Ухвала

від 10.06.2015 по справі 826/5921/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5921/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

10 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Аліменка В.О., Епель О.В.,

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - Відповідач) у якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.10.2014 №0063971701.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2015 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу на проведення перевірки від 12.08.2014 №1545 та у відповідності до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 та п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань повноти, достовірності та своєчасності нарахування та сплати сум податку з доходів фізичних осіб в частині отримання інвестиційного прибутку у 2013 році, у зв'язку з чим складено акт від 29.08.2014 №2130/26-53-17-01/НОМЕР_1 (далі по тексту - акт перевірки).

За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем положень підпункту 14.1.55 пункту 14.1 статті 14, підпункту 163.1.3 пункт 163.1 статті 163, підпункту 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.10.2014 №0063971701 по податку з доходів фізичних осіб в сумі 12 083 235,69 грн., з яких за основним платежем 9 666 588,55 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 2 416 674,14 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи, викладені в акті перевірки, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, а обставини, на які посилається відповідач, є необґрунтованими і не можуть бути достатніми доказами.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 04.06.2014 ОСОБА_2 до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було подано декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік з додатком № 3 «Розрахунок податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами», в якому визначено: суму доходу від продажу частки в статутному фонді - 67 554 000 гривень; суму витрат на придбання інвестиційного активу - 67 554 000 грн., в якому визначила суму податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті - 0 гривень.

На підтвердження наведених у додатку № 3 до декларації даних ОСОБА_2 надано копії договорів купівлі - продажу частини часток статутного капіталу ТОВ ЮК «Швидка правова допомога» нерезидентам, а саме компаніям: «PERTUAGLORIA CONSULTING LTD», «RELANDA EUROPEAN CONSULTANTS LTD», «KRETSENKO HOLDINGS LTD», «SEA REDSHELL LTD», «GREENSAILS SHIPPING LTD» від 03.07.2013, квитанцію до прибуткових касових ордерів про внесення грошових коштів до статутного капіталу від 29.03.2012 №59594.

Відповідно до договорів купівлі - продажу частини часток в статутному капіталі ТОВ ЮК «Швидка правова допомога» від 03.07.2013 ОСОБА_2 продала, а юридична особа компаніям: «PERTUAGLORIA CONSULTING LTD», «RELANDA EUROPEAN CONSULTANTS LTD», «KRETSENKO HOLDINGS LTD», «SEA REDSHELL LTD», «GREENSAILS SHIPPING LTD» придбали у власність частини частки у статутному капіталі ТОВ ЮК «Швидка правова допомога», сукупною вартістю 56 863 635,00 грн.

Зазначені договори містяться в матеріалах справи і досліджені колегією суддів апеляційної інстанції в повному обсязі під час розгляду справи (а.с.20-43).

Підставою для висновків контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства, стало те, що кошти які надійшли від нерезидентів є іноземним доходом позивача, який підлягає оподаткуванню.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із п.п.14.1.55 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Водночас, згідно п.п.14.1.54 дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що в даному випадку, позивач отримав дохід від діяльності на території України з відчуження корпоративних прав, а тому відсутні будь-які підстави вважати отримані позивачем кошти від відчуження корпоративних прав іноземним доходом.

Відповідно до п.п. 170.11.1 п. 170.11 ст.170 ПК України у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Таким чином, оподаткування операцій з продажу корпоративних прав українських емітентів регулюється виключно п. 170.2 ст.170 ПК України.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, та є базою оподаткування податку на доходи фізичних осіб визначено п. 164.2 ст. 164 ПК України. Зокрема, згідно з підпунктами 164.2.3, 164.2.9 вказаного пункту такими є:

- доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, зокрема інтелектуальної (промислової) власності, та прирівняні до них права, доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об'єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (далі - роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

- інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у п.п. 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 цього Кодексу.

Правовими положеннями ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом.

В розумінні п.п. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 ПК України, фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів.

Між тим, відповідно до п.п. 14.1.26 п. 14.1 ст. 14 ПК України витратами в розумінні податкового закону, є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При здійсненні фізичними особами операцій з інвестиційними активами (зокрема, корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій, який відповідно до п.п. 170.2.2. п. 170.2 ст. 170 ПК України розраховується, як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат, на придбання такого активу з врахуванням норм підпункту 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Згідно з п.п. 170.2.3 п. 170.2 ст. 170 ПК України, якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

При цьому, відповідно до п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПК України, до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення, крім фінансових результатів, зазначених в абзаці першому пункту 29 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що об'єктом оподаткування податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, доходи від продажу об'єктів корпоративних прав, доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення платником податку операцій з корпоративними правами, доходи від отримання в подарунок корпоративних прав, а не витрати на придбання таких корпоративних прав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, продаж позивачем своєї частики в статутному капіталі ТОВ ЮК «Швидка правова допомога» було здійснено за вартістю, яка дорівнює розміру внеску, що був внесений позивачем для її придбання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 10.06.2014 по справі № К/800/5358/14 та 17.07.2014 по справі № К/800/26216/14.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податковим органом помилково нараховано позивачу податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, виходячи з вартості проданої частки, оскільки в даному випадку ОСОБА_2 не отримано інвестиційного прибутку в результаті операцій з інвестиційними активами.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: В.О. Аліменко

О.В. Епель

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Аліменко В.О.

Епель О.В.