Ухвала

від 27.05.2015 по справі 521/1929/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/4266/15

Головуючий у першій інстанції Лічман Л. Г.

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Сватаненка В.І.,

Черевка П.М.,

при секретарі Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Іноземного підприємства "АІС Донецьк-Преміум" на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Іноземного підприємства "АІС Донецьк-Преміум" про захист прав споживача,-

встановила:

У січні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі договору фінансового лізингу від 16 березня 2009 року, укладеному з ТОВ "Порше Лізинг Україна", йому передано автомобіль "Ауді А4", державний номер НОМЕР_1.

За умовами вказаного договору технічне обслуговування та ремонт автомобіля проводиться виключно уповноваженим постачальником послуг іноземним підприємством "АІС Донецьк-Преміум".

Відповідно до наряду-замовлення № 8669 від 09 лютого 2010 року під час проведення технічного обслуговування автомобіля було здійснено заміну масла в АКПП.

14 вересня 2011 року, перебуваючи у м. Одесі, автомобіль вийшов із ладу. Для з'ясування причини поломки та ремонту автомобіля ОСОБА_3 звернувся до офіційного дилера "Ауди Центр Одесса Юг", де після діагностики встановлено, що автомобіль вийшов із ладу внаслідок несвоєчасної заміни масла в АКПП.

19 жовтня 2011 року позивач звернувся з письмовою вимогою до відповідача з вимогою заміни АКПП, проте йому було відмовлено. Вказував, що відповідачем своєчасно не здійснено заміну масла в АКПП, не повідомлено письмово про необхідність заміни масла, що призвело до поломки автомобіля, необхідності ремонту та завдання збитків. Враховуючи викладене, просив стягнути з відповідача 54600,16 грн., сплачених за заміну АКПП, 112000 грн. витрат, пов'язаних з проживанням у м. Одесі, 60000 грн., - сплачених за прокат автомобіля, та 25000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28.05.2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20.02.2013 року, з врахуванням додаткового рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15.04.2013 року, позов ОСОБА_3 до Іноземного підприємства "АІС Донецьк-Преміум" про захист прав споживача задоволено частково. Зобов'язано Іноземне підприємство "АІС Донецьк-Преміум" відшкодувати на користь ОСОБА_3 збитки у розмірі 54600,16 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.11.2013 року касаційну скаргу Іноземного підприємства "АІС Донецьк-Преміум" задоволено, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20.02.2013 року та рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28.05.2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з Іноземного підприємства "АІС Донецьк-Преміум" на користь ОСОБА_3 21840 грн.. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Іноземне підприємстве "АІС Донецьк-Преміум" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не замовив, а відповідач своєчасно не повідомив споживача ОСОБА_3 про необхідність заміни трансмісійного мастила у коробці передач, і не роз'яснив позивачу неможливість подальшої експлуатації автомобіля без такої заміни і про зняття АКПП з гарантійного обслуговування. Про цей вид ТО забув позивач і відповідач. Позивачу завдані збитки у виді втрат, яких він зазнав у зв'язку зі пошкодженням речі, а також витрати, які він зробив для відновлення свого порушеного права (реальні збитки - ст. 22 ЦК України) внаслідок його та відповідача протиправної, винної бездіяльності по несвоєчасній заміні мастила в АКПП.

Таким чином, сторонами по справі порушенні зобов'язання шляхом виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Внаслідок порушення зобов'язання настають правові наслідки у виді відшкодування збитків у зменшеному розмірі. Відповідач порушив зобов'язання за наявності його вини з необережності. При цьому він не довів, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання і що збитки виникли лише з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили (ст.ст. 610-611, 614, 616, 623 ЦК України і ст. 10 ЗУ "Про захист прав споживачів").

Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовується сторонами, що 16 березня 2009 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Порше Лізинг Україна" був укладений договір фінансового лізингу, відповідно до якого позивачу ОСОБА_3 був переданий автомобіль "AUDI А4", державний номер НОМЕР_1 (т.1, а.с.45-55).

Пунктом 9.3. зазначеного договору передбачено, що технічне обслуговування та ремонт об'єкту лізингу можуть проводитись виключно уповноваженими постачальниками послуг, зазначеними в службовій або гарантійній інструкції. Лізингоодержувач використовує лише оригінальні запасні деталі для технічного обслуговування об'єкту лізингу.

Відповідно до копії Акту остаточного виконання зобов'язань сторін за договором про фінансовий лізинг/Додаткова угода до договору про фінансовий лізинг від 21.10.2011 року об'єкт лізингу, а саме автомобіль "AUDI А4", державний номер НОМЕР_1, разом з відповідними документами на нього було передано ОСОБА_3 відповідно до акту приймання - передачі від 01.04.2009 р. (т.1, а.с.56).

В якості уповноваженого постачальника послуг у м. Донецьк зазначено Іноземне підприємство "АІС Донецьк-Преміум", що підтверджується копією сервісної книжки (т.1, а.с.60-92).

У зв'язку з необхідністю проведення технічного обслуговування та ремонту автомобіля позивач регулярно, в якості споживача, звертався до відповідача з метою отримання послуг з технічного обслуговування автомобіля.

25.03.2009 року між ОСОБА_3 та відповідачем був укладений договір побутового підряду, відповідно до якого підрядник - ІП "АІС Донецьк-Преміум", яке здійснює підприємницьку діяльність, є офіційним дилером "AUDI AG" в Донецькій області, зобов'язувалось виконати за завданням фізичної особи (замовника) - ОСОБА_3 певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб замовника, а саме технічне обслуговування та ремонт автомобіля "Ауді А4", державний номер НОМЕР_1, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначений договір є публічним договором. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів. (ст. 865 ЦК України).

На підтвердження укладання договору підрядник - ІП "АІС Донецьк-Преміум" у сервісній книжці підтвердив свої гарантійні зобов'язання строком на 2 роки і в подальшому, після проходження чергового технічного обслуговування, видавав замовникові наряд-замовлення, який одночасно був актом виконаних робіт, що також підтверджує укладення договору.

Тому, як правильно зазначив суд першої інстанції, зазначений договір побутового підряду був укладеним у належній формі, що відповідає вимогам ст. 866 ЦК України.

В сервісній книжці на автомобіль "AUDI A4", яка була передана позивачу в момент придбання ДТЗ, вказується про дотримання періодичного технічного обслуговування і при настанні строку проходження технічного обслуговування автомобіля. Також зазначено повний перелік робіт, який необхідно проводити в автомобілі, в залежності від пробігу або віку автомобіля.

З сервісної книжки вбачається, що заміна трансмісійного мастила у коробці передач повинна проводитися в автомобілі "AUDI A4" через кожні 60000 км пробігу (т.1, а.с.72).

Крім того, звернуто увагу на те, що при проведенні технічного обслуговування пізніше передбаченого строку можливі пошкодження автомобіля.

Відповідно до копії наряду - замовлення № 8669 від 09.02.2010 року ІП "АІС Донецьк-Преміум", складеного відповідачем, під час проведення чергового технічного обслуговування автомобіля "AUDI A4", було здійснено заміну мастила в АКПП, пробіг автомобіля складав 58650 км. У примітці підрядник також зазначив про необхідність заміни передніх гальмівних дисків і колодок (т.1, а.с.9). Тому наступна заміна трансмісійного мастила у коробці передач повинна проводитися при досягненні 118650 км. пробігу.

Технічне обслуговування автомобіля, яке проводилося після пробігу автомобілем 73650 км (наряд-замовлення № 457) та 93377 км (наряд-замовлення № 10841), відомостей про виконання робіт у рядку "мультітронік масло" не містить (т.1, а.с.80).

З копії наряду - замовлення № 355 від 11.02.2011 року під час проведення чергового технічного обслуговування автомобіля "AUDI A4", державний номер НОМЕР_1, при досягненні 121501 км. пробігу виконані 12 видів робіт, у тому числі здійснено заміну мастила в моторі. Але заміна трансмісійного мастила у коробці передач не проводилася (т.1, а.с.10-11).

20 квітня 2011 року під час проведення чергового технічного обслуговування автомобіля "AUDI A4", відповідно до наряду-замовлення № 1136, при досягненні136835 км. пробігу виконані 10 видів робіт, у тому числі здійснено заміну мастила в моторі, діагностику ходової частини, читання/аналіз накопичувача помилок. Але заміна трансмісійного мастила у коробці передач не проводилася. У примітці підрядник зазначив на необхідності заміни нижніх кривих важелів, контролю або заміни гальмівних дисків і колодок (т.1, а.с.12).

14 вересня 2011 року, коли позивач перебував у м. Одесі, зазначений автомобіль вийшов з ладу. Для встановлення причини поломки та ремонту автомобіля ОСОБА_3 звернувся до офіційного дилера "Ауди Центр Одесса Юг". Після тривалої діагностики вдалося встановити, що автомобіль вийшов з ладу по причині несвоєчасної заміни мастила в АКПП.

За результатами проведеної діагностики та запиту по рекламації: 33078652 (згідно копії висновку "Ауди Центр Одесса Юг") мультітронік на автомобіль "AUDI A4", державний номер НОМЕР_1, підлягає заміні (т.1, а.с.13).

Відповідно до рахунку ТОВ "ЗС Авто Еліт" від 29.09.11 року за № аС00001945 позивач сплатив за нову АКПП, необхідні для заміни комплектуючі та роботу із заміни АКПП - 54600,16 грн. (у тому числі комісія банку), що підтверджується квитанціями: від 03.11.2011 року № 35, від 04.11.2011 року № 121, касовим ордером № 35_01 від 03.11.2011 року та прибутковим касовим ордером № 121- 01 від 04.11.2011 року (т.1, а.с.15-18).

Згідно з акту виконаних робіт № НПП0646 від 17.09.2013 року вбачається, що ТОВ "Грин-Порт" виконало послугу по організації утилізації, знищенню нетоксичних відходів (запасних частин авто), а саме АКПП, яка була встановлена на автомобілі позивача. (т.2, а.с.66-78).

У висновку комплексної судової комісійної автотехнічної та автотоварознавчої експертизи від 31.12.2014 року № 11420/14-52/11745/14-54 зазначено, що з технічної точки зору, у даному випадку має місце факт виходу із ладу АКПП автомобіля В«Ауді А4В» , д/н НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_2. Вихід з ладу автоматичної коробки передач зазначеного автомобіля міг відбутися внаслідок несвоєчасного надання даного автомобіля для технічного обслуговування (при пробігу 120000 км) через невиконання власником автомобіля вимог заводу-виробника щодо періодичності проходження технічних обслуговувань, зазначених в сервісній книжці. Тому, навіть заміна мастила з перепробігом 1501 км, не відіграла би вирішальної ролі в погіршенні технічного стану даної АКПП. Для визначення дійсної причини виходу із ладу АКПП автомобіля необхідне безпосереднє її дослідження, що на даний момент неможливе внаслідок її утилізації. Вартість ремонтно-відновлювальних робіт та запчастин, що були виконані та замінені у вказаному автомобілі, і виконання яких було необхідне для усунення поломки АКПП, могла складати 111395,52 грн. (т.2, а.с.177-186).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок експерта в частині виходу з ладу автоматичної коробки передач автомобіля міг відбутися внаслідок несвоєчасного надання даного автомобіля для технічного обслуговування (при пробігу 120000 км) є не точним.

Колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає, що вихід з ладу автоматичної коробки передач автомобіля "Ауді А4" відбувся внаслідок несвоєчасної заміни мастила в АКПП.

З висновком про те, що через невиконання власником автомобіля вимог заводу-виробника щодо періодичності проходження технічних обслуговувань, зазначених в сервісній книжці, вийшла з ладу автоматична коробка передач, колегія суддів, як і суд першої інстанції погоджується частково, оскільки такий висновок являється правовим, що виходить за межі компетенції автотехнічної та автотоварознавчої експертизи. Крім того, вимоги заводу-виробника щодо періодичності проходження технічних обслуговувань, зазначених в сервісній книжці, а саме щодо заміни трансмісійного мастила у коробці передач через кожні 60000 км пробігу, не були виконані з вини як позивача, так і відповідача.

Висновок експертів про те, що навіть заміна мастила, з перепробігом 1501 км, не відіграла би вирішальної ролі в погіршенні технічного стану даної АКПП має суперечливий характер. На обґрунтування цього висновку експерти вказали, якщо виробник визначає фіксований регламентний пробіг між ТО і не оговорює якийсь додатковий пробіг до нього, то треба суворо дотримуватись цього регламенту, інакше виробник не несе ніякої відповідальності за подальшу долю об'єкту гарантійних зобов'язань.

Зазначений висновок являється припущенням, оскільки суворе дотримання регламенту пояснюється не технічними ознаками та характеристиками, а правовими наслідками не настання ніякої відповідальності за подальшу долю об'єкту гарантійних зобов'язань у виробника.

На думку суду, відсутні достовірні дані про те, що надання автомобіля на технічне обслуговування з перепробігом 1501 км., в даному випадку, призвело до виходу з ладу автоматичної коробки передач.

З матеріалів справи вбачається, що остання заміна мастила в АКПП була 09.02.2010 року, а АКПП вийшла з ладу 14.09.2011 року, тобто через 1 рік і 7 місяців.

Крім того, в листі від 01 листопада 2011 року відповідач вказує позивачу про регламентне технічне обслуговування (ТО 120000 км./ТО 130000 км.) (т.1, а.с.58-59).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_3 надав автомобіль на ТО при досягненні 121501 км. пробігу, що відповідало встановленому регламенту ТО.

Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не було враховано пункт 14 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України № 721 від 29.12.2004 року, відповідно до якого споживач зобов'язаний у терміни, зазначені в сервісній книжці, звернутися до одного з пунктів сервісної мережі, вказаних у сервісній книжці (Виконавця), для виконання чергового технічного обслуговування, колегія суддів не приймає до уваги з наступних підстав.

У вказаному п. 14 Порядку зазначено, що у разі порушення термінів виконання технічного обслуговування Споживачем без поважних причин він втрачає право на виконання Виробником (Продавцем) гарантійних зобов'язань щодо його ДТЗ, про що робиться вмотивований запис в Сервісній книжці, який завіряється печаткою Виконавця (Продавця).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, такого запису зроблено не було, що свідчить про поважність причин або своєчасність звернення позивача для проходження ТО. Для спростування зазначеного, відповідачем не було надано жодного належного та допустимого доказу.

Обов'язки споживачів передбачені, зокрема у ч. 3 ст. 4 ЗУ "Про захист прав споживачів", відповідно до якої перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар; користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації; з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.

У п. 1 вказаного Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів зазначено, що перелік та обсяг операцій з технічного обслуговування, а також періодичність обслуговування встановлюються Виробником у експлуатаційній документації на ДТЗ, зокрема в сервісній книжці.

Пунктом 18 Порядку передбачено, що технічне обслуговування протягом гарантійного терміну експлуатації ДТЗ виконується для споживача за плату.

Відповідно до п. 11 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 29 грудня 2004 року № 721 (далі - Порядок) споживач забезпечує експлуатацію ДТЗ згідно з вимогами експлуатаційної документації.

Згідно п.п. 16, 17 Порядку перелік робіт, які виконуються під час технічного обслуговування ДТЗ, зазначається в експлуатаційній документації ДТЗ, зокрема у сервісній книжці. Після виконання робіт з технічного обслуговування Виконавець робить у сервісній книжці в талоні на технічне обслуговування відмітку про його виконання із зазначенням номера й дати оформлення наряду-замовлення, згідно з яким було виконано технічне обслуговування ДТЗ.

Відповідно до п.п. 6, 8, 9 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених Міністерством транспорту України від 11 листопада 2002 року № 7926, надання послуг здійснюється за зверненням Замовника чи за його попередньою заявкою, яка реєструється в журналі реєстрації заявок. За заявкою Виконавець визначає дату, час представлення ДТЗ (складових) і його (їхньої) документації для надання послуг.

Послуги з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів надаються замовникові за письмовим договором та усною угодою з виконавцем і оформлюються рахунком-фактурою і нарядом-замовлення.

Згідно з пунктами 25, 26 Порядку, документом, який підтверджує передавання ДТЗ на гарантійний ремонт є наряд-замовлення. Виконавець робить відмітку в Сервісній книжці про проведення гарантійного ремонту. Споживач підписом у наряді-замовленні погоджує обсяги та терміни виконання гарантійного ремонту.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо невиконання ОСОБА_3 у повній мірі зазначених обов'язків, оскільки останній забув 11.02.2011 року та 20.04.2011 року під час проведення чергових технічних обслуговувань автомобіля "AUDI A4", при досягненні121501 км. та 136835 км. пробігу замовити заміну трансмісійного мастила у коробці передач.

Але, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, у сервісній книжці для споживача ОСОБА_3 зазначалося, що підприємства "Ауді" оснащені сучасним спеціально розробленим інструментом та обладнанням, мають у своєму розпорядженні кваліфікований персонал і доступ до широкої номенклатури запасних частин. Також рекомендується кваліфіковане технічне обслуговування, якому передує діагностика з метою визначення необхідного регламенту робіт. Виходячи із результатів діагностики споживачу назвуть перелік необхідних робіт, їхню вартість та строки виконання.

Відповідно до ст. 14 ЗУ "Про захист прав споживачів" споживач має право на те, щоб продукція за звичайних умов її використання, зберігання і транспортування була безпечною для його життя, здоров'я, навколишнього природного середовища, а також не завдавала шкоди його майну. Виробник (виконавець, продавець) повинен попереджати споживача про встановлений строк служби (строк придатності) товару (наслідків роботи) або його частини, обов'язкові умови його використання та можливі наслідки в разі їх невиконання, а також про необхідні дії після закінчення цього строку.

Згідно зі статтею 15 зазначеного закону споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Серед інших інформація про продукцію повинна містити строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 21 ЗУ "Про захист прав споживачів", крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

Обов'язок підрядника попередити замовника про те, що не додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи; про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи, якому відповідає право замовника на зміну вказівок про спосіб виконання роботи і правові наслідки невиконання замовником вимог підрядника (ст. ст. 847, 848 ЦК України).

Статтею 861 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний передати замовникові разом з результатом роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання предмета договору підряду, якщо це передбачено договором або якщо без такої інформації використання результату роботи для цілей, визначених договором, є неможливим.

Відповідно до ст. 868 ЦК України підрядник зобов'язаний до укладення договору побутового підряду надати замовникові необхідну та достовірну інформацію про запропоновані роботи, їх види та особливості, про ціну та форму оплати роботи, а також повідомити замовникові на його прохання інші відомості, що стосуються договору. Підрядник зобов'язаний назвати замовникові конкретну особу, яка буде виконувати роботу, якщо за характером роботи це має значення.

При здачі робіт замовникові підрядник зобов'язаний повідомити його про вимоги, яких необхідно додержуватися для ефективного та безпечного використання виготовленої або переробленої речі або іншої виконаної роботи, а також про можливі для замовника або інших осіб наслідки недодержання відповідних вимог. Замовник має право вимагати розірвання договору побутового підряду та відшкодування збитків, якщо внаслідок неповноти або недостовірності інформації, отриманої від підрядника, був укладений договір на виконання робіт, які не мають тих властивостей, які мав на увазі замовник (ч.ч. 2, 3 ст. 869 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договірні відносини між відповідачем-підрядником і позивачем-споживачем, як більш слабкої, не професійної сторони в зобов'язанні, передбачали, обов'язок відповідних працівників ІП "АІС Донецьк-Преміум" роз'яснити 11 лютого 2011 року та 20 квітня 2011 року ОСОБА_3 про неможливість подальшої експлуатації автомобіля без заміни трансмісійного мастила у коробці передач, як з причин небезпеки експлуатації автомобіля, так і з причини подальшої втрати ним права на виконання гарантійних зобов'язань щодо його ДТЗ. Таке роз'яснення-попередження мало бути зафіксовано у відповідних нарядах-замовленнях, де в примітках фіксувались необхідність проведення інших робіт, а не фіксувалась вкрай необхідна та обов'язкова заміна трансмісійного мастила у коробці передач.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що були би незрозумілими дії позивача, який погодився 11.02.2011 року виконати запропоновані йому 12 видів робіт, у тому числі заміну мастила у двигуні на загальну суму 6293 грн. та свідомо відмовитися від заміни мастила у коробці передач на суму 1250 грн., ризикуючи при цьому керуванням автомобіля з несправною АКПП та втрати ним права на виконання гарантійних зобов'язань щодо його автомобіля. При наступному ТО 20.04.2011 року сталася схожа ситуація.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, підрядник у відношеннях зі споживачем не тільки виконує роботи, а й, будучи професіоналом, зобов'язаний нагадувати, пропонувати, попереджати письмово, зазначаючи про це у нараді-замовленні. Покладання лише на споживача в цих підрядних відносинах обов'язку знати і замовляти види робіт по черговому ТО буде суперечити засаді добросовісності, розумності та справедливості. Такий обов'язок покладається і на підрядника-професіонала, підприємця, здійснюючого фірмовий сервіс.

Як зазначається в рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року (справа № 1-26/2011, пункти 3.1-3.3) за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пункту 23 статті 1, абзацу другого частини четвертої, пункту 2 частини сьомої статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-XII, з наступними змінами, у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України Україна як соціальна, правова держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів (стаття 1, частина четверта статті 13, частини перша, четверта статті 42 Конституції України). В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша, друга статті 8 Основного Закону України).

Регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України.

Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Кодексу. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою - межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності.

Конституційний Суд України виходить також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Кодексу).

Конституційний Суд України бере до уваги також положення актів міжнародного права.

Так, у пунктах 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 року № 39/248 зазначено такі цілі: сприяти країнам у встановленні або подальшому забезпеченні належного захисту свого населення як споживачів; сприяти створенню структур виробництва і розподілу, здатних задовольняти потреби і запити споживачів; заохочувати високий рівень етичних норм поведінки тих, хто пов'язаний з виробництвом і розподілом товарів та послуг для споживачів; сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою всіх підприємств на національному і міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах; заохочувати створення ринкових умов, що надають споживачам більший вибір при нижчих цінах. При цьому уряди повинні розробляти, укріплювати та продовжувати активну політику захисту інтересів споживачів.

Посилання відповідача на те, що під час регламентного технічного обслуговування (ТО 120 000 км. / ТО 130 000 км.), яке мало місце 11.02.2011 року ОСОБА_3 усно повідомляли про необхідність заміни мастила, але він за браком часу або з інших причин відмовився від проведення робіт (т.1, а.с.58-59), суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки зазначене свідчить про розуміння відповідачем своєї вини.

Але, як вже було зазначено, ОСОБА_3 при проходженні ТО ні 11.02.2011 року, ні 20.04.2011 року не повідомляли про необхідність заміни трансмісійного мастила у коробці передач і не роз'яснювали неможливість подальшої експлуатації автомобіля без такої заміни і про зняття АКПП з гарантійного обслуговування, про що свідчить відсутність запису у сервісній книжці. Крім того, такого зняття в майбутньому не відбулось.

Аналізуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позивач не замовив, а відповідач своєчасно не повідомив споживача про необхідність заміни трансмісійного мастила у коробці передач і не роз'яснив ОСОБА_3 неможливість подальшої експлуатації автомобіля без такої заміни і про зняття АКПП з гарантійного обслуговування. Про цей вид ТО забув як позивач, так і відповідач.

Таким чином, позивачу завдані збитки у виді втрат, яких він зазнав у зв'язку зі пошкодженням речі, а також витрати, які він зробив для відновлення свого порушеного права (реальні збитки - ст. 22 ЦК України), внаслідок його та відповідача протиправної, винної бездіяльності по несвоєчасній заміні мастила в АКПП.

Сторонами по справі порушенні зобов'язання шляхом виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), внаслідок порушення зобов'язання настають правові наслідки у виді відшкодування збитків у зменшеному розмірі. Відповідач порушив зобов'язання за наявності його вини з необережності. При цьому він не довів, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, і що збитки виникли лише з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили (ст. ст. 610-611, 614, 616, 623 ЦК України і ст. 10 ЗУ "Про захист прав споживачів").

Проаналізувавши вищезазначене, з урахуванням ступеню вини за конкретних обставин справи та вимог чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ступінь вини у завданні збитків позивача складає 60%, а відповідача - 40 %, тому суд обґрунтовано стягнув з ІП "АІС Донецьк-Преміум" на користь ОСОБА_3 у якості відшкодування збитків 21840 грн., що відповідає 40 % від суми сплаченої ОСОБА_3 за заміну АКПП.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 177999,84 грн., то суд першої інстанції цілком законно і обґрунтовано відмовив, оскільки вказана сума не є документально підтвердженою, а посилання позивача на необхідність винаймати житло на час вимушеного проживання у м. Одесі, що склало 112000 грн., спростовуються копіями паспортів, що наявні в матеріалах справи, де зазначено, що позивач разом зі своєю дружиною прописані за адресою: АДРЕСА_1, тому у позивача не було необхідності для найму житла.

Посилання ОСОБА_3 на те, що він був змушений брати на прокат автомобіль, що підтверджується договором оренди від 15.09.2011 року, де в п.4.1. зазначено, що оплата за добу автомобіля Lexus RX 350 становить 1000 грн., подорожні листи службового автомобіля, видані з 15.09.2011 року по 15.11.2011 року, тобто за прокат позивачем було сплачено 60000 грн. (т. 1, а.с.194-197), колегія суддів, як і суд першої інстанції, вважає необґрунтованим, оскільки ставлення в залежність виходу з ладу АКПП на автомобілі позивача та оренда автомобіля не може прийматися судом до уваги.

Що стосується вимог ОСОБА_3 щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 25000 грн., колегія суддів вважає зазначити наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а моральна шкода полягає у душевних стражданнях, які особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у душевних стражданнях, які особа зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна, відшкодовується грішми, незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступень зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Відповідно до п. 5 Постанови оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Позивач в обґрунтування своїх вимог щодо спричиненої моральної шкоди посилався на постійні душевні переживання, які виникали з приводу виходу з ладу автомобіля вкрай необхідного для повноцінного життя, постійна стурбованість, низька кваліфікація відповідальних за технічне обслуговування працівників ІП "АІС Донецьк ІІреміум", що спричинило поломку автомобіля, вивела позивача з життєвої рівноваги, спричинила душевні переживання та дискомфорт.

У п. 5 ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про захист прав споживачів", в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, зазначено, що споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди в разі заподіяння такої небезпечною для життя і здоров'я продукцією у випадках, передбачених законом.

Оскільки шкоди життю та здоров'ю ОСОБА_3 не завдано, то правових підстав для стягнення на його користь моральної шкоди також немає, тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні зазначених вимог.

Таким чином, аналізуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши усі матеріали справи, ухвалив обґрунтоване, законне рішення, яке скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Іноземного підприємства "АІС Донецьк-Преміум" відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

І.А. Артеменко

В.І. Сватаненко

П.М. Черевко