Рішення

від 14.05.2015 по справі 686/25473/14-ц

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/25473/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2015

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Заворотної О.Л.

при секретарі Д'якович О.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

встановив:

В грудні 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого вказав, що банк та ОСОБА_3 15.02.2008 року уклали кредитний договір № 0802/1016, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 500000 доларів США на термін до 14.02.2013 року, зі сплатою 13% річних за користування кредитом. В свою чергу ОСОБА_3 зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. ОСОБА_3 зобов'язання за договором не виконував, у зв'язку з чим рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 07.11.2011 року заборгованість по тілу кредиту в сумі 408810,00 доларів США стягнута достроково повністю. Крім цього рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14.06.2013 року в рахунок погашення заборгованості по пені за даним кредитним договором в сумі 1028144,31 грн. станом на 10.07.2012 звернуто стягнення на предмет іпотеки. Проте, заборгованість по кредиту фактично не погашено, а тому банк продовжує нараховувати відсотки та пеню відповідно до умов кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки від 15.02.2008 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитом, банк направляв відповідачам вимоги, які залишись без виконання, у зв'язку з чим банк звернувся до суду та просить стягнути солідарно відповідачів заборгованість зі сплати відсотків за період з 02.12.2010 року по 19.01.2015 року в сумі 574199,38 доларів США, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за період з 10.07.2012 року по 19.01.2015 року в сумі 6381868,71грн., а також понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі, надала суду пояснення в яких вказала, що порука ОСОБА_4 є припиненою, оскільки строк виконання основного зобов'язання настав 14.02.2013 року, а банк звернувся до суду із позовом 27.11.2014 року, крім того заборгованість з пені нарахована поза межами річного строку, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає, також заборгованість по відсоткам розрахована згідно графіку погашення заборгованості за договором в доларах США, при цьому заборгованість по тілу кредиту стягнута в гривнях ще в 2011 році, у зв'язку з чим вказані розрахунки не відповідають фактичним обставинам справи, також представник подала заяву про застосування строку позовної давності, просить в задоволення позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

15 лютого 2008р. ЗАТ комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_3 уклали кредитну угоду №0802/1016, відповідно до якої предметом угоди є загальні умови і порядок надання Банком, у рамках Програми мікрокредитування, кредиту позичальнику. Загальна сума кредиту в рамках кредитної угоди 500000 доларів США. Термін повернення кредиту й окремих частин - траншів кредиту, встановлюється договорами про видачу траншів кредиту, а також Графіками погашення кредиту, відсотків і винагороди, що є невід'ємними додатками до договорів про видачу траншів, але не пізніше 14.02.2018 року (п.1.1, 1.2, 1.3 вказаної кредитної угоди).

15 лютого 2008р. ЗАТ комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3 уклали договір про видачу траншу №0802/1016, відповідно до п.2.1.2, 1.2, 4.3 якого банк зобов'язується надати транш кредиту шляхом видачі готівки через касу, у межах суми, обумовленої у п.1.2 договору. Сума траншу кредиту: 500000 доларів США. За користування кредитними коштам в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення траншу кредиту позичальник сплачує відсотки у розмірі 13% річних, які відповідають п.4.1 кредитної угоди. При порушенні позичальником якого-небудь із зобов'язань по погашенню траншу кредиту, передбачених п.1.3, 2.2.3 даного Договору, а також п.2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.10 Кредитної угоди №0805/1016 від 15.02.2008р. позичальник сплачує банку відсотки за користування траншем кредиту у розмірі 32% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Відповідно до додатку № 1 до договору про видачу траншу №0802/1016 від 15 лютого 2008 року погашення траншу кредиту і сплата відсотків за користування траншем кредиту здійснюється в сумі у терміни відповідно до графіка погашення кредиту, відсотків, винагороди у строк до 14.02.2013 року.

ОСОБА_3 отримав у кредит кошти у сумі 500000 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки від 19.02.2008р.

19 червня 2009 року між ЗАТ комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено додатковий договір №1 до договору про видачу траншу №0802/1016, відповідно до якого внесено зміни до п.4.1, 4.3 договору про видачу траншу від 15.02.2008р., згідно з умовами яких за користування кредитними коштами встановлено відсотки у розмірі 15% річних, при порушенні позичальником якого-небудь із зобов'язань по погашенню траншу кредиту, передбачених п.п.1.3, 2.2.3 даного Договору, а також п. 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.10 кредитної угоди, позичальник сплачує банку відсотки за користування траншем кредиту у розмірі 40% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки №0802/1016/1 від 15.02.2008 року.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 07.11.2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.06.2012 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3, ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором №0802/1016 від 15.02.2008р. в розмірі 5224156,04грн., яка складається із заборгованість за кредитом 4823377,18грн., загальний розмір штрафних санкцій за невиконання зобов'язань за договором відповідно до п.2.2.7., 2.2.11 159560,00грн., розмір штрафу відповідно до п. 6.6 кредитного договору - 241418,86грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14.06.2013 року в рахунок погашення пені за кредитним договором №0802/1016 від 15.02.2008р. в розмірі 1028144,31грн. звернено стягнення на предмет іпотеки, магазин непродовольчих товарів по вул. Проскурівського підпілля, 77.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог частини 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Згідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторони встановили строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 14 лютого 2013 року.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені графіком повернення кредиту та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами відповідно до графіку, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові № 6- 53 цс 14 від 17.09.2014 року зазначено, що сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Строк повного повернення траншу відповідно договору пр видачу траншу № 0802/1016 від 15.02.2008р. закінчився 14 лютого 2013 року, позивач звернувся до суду з позовом до поручителя 27.11.2014р., тобто після спливу шестимісячного строку встановленого ст. 559 ЦК України, у зв'язку з чим позовні вимоги до поручителя ОСОБА_4 за договором поруки №0802/1016/1 від 15.02.2008 року задоволенню не підлягають, оскільки порука є припиненою.

Так, пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до правової позиції правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові 6-160цс14 від 19.11.2014 року зазначено, що відповідно до вимог статті 266, частини другої статті 258 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду та починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Представником позивача подано до суду розрахунку вимог по відсотках та пені виходячи з графіку погашення траншу, затвердженого договором про видачу траншу №0802/1016 від 15.02.2008р. Разом з тим заборгованість за кредитом стягнута достроково за рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська в гривнях і розмір кредиту визначено 4823377,18грн.

Відповідно до ч.4 ст. 10 ЦПК України судом роз'яснено право позивачу надати уточнений розрахунок суми заборгованості як по відсотках так і по пені, проте представник позивача суду пояснив, що підтримує наданий суду розрахунок. Виходячи із вимог ч.1 ст.60 ЦПК України позивачем не доведено розмір пені та відсотків належними та допустими доказами, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені та відсотків задоволенню не підлягають, оскільки рішення не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості по відсоткам та пені задволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-59, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 252-255, 258, 261, 267, 526, 527, 546, 549, 553, 554, 559, 610, 629, 1054 ЦК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд шляхом подання, в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: