Рішення

від 11.06.2015 по справі 908/2682/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 30/89/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2015 Справа № 908/2682/15

за позовом: Запорізька митниця Міндоходів (69015, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 12)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 12309" (71300, м. Камянка-Дніпровська Запорізької області, вул. Першотравнева, 7-а)

про стягнення 10000,00 грн.;

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Лисенко С.В., довіреність №308/92/08-70-10 від 30.03.2015 р.;

від відповідача: Кравченко Г.М., довіреність №94/14 від 03.12.2014 р.;

Запорізька митниця Міндоходів звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 12309" 10 000,00 грн. вартості втраченого майна.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст. ст. 1, 2, 5, 6, 56, 57, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 105, 526, 610, 611, 950, 951 Цивільного кодексу України та умови укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що відповідачу на виконання умов Договору зберігання № 32/1 від 12.10.2010 р. було передано на зберігання відповідно до акту прийому передачі Mersedes 308D, куз. №WDB6023661P148022, зобов'язання щодо збереження переданого якого відповідачем не виконане. Просить суд зобов'язати ВАТ «Автотранспортне підприємство 12309» виконати п. 1.1 Договору зберігання № 32/1 від 12.10.2010 р. та стягнути з ВАТ «Автотранспортне підприємство 12309» на користь Запорізької митниці ДФС вартість втраченого майна в сумі 10000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.04.2015 р. порушено провадження у справі № 908/2682/15, присвоєно справі номер провадження № 30/89/15, розгляд якої призначено на 28.05.2015 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив, у відзиві на позов вказує, що згідно з п.п. 5.1, 5.2 Договору договір вступає в силу з моменту його підписання та укладений до 31.12.2010 р., та якщо одна із сторін не заявить письмово про припинення дії договору за один місяць до закінчення терміну його дії, то Договір автоматично продовжується наступний рік. Вважає, що термін дії договору з урахуванням пролонгації закінчився 31.12.2011 р., тобто строк звернення до суду позивача за захистом порушеного права сплив. Крім того зауважує, що акт прийому передачі та договір зберігання №32/1 від 12.10.2010 р. не містять жодних відомостей про вартість майна прийнятого на зберігання, тому відповідач не повинен приймати на себе матеріальну відповідальність за майно, яке не оцінювалось. Просить застосувати позовну давність, в позові відмовити.

25.05.2015 р. позивачем надано заяву за вих. № 336/92/08-70-10 від 22.05.2015 р. про зміну позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача вартість втраченого майна у сумі 10 000 грн.

Заява не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, судом прийнята, розглядаються позовні вимоги з урахування заяви про зміну позовних вимог.

За письмовим клопотанням представників сторін фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

На підставі ст. 77 ГПК України у судовому засіданні, відкритому 28.05.2015 р., оголошувалася перерва до 11.06.2015 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, надав відзив на заперечення відповідача №520/92/08-70-10 від 11.06.2015 р. Позивач спростовує посилання відповідача про припинення терміну дії договору та про пропущення строку позовної давності, зазначаючи, що жодною із сторін ні на кінець 2010 року, ні у наступних роках не було заявлено бажання припинити дію договору №32/1 від 12.10.2010 р., отже враховуючи п.5.2 договору, наприкінці кожного поточного року автоматично відбувається пролонгація договору на наступний рік. Вказує, що з інвентаризаційних описів за 2012 та 2013 роки вбачається, що відповідач приймав участь у інвентаризації і письмово підтверджував, що цінності, які перелічені в описі, знаходяться на його матеріальному зберіганні і претензій до Запорізької митниці щодо закінчення договору зберігання підприємство не мало. Також, за доводами позивача, відповідно інвентаризаційного опису від 01.11.2013 р. позивач зазначає, що передавався на зберігання автотранспорт "Авто Mersedes 308D, 1991 р. в куз. №WDB6023661P148022" кількістю 1 шт., вартістю 10 000 грн., претензій до інвентаризаційного опису відповідач не мав.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Просить застосувати позовну давність та у задоволенні позову відмовити. Крім того, представником відповідача надано письмове клопотанні від 11.06.2015р., в якому просить залучити до справи запит ТОВ «АТП 12309» до АТ «Таскомбанк» та надану на цей запит відповідь. Вважає, що зазначеними документами підтверджується, що позивач по справі з 12.10.2010 р. і по даний час не сплачує кошти за зберігання передбачені договором №32/1 від 12.10.2010 р. Наголошує, що строк зберігання та строк дії договору зберігання закінчився 31.12.2011 р. (п.п. 5.1, 5.2 Договору) і позивачем пропущено строк позовної давності для пред'явлення вимог з приводу матеріальної відповідальності зберігача. Крім того, вважає, що позивачем не доведено наявність умислу або грубої необережності зберігача передбаченої ч. 3 ст. 950 ЦК України у втраті (нестачі) окремих запчастин автомобіля, що знаходився на зберіганні відповідача.

В судовому засіданні 11.06.2015 р. справу розглянуто за наявними матеріалами в межах встановленого строку, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

24.09.2010 р. Запорізькою митницею був складений протокол про порушення митних правил №0340/11200/10 відносно громадянина Російської Федерації Карпояна А.А.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15.02.2011 р. №3-34/11 конфісковано в дохід держави автомобіль б/в, марки MERSEDES 308D, куз. №WDB6023661P148022, ввезений на територію України Карпоян А.А., що є безпосереднім об'єктом порушення митних правил.

12.10.2010 р. між Запорізькою митницею (Поклажедавцем, позивачем у справі) та Відкритим акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство 12309" (Зберігачем, відповідачем у справі) було укладено договір зберігання № 32/1 (надалі - Договір), відповідно до умов якого по дорученню Поклажедавця Зберігач зобов'язався зберігати вантажі, в подальшому - майно, передане Поклажедавцем на зберігання за актом прийому-передачі товарів (предметів) на відповідальне зберігання (п. 1.1 Договору).

Місце зберігання: м. Киянка-Дніпровська, вул. Першотравнева, буд. 7-А (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору, вартість зберігання складає 1 (одна) гривня за добу з моменту підписання "Акта прийому передачі" згідно п.п. 2.2.1 Договору до повернення майна на підставі "Акту прийому передачі". Загальна сума договору складає 81,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору Поклажедавець зобов'язується передати майно зберігачу по акту прийому-передачі.

Зберігач зобов'язується вжити всіх заходів необхідних для збереження переданого майна. Повернути майно по першій вимозі поклажедавця незалежно від терміну зберігання. Зберігати майно, отримане від поклажедавця, нести повну матеріальну відповідальність за комплектність та збереженість майна. Не допускати його порчі, пошкодження. Забезпечити належні умови зберігання майна, що виключають доступ до нього сторонніх осіб. Не використовувати майно поклажедавця для особистих потреб. У випадку пошкодження отриманого на зберігання майна, поновити його у вигляді, в якому воно було передано на зберігання (п. 3.1 Договору).

В пункті 6.1 Договору сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання умов дійсного договору зберігач несе юридичну відповідальність в розмірі вартості втраченого майна або майна, якого не вистачає.

З моменту прийому майна, згідно п. 2.2.1 цього договору, він несе відповідальність за його збереження згідно чинного законодавства України, якщо інше не зазначено в акті прийому-передачі (п. 6.2 Договору).

Щодо строку дії договору сторони, в п. 5.2 Договору обумовили, що якщо одна із сторін не заявить письмово документом, підписаним уповноваженим представником сторони про припинення дії договору за один місяць до закінчення терміну його дії, то Договір автоматично продовжується на наступний рік.

Обставини справи свідчать, що на виконання умов Договору зберігання №32/1 від 12.10.2010 р. Запорізькою митницею Міндоходів було передано та прийнято на підставі акту прийому-передачі від 12.10.2010 р. ТОВ "АТП 12309" майно Mersedes 308D куз. №WDB6023661P148022.

Згідно опису предметів митної справи 30304/11200/10 вартість переданого майна Mersedes 308D куз. №WDB6023661P148022 складає 10 000,00 грн.

Як вказує позивач, при проведенні, на підставі наказу Запорізької митниці Міндоходів від 28.10.2014 р. №291, інвентаризації майна, конфіскованого за рішенням суду №3-34/11 від 15.02.2011 р. та переданого на відповідальне зберігання до АТП-12309 (м. Кам'янка Дніпровська) було виявлено, що замість автотранспортного засобу Mersedes 308D, кузов №WDB6023661P148022 фактично в наявності кузов мікроавтобуса Mersedes 308D, №WDB6023661P148022 та задня підвіска кузова, що підтверджується складеним актом перевірки від 16.12.2014 р. За доводами позивача, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, в результаті інвентаризаційної перевірки було виявлено нестачу державного майна, яке було передано відповідачу на зберігання.

Позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату вартості втраченого майна за договором зберігання №32/1 від 12.10.2010 р. Доказів надання відповіді на вказану претензію не надано.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 12309" вартості втраченого майна за договором зберігання №32/1 від 12.10.2010 р. у сумі 10 000 грн., є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі зберігання.

Згідно положень ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 942 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний вжити усіх заходів для забезпечення схоронності прийнятого майна.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами пункту 4 статті 611 вказаного Кодексу унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Відповідно до частин 1, 2 статті 623 цього ж Кодексу боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Приписами статті 22 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками, зокрема, розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, реальні збитки.

За вимогами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, за приписами наведених норм позивач повинен довести суду належними та допустимими доказами факт заподіяння Державі збитків, розмір цих збитків, невиконання зобов'язань відповідачем та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язання і заподіяними збитками.

В даному випадку наявні всі складові елементів цивільного правопорушення, які необхідні для застосування відшкодування збитків: розмір збитків (вартості втраченого майна) є доведеним матеріалами справи, протиправна поведінка полягає у порушенні відповідачем приписів чинного законодавства та зобов'язань за договором зберігання; причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками полягає у тому, що збитки виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору щодо зберігання та повернення майна; також наявна вина правопорушника.

Відповідно до ч. 1 ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Статтею 951 ЦК України визначено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт нестачі переданого за договором зберігання майна, а саме: авто Mersedes 308D куз.№WDB6023661P148022, суд вважає доведеним. Доказів сплати нарахованої позивачем суми збитків відповідачем суду не надано.

Посилання відповідача на закінчення терміну дії договору зберігання №32/1 від 12.10.2010 р. суд вважає безпідставним, оскільки п. 5.2 договору передбачено, що припинення дії договору відбувається за заявою однієї із сторін за місяць до закінчення терміну його дії, за відсутності такої заяви, автоматично відбувається пролонгація договору на наступний рік. Зважаючи на відсутність доказів того, що будь-якою із сторін було заявлено про припинення дії договору, договір є діючим.

Відсутні також будь-які підстави вважати пропущеним строк позовної давності, на що вказує позивач, оскільки нестачу переданого на зберігання майна виявлено 16.12.2014 р., що зафіксовано відповідним актом, а претензію про перерахування коштів в розмірі втраченого майна позивачем направлено 26.01.2015 р..

Заперечення відповідача щодо відсутності доказів передачі транспортного засобу Mersedes 308D куз.№WDB6023661P148022 в наведеній позивачем комплектності спростовуються матеріалами справи. Інвентаризаційними описами за 2012 р. та 2013 р. підтверджується, що за актом прийому передачі від 12.10.2010 р. за договором зберігання №32/1 від 12.10.2010 р. було передано авто Mersedes 308D, 1991 р. в куз. №WDB6023661P148022 у кількості 1 шт., вартістю 10000 грн. Вказані описи складалися в присутності та за підписом матеріально-відповідальної особи директора ТОВ "АТП 12309".

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача вартості втраченого майна в сумі 10 000 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправомірних дій, і стягуються на користь позивача.

Також, судом встановлено, що згідно статуту ТОВ "АТП 12309" від 17.08.2012 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 12309" є правонаступником всіх прав та обов'язків Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство 12309" (ідентифікаційний код за ЄДРПО: 03114135), первинно зареєстрованого розпорядженням Кам'янсько - Дніпровської районної державної адміністрації від 23.01.1996 р., як Відкрите акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство 12309" (назву змінено згідно рішення загальних зборів акціонерів від 11.05.2011 р. (протокол №1).

Згідно з приписами ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

З урахуванням викладеного, на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне замінити відповідача у справі - Відкрите акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство 12309» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 12309».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4 5 , 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Замінити відповідача у справі - Відкрите акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство 12309» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 12309».

Позовні вимоги Запорізької митниці Міндоходів (м. Запоріжжя) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 12309" (м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області) задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство 12309" (71300, м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області, вул. Першотравнева, 7-а, код ЄДРПОУ 03114135) на користь Запорізька митниця Міндоходів (69015, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 12, код ЄДРПОУ 38664941, р/р 31256299189086 в УДК в Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 39477764) вартість втраченого майна за договором №32/1 від 12.10.2010 р. у сумі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. та 1827 грн.00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 16.06.2015 р.