Постанова

від 05.08.2015 по справі 6-29/17-2266-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2015 р.Справа № 6-29/17-2266-2011 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів : Богатиря К.В., Величко Т.А.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

за участю представників учасників процесу:

від ОСОБА_1 - ОСОБА_2 за довіреністю;

від ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення" - Попов М.М. за довіреністю;

Представник ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Одеські автотранспортні перевезення"

на ухвалу господарського суду Одеської області від 16.06.2015 року

у справі №6-29/17-2266-2011

за позовом ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю „Одеські автотранспортні перевезення"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4

про стягнення 584256 грн.

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Одеські автотранспортні перевезення", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про стягнення 50% вартості майна ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" у розмірі 584256 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.03.2014 р. позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеські автотранспортні перевезення" на користь ОСОБА_1 50% вартості майна товариства з обмеженою відповідальністю „Одеські автотранспортні перевезення" у розмірі 584256 гривень боргу, 3338 гривень 40 коп. держмита, 236 гривень витрат на ІТЗ судового процесу та 5008 гривень 32 коп. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 р. рішення господарського суду Одеської області від 13.03.2014 р. у справі № 6-29/17-2266-2011 змінено, викладено його у наступній редакції: позов задовольнити частково, стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Одеські автотранспортні перевезення" на користь ОСОБА_1 50% вартості майна товариства з обмеженою відповідальністю „Одеські автотранспортні перевезення" у розмірі 584135,73 грн. боргу, 3338,40грн. держмита, 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу та 5008 гривень 32коп. судового збору, в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

19.05.2014 р. представник ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою у якій просив видати наказ на виконання рішення господарського суду Одеської області від 13.03.2014 р. по справі №6-29/17-2266-2011.

23.05.2014 р. господарським судом Одеської області видано наказ про примусове виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 р. по справі №6-29/17-2266-2011 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Одеські автотранспортні перевезення" на користь ОСОБА_1 50% вартості майна ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" у розмірі 584135,73 грн. боргу, 3338,4 грн. держмита, 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу та 5008,32 грн. судового збору.

27 квітня 2015 року старшим державним виконавцем другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Балалайкіною К.В. було винесено постанову, якою постановлено передати ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу за наказом №6-29/17-2266-2011, виданим господарським судом Одеської області від 23.05.2014 р. рухоме майно, а саме: автобус пасажирський автобус ЛАЗ 52528 А, 2003 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1, автобус ЛАЗ 52528 А, 2002 року випуску, зеленого кольору, державний номер НОМЕР_2, автобус ЛАЗ 52528 А, 2002 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_3, автобус Богдан А09201, 2005 року випуску, жовтого кольору, державний номер НОМЕР_4, автобус Богдан А09201, 2005 року випуску, жовтого кольору, державний номер НОМЕР_5, автобус Богдан А09201, 2005 року випуску, жовтого кольору, державний номер НОМЕР_6, тощо.

Не погоджуючись із даною постановою, ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" звернулось із скаргою до господарського суду Одеської області в якій просило визнати постанову старшого державного виконавця другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Балалайкіної К.В., винесену у виконавчому проваджені №43670054 від 27.04.2015 р., недійсною.

Свої вимоги заявник обґрунтував тим, що державний виконавець при прийнятті оскаржуваної постанови не взяв до уваги клопотання боржника від 22.04.2015 р. про те, щоб попередньо погодити з ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" перелік майна, що буде передаватися стягувачу в разі вираження ним наміру залишити за собою нереалізоване майно, на думку заявника, результатом таких дій державного виконавця стало порушення боржника права власності.

Заявник вважає, що саме з боржником, як з власником майна, державний виконавець повинен був погоджувати, яке саме майно повинно передаватися стягувану, але державний виконавець не взяв даний факт до уваги і прийняв оскаржувану постанову.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.06.2015 року (головуючий суддя Демешин О. А., судді Рога Н.В., Мостепаненко Ю.І.) у задоволенні скарги ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" на дії Другого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції відмовлено повністю.

В мотивах оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції посилається на приписи 5 статті 52 Закону України „Про виконавче провадження" та зазначає, що незалежно від того, на які види майна чи предмети запропонував до стягнення боржник, остаточне рішення з цього приводу залишається за державним виконавцем.

До того ж, судом зазначено, що станом на 27.04.2015 р. ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" не запропонувало будь-якого конкретного майна чи предметів на які слід було б звернути стягнення в першу чергу, оскільки клопотання боржника від 21.04.2015 р., що надавалось ним до Другого Київського відділу ДВС, не містить будь-яких відомостей щодо того, на яке індивідуально визначене майно чи предмети боржником пропонується звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості перед стягувачем.

Вказане клопотання, за твердження суду, містить пропозицію попередньо погодити з боржником перелік майна, яке буде передаватись стягувачу, що не відповідає вимогам ч.5 ст.52 Закону України „Про виконавче провадження".

Судом визнано, що державним виконавцем не порушено вимог ст.ст. 62, 66 цього Закону України „Про виконавче провадження", а тому, суд визнав, що скарга ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" на дії Другого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись із даною ухвалою до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області в справі №6-29/17-2266-2011 від 16.06.2015 р. та прийняти ухвалу, якою скаргу ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" на дії Другого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції задовольнити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права і повинна бути скасована, з наступних підстав.

Апелянт зазначає, що при винесені оскаржуваної ухвали суд застосував до спірних правовідносин не ту норму права, яку потрібно було застосовувати.

Так, за твердженням скаржника, судом було застосовано ч. 5 ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження", проте, апелянт вважає, що дана правова норма може бути застосовано на стадії опису та арешту майна боржника, тобто на початковій стадії виконавчого провадження, у той час, як з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що дана стадія вже давно минула, більш того вже відбувалась примусова реалізація майна, були проведені електронні торги, а тому, апелянт вважає, що на даному етапі виконавчого провадження необхідно застосовувати ст. 62 Закону України „Про виконавче провадження".

Скаржник, також, вважає необґрунтованим посилання суду на те, що в своєму клопотанні боржник від 21.04.2015 р. не навів переліку майна яким в першу чергу пропонувалося звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості перед стягувачем, оскільки, як зазначає скаржник, на момент подання вищевказаного клопотання боржник, не знав про те, що стягувач надав згоду на отримання непроданого майна боржника.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 р. апеляційну скаргу ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Величко Т.А., Мишкіної М.А.

Розпорядженням керівника апарату суду від 04.08.2015 р. за №365 призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із перебування судді Мишкіної М.А. у відпустці.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2015 р., справу №6-29/17-2266-2011 розподілено на розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Величко Т.А.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.08.2015 р. справу №6-29/17-2266-2011 прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Величко Т.А.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на їх задоволенні.

Представник ОСОБА_1 надав пояснення згідно з якими не погоджується з апеляційною скаргою, вважає, що вона не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала залишенню без змін.

Представник ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився.

Враховуючи строки розгляду ухвали господарського суду Одеської області від 16.06.2015 року в апеляційній інстанції, передбачені ст. 102 ГПК України, судова колегія вважає, що неявка представника ОСОБА_4, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, заслухавши представників позивача та відповідача та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Одеської області від 16.06.2015 року підлягає залишенню без змін, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з мотивів, викладених в описовій частині даної ухвали. Апеляційна інстанція вважає, що мотиви, з яких господарський суд в зазначеній ухвалі дійшов вказаного висновку, не відповідають вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, однак сам висновок є правомірним, а тому судова ухвала не підлягає скасуванню, зважаючи на наступне.

23.05.2014 р. господарським судом Одеської області видано наказ про примусове виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 р. по справі №6-29/17-2266-2011 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Одеські автотранспортні перевезення" на користь ОСОБА_1 50% вартості майна ТОВ „Одеські автотранспортні перевезення" у розмірі 584135,73 грн. боргу, 3338,4 грн. держмита, 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу та 5008,32 грн. судового збору.

17 квітня 2015 р. представником ОСОБА_1 було надано до другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції заяву про залишення за стягувачем нереалізованого рухомого майна - автобус пасажирський ЛАЗ 52528, д/н НОМЕР_7, 2003 року виготовлення, автобус пасажирський ЛАЗ 52528 А, д/н НОМЕР_8, 2002 року виготовлення, автобус пасажирський ЛАЗ 52528 А, д/н НОМЕР_9, 2002 року виготовлення, автобус пасажирський Богдан А09201, д/н НОМЕР_10, 2005 року виготовлення, автобус пасажирський Богдан А09201, д/н НОМЕР_11, 2005 року виготовлення, автобус пасажирський Богдан А09201, д/н НОМЕР_12, 2005 року виготовлення, в рахунок погашення боргу за наказом господарського суду Одеської області №6-29/17-2266-2011.

27 квітня 2015 року старшим державним виконавцем другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Балалайкіною К.В. було винесено постанову, якою постановлено передати ОСОБА_1 в рахунок погашення боргу за наказом №6-29/17-2266-2011, виданим господарським судом Одеської області від 23.05.2014 р. рухоме майно, а саме: автобус пасажирський ЛАЗ 52528 А, 2003 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_1, автобус ЛАЗ 52528 А, 2002 року випуску, зеленого кольору, державний номер НОМЕР_2, автобус ЛАЗ 52528 А, 2002 року випуску, білого кольору, державний номер НОМЕР_3, автобус Богдан А09201, 2005 року випуску, жовтого кольору, державний номер НОМЕР_4, автобус Богдан А09201, 2005 року випуску, жовтого кольору, державний номер НОМЕР_5, автобус Богдан А09201, 2005 року випуску, жовтого кольору, державний номер НОМЕР_6, тощо.

У даній постанові, державним виконавцем зазначено, що Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 12-13.01.2015 р., 16-17.02.2015 р. та 30-31.03.2015 р. проводились електронні торги щодо реалізації майна, проте дані електронні торги не відбулися, майно реалізовано не було з підстав не надходження від жодного учасника цінової пропозиції.

Актом про передачу майна стягувачу від 27.04.2015 р. державний виконавець Другого Київського відділу ДВС в рахунок погашення боргу за наказом господарського суду Одеської області від 23.05.2014р. по цій справі передав ОСОБА_1 зазначені вище пасажирські автобуси за ціною, що дорівнювала початковій вартості за якою це майно передавалось на реалізацію, а саме за 587814 грн. При цьому залишок боргу по вищевказаному наказу у боржника перед стягувачем залишився в розмірі 4409,45грн.

Відповідно до ст. 62 Закону України „Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Рухоме майно, вартість якого не перевищує сто п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, товари побутового вжитку, а також інше рухоме майно (у разі якщо стягувач не заперечує проти цього) реалізуються на комісійних умовах. Нерухоме майно, транспортні засоби, повітряні, морські та річкові судна реалізуються виключно на прилюдних торгах (аукціонах).

Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Порядок реалізації майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.

Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний у п'ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Отже, враховуючи, що спірне майно не було реалізоване на електронних торгах, а стягувач надав згоду на залишення за собою нереалізоване майно та воно було передано йому державним виконавцем за актом від 27.04.2015 р., колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови другого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції 27 квітня 2015 року.

Разом з цим, колегія суддів погоджується із доводами апелянта щодо помилковості висновків суду першої інстанції, до яких він дійшов внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а саме, судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин приписи ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження", оскільки дана норма застосовується на стадії опису та арешту майна боржника, тобто на початковій стадії виконавчого провадження, у той час, як у даному виконавчому провадженні дана стадія минула, а тому, на даному етапі виконавчого провадження необхідно застосовувати ст. 62 Закону України „Про виконавче провадження", проте колегія враховує, що це не зумовило прийняття неправильного рішення по суті, оскільки висновки оскаржуваної ухвали є правильними. Суд апеляційної інстанції враховує положення п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7, відповідно до якого не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 16.06.2015 р. у справі №6-29/17-2266-2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 10.08.2015 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Величко Т.А.