Постанова

від 14.05.2015 по справі 804/4793/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 р. Справа № 804/4793/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяЛяшко О.Б., при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представника позивача представника відповідача Коваль І.О., Качмара В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аттоліс" до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТТОЛІС» (надалі - Позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі - Відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форма «Р» від 24.10.2014 року №0003912203.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає висновки податкової перевірки хибними, такими, що не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що оскаржуване позивачем рішення винесене в межах та у відповідності до вимог чинного законодавства України, у задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено з наявних матеріалів справи, ТОВ «АТТОЛІС» зареєстровано як платник податку на додану вартість у ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська, що підтверджується свідоцтвом №04439560 НБ №135374 від 17.08.2006 року про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до Статуту ТОВ «АТТОЛІС» основними видами діяльності підприємства є виробництво гофрового паперу та картону, паперової та картонної тари, неспеціалізована оптова торгівля, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, брошурувально-палітурна діяльність і надання пов'язаних з нею послуг, друкування іншої продукції, виробництво паперових канцелярських виробів.

В свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №766046 від 30.06.2006 року та виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АБ №704840 від 28.01.2013 року зазначено, що ТОВ «АТТОЛІС» зареєстровано у виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради як юридична особа.

Згідно з довідкою №800360 від 26.12.2012 року, виданою Головним управлянням статистики у Дніпропетровській області підприємство включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Згідно наказів ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 23.09.2014 року №789 та від 29.09.2014 року №820 ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АТТОЛІС» (код ЄДРПОУ - 34497978) з питання дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість з платником податків ТОВ «Мастила та фільтра Полтава» (код ЄДРПОУ 36600912) за період лютий 2014 року, за результатами якої складено Акт від 07.10.2014 року за №2558/04-65-22-03/34497978.

Відповідно до висновків, зазначених в Акті №2558/04-65-22-03/34497978, проведеною позаплановою виїзною документальною перевіркою встановлено порушення ТОВ «АТТОЛІС» п.198.1, п. 198.2, п. 198.6. ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі у лютому 2014 року в розмірі 200 100,00 грн.

На підставі Акту перевірки від 07.10.2014 року за №2558/04-65-22-03/34497978 ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення форма «Р» від 24.10.2014 року №0003912203, якими підприємству ТОВ «АТТОЛІС» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 300 150,00 грн., в тому числі за основним платежем - 200 100,00 грн. і штрафних санкцій - 100 050,00 грн..

ТОВ «АТТОЛІС» надало до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області скаргу на податкове повідомлення-рішення форма «Р» №0003912203, в якій просило скасувати його.

Рішенням про результати розгляду скарги від 24.12.2014 року за вих. №1397/10/04-36-10-08-09 Головне управління ДФС у Дніпропетровській області залишило спірне податкове повідомлення - рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Підприємство звернулось до Державної фіскальної служби України із скаргою за вих. №110 від 29.12.2014 року на податкове повідомлення-рішення, в якій просило переглянути та скасувати його в повному обсязі.

03.03.2015 року позивачем було отримано рішення Державної фіскальної служби України від 24.02.2015 року за вих. №3957/6/99-99-10-01-01-25 про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення - рішення від 24.10.2014 року №0003912203 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до висновку Акту перевіркою зроблені висновки про заниження ТОВ «АТТОЛІС» податку на додану вартість у розмірі 200 100,00 грн. за рахунок відображення у обліку операцій з ТОВ «Мастила та фільтра Полтава», які не направлені на реальне настання правових наслідків.

Таке заниження ПДВ на думку податкового органу сталося у зв'язку з дефектністю товарно-транспортних накладних, відсутністю об'єктів оподаткування по ланцюгу ТОВ «Мастила та фільтра Полтава» - ТОВ «АТТОЛІС», оскільки зустрічною звіркою ТОВ «Мастила та фільтра Полтава» встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Мастила та фільтра Полтава» по взаємовідносинах з ТОВ «Альянс-профі» за травень 2013 року, ТОВ «Горизонт - Трейдінг», ТОВ РБФ «РЕМ», ТОВ «Інторгкій» за лютий 2014 року (Акт ДПІ у м. Полтава від 04.08.2013 року №713/16-01/22-02/36600912 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Мастила та фільтра Полтава», щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Альянс-профі» за травень 2013 року, ТОВ «Горизонт - Трейдінг», ТОВ РБФ «РЕМ», ТОВ «Інторгкій» за лютий 2014 року»).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або лише за умови сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що ТОВ «АТТОЛІС» укладено з ТОВ «Мастила та фільтра Полтава» (код ЄДРПОУ 36600912, Полтавська область, м. Полтава, вул. Довженка, буд. 2А) договір на виконання підрядних робіт №01/02/2014 від 03.02.2014 року, згідно якого підрядник (ТОВ «Мастила та фільтра Полтава») зобов'язується виконати: - роботи по комплектації, підбору, перерахунку, укладці в конверти, вклейці скотчу, укладці в групову коробку, доработці поліграфічної продукції; - роботи по друку поліграфічної продукції методом повнокольорового або іншого другу. Замовник зобов'язувався прийняти та оплатити виконану роботу.

За умовами договору на виконання підрядних робіт №01/02/2014 від 03.02.2014 року здійснювались за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Краснозаводська, 68.

На виконання умов договору ТОВ «Мастила та фільтра Полтава» виписано (оформлено) акти приймання - передачі давальницької сировини, акти здачі - приймання робіт (надання послуг), накладні на передачу готової продукції, податкові накладні. Вартість отриманого товару (робіт) включена ТОВ «АТТОЛІС» до складу податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ за період лютий 2014 року у розмірі 200 100,00 грн.. Розрахунки проведено у безготівковій формі. Заборгованість за розрахунками з ТОВ «Мастила та фільтра Полтава» відсутня.

Транспортування товару здійснювалось ТОВ «АТТОЛІС» згідно товарно-транспортних накладних (ТТН).

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на порушення у оформленні товарно-транспортних накладних як на одну з підстав завищення податкового кредиту позивача з ПДВ, оскільки безтоварність операцій не може підтверджуватися тільки відсутністю або неправильністю складення товарно-транспортних накладних. Так в ухвалі суду від 26.06.2012г. по справі № К/9991/16335/12 ВАСУ вказав, що за наявності документів, які підтверджують фактичне одержання товару і його використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідною транспортною документацією підтверджується надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Також під час судового розгляду відповідач в якості доказу, що підтверджує позицію податкової інспекції, звернув увагу суду на той факт, що в договорі на виконання підрядних робіт №01/02/2014 від 03.02.2014 року в частині реквізити підрядника/виконавця вказано розрахунковий рахунок ТОВ «Мастила та фільтра Полтава» №26008020000693 відкритий в ПАТ «ІнтерКредитБанк», який згідно бази даних «Податковий блок» було відкрито 26.02.2014 року, тобто дата відкриття рахунку пізніша ніж дата укладання договору.

Позивачем було надано пояснення, що дана невідповідність в реквізитах пов'язана з тим фактом, що ТОВ «АТТОЛІС» було укладено два договори з ТОВ «Мастила та фільтра Полтава», а саме договір на виконання підрядних робіт №01/02/2014 від 03.02.2014 року, в реквізитах якого вказано розрахунковий рахунок №26005110401668 відкритий в ПАТ «БАНК РИНКОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» та договір на виконання підрядних робіт №01/04/2014 від 03.04.2014 року, в реквізитах якого зазначено розрахунковий рахунок №26008020000693 відкритий в ПАТ «ІнтерКредитБанк». Враховуючи ідентичність, укладених підприємством договорів, під час підготовки первинних документів до перевірки, працівниками ТОВ «АТТОЛІС» було помилково прикріплено до договору на виконання підрядних робіт №01/02/2014 від 03.02.2014 року останній аркуш договору на виконання підрядних робіт №01/04/2014 від 03.04.2014 року в якому в частині реквізити підрядника/виконавця вказаний рахунок №26008020000693 відкритий в ПАТ «ІнтерКредитБанк».

Судом було досліджено долучені до матеріалів справи первинно - бухгалтерські документи, в тому числі договори на виконання підрядних робіт №01/02/2014 від 03.02.2014 року і №01/04/2014 від 03.04.2014 року та встановлено, що в рахунках - фактурах, актах здачі - приймання робіт (надання послуг), накладних на передачу готової продукції до договору на виконання підрядних робіт №01/02/2014 від 03.02.2014 року в частині реквізити виконавця вказаний саме розрахунковий рахунок №26005110401668 відкритий в ПАТ «БАНК РИНКОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем було дійсно помилково надано до перевірки останній аркуш договору на виконання підрядних робіт №01/04/2014 від 03.04.2014 року.

Суд зазначає, що позивачем як до суду, так і під час перевірки, було надано всю первинну документацію підприємства: договори, рахунки - фактури, акти приймання - передачі давальницької сировини, акти здачі - приймання робіт (надання послуг), накладні на передачу готової продукції, товарно - транспортні накладні, податкові накладні, виписки банку.

Натомість відповідач під час розгляду справи не навів суду обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, про незвичність цін за спірними операціями або про їх збитковості, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, надання послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Разом з тим, суд зазначає, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. При цьому немає значення, яким цивільно-правовим договором опосередковано господарську операцію, а також те, чи визнаний відповідний договір недійсним у судовому порядку. Складені первинні документи не свідчать безпосередньо про реальність укладеної угоди.

Податкові обов'язки визначаються виходячи з реального економічного змісту господарської операції та спрямування її на досягнення певного економічного ефекту. Для з'ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від зафіксованих у документах намірів її учасників. З цією метою варто використовувати документальні та інші дані, що свідчать про фактичне отримання тих чи інших активів учасниками операції. Такі дані мають перевагу перед задекларованим документально змістом спірної господарської операції.

Доказами наявності таких обставин можуть бути документи або показання свідків, що свідчать про наявність прямих стосунків між набувачем і виробником або імпортером активу; інформація (у тому числі з відкритих джерел) щодо звичайних умов ділової поведінки на певному ринку; дані, отримані від виробника або перевізника, які засвідчують прямий шлях руху активів від виробника до набувача, без фактичної участі посередників у цьому процесі тощо. Докази, що можуть використовуватися при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли), про його рух на шляху до платника податків-набувача (як транспортувався, де зберігався, ким приймався, у тому числі встановлення посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі), як використовувався далі (чи реалізовувався, чи споживався тощо).

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді актив отриманий від указаного в первинних документах контрагента. Для цього треба встановлювати, за яких обставин і в який спосіб були налагоджені господарські зв'язки між платником податків та його задекларованим контрагентом, хто персонально брав у цьому участь. Доцільно встановити фактичний альтернативний рух активу у порівнянні із задекларованим.

Також у такому разі варто встановлювати технічну можливість виконання господарської операції із урахуванням фактичних господарських ресурсів постачальника (наявність виробничих потужностей, персоналу тощо) та фактичного змісту операції (чи необхідні спеціальні навички персоналу для її вчинення, чи потрібні для цього власні або залучені засоби, час та спеціальна обстановка тощо).

Згідно положень статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, під час судового розгляду справи позивачем підтверджено належними та достатніми доказами факт укладання угод та надання послуг.

Під час судового розгляду справи відповідачем не доведено відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей ТОВ «АТТОЛІС» для вчинення правочинів з ТОВ «Мастила та фільтра Полтава», що становлять зміст господарської операції.

При цьому, суд вважає необгрунтованими посилання відповідача на Акт ДПІ у м. Полтава від 04.08.2013 року №713/16-01/22-02/36600912 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Мастила та фільтра Полтава», щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Альянс-профі» за травень 2013 року, ТОВ «Горизонт - Трейдінг», ТОВ РБФ «РЕМ», ТОВ «Інторгкій» за лютий 2014 року», оскільки у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

При цьому, як встановлено з Акту ДПІ у м. Полтава від 04.08.2013 року за №713/16-01/22-02/36600912 звірка ПП «Мастила та фільтра Полтава» проводилась у серпні 2013 року. Проте висновок про нереальність здійснення господарських операцій ТОВ «АТТОЛІС» та ПП «Мастила та фільтра Полтава» ДПІ у Кіровському районі робить за період лютий 2014 року. Отже це різні періоди, тому суд критично оцінює наведений доказ.

До того ж, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання засвідчує факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження або не підтвердження господарських відносин між платниками податків, оскільки додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 року №236, чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, в якому не передбачено наявності висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій.

Отже, вищезазначені факти унеможливлюють визначення Акту ДПІ у м. Полтава від 04.08.2013 року за №713/16-01/22-02/36600912 в якості належного доказу для підтвердження висновків оскарженої перевірки.

Натомість, безпосередньо дослідивши господарські відносини між ПП «Мастила та фільтра Полтава» та ТОВ «АТТОЛІС», суд приходить до висновку, що дані господарські операції були фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що свідчить про їх реальність та правомірність формування податкового обліку платника податків.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку про невідповідність фактичним обставинам висновків документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АТТОЛІС» (код ЄДРПОУ - 34497978) з питання дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість з платником податків ТОВ «Мастила та фільтра Полтава» (код ЄДРПОУ 36600912) за період лютий 2014 року, незаконність податкового повідомлення-рішення від 24.10.2014 року №0003912203 та необхідність його скасування.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У зв'язку з викладеним вище, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТТОЛІС» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладену вище норму, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТТОЛІС» судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттоліс» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 24 жовтня 2014 року № 0003912203, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Аттоліс» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 300150,00 грн., з яких: за основним платежем 200100,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 100050,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттоліс» (код ЄДОРПОУ 34497978) судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19 травня 2015 року.

Суддя О.Б. Ляшко