Постанова

від 09.06.2015 по справі 910/22825/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. справа№ 910/22825/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Сидоришина Т.Г.

відповідача - Желіховський В.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Калкан Тур»

на рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2015 р.

у справі № 910/22825/14 (судді - Ломака В.С., Босий В.П., Цюкало Ю.В.)

за позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Калкан Тур»

про стягнення 6 105,00 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Калкан Тур» (далі - відповідач) про стягнення 5 600,00 грн заборгованості за договором № 1.1-41.12 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування, 143,00 грн 3% річних та 362,00 грн пені.

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/22825/14 від 21.04.2015 р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 5 600,00 грн основного боргу, 360,55 грн пені, 142,70 грн 3% річних; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/22825/14 від 21.04.2015 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Калкан Тур» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про повну відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що укладений між сторонами договір є розірваним з 01.10.2013 р., а тому у нього відсутні правові підстави сплачувати заборгованість за послуги з листопада по грудень 2013 року. Крім того, укладений між сторонами договір є припиненим у зв'язку з набранням чинності 03.09.2013 р. постанови Кабінету Міністрів України № 583 від 14.08.2013 р. «Про внесення зміни до Правил паркування транспортних засобів».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/22825/14, а розгляд справи призначено на 09.06.2015 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

30.04.2012 р. між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (далі - сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Калкан Тур» (далі - сторона-2) було укладено договір № 1.1-41.12 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору сторона-1 надає стороні-2 в експлуатацію 4 фіксованих місця для щоденного паркування автотранспортних засобів за адресою: Шевченкківськкий р-н, вулиця Велика Житомирська, 2 (далі - об'єкт).

Згідно з п. 3.1 договору сторона-1 надає стороні-2 в експлуатацію 4 фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів за тарифом 700,00 грн за одне фіксоване місце на місяць. Загальна вартість використання 4-х фіксованих місць для паркування автотранспортних засобів складає 2 800,00 грн на місяць, включаючи податок на додану вартість 20% - 343, 27,00 грн та збір за місця для паркування транспортних засобів - 740,40 грн.

Як передбачено п. 3.2 договору, розрахунок між сторонами здійснюється щомісячно шляхом оплати у розмірі 100% місячної вартості послуг не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця.

Сторона-1 щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним надає стороні-2 в двох примірниках акт приймання-передачі наданих послуг (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору сторона-2 зобов'язана протягом 2 (двох) календарних днів з дня отримання акту приймання-передачі наданих послуг підписати його та повернути стороні-1 один примірник а кту.

Згідно з п. 3.5 договору, якщо на думку сторони-2 надані стороною-1 послуги не відповідають встановленим вимогам, то протягом 3-х робочих днів місяця, наступного за звітним, сторона-2 повинна надати мотивовану відмову від прийняття послуг. Якщо в установлений строк сторона-1 не одержить підписаний акт приймання-передачі наданих послуг або мотивовану відмову від підписання акту, послуги вважаються прийнятими з виконання усіх умов договору. Акт без підпису сторони-2 вважається прийнятим за умови наявності запису «Зауваження від сторони-2 не надійшли».

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності 01.06.2012 р. і діє до 31.12.2012 р. (п. 5.1 договору).

Як передбачено п. 5.2 договору, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору одна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його розірвання, договір вважається продовженим ще на один рік.

Відповідно до п. 5.8 договору сторона-1 має право на розірвання договору в односторонньому порядку, в тому числі у разі несвоєчасної або неповної оплати стороною-2 вартості, передбачених договором послуг, грубого або систематичного порушення умов договору. Про розірвання договору в односторонньому порядку сторона-1 письмово попереджає сторону-2 не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати розірвання договору шляхом направлення стороні-2 відповідного листа.

На виконання умов укладеного договору позивач надавав відповідачу фіксовані місця для щоденного паркування автотранспортних засобів, в період з листопада по грудень 2013 року, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт № КП-0027293 від 31.11.2013 р. на суму 2 800,00 грн та актом здачі-прийняття робіт № ККП-0028592 від 31.12.2013 р. на суму 2 800,00 грн.

Однак, вищевказані акти не були підписані відповідачем, однак на них здійснено відмітку позивачем: «Зауваження від сторони-2 не надійшли».

29.01.2014 р. листом № 173 позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити вказані послуги, направивши також зазначені акти та виставлені для їх оплати рахунки.

Відповіді на вказаний лист відповідач не надіслав, заборгованість у сумі 5 600,00 грн позивачу не сплатив.

При цьому, 06.09.2013 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 2364 з повідомленням про те, що 03.09.2013 р. набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 р. № 583 «Про внесення зміни до Правил паркування транспортних засобів», якою встановлено заборону обладнання суб'єктами господарювання, крім операторів, місць для паркування на тротуарах та проїзній частині автомобільних доріг, а також заборону операторам передавати майданчики для паркування на тротуарах та проїзній частині автомобільних доріг у користування іншим суб'єктам господарювання. Також, у зазначеному листі позивач направив для підписання додаткову угоду про розірвання договору про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування № 1.1-41.12 від 30.04.2012 р. з 01.10.2013 р.

Відповідач відповіді на вказаний лист не направив, доказів надсилання позивачу підписаної з його боку додаткової угоди про розірвання договору про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування № 1.1-41.12 від 30.04.2012 р. з 01.10.2013 р. суду не надав.

Разом з тим, 28.11.2013 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 3085/3 та повідомив останнього про те, що договір про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування № 1.1-41.12 від 30.04.2012 р. припиняє свою дію 31.12.2013 р. та пролонгований на наступний період не буде.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, у період дії договору не сплатив за користування місцями для паркування у повному обсязі, внаслідок чого сума його заборгованості склала 5 600,00 грн. Відповідач, у свою чергу, вважає укладений договір розірваним з 01.10.2013 р., а тому у нього немає правових підстав оплачувати послуги за листопад та грудень 2013 року.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користуванням майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором ( ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Аналогічне положення викладене в ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже зазначалось вище, позивач свої зобов'язання за укладеним договором виконав, зокрема надавав відповідачу фіксовані місця для щоденного паркування автотранспортних засобів, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № КП-0027293 від 31.11.2013 р. на суму 2 800,00 грн та від № ККП-0028592 від 31.12.2013 р. на суму 2 800,00 грн.

30.01.2014 р. вказані акти разом з виставленими рахунками-фактурами були направлені відповідачу, що підтверджується описом-вкладенням у цінний лист та поштовою квитанцією № 3584.

Однак, відповідач ці акти не підписав, у зв'язку з чим позивачем було здійснено відмітку: «Зауваження від сторони-2 не надійшли» відповідно до умов п. 3.5 укладеного договору.

Доводи відповідача про те, що укладений між сторонами договір є розірваним з 01.10.2013 р., а тому у позивача відсутні правові підстави стягувати заборгованість за послуги з листопада по грудень 2013 року колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як передбачено п. 5.4 договору, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у десятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до п. 5.8 договору сторона-1 має право на розірвання договору в односторонньому порядку, в тому числі у разі несвоєчасної або неповної оплати стороною-2 вартості, передбачених договором послуг, грубого або систематичного порушення умов договору. Про розірвання договору в односторонньому порядку сторона-1 письмово попереджає сторону-2 не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати розірвання договору шляхом направлення стороні-2 відповідного листа.

Отже, умовами вказаного договору сторони передбачили безумовне право позивача розірвати даний договір незалежно від причин, які стали для цього підставою.

Разом з тим, зміст Листа № 2364-22 від 06.09.2013 р., на який посилається відповідач, свідчить лише про пропозицію позивача підписати між сторонами додаткову угоду про розірвання укладеного договору, а не про розірвання договору № 1.1-41.12 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування в односторонньому порядку.

Відповідач не надав суду доказів того, що така угода про розірвання договору також була в подальшому підписана й позивачем.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що у спірний період з листопада по грудень 2013 року відповідач не користувався послугами позивача й звільнив відповідні місця для паркування автотранспортних засобів.

Стосовно доводів скаржника про те, що укладений між сторонами договір є припиненим у зв'язку з набранням чинності 03.09.2013 р. постанови Кабінету Міністрів України № 583 від 14.08.2013 р. «Про внесення зміни до Правил паркування транспортних засобів», колегія зазначає наступне.

Згідно з п. 8-1 вказаної постанови операторам забороняється передавати майданчики для паркування на тротуарах на проїзній частині автомобільних доріг у користування іншим суб'єктам господарювання.

Як вже зазначалось вище, договір № 1.1-41.12 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування був укладений між сторонами 30.04.2012 р., тобто до набрання чинності зазначеною постановою (03.09.2013 р.).

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України № 583 від 14.08.2013 р. розповсюджує свою дію на майбутнє та відповідно забороняє в подальшому укладення договорів про надання в експлуатацію місць для паркування на тротуарах та проїзній частині автомобільних доріг, а не припиняє дію укладених договорів до набрання чинності вказаної постанови.

Отже факт прийняття вказаної постанови не звільняє сторін від виконання своїх зобов'язань за діючим у спірний період договором, зокрема, зобов'язань відповідача оплатити надані йому позивачем послуги згідно з умовами договору.

Наведене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах від 03.03.2015 р. у справі № 910/17673/14 та від 18.03.2015 р. у справі № 910/16347/14.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що у позивача наявні правові підстави для вимоги про стягнення з відповідача 5 600,00 грн заборгованості за договором № 1.1-41.12 про надання в експлуатацію фіксованих місць для денного паркування, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволеню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 143,00 грн 3% річних та 362,00 грн пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як передбачено п. 3.9 договору, за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в п. 3.1 цього договору, сторона-2 сплачує стороні-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від суми несплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статті 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Таку ж правову позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова ВСУ від 24.10.2011р. у справі № 25/187).

Встановлено, що розрахунок пені та 3% річних було здійснено позивачем невірно, оскільки при здійснені такого розрахунку позивачем було округлено грошові суми в бік збільшення.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з перерахунком здійсненим місцевим судом, відповідно до якого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 360,55 грн пені та 142,70 грн 3% річних.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2015 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Калкан Тур» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Калкан Тур» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2015 р. у справі № 910/22825/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/22825/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран