній в ЛКП.

Згідно із технічним паспортом, виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» квартира АДРЕСА_1 складається з 4-х кімнат, загальною площею 107,6 кв.м (а.с.87-89).

Апеляційним судом перевірено і встановлено, що відповідачам відповідний дозвіл на переобладнання спірних жилих приміщень не надавався, не отримувались ними і дозвільні документи на приєднання спірних квартир.

Стаття 116 ЖК України регламентує питання виселення з жилих приміщень у будинках державного і житлового фонду осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення.

За приписами ст. 61 Житлового Кодексу України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі лише на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем і наймачем - громадянином на ім»я якого видано ордер.

Згідно ст. 58 Житлового кодексу України підставою для вселення у вільне жиле приміщення є ордер. На підставі ордера на жиле приміщення укладається в письмовій формі договір найму житлового приміщення ( ст. 61 ЖК України).

З матеріалів справи вбачається, що ордер на вселення у квартиру №2 «а» відповідачам не видавався, договір найму жилого приміщення укладений не був.

Крім того, в матеріалах справах знаходиться Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, затверджене рішенням виконкому від 06 січня 2012 року № 04, згідно якого ( п.4.5.1) до повноважень ГРА ЛМР належить звернення у встановленому порядку до судових органів з позовними заявами, скаргами щодо справ про виселення громадян з жилих приміщень у яких вони незаконно проживають.

Таким чином, позовні вимоги Галицької районної адміністрації Львівської міської ради є підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, оскільки судом першої інстанції не виконано всі вимоги цивільного судочинства, неповно з»ясовано обставини справи, на які сторони посилаються як на підстави своїх вимог та заперечень. Висновки суду першої інстанції, викладені у оскаржуваному рішенні, лише частково відповідають обставинам справи, що полягає у помилковому визначенні юридичних наслідків цих обставин. Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь Галицької районної адміністрації Львівської міської ради 110 грн. 20 коп. (сто десять грн. 20 коп.) судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції та 121 грн. 80 коп. (сто двадцять одна грн. 80 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 88, 209 ч. 3, 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.1,3,4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, до якої приєдналась Львівська міська рада задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 разом з неповнолітніми ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за участю третіх осіб: Львівського комунального підприємства «Старий Львів», Львівської міської ради, Органу опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради про звільнення самовільно зайнятого житлового приміщення та приведення його до попереднього стану задовольнити.

Зобов»язати ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 разом з неповнолітніми ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звільнити самовільно зайняту АДРЕСА_1

Зобов»язати ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 привести квартиру АДРЕСА_1 у м. Львові до попереднього стану.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь Галицької районної адміністрації Львівської міської ради 110 грн. 20 коп. (сто десять грн. 20 коп.) судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції та 121 грн. 80 коп. (сто двадцять одна грн. 80 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20-ти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Кабаль І.І.

Мельничук О.Я.