Постанова

від 05.08.2015 по справі 908/2682/15

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.08.2015р. справа №908/2682/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Радіонової О.О., Татенко В.М. при секретарі судового засідання Склярук С.І. за участю представників сторін: від позивача: Прокоф'єв С.А. довіреність №31/23/08-70-10-01 від 26.11.2014р. від відповідача:не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 12309», м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 11.06.2015р. по справі№908/2628/15 (суддя Кагітіна Л.П.) за позовомЗапорізької митниці ДФС, м.Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 12309», м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області простягнення 10000,00грн.

В С Т А Н О В И В:

Запорізька митниця Міндоходів (ДФС), м.Запоріжжя звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 12309», м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області про стягнення 10000,00грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.06.2015р. у справі №908/2682/15 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство на користь Запорізька митниця Міндоходів (ДФС) вартість втраченого майна за договором №32/1 від 12.10.2010 р. у сумі 10000грн.00 коп. та 1827грн.00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач не погодившись з прийнятим судовим рішенням звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що строк дії договору сплив 31.12.2011р. та у договорі не передбачено умови щодо його продовження на кожний наступний рік. Посилається на те, що 10000грн. - це повна вартість автобусу, натомість відповідно до інвентаризації встановлено лише наявність кузову та задньої підвіски кузову автобусу. Крім того, апелянт зазначає, що до позову додано опис предметів, в якому з вартістю 10000грн. значиться автомобіль зовсім з іншим номером кузова.

Представник позивача у судове засідання прибув, надав відзив, в якому просить замінити позивача Запорізьку Митницю Міндоходів на Запорізьку митницю ДФС.

Представник відповідача у судове засідання не прибув.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки їх було повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2010р. Запорізькою митницею був складений протокол про порушення митних правил №0340/11200/10 відносно громадянина Російської Федерації Карпояна А.А.

15.02.2011р. Ленінським районним судом м. Запоріжжя винесено Постанову №3-34/11 відповідно до якої конфісковано в дохід держави автомобіль б/в, марки MERSEDES 308D, куз. №WDB6023661P148022, ввезений на територію України Карпоян А.А., що є безпосереднім об'єктом порушення митних правил.

12.10.2010р. між Запорізькою митницею (Поклажедавцем, позивачем у справі) та Відкритим акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство 12309" (Зберігачем, відповідачем у справі) було укладено договір зберігання № 32/1 (надалі - Договір), відповідно до умов якого по дорученню Поклажедавця Зберігач зобов'язався зберігати вантажі, в подальшому - майно, передане Поклажедавцем на зберігання за актом прийому-передачі товарів (предметів) на відповідальне зберігання (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 договору місце зберігання: м. Киянка-Дніпровська, вул.Першотравнева, буд. 7-А.

Вартість зберігання складає 1 (одна) гривня за добу з моменту підписання "Акта прийому передачі" згідно п.п. 2.2.1 Договору до повернення майна на підставі "Акту прийому передачі". Загальна сума договору складає 81,00 грн. (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 3.2 Договору Поклажедавець зобов'язується передати майно зберігачу по акту прийому-передачі.

Пунктом 3.1. договору визначено, що зберігач зобов'язується вжити всіх заходів необхідних для збереження переданого майна. Повернути майно по першій вимозі поклажедавця незалежно від терміну зберігання. Зберігати майно, отримане від поклажедавця, нести повну матеріальну відповідальність за комплектність та збереженість майна. Не допускати його порчі, пошкодження. Забезпечити належні умови зберігання майна, що виключають доступ до нього сторонніх осіб. Не використовувати майно поклажедавця для особистих потреб. У випадку пошкодження отриманого на зберігання майна, поновити його у вигляді, в якому воно було передано на зберігання.

Відповідно до п. 6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання умов дійсного договору зберігач несе юридичну відповідальність в розмірі вартості втраченого майна або майна, якого не вистачає.

З моменту прийому майна, згідно п. 2.2.1 цього договору, він несе відповідальність за його збереження згідно чинного законодавства України, якщо інше не зазначено в акті прийому-передачі (п. 6.2 Договору).

У пункті 5.2 Договору сторони передбачили, що якщо одна із сторін не заявить письмово документом, підписаним уповноваженим представником сторони про припинення дії договору за один місяць до закінчення терміну його дії, то Договір автоматично продовжується на наступний рік.

Судова колегія дійшла висновку, що за своєю правовою природою спірний договір є договором зберігання, відносини за яким регулюються умовами спірних договорів та главою 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань. В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Пункт 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За приписами статті 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.08.2014р. на виконання умов Договору зберігання №32/1 від 12.10.2010р. позивачем було передано та відповідачем прийнято на підставі акту прийому-передачі від 12.10.2010р. майно Mersedes 308D куз. №WDB6023661P148022. Відповідно до опису предметів митної справи 30304/11200/10 вартість переданого майна Mersedes 308D куз. №WDB6023661P148022 складає 10 000,00 грн.

В матеріалах справи міститься акт перевірки від 16.12.2014р., з якого вбачається, що при проведенні, на підставі наказу Запорізької митниці Міндоходів (ДФС) від 28.10.2014 р. №291, інвентаризації майна, конфіскованого за рішенням суду №3-34/11 від 15.02.2011 р. та переданого на відповідальне зберігання до АТП-12309 (м. Кам'янка Дніпровська) було виявлено, що замість автотранспортного засобу Mersedes 308D, кузов №WDB6023661P148022 фактично в наявності кузов мікроавтобуса Mersedes 308D, №WDB6023661P148022 та задня підвіска кузова.

Згідно з ч. 1 ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Приписами статті 951 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем.

Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Як визначено вище, Актом від 16.12.2014р. зафіксовано, що замість мікроавтобуса «Mersedes 308D №WDB6023661P148022» фактично в наявності знаходиться лише кузов мікроавтобуса та задня підвіска кузова. Двигун, коробка передач, передня підвіска, передня ліва дверцята, зовнішнє та внутрішнє обладнання відсутнє.

Натомість, інвентаризаційними описами за 2012 р. та 2013 р. підтверджується, що за актом прийому передачі від 12.10.2010 р. за договором зберігання №32/1 від 12.10.2010 р. було передано саме авто Mersedes 308D, 1991 р. в куз. №WDB6023661P148022 у кількості 1 шт., вартістю 10000,00 грн. У зазначеному акті визначено, що на зберігання передається саме автомобіль, а не його окремі частини.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 942 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний вжити усіх заходів для забезпечення схоронності прийнятого майна.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками, зокрема, розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, реальні збитки.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, за приписами наведених норм позивач повинен довести суду належними та допустимими доказами факт заподіяння Державі збитків, розмір цих збитків, невиконання зобов'язань відповідачем та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язання і заподіяними збитками.

В даному випадку наявні всі складові елементів цивільного правопорушення, які необхідні для застосування відшкодування збитків: розмір збитків (вартості втраченого майна) є доведеним матеріалами справи, протиправна поведінка полягає у порушенні відповідачем приписів чинного законодавства та зобов'язань за договором зберігання; причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками полягає у тому, що збитки виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору щодо зберігання та повернення майна; також наявна вина правопорушника.

У акті прийому передачі не визначено ціну автомобіля, проте, у Витягу з Обігової відомості по рахунку 02-2м (Конфісковані товари) АТП12309 з 01.04.2015р. по 30.04.2015р., інвентаризаційних описах матеріальних цінностей, прийнятих (зданих) на відповідальне зберігання з підписами матеріально-відповідальних осіб та описі конфіскованого майна визначено вартість авто - 10000,00грн.

Відповідно до ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, внаслідок незбереження майна відповідачем в мікроавтобусі відсутні двигун, передня підвіска, передня ліва дверцята, зовнішнє та внутрішнє обладнання і, як наслідок, мікроавтобус не може більше використовуватись за первісним призначенням і відповідач іншого не довів. Тому відповідно до ч.2 ст. 951 Цивільного кодексу України покложодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості в повному обсязі.

У зв'язку з вищевикладеним та оцінивши всі докази у сукупності, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду відносно того, що факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт нестачі переданого за договором зберігання майна, а саме: авто Mersedes 308D куз.№WDB6023661P148022, суд вважає доведеним.

Є невірними доводи скаржника щодо спливу строку дії договору 31.12.2011р., у зв'язку з тим, що згідно з п. 5.2 договору припинення його дії відбувається за заявою однієї із сторін за місяць до закінчення терміну його дії, за відсутності такої заяви, автоматично відбувається пролонгація договору на наступний рік. В матеріалах справи не міститься заяв щодо припинення дії договору та доказів його розірвання або визнання його недійсним, отже на момент розгляду справи він є діючим.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду, що строк дії договору не припинено, тому нема підстав для застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 11.06.2015р. по справі №908/2682/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

В ході апеляційного провадження позивач просив замінити позивача Запорізьку митницю Міндоходів на свого правонаступника - Запорізьку митницю ДФС. Позивачем надано витяг-повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Запорізька митниця Міндоходів та виписку з Єдиного державного реєстру осіб та фізичних осіб-підприємців щодо реєстрації Запорізької митниці ДФС 06.11.2014р.

Згідно з приписами ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

З урахуванням викладеного, на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за необхідне замінити позивача у справі - Запорізьку митницю Міндоходів на його правонаступника - Запорізьку митницю ДФС.

Керуючись статтями 25, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити позивача у справі - Запорізьку митницю Міндоходів на його правонаступника - Запорізьку митницю ДФС

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство 12309», м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 11.06.2015р. по справі №908/2682/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 11.06.2015р. по справі №908/2682/15 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В.Ломовцева

Судді: О.О.Радіонова

В.М.Татенко

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу,

4. ДАГС,

5. ГСЗО