Постанова

від 10.08.2009 по справі 2а-2911/09/2370

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 серпня 2009 р.                                                                                  

Справа № 2а-2911/09/2370                                                                                                   

                                                                                              м.

Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого

- судді  Лічевецького І.О.,

при

секретарі - Солоха О.В.

за

участю представників: позивача -  Лупини

Л.С., Калити О.М. за довіреністю; відповідача - Тарасенко Н.М. за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу

за позовом відкритого акціонерного товариства «Чорнобайагрохім» до державної

податкової інспекції у Чорнобаївському районі про визнання недійсним

податкового повідомлення-рішення,

    ВСТАНОВИВ:

    ВАТ «Чорнобайагрохім» звернулось до суду з

позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

    Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач

зазначав, що за результатами перевірки відповідач 13 листопада 2008 р. прийняв

податкове повідомлення-рішення № 0000282301/0 яким визначив суму податкового

зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 485 244 грн., у том числі

323 496 грн. за основним платежем та 161 748 грн. за штрафними (фінансовими)

санкціями. Позивач стверджував, що він є сільськогосподарським

товаровиробником, а тому користується спеціальним режимом нарахування, сплати

та використання ПДВ, передбаченим п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок

на додану вартість».

    Вважаючи, що відповідач необґрунтовано

дійшов висновку щодо заниження ВАТ «Чорнобайагрохім» податкових зобов'язань із

сплати податку на додану вартість, позивач просив визнати недійсним спірне податкове

повідомлення-рішення.

    Представники позивача в судовому

засіданні  позовні вимоги підтримали.

    Відповідач позов не визнав. Заперечуючи

проти позову відповідач наполягав на тому, що позивач необґрунтовано перейшов

на спеціальний режим оподаткування, оскільки 

підприємство не вирощувало та не здійснювало реалізацію

сільськогосподарської продукції власного виробництва, а надавало послуги із

внесення в грунт рідкого аміаку.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши

подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність

кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх

сукупності, суд приходить до наступного.

    Відкрите акціонерне товариство

«Чорнобайагрохім» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності 11

листопада 1993 р. (ідентифікаційний код 05491669).

    Згідно даним довідки про взяття на облік

платника податків, позивач взятий на облік ДПІ у Чорнобаївському районі 27

квітня 1998 р.

Спеціальним законом який визначає платників податку на

додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік

неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості

оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної,

порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про

податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за

текстом - Закон № 168/97-ВР).  

    Відповідно до статті другої цього

Закону   платником податку на додану

вартість, зокрема, є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати

господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як

платник цього податку.

    Згідно пункту 9.2. статті 9 Закону №

168/97-ВР будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану

вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується

для справляння цього податку.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану

вартість № 32469622 отримано позивачем 16 липня 1997 р. (індивідуальний

податковий № 054916623269).

Відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті 7

Закону № 168/97-ВР  сума податку, що

підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню,

визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового

періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При

позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту,

така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені

законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми,

розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у

зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні

податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до

закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту

наступного податкового періоду.

Законом який установлює порядок погашення зобов'язань

юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з

податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове

державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне

соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що

застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за

порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру

оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

від 21 грудня 2000 року № 2181-III (надалі за текстом - «Закон № 2181-III»).

    Стаття перша Закону № 2181-III визначає

податкове зобов'язання, як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів

або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки,

визначені цим Законом або іншими законами України

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну

податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII органи державної

податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених

законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на

підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних

з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно

від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки

своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів

(обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами,

їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають

статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів

підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із

законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і

збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

    У період з 29 вересня 2008 р. по 28 жовтня

2008 р. відповідачем проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Чорнобайагрохім» з

питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 р. по

30.06.2008 р. та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 30.06.2008

р. Результати перевірки оформлено актом № 514/231/05491669 від 10 листопада

2008 р.

Згідно зазначеному акту перевірки позивачем було

порушено підпункт 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР  в результаті чого ВАТ «Чорнобайагрохім» в

період з 01.10.2005 р. по 30.06.2008 р. занизило розмір податку на додану

вартість на загальну суму 323 496 грн.

Такий висновок вмотивований тим, що основним видом

діяльності позивача є надання послуг з перевезення та внесення рідкого аміаку в

грунт. Не заперечуючи проти того, що названий вид діяльності є послугою в

рослинництві, посадовці податкової служби дійшли висновку, що позивач не має

права на користування пільгою, передбаченою п. 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ВР

, оскільки це не є сільськогосподарською продукцією власного виробництва чи

продуктом її переробки.

Підпунктом «б» підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4

Закону № 2181-III передбачений обов'язок контролюючого органу самостійно

визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані

документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про

заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у

податкових деклараціях.

Відповідно до підпункту 17.1.3. пункту 17.1 статті 17

Закону № 2181-III у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму

податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті

"б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник

податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми

недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових

періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу),

починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи

податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків

податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти

відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових

періодів, що минули.

З огляду на викладені вище положення Закону № 2181-III

та на підставі даних акта перевірки відповідачем прийнято податкове

повідомлення-рішення № 0000282301/0 від 13.11.2008 р. яким визначено

зобов'язання відповідача щодо податку на додану вартість в розмірі 485 244

грн., у том числі 323 496 грн. за основним платежем та 161 748 грн. за

штрафними (фінансовими) санкціями.

    Вирішуючи даний спір суд перш за все

зазначає, що сума податку на додану вартість, одержана ВАТ «Чорнобайагрохім»

від контрагентів за надання послуг з внесення в грунт рідкого аміаку, що не

була сплачена позивачем до бюджету та перерахована ним на окремий рахунок

визнається сторонами.

    Зазначена обставина відображена в акті

перевірки, підтверджується даними податкових декларацій і у суду не виникає

сумніву щодо її достовірності.

    Далі суд бере до уваги, що відповідно до

пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР до 1 січня 2009 року зупинено дію

пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині

сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів

(робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних

товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської

сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та

м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками

незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума,

одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та

продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не

менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

    З огляду на викладене, суд вважає, що

основним питанням яке йому належить вирішити у цій справі, є питання чи можна

вважати ВАТ «Чорнобайагрохім» сільськогосподарським товаровиробником в

розумінні   Закону № 168/97-ВР.

    Вирішуючи це питання суд враховує, що

механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не

підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками

- платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт,

послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів),

виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини,

крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою

визначений Порядком акумуляції та використання коштів, які нараховуються

сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану

вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва,

включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких

умовах із власної сільськогосподарської сировини затвердженим постановою

Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. № 271 (у редакції постанови

Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. N 374) (надалі за текстом -

«Порядок»).

    Відповідно до пункту 2 Порядку його дія

поширюється на сільськогосподарських товаровиробників незалежно від

організаційно-правової форми та форми власності, котрі зареєстровані як

платники податку на додану вартість і одержали від продажу

сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки

за попередній звітний (податковий) рік суму, що становить не менш як 50

відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

    Закон України «Про стимулювання розвитку

сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №

2238-III  визначає сільськогосподарського

товаровиробника, як фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом

сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої

сільськогосподарської продукції та її реалізацією (надалі за текстом - «Закон №

2238-III»).

    Статтею 1 зазначеного Закону встановлено,

що сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) це вид

господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними

процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому

вигляді та для використання на нехарчові цілі.

     Таким чином, аналізуючи зазначені норми

Закону № 2238-III, у світлі своєї власної оцінки обставин справи, суд поділяє

висновки та мотивування відповідача і констатує, що хоча діяльність позивача і

належить до сільськогосподарського виробництва, проте він не є сільськогосподарським

товаровиробником, а тому не знаходить підстав для задоволення позову.

    Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС

України,

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити

повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку

подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до Київського

апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний

суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна

скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 14 серпня 2009 р.

Суддя                                                                                                    

                І.О.Лічевецький