Постанова

від 10.06.2015 по справі 809/1082/15

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2015 р. Справа № 809/1082/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.,

представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРРО»

до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2015 року за №0000022201,-

ВСТАНОВИВ:

11.03.2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРРО» (надалі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2015 року за №0000022201.

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами. У період з 04.12.2014 року по 12.12.2014 року відповідачем здійснено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРРО» (надалі - ТОВ «ТОРРО»), за результатами якої складено акт від 19.12.2015 року №10868/09-15-22-01/23797343. На підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення-рішення від 12.01.2015 року за №0000022201. Позивач вважає дане рішення податкового органу протиправним, винесеним всупереч норм податкового законодавства. Оскільки, товариство згідно договору догляду та користування насадженнями горіха грецького з ДП «Володимирівський ЛГ» Миколаївського ОУЛМГ не отримував безоплатно горіх грецький, а набував його як користувач насаджень, у якості оплати з догляду за насадженнями. ТОВ «ТОРРО» не внесло до податкової звітності витрати на виконання договору по догляду та користування насадженнями горіха грецького, оскільки для виконання умов договору не залучало підрядників та виконувало дані роботи власними силами. Факт придбання ядра горіха грецького у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_5 підтверджується письмовими угодами, укладеними з вказаними підприємцями, та накладними, які і є підставою для оприбуткування товарно-матеріальних цінностей у бухгалтерському обліку. Також, податковому органу в ході перевірки були надані всі необхідні документи для її проведення. Тому, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.01.2015 року за №0000022201.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечили з мотивів, викладених у письмовому запереченні від 15.04.2015 року (а.с. 77-81 т.1). Вважають, що висновки, викладені в акті перевірки, є законними, а податкове повідомлення-рішення від 12.01.2015 року за №0000022201, винесене на основі них, відповідає вимогам податкового законодавства. Виконання умов договору між ДП «Володимирівський ЛГ» Миколаївського ОУЛМГ та ТОВ «ТОРРО» по догляду та користування насадженнями горіха грецького не підтверджено актами виконання робіт чи будь-якими іншими документами. Згідно пояснення голови Скобелівської сільської ради, на території якої знаходяться лісопосадки горіха грецького, жодних дій по догляду за деревами фірма «ТОРРО» не здійснювала та йому не відома. Просили у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків у даній справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази в їх сукупності, суд установив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРРО» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 23797343) зареєстроване 22.12.1995 року як юридична особа за адресою вул. Крайківського, буд. 1, офіс 2, м. Івано-Франківськ, 76018, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 139-145 т.1).

У період з 04.12.2014 року по 12.12.2014 року ДПІ у м. Івано-Франківську здійснено перевірку ТОВ «ТОРРО», за результатами якої складено акт від 19.12.2015 року за №10868/09-15-22-01/23797343. (а.с. 13-36 т.1).

Перевіркою згідно вказаного акта виявлені наступні порушення податкового законодавства: підпунктів 14.1.13, 14.1.27, 14.1.36, 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 135.2, 135.5 статті 135, пунктів 137.1, 137.10 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.4, 138.6, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, в результаті чого платником занижено податок на прибуток підприємства на суму 309591,00 грн. (а.с. 36 т.1).

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 12.01.2015 року за №0000022201, котрим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 464387,00 грн., у тому числі: за основним платежем - на 309951,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - на 154796,00 грн. (а.с. 50 т.1).

У судовому засіданні встановлено, що вказане вище оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ у м. Івано-Франківську всупереч норм податкового та іншого законодавства, не у відповідності з фактичними обставинами, установленими перевіркою, враховуючи наступне.

23.04.2013 року ТОВ «ТОРРО» уклало з державним підприємством «Володимирівський ЛГ» Миколаївського обласного управління лісового і мисливського господарства договір №20, предметом якого є догляд та користування лісовими горіховими насадженнями, що ростуть на полезахисних лісових смугах загальною площею 4,4 гектари на території Скобелівської сільської ради Казанківського району Миколаївської області, із загальною кількістю плодоносних дерев горіха грецького 2550 одиниць (а.с. 86-87 т.1).

Відповідно до умов договору, горіхові насадження загальною площею 4,4 гектара передаються позивачу для догляду та користування з метою стимулювання їх плодоношення, поліпшення санітарного стану, недопущення самовільних рубок та самовільного збору врожаю, охорони від пожеж тощо. За належне виконання умов договору Користувач отримує у власність частину врожаю горіха грецького (пункти 2.1, 2.2 Договору).

Окрім вказаного, Користувач зобов'язується оплатити лісгоспу 1785,00 кг. горіха грецького (0,7 кг. з кожного плодоносного дерева) по ціні 12,00 грн. га 1 кг. на суму 21420,00 грн.

На виконання вказаного договору ТОВ «ТОРРО» власними силами зібрало та оприбуткувало на склад горіх грецький по актах: №1 від 14.10.2013 року в кількості 6121,30 кг.; №2 від 28.10.2013 року - 9097,60 кг.; №3 від 08.11.2013 року - 9505,80 кг.; №4 від 18.11.2013 року - 8737,30 кг.; №5 від 29.11.2013 року - 8663,20 кг. (а.с. 89-93 т.1).

Позивач перерахував державному підприємству «Володимирівське ЛГ» оплату за користування насадженнями горіхів грецьких по платіжному дорученню за №6 від 29.04.2013 року - 21420,00 грн.; (а.с. 199 т.1).

Також, ТОВ «ТОРРО» придбавало ядро горіха грецького індустріального у фізичних осіб-підприємців ОСОБА_5 та ОСОБА_2.

Так, згідно договору купівлі-продажу від 19.04.2013 року за №01/04, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 позивачем придбано ядро горіха грецького індустріальне по накладних: №1 від 29.04.2013 року - 7524,00 кг.; №2 від 07.05.2013 року - 10976,00 кг. (а.с. 94-95 т.1).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 01.05.2013 року за №02/05, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, Товариством придбано ядро горіха грецького індустріальне по накладних: №2 від 09.05.2013 року - 3246,40 кг.; №3 від 10.05.2013 року - 4001,80 кг.; №4 від 11.05.2013 року - 7563,40 кг.; №5 від 13.05.2013 року - 3668,40 кг.; №6 від 20.06.2013 року - 8138,40 кг.; №7 від 20.06.2013 року - 3837,70 кг. (а.с. 96-100 т.1; 1-5 т.2).

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року за №996-XIV (надалі - Закон №996-XIV) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно вимог частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону №996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує нормам Податкового кодексу України, зокрема, підпункту 14.1.36 пінкту 14.1 статі 14 та пінкту 44.1 статті 44.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року №168/704 (надалі - Положення №88) встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення №88.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на купівлю товарів (робіт, послуг) повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне відвантаження таких товарів, виконання тих чи інших робіт (послуг).

Судом установлено, що вказані вище угоди позивача з ДП «Володимирівське ЛГ», фізичними особами-підприємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_2 оформлені відповідно до вимог закону, підписані сторонами та завірені гербовими печатками цих суб'єктів господарювання. Договори не суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Вони не порушують публічний порядок, оскільки не спрямовані на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави чи незаконне заволодіння ним.

Угоди позивача, укладені з вказаним вище контрагентами в ході його господарської діяльності, були направлені на настання реальних юридичних наслідків - придбання ядра горіха грецького з метою використання його в подальшій господарській діяльності, а саме: для переробки та реалізації за межі митної території України згідно угод, укладених з іноземними партнерами.

Цей висновок суду підтверджується дослідженими в судовому засіданні зазначеними вище оригіналами первинних бухгалтерських документів щодо виконання договорів. При цьому, вказані вище первинні бухгалтерські документи оформлені згідно вимог Закону №996-XIV, Положення від 24.05.1995 року за №88.

Підтвердженням реального здійснення позивачем господарських операцій з придбання ядра горіха грецького слугують також і документи щодо його реалізації за межі митної території України (а.с. 204-211 т.1).

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка головний лісничий ДП «Володимирівське ЛГ» ОСОБА_6 підтвердив, що ТОВ «ТОРРО» здійснювало заходи щодо виконання угоди від 23.04.2013 року за №20. Претензій до товариства з приводу цієї угоди у підприємства немає. Крім того, свідок зазначив, що горіхові насадження площею 4,4 га, які були предметом угоди, знаходяться поза межами села Скобелівка Казанківського району та перебувають у господарському віданні лісгоспу, а не Скобелівської сільської ради. Тому, голова сільради не може володіти інформацією щодо укладених лісгоспом угод з приводу цих насаджень та їх виконання.

Свідок у справі фізична особа-підприємець ОСОБА_5 підтвердив факт реалізації ядра горіха грецького ТОВ «ТОРРО» згідно укладеного з цим Товариством письмового договору.

Допитаний в якості свідка громадянин ОСОБА_7 показав суду, що ТОВ «ТОРРО» восени 2013 року здійснювало збір врожаю горіха грецького у лісових насадженнях в районі села Скобелівка Казанківського району Миколаївської області. Директора фірми «ТОРО» ОСОБА_2 знає особисто. На прохання ОСОБА_2 надавав йому у користування механічний пристрій для лущення зібраних горіхів. Крім того, свідок показав, що його син ОСОБА_8 реалізовував товариству «ТОРРО» ядро горіха грецького, який вони отримували з орендованих ними плантацій.

Свідок у справі фізична особа-підприємець ОСОБА_2 в судовому засіданні також підтвердила факти реалізації ТОВ «ТОРРО» ядра горіха грецького у травні-червні 2013 року згідно укладених нею з Товариством письмових договорів купівлі-продажу.

Свідок ОСОБА_9 повідомив суду, що восени 2013 року на прохання ОСОБА_2 їздив у Миколаївську область допомагати тому збирати врожай горіха грецького. Матеріальні витрати на поїздку та проживання були здійснені за рахунок ОСОБА_2. Разом з ним було ще чотири особи, проживали в палатках на лісопосадках горіха приблизно та працювали протягом тижня.

Суд не приймає до уваги пояснення голови Скобелівської сільської ради Казанківського району ОСОБА_10 (а.с. 185 т.1), дані ним у ході дослідчої перевірки працівникам оперативного управління Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, оскільки відповідно до норм частини 8 статті 95 Кримінально-процесуального кодексу вказані пояснення не є джерелом доказів. Крім того, як установлено судом, лісові насадження горіха грецького знаходяться поза межами вказаного села та не відносяться до компетенції сільської ради.

Пояснення головного лісничого ОСОБА_6 повністю узгоджуються з його показаннями, даними в якості свідка в судовому засіданні по даній справі (а.с. 181-182 т.1).

Стосовно пояснень громадян ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_5 (а.с. 147-153 т.1), суд зазначає наступне.

Як вказано судом вище, частиною 8 статі 95 КПК України передбачено, що пояснення не є джерелом доказів. Окрім того, пояснення вказаних громадян стосуються їх господарських взаємовідносин з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та не мають відношення до позивача в даній справі. Тому, з цих причин суд не прийняв їх до уваги.

Також, судом установлено, що протягом 2013 року середньооблікова чисельність працівників ТОВ «ТОРРО» складала 23 особи. Товариство має в користуванні необхідні складські приміщення та засоби для зберігання продукції, що дає підстави суду дійти висновку про можливість реального здійснення господарської діяльності з придбання, переробки та реалізації ядра горіха грецького (а.с. 222 т.1).

Податковий кодекс України, введений в дію Законом від 02.12.2010 року за 2755-VI, із змінами та доповненнями (надалі - Кодекс), регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок формування валових витрат і валових доходів Товариства та правовідносини позивача зі сплати податку на прибуток були врегульовані нормами Кодексу в редакції, чинній на момент спірних правовідносин.

Пунктом 14.1.13 Кодексу установлено, що безоплатно надані товари, роботи, послуги це: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею;

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Кодексу установлено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36).

Згідно підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу (пункт 44.2 статті 44).

Відповідно до пункту 134.1 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пункту 135.1 Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Кодексу інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Порядок визнання доходів встановлений нормами статті 137 Кодексу. Так, згідно пункту 137.1 дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Пунктом 137.10 статі 137 Кодексу передбачено, що суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Відповідно до пункту 138.1 Кодексу, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6- 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10- 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Кодексу витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Нормами пункту 138.2 статті 138 Кодексу встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 Кодексу).

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6 Кодексу).

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат (пункт 138.8 Кодексу).

Відповідно до пункту 139.1 статті 139 Кодексу, не включаються до складу витрат, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності. Зокрема, серед іншого (підпункт 139.1.9), витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Позивачем правомірно включено до складу витрат вартість дизельного пального в сумі 1786,00 грн. Посилання відповідача в акті перевірки на неправильно оформлені шляхові листи не можуть бути підставою для виключення вказаної суми зі складу витрат, оскільки автомобілі реально експлуатувалися та пальне в кількості 220 літрів було використане.

Також, суд приймає до уваги пояснення позивача щодо включення до складу витрат коштів в сумі 34338,00 грн. з придбання тари. Достовірними та не спростовані відповідачем є дані про придбання гофрованих ящиків та пакетів поліетиленових в 2009-2010 роках.

Крім того, суд звертає увагу на те, що юридична відповідальність відповідно до вимог законодавства України носить виключно індивідуальний характер. Тому, неправомірно притягати до відповідальності позивача за можливі порушення, допущені в ході господарської діяльності його контрагентами - ДП «Володимирівське ЛГ», особами-підприємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_2

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і надання роз'яснень з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нереальними або нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях чи первинних бухгалтерських документах.

Також, суд звертає увагу на те, що можливі порушення, які, на думку податкового органу, допущенні в ході господарської діяльності контрагентами позивача при фактичному здійсненні господарської операції не впливають на податкові зобов'язання ТОВ «ТОРРО», у тому числі щодо сплати податку на прибуток.

Слід також зазначити, що визначення податковим органом позивачу фінансових зобов'язань, як наслідок встановлених порушень в акті перевірки від 19.12.2015 року за №10868/09-15-22-01/23797343, є недотриманням принципу індивідуалізації відповідальності. За таких обставин, правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, відповідальність за які передбачена чинним законодавством. При цьому, відповідальність контрагента, у даному випадку, не може покладатися на покупця - позивача в справі.

Дана позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року в справі «Булвес АД проти Болгарії» (заява №3991/03), у якому суд зазначив, що такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку і порушать справедливий баланс, котрий повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, у разі, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Нормами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

У даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази на підставі норм закону, що діяли на момент спірних правовідносин, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про те, що висновки ДПІ у м. Івано-Франківську, викладені в акті перевірки позивача від 19.12.2015 року за №10868/09-15-22-01/23797343 про порушення позивачем норм Кодексу, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать зазначеним вимогам законодавства України. Тому, податкове повідомлення-рішення від 12.01.2015 року за №0000022201 слід визнати протиправним та скасувати.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позов ТОВ «ТОРРО» до ДПІ у м. Івано-Франківську необхідно задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до вимог частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому, на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України судовий збір в сумі 487,20 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 12.01.2015 року за №0000022201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРРО» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 23797343) судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, установлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ ОСОБА_15

Постанова в повному обсязі складена 15.06.2015 року.