Ухвала

від 10.06.2015 по справі 814/2015/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2015/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тес Юг Бункер» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Тес Юг Бункер» (далі ТОВ «Тес Юг Бункер») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 червня 2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 28 травня по 05 червня 2014 року посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ «Житлопромбудтранс» за лютий 2012 року, ТОВ «Спікер. Ком» за травень - серпень 2012 року, ТОВ «Форсаж 2011» за лютий - квітень 2012 року, ТОВ «Підприємство «Енергострой» за липень 2013 року, ПП «Трейд-Інвест» за серпень 2013 року, ТОВ «Торговий дім «Ветек» за жовтень - грудень 2013 року, січень 2014 року, ТОВ «Торговий дім «Олимп-Юг» за листопад 2013 року, ТОВ «Миколаївська Технічна Компанія» за лютий 2014 року та правомірності формування податкових зобов'язань та доходів, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у названих підприємств - контрагентів. За результатами перевірки складено акт від 13 червня 2014 року за № 2153/14-02-22-01/37031317, в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на 80215 грн., а також п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 та пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 93073 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27 червня 2014 року № НОМЕР_1, яким ТОВ «Тес Юг Бункер» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 80215 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 20054 грн., а також № НОМЕР_2, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в 93073 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 46537 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняті відповідачем на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року позовні вимоги ТОВ «Тес Юг Бункер» задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 27 червня 2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме вимоги пунктів 44.6, 44.7 ст. 44, пунктів 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива і енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, щодо необхідності належного підтвердження позивачем фактичного здійснення господарської операції з контрагентом під час визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника позивача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 28 травня по 05 червня 2014 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ «Житлопромбудтранс» за лютий 2012 року, ТОВ «Спікер. Ком» за травень - серпень 2012 року, ТОВ «Форсаж 2011» за лютий - квітень 2012 року, ТОВ «Підприємство «Енергострой» за липень 2013 року, ПП «Трейд-Інвест» за серпень 2013 року, ТОВ «Торговий дім «Ветек» за жовтень - грудень 2013 року, січень 2014 року, ТОВ «Торговий дім «Олимп-Юг» за листопад 2013 року, ТОВ «Миколаївська Технічна Компанія» за лютий 2014 року та правомірності формування податкових зобов'язань та доходів, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у названих підприємств - контрагентів.

За результатами перевірки складено акт від 13 червня 2014 року за № 2153/14-02-22-01/37031317, в якому, серед іншого, зазначено про порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на 80215 грн., а також п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 та пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 93073 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27 червня 2014 року № НОМЕР_1, яким ТОВ «Тес Юг Бункер» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 80215 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 20054 грн., а також № НОМЕР_2, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в 93073 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 46537 грн..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено фактів порушення ТОВ «Тес Юг Бункер» норм Податкового кодексу України при формуванні витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту протягом перевіреного періоду за господарськими операціями з підприємствами - контрагентами.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно пунктам 138.2, 138.4, 138.6 ст. 138 названого Кодексу у вказаній вище редакції витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено матеріалами справи, видами діяльності ТОВ «Тес Юг Бункер» є, серед іншого, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, а також роздрібна торгівля пальним (т. 1 а. с. 12).

При цьому позивачем протягом перевіреного контролюючим органом періоду укладено договори, зокрема, з контрагентами ТОВ «Спікер. Ком», ТОВ «Форсаж 2011», ПП «Трейд-Інвест» та ТОВ «Торговий дім «Ветек», а саме:

- договір поставки нафтопродуктів від 26 вересня 2013 року за № 35-26/09/13, відповідно до якого Постачальник (ТОВ «Торговий дім «Ветек») передає у власність Покупця (позивач) нафтопродукти (паливо дизельне підвищеної якості Євро марки С вид ІІ, паливо дизельне підвищеної якості Євро марки F вид ІІ), а останній - приймає та своєчасно оплачує вартість поставленого Товару. Кожна партія Товару узгоджена сторонами відповідно до Специфікацій до даного договору. Поставка здійснюється окремими партіями. Підставою для перерахування оплати за Товар є рахунок-фактура Постачальника, який виставляється остатнім після підписання сторонами відповідної специфікації. Поставка здійснюється на умовах FCA франко-перевізник ст. Одеса-Застава І Одеської з/д, згідно Інкотермс-2010 або FCA франко-перевізник на естакаді наливу Постачальника, за адресою вул. Шкодова гора, 1/1, м. Одеса, 65041, згідно Інкотермс-2010 (т. 1 а. с. 105-114);

- договір поставки від 19 серпня 2013 року за № 19/08-1, відповідно до якого Постачальник (ПП «Трейд-Інвест») передає у власність Покупця (позивач) нафтопродукти (дизельне паливо Євро сорт С), а останній - приймає та своєчасно оплачує вартість поставленого Товару. Поставка здійснюється окремими партіями. Найменування нафтопродукту, кількість Товару, а також ціна на кожну партію Товару вказуються в накладних та/або в актах приймання-передачі, який виставляється на підставі поданої Покупцем заявки. Поставка здійснюється на умовах EXW франко-склад постачальника та/або СРТ перевезення оплачене до пункту призначення, згідно Інкотермс-2010 (т. 2 а. с. 54-55);

- договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 30 квітня 2012 року за № 30-04ТЕП, відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Спікер. Ком») зобов'язується надати послуги, пов'язані з організацією перевезення дизельного палива автомобільним транспортом, відповідно до поданої заявки позивача (Замовника). Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (т. 1 а. с. 241-243);

- договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 01 лютого 2012 року за № 01/02 ТР, відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Форсаж 2011») зобов'язується надати послуги, пов'язані з організацією перевезення дизельного палива автомобільним транспортом, відповідно до поданої заявки позивача (Замовника) (т. 2 а. с. 24-25).

Витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою товару (послуг), отриманих від ТОВ «Спікер. Ком», ТОВ «Форсаж 2011», ПП «Трейд-Інвест» та ТОВ «Торговий дім «Ветек», віднесено позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування.

В акті перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області зроблено висновок, що позивачем занижено суму податку на прибуток внаслідок віднесення до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, вартості товарів, придбаних у ТОВ «Спікер. Ком», ТОВ «Форсаж 2011», ПП «Трейд-Інвест» та ТОВ «Торговий дім «Ветек», реальність господарських операцій з якими, на думку посадових осіб контролюючого органу, не доведена.

В обґрунтування висновку щодо не підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з названими вище контрагентами, відповідач посилається на акти:

- ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16 травня 2014 року № 1394/26-55-22-13/38809821 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий дім «Ветек» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 серпня 2013 року по 28 лютого 2014 року»;

- ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 05 листопада 2013 року № 2118/26-55-22-01/38543998 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Трейд-Інвест» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 по 31 серпня 2013 року»;

- ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 18 червня 2013 року № 1383/22-100/37992711 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Спікер. Ком» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Легенда-11» за травень-вересень 2012 року»;

- ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 26 квітня 2013 року № 987/22-100/37698409 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Форсаж 2011» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Саноил Торг» за січень, лютий 2012 року та ФГ «Південь» Агросвіт Очаків» за січень-березень 2012 року»;

- ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївській області ДПС від 14 червня 2013 року № 1356/22-100/37698409 «Про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Форсаж 2011» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Легенда-11» за квітень 2012 року».

У вказаних актах контролюючими органами зазначено про наявність ознак відсутності фактів реального здійснення названими підприємствами господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями.

Проте, всупереч висновкам відповідача, витрати ТОВ «Тес Юг Бункер» по названим вище господарським операціям з ТОВ «Спікер. Ком», ТОВ «Форсаж 2011», ПП «Трейд-Інвест» та ТОВ «Торговий дім «Ветек» безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати за названими вище угодами з ТОВ «Спікер. Ком», ТОВ «Форсаж 2011», ПП «Трейд-Інвест» та ТОВ «Торговий дім «Ветек» включено позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, на підставі первинних документів - договорів підряду та договорів на транспортно-експедиційне обслуговування, актів здачі-прийняття робіт, видаткових та податкових накладних, розрахункових документів, а також документів, що підтверджують транспортування придбаного позивачем товару (т. 1 а. с. 105-267, т. 2 а. с. 1-57), оформлених відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

Крім того, позивачем до суду першої інстанції надано роздруківки з регіональної комп'ютерної бази АІС «Автомобіль» Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області щодо відповідності реєстрації транспортних засобів, якими було здійснено перевезення нафтопродуктів (т. 2 а. с. 75-85), а також копії свідоцтв про допущення транспортних засобів до перевезення небезпечних вантажів (т. 2 а. с. 88-95).

При цьому контролюючим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентами.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що обов'язок щодо звітування перед контролюючим органом та сплати податкового зобов'язання покладено на платників податків, якими в даному випадку є ТОВ «Спікер. Ком», ТОВ «Форсаж 2011», ПП «Трейд-Інвест» та ТОВ «Торговий дім «Ветек». При цьому можливе невиконання такими контрагентами своїх зобов'язань по сплаті податків до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку (ТОВ «Тес Юг Бункер») права на віднесення сум витрат до складу валових, якщо останній виконав весь перелік умов щодо підтвердження розміру витрат та їх пов'язаності з господарською діяльністю підприємства.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірних господарських операцій постачальники товарів (послуг) (ТОВ «Спікер. Ком», ТОВ «Форсаж 2011», ПП «Трейд-Інвест» та ТОВ «Торговий дім «Ветек») були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із врахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про правомірність включення до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, витрат позивача за названими вище договорами з ТОВ «Спікер. Ком», ТОВ «Форсаж 2011», ПП «Трейд-Інвест» та ТОВ «Торговий дім «Ветек», що свідчить про неправомірне визначення позивачу контролюючим органом зобов'язання з податку на прибуток в сумі 80215 грн. за основним платежем.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 названого Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу (у вказаній вище редакції) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93073 грн. за основним платежем визначено позивачу контролюючим органом у зв'язку зі зменшенням відповідачем підприємству суми витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, по названим вище угодам з ТОВ «Спікер. Ком», ТОВ «Форсаж 2011», ПП «Трейд-Інвест» та ТОВ «Торговий дім «Ветек».

Оскільки, як зазначено вище, витрати по вказаним угодам правомірно віднесені позивачем до складу витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства, то і формування позивачем податкового кредиту з включенням до нього суми в 93073 грн. є правомірним.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентами своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість за основними платежами є необґрунтованим, то і застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 27 червня 2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 15 червня 2015 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

ОСОБА_2