Ухвала

від 16.06.2015 по справі 6-29/17-2266-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"16" червня 2015 р.Справа № 6-29/17-2266-2011

Розглядається скарга на дії Другого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції по справі №6-29/17-2266-2011:

За позовом ОСОБА_1 (Стягувач)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеські автотранспортні перевезенняВ» (Боржник)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача :

ОСОБА_2

про стягнення 584256 грн.

.

Господарський суд Одеської області у складі:

Головуючий суддя Демешин О. А.

Суддя Рога Н.В.

Суддя Мостепаненко Ю.І.

Представники:

від позивача (стягувача): . ОСОБА_3 - довіреність

від відповідача (боржника) : Попов М.М. - довіреність

від третьої особи: не з`явився

від органу ДВС : Поляков О.Г. - довіреність

В С Т А Н О В И В :

23.05.2014р. господарським судом Одеської області видано наказ про примусове виконання Постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2014р. по справі № 6-29/17-2266-2011 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеські автотранспортні перевезенняВ» на користь ОСОБА_1 50% вартості майна ТОВ „Одеські автотранспортні перевезенняВ» у розмірі 584135,73грн. боргу, 3338,4грн. держмита, 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу та 5008,32грн. судового збору.

11.06.2014р. вказаний наказ було надано на виконання до Другого Київського відділу ДВС Одеського МУЮ.

Під час проведення виконавчого провадження, державним виконавцем було оголошено розшук майна боржника, а 04.08.2014р. складено 11 актів опису та арешту майна, що належало ТОВ „Одеські автотранспортні перевезенняВ» , у т.ч. автобусів пасажирських: ЛАЗ 52528 д/н НОМЕР_1 2003року виготовлення, ЛАЗ 52528 д/н НОМЕР_2 2002року виготовлення, ЛАЗ 52528 д/н НОМЕР_3 2003року виготовлення, Богдан А09201 д/н НОМЕР_4 2005 року виготовлення, Богдан А09201 д/н НОМЕР_5 2005 року виготовлення та Богдан А09201 д/н НОМЕР_6 2005 року виготовлення.

Вказане майно тричі виставлялось на реалізацію на електронні торги, а саме: 12-13.01.2015р., 16-17.02.2015р. та 30-31.03.2015р.

При цьому, у зв`язку з тим, що електронні торги не відбулися 12-13.01.2015р. та 16-17.02.2015р. державним виконавцем виносились акти про переоцінку майна: після перших електронних торгів, що не відбулися - на 29% та після других електронних торгів, що не відбулися - на 39%.

Після того як не відбулися треті електронні торги державний виконавець листами від 01.04.2015р. запропонував стягувану - ОСОБА_1, як стягувану, вирішити питання щодо залишення за собою непроданого майна за оцінкою, за якою воно було передано на реалізацію, а саме: автобус ЛАЗ 52528 д/н НОМЕР_1 2003року виготовлення за ціною 84213грн., автобус ЛАЗ 52528 д/н НОМЕР_2 2002року виготовлення за ціною 66285грн., автобус ЛАЗ 52528 д/н НОМЕР_3 2003року виготовлення за ціною 74571грн., автобус Богдан А09201 д/н НОМЕР_4 2005 року виготовлення за ціною 120296грн., автобус Богдан А09201 д/н НОМЕР_5 2005 року виготовлення за ціною 122153грн. та автобус Богдан А09201 д/н НОМЕР_6 2005 року виготовлення за ціною 120296грн.

Листом від 17.04.2015р. до Другого Київського відділу ДВС надійшов лист від представника стягувача про згоду отримання вищевказаного непроданого майна.

Постановою від 27.04.2015р. та по Акту про передачу майна стягувачу від 27.04.2015р. державний виконавець Другого Київського відділу ДВС в рахунок погашення боргу за наказом господарського суду Одеської області від 23.05.2014р. по цій справі передав ОСОБА_1 зазначені вище пасажирські автобуси за ціною, що дорівнювала початковій вартості за якою це майно передавалось на реалізацію, а саме за 587814грн. При цьому залишок боргу по вищевказаному наказу у боржника перед стягувачем залишився в розмірі 4409,45грн.

Скаржник просить визнати недійсною вищезазначену Постанову державного виконавця Другого Київського відділу ДВС від 27.04.2015р., посилаючись на те, що відповідно до ч.5 ст.52 Закону України „Про виконавче провадженняВ» - боржник має право запропонувати ті види майна та предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

Боржник стверджує, що 21.04.2015р. ним до Другого Київського відділку ДВС надавалось клопотання про необхідність попереднього погодження переліку майна, що буде передаватись стягувачу, однак, це клопотання органом ДВС було безпідставно проігноровано.

Представник Другого Київського відділу ДВС проти скарги заперечує, посилаючись на те, що статтею 62 Закону України „Про виконавче провадженняВ» не передбачено права вирішувати питання щодо того, на яке майно слід звертати стягнення.

Стягувач, також, заперечує проти задоволення скарги.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити, виходячи з наступного :

Частиною 5 статті 52 Закону України „Про виконавче провадженняВ» , на яку посилається скаржник в обґрунтування своєї скарги, в редакції що була чинною на момент прийняття оскаржуваної постанови від 27.04.2015р. встановлено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення . Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем .

Тобто, незалежно від того, на які види майна чи предмети запропонував до стягнення боржник, остаточне рішення з цього приводу залишається за державним виконавцем.

Крім того, станом на 27.04.2015р. ТОВ „Одеські автотранспортні перевезенняВ» не запропонувало будь-якого конкретного майна чи предметів на які слід було б звернути стягнення в першу чергу, оскільки клопотання боржника від 21.04.2015р., що надавалось ним до Другого Київського відділу ДВС, не містить будь-яких відомостей щодо того, на яке індивідуально визначене майно чи предмети боржником пропонується звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості перед стягувачем.

Вищевказане клопотання, містить пропозицію попередньо погодити з боржником перелік майна, яке буде передаватись стягувачу, що не відповідає вимогам ч.5 ст.52 Закону України „Про виконавче провадженняВ» .

Судом не вбачається порушень чинного законодавства під час реалізації Другим Київським відділом ДВС Одеського МУЮ майна боржника, на яке було звернено стягнення відповідно до статті 62 вищезазначеного Закону.

Також державним виконавцем не порушено вимог ст.66 цього Закону щодо черговості реалізації майна на яке накладено арешт, приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо накладення арешту на інше майно боржника (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари), яке підлягало б реалізації у першу чергу, оскільки безпосередньо не використовується у виробництві.

За таких обставин, суд вважає, що скарга ТОВ „Одеські автотранспортні перевезенняВ» на дії Другого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеські автотранспортні перевезенняВ» на дії Другого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції - відмовити повністю

Ухвала може бути оскаржена в порядку ст..106 ГПК України.

Головуючий суддя Демешин О.А.

Суддя Рога Н. В.

Суддя Мостепаненко Ю.І.