Рішення

від 10.06.2015 по справі 162/352/15-ц

МАНЕВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Справа: 162/352/15-ц

п/с 2/164/176/2015

Категорія 29

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Невара О.В.,

при секретарі Матвійчук Н.В.,

з участю відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, редакції Любешівської районної газети „ОСОБА_3 життяВ» про відшкодування моральної шкоди на загальну суму 6000 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, редакції Любешівської районної газети „ОСОБА_3 життяВ» про відшкодування моральної шкоди на загальну суму 6000 гривень. Свої вимоги обґрунтував тим, що у Любешівській районній газеті „ОСОБА_3 життяВ» за 26.04.2014 року була надрукована та поширена стаття під назвою „Відповідь „номенклатурникаВ» , або Як і чим живе ЛюбешівВ» , автором якої є відповідач ОСОБА_1 У зазначеній статті вказано недостовірну інформацію, яка принижує честь і гідність позивача, а саме, про те, що були виявлені каналізаційні труби, по яких фекалії стікали з обійстя ОСОБА_2 прямо в річку, де знаходяться два пляжі, а також про те, що нечистоти попадали десятиліттями в річку, в якій любешівці купались і ловили рибу. Ця інформація є неправдивою. Рішенням апеляційного суду Волинської області від 30.12.2014 року було визнано недостовірною та такою, що принижує честь і гідність ОСОБА_2, викладену в статті „Відповідь „номенклатурникаВ» або Як і чим живе ЛюбешівВ» , опубліковану в Любешівській районній газеті „ОСОБА_3 життяВ» № 16 від 26.04.2014 року, інформацію про те, що були виявлені каналізаційні труби, по яких фекалії стікали з обійстя ОСОБА_2 прямо в річку, де знаходяться два пляжі, та про те, що нечистоти попадали десятиліттями в річку, в якій любешівці купались і ловили рибу, а також зобов'язано редакцію газети „ОСОБА_3 життяВ» опублікувати протягом місяця з дня ухвалення даного рішення в газеті „ОСОБА_3 життяВ» в рубриці „СпростуванняВ» або на тій самій полосі і тим самим шрифтом, що й спростовувана інформація, спростування визнаної судом недостовірної інформації. Опублікування та поширення недостовірної інформації завдали позивачу великих душевних страждань. У нього погіршився стан здоров'я, адже стаття переконувала читачів у тому, що він чинив аморально, зневажав закон. ОСОБА_2 був принижений і зганьблений такою неправдивою, наклепницькою інформацією. Недостовірна інформація не була спростована відповідачами в добровільному порядку. Позивач чотири рази звертався до редактора газети „ОСОБА_3 життяВ» ОСОБА_3 з проханням спростувати інформацію в статті, надавав докази та варіанти можливого спростування, але відповідачі цього не зробили. Недостовірна інформація в статті була спростована лише на виконання рішення суду.ОСОБА_2 є почесним громадянином смт. Любешів. Вважає, що через опублікування та поширення щодо нього недостовірної інформації частина порядних жителів селища та району втратила довіру та повагу до позивача, адже не всі прочитали мікроскопічне, усього з одного речення, спростування, в якому немає посилання на рішення суду.ОСОБА_2 постійно друкується у центральній та місцевій пресі на сторінках журналів і газет, є автором шести науково-популярних та краєзнавчих книг, виданих тиражем близько 200 тисяч екземплярів. Розмір завданої з вини відповідачів моральної шкоди позивач оцінює в сумі 6000 гривень. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просив суд стягнути на його користь з відповідачів ОСОБА_1, редакції Любешівської районної газети „ОСОБА_3 життяВ» в солідарному порядку 6000 гривень у відшкодування завданої моральної шкоди, а також судові витрати по даній справі.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, будучи завчасно у встановленому законом порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, подав заяву про слухання справи у його відсутності.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовних вимог не визнав, просив в їх задоволенні відмовити за безпідставністю. Стверджує, що він не є належним відповідачем по даній справі. Вказану статтю „Відповідь „номенклатурникаВ» або Як і чим живе ЛюбешівВ» , яка була опублікована в Любешівській районній газеті „ОСОБА_3 життяВ» № 16 від 26.04.2014 року, ОСОБА_1, як селищний голова, написав у відповідь на статтю ОСОБА_2 „Номенклатура боїться змінВ» , в якій позивач його всіляко критикував та ображав, а тому мав очікувати на таку реакцію з боку ОСОБА_1 Стаття відповідача написана в такій же формі, що й стаття позивача. На думку відповідача, заявлені позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

Представник відповідача - редакції Любешівської районної газети „ОСОБА_3 життяВ» ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, просила розглядати справу без участі представника вказаної районної газети. В поданих до суду запереченнях на позовні вимоги відповідач вказує, що заявлені ОСОБА_2 вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому в їх задоволенні просили відмовити.

Заслухавши думку відповідача, суд ухвалив - проводити розгляд справи у відсутності позивача ОСОБА_2 та представника відповідача - редакції Любешівської районної газети „ОСОБА_3 життяВ» .

Заслухавши пояснення відповідача, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 32, 68 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст. 270 Цивільного кодексу України відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.

Згідно ст. 280 Цивільного кодексу України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до ст. 297 Цивільного кодексу України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

В судовому засіданні встановлено, що у Любешівській районній газеті „ОСОБА_3 життяВ» за 26.04.2014 року була надрукована та поширена стаття під назвою „Відповідь „номенклатурникаВ» , або Як і чим живе ЛюбешівВ» , автором якої є відповідач ОСОБА_1 У зазначеній статті вказано недостовірну інформацію, яка принижує честь і гідність позивача, а саме, про те, що були виявлені каналізаційні труби, по яких фекалії стікали з обійстя ОСОБА_2 прямо в річку, де знаходяться два пляжі, а також про те, що нечистоти попадали десятиліттями в річку, в якій любешівці купались і ловили рибу. Рішенням апеляційного суду Волинської області від 30.12.2014 року було визнано недостовірною та такою, що принижує честь і гідність ОСОБА_2, викладену в статті „Відповідь „номенклатурникаВ» або Як і чим живе ЛюбешівВ» , опубліковану в Любешівській районній газеті „ОСОБА_3 життяВ» № 16 від 26.04.2014 року, інформацію про те, що були виявлені каналізаційні труби, по яких фекалії стікали з обійстя ОСОБА_2 прямо в річку, де знаходяться два пляжі, та про те, що нечистоти попадали десятиліттями в річку, в якій любешівці купались і ловили рибу, а також зобов'язано редакцію газети „ОСОБА_3 життяВ» опублікувати протягом місяця з дня ухвалення даного рішення в газеті „ОСОБА_3 життяВ» в рубриці „СпростуванняВ» або на тій самій полосі і тим самим шрифтом, що й спростовувана інформація, спростування визнаної судом недостовірної інформації. В решті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Недостовірна інформація, викладена в статті „Відповідь „номенклатурникаВ» або Як і чим живе ЛюбешівВ» , не була спростована відповідачами в добровільному порядку. Лише на виконання рішення суду 17.01.2015 року у Любешівській районній газеті „ОСОБА_3 життяВ» було надруковано під заголовком „СпростуванняВ» на тій самій сторінці, що і спростовувана стаття, та тим самим шрифтом спростування вказаної недостовірної інформації. Зазначені обставини не оспорюються сторонами, а також це встановлено з досліджених в судовому засіданні рішення апеляційного суду Волинської області від 30.12.2014 року (а.с. 4-9), Любешівської районної газети „ОСОБА_3 життяВ» за 17.01.2015 року (а.с. 61-63).

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд при вирішенні заявлених позивачем вимог бере до уваги, що відповідно до ст. 60 ЦПК України саме на позивача покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а також представити суду докази у підтвердження обставин, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Суд вважає, що внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_1, який, являючись автором статті „Відповідь „номенклатурникаВ» або Як і чим живе ЛюбешівВ» , вказав у зазначеній статті недостовірну інформацію про те, що були виявлені каналізаційні труби, по яких фекалії стікали з обійстя ОСОБА_2 прямо в річку, де знаходяться два пляжі, та про те, що нечистоти попадали десятиліттями в річку, в якій любешівці купались і ловили рибу, а також відповідача - редакції Любешівської районної газети „ОСОБА_3 життяВ» , яка, не перевіривши дану інформацію, її опублікувала, позивачу ОСОБА_2 було завдано моральної шкоди, яка полягала у нервовому потрясінні, моральних стражданнях в зв'язку з приниженням його честі і гідності. Будь-яких доказів у підтвердження решти вимог про відшкодування моральної шкоди позивачем до матеріалів позовної заяви не подано та в ході судового розгляду справи у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України суду не представлено.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги, що недостовірна інформація, викладена в статті „Відповідь „номенклатурникаВ» або Як і чим живе ЛюбешівВ» , не була спростована відповідачами в добровільному порядку. Враховуючи глибину душевних страждань, а також вимоги розумності та справедливості завдану позивачу моральну шкоду суд оцінює в сумі 1000 гривень і в такій сумі, а не в сумі 6000 гривень, вона підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди кожним з відповідачів суд виходить із ступеня їх вини.

Суд не бере до уваги заперечення відповідачів в тій частині, що позивачу не було завдано моральної шкоди, оскільки вказані заперечення не знайшли підтвердження в ході розгляду справи. Поширена відповідачами негативна недостовірна інформація про позивача, викладена в статті „Відповідь „номенклатурникаВ» або Як і чим живе ЛюбешівВ» , є такою, що принижує честь і гідність ОСОБА_2 Внаслідок дій відповідачів позивач зазнав моральних страждань, так як був виставлений в негативному світлі перед читачами газети, яким повідомляли, що він чинив аморально, зневажав вимоги чинного законодавства.

Також суд не бере до уваги заперечення відповідача ОСОБА_1 в тій частині, що він не є належним відповідачем по даній справі, так як статтю „Відповідь „номенклатурникаВ» або Як і чим живе ЛюбешівВ» , яка була опублікована в Любешівській районній газеті „ОСОБА_3 життяВ» за 26.04.2014 року, він написав та підписав як Любешівський селищний голова, оскільки шкода була ним завдана позивачу не під час виконання ОСОБА_1 своїх обов'язків як посадової особи органу місцевого самоврядування.

Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_2 700 гривень у відшкодування завданої моральної шкоди, а з відповідача - редакції Любешівської районної газети „ОСОБА_3 життяВ» підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_2 300 гривень у відшкодування завданої моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_1, редакції Любешівської районної газети „ОСОБА_3 життяВ» підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_2 243 гривень 60 копійок судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову. З відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_2 170 гривень 52 копійки судового збору, а з відповідача - редакції Любешівської районної газети „ОСОБА_3 життяВ» підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_2 73 гривень 08 копійок судового збору, пропорційно до задоволених судом позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 16, 23, 269-271, 275-277, 280, 297, 1167, 1190 Цивільного кодексу України, ст.ст. 28, 32, 34, 68 Конституції України, Законом України „Про інформаціюВ» , суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 700 (сімсот) гривень у відшкодування завданої моральної шкоди та 170 (сто сімдесят) гривень 52 копійки судових витрат, а всього кошти на загальну суму 870 (вісімсот сімдесят) гривень 52 копійки.

Стягнути з редакції Любешівської районної газети „ОСОБА_3 життяВ» (індекс 44200, смт. Любешів, вул. Незалежності, 54 Волинської області, ЗКПО 02471784) на користь ОСОБА_2 300 (триста) гривень у відшкодування завданої моральної шкоди та 73 (сімдесят три) гривень 08 копійок судових витрат, а всього кошти на загальну суму 373 (триста сімдесят три) гривень 08 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: