Рішення

від 12.06.2015 по справі 236/147/15-ц

КРАСНОЛИМАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Справа № 236/147/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2015 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Саржевської І.В.

при секретарі Олійник С.М.

розглянувши у судовому засідані в залі суду м. Красний Лиман Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Краснолиманського районного споживчого товариства, ОСОБА_3, третя особа - ВАТ НАСК В«ОрантаВ» , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2015року позивач ОСОБА_1 звернулася до відповідачів Краснолиманського районного споживчого товариства, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, та стягнення судових витрат (а.с. 4, 5, 38).

Ухвалою Краснолиманського міськсуду Донецької області від 17.02.2015року в якості третьої особи по справі залучено ВАТ НАСК В«ОрантаВ» (а.с. 59).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з*явилась, просить розглянути цивільну справу в її відсутнсті, та задовольнити позовні вимоги, про що надала до суду відповідну заяву (а.с.44).

Відповідачі - представник Краснолиманського районного споживчого товариства, ОСОБА_3 у судове засідання не з*явились, просять розглянути справу в їх відсутності, позов не визнали, про що надали відповідні заяви (а.с.98, 106).

Представник третьої особи ВАТ НАСК В«ОрантаВ» у судове засідання не з*вився, про час та місце розгляду справи попереджений належним чином (а.с. 105).

Дослідивши зібрані у справі докази, всебічно і повно з*ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких грунтуються позовні вимоги та заперечення, суд встановив, що фактичні обставини та відповідні їм цивільні правовідносини регулюються положеннями ст. ст. 23, 1166, 1167, 1172, 1187 ЦК України та положеннями Закону України В«Про обов*язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобівВ» .

Судом встановлено, що позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 03.02.2011року виданого ВРЕР № 1 м. Донецька УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області, належить на праві власності автомобіль NISSAN TIDA НВ 1.6, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.7).

Власником транспортний засіб ВАЗ 111830, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого в Слов*янському ВРЕВ, є відповідач - Краснолиманське районне споживче товариство.

03.04.2014року о 9год 40хв. відповідач ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом ВАЗ 111830, реєстраційний номер НОМЕР_2, по дорозі Знаменка-Луганськ, в порушення вимог п.13.1 ПДР України, не впорався з керуванням та скоїв зіткнення з автомобілем NISSAN TIDA НВ 1.6, реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті чого автомобілі зазнали механічні пошкодження.

Вимоги ст. 1187 ЦК України визначають, що:

джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи ОСОБА_3, з 2005року по теперішній час, працює в якості водія 1 класу в Краснолиманському районному споживчому товаристві, 03.04.2014року він керував транспортним засобом ВАЗ 111830, реєстраційний номер НОМЕР_2, відповідно до подорожнього листу № 62 службового легкового автомобіля. Тобто, відповідач ОСОБА_3 володів та керував вказаним транспортним засобом на відповідній правовій основі (а.с. 56, 57).

Відповідно до ст. 1188 ч.1 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Тобто, для вирішення питання цивільно-правової відповідальності за завдану матеріальну та моральну шкоду суд перш за все встановлює хто з водіїв був винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

На підтвердження вини власника автомобіля ВАЗ 111830, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить Краснолиманського районного споживчого товариства в матеріалах справи знаходиться постанова Краснолиманського міського суду Донецької області від 18.04.2014року, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, в результаті якого було пошкоджено автомобіль позивача. Постанова набрала законної сили (а.с.6, 87).

Згідно приписів ч.4 ст. 61 ЦПК України однією з підстав звільнення від доказування являється вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які обов*язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 03.04.2014року о 9год 40хв на дорозі Знаменка-Луганськ сталася з вини ОСОБА_3, який керуя транспортним засобом ВАЗ 111830, реєстраційний номер НОМЕР_2, не впорався з керуванням та скоїв зіткнення з автомобілем NISSAN TIDA НВ 1.6, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1

Згідно ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов*язків.

Пункт 6 Постанови № 4 ПВССУ В«Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпекиВ» , яка забезпечює правильне й однакове застосування судами законодавства, що регулює відносини з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , визначає, що:

особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.

На підставі викладеного саме відповідач (Краснолиманське районне споживче товариство), повинен нести матеріальну шкоду, спричинену позивачеві ОСОБА_1

Однак, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 111830, реєстраційний номер НОМЕР_2 Краснолиманського районного споживчого товариства, була застрахована шляхом укладення з третьою особою - ВАТ НАСК В«ОрантаВ» 17.01.2014року договору обов*язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/ 5866985, термін дії з 18.01.2014р до 17.01.2015р, з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 50 000грн, та франшизою 1 000грн (а.с.88). Тобто, дорожньо-транспортна пригода мала місце в період вказаного договору.

Обов*язок відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП відповідно до лімітів відповідальності покладається на страховика - ВАТ НАСК В«ОрантаВ» , який застрахував цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ 111830, реєстраційний номер НОМЕР_2 - Краснолиманського районного споживчого товариства.

Позивач своєчасно повідомив страхову компанію про ДТП, яка була визнана страховим випадком (а.с. 85).

З урахуванням змісту ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України В«Про страхуванняВ» у разі настання страхового випадку страховик зобов*язаний виплатити страхове відшкодування.

Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобівВ» від 01.07.2004р № 1961-1У, з наступними змінами, регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 22 п. 22.1 Закону України № 1961-1У при настанні страхового випадку, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров*ю, майну третьої особи.

Статтею 28 Закону України № 1961-1У визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України № 1961-1У страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Згідно ст. 600 ЦК України зобов*язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Як вбачається з копії страхової справи ОСОБА_1 страховик здійснив виплату потерпілій без проведення експертизи, відповідно до вимог п. 36.2 ст. 36 Закону України № 1961-1У "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобівВ» , та на підставі ст. 600 ЦК України, сторони: страховик - ВАТ НАСК В«ОрантаВ» та потерпіла особа - ОСОБА_1, 03.10.2014 року уклали угоду про припинення зобов*язання переданням відступного (а.с. 81,82).

Відповідно до зазначеної угоди сторонами було досягнуто згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування.

Узгоджена стронами сума виплати страхового відшкодування за пошкоджений внаслідок настання страхового випадку транспортний засіб NISSAN TIDA НВ 1.6, реєстраційний номер НОМЕР_1, - складала 39 592грн. Строки і спосіб виплати - двома частинами, у розмірі по 19 796.0грн до 24.10. та 31.10.2014року, відповідно.

Згідно з даними переказів № 10827919 та № 10834931 від 28.10. та 11.11. 2014року, відновідно, ОСОБА_1 отримала в В«Правекс-БанкуВ» виплати сум грошових переказів від ВАТ НАСК В«ОрантаВ» (а.с. 27,28).

Обгрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу, позивач посилається на висновки експертно-товарознавчого дослідження № 267 проведеного експертом автотоварознавцем Донецького субліцензіат В«Експерт-СервісВ» - Давидовичем О.О., на підставі заяви ОСОБА_1 від 30.04.2014року, складеного 22.05.2014року, відповідно до якого вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля NISSAN TIDA НВ 1.6, реєстраційний номер НОМЕР_1, в наслідок його пошкодження 03.04.2014року складає 106 182.44 грн ( сто шість тисяч 182 грн 44коп) (а.с. 8-26).

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з*ясуванню обставин справи: роз*яснює особам, які беруть участь у справі їх права та обов*язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи

При винесенні рішення відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному, об*єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв*язок доказів у їх сукупності.

Позивач для підтвердження розміру шкоди надає висновок спеціаліста, а відповідач, після виконання судом вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України не заперечує проти цього розміру, тому суд відповідно до вимог ч.1 ст. 61 ЦПК України визнає загальний розмір матеріальної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в сумі 106 182.44 грн доведеним позивачем.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати ( страхового відшкодування) для повного відшкодування завданою нею шкоди, зобов*язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням).

Аналізуючи вище викладені обставини суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача Краснолиманського районного споживчого товариства матеріальної шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу в розмірі 66 590.44 грн підлгають задоволенню ( різниця між 106 182.44грн фактичним розміром матеріальної шкодаи та сумою страхового відшкодування 39 592грн).

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

Відповідно до чинного законодавства України, особа, якій завдано збитків, має також право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реаліхації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та непов*язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

1) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Статтею 1167 ч.1 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачу ОСОБА_1 не заподіяно шкоду здоров*ю. Тому моральну шкоду в іншій частині їй слід відшкодовувати за рахунок відповідача ОСОБА_3, при цьому суд враховує характер та глибину моральних страждань - стрес, який був наслідком дорожньо-транспортної пригоди, душевні страждання позивача з приводу пошкодження автомобіля до такого стану, що вартість ремонту становила 1\2 частину вартості автомобіля, що призвело до довгострокової відсутності у позивача транспортного засобу, необхідностю докладати додаткові зусилля для організації життя та роботи, які на погляд суду з урахуванням принципів розумності та справедливості підлягають відшкодуванню відповідачем ОСОБА_3 частково в розмірі- 2 500грн.

Вирішуючи вимоги позивача в частині відшкодування судових витрат суд прийшов до наступного висновку.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задовольняється частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 4 ч. 2 Закону України В«Про судовий збірВ»ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:

позовної заяви майнового характеру - 1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати;

позовної заяви про відшкодування моральної шкоди з ціною позову до 5 розмірів мінімальної заробітної плати - 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Суд вважає, що витрати позивача в сумі 870.89грн на сплату судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду (а.с. 1,2), незважаючи на часткове задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, слід стягнути в повному обсязі, в такому порядку:

з відповідача Краснолиманського районного споживчого товариства стягнути на користь позивача ОСОБА_1 - 675 90грн;

з відповідача ОСОБА_3 стягнути на користь позивача ОСОБА_1 - 195грн, та на користь держави - 48.60грн.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України до судових витрат, пов*язаних з розглядом справи, серед інших належать:

1) витрати на правову допомогу;

витрати, пов*язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведення судових експертиз.

Позивачем документально підтверджені витрати, пов*язані із залученням спеціаліста для поведення експертно-товарознавчого дослідження, в розмірі 2000грн (а.с.9), які на думку суду підлягають стягненню з відповідача Краснолиманського районного споживчого товариства.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Пункт 48 Постанови № 10 Пленуму ВСС України від 17.10.2014року В«Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справахВ» зазначає, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що правова допомога позивачу надавалась адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») (а.с. 29-31).

Документальним підтвердженням витрат на правову допомогу є акт виконаних робіт від 24.12.2014р, але розрахунок таких витрат, проведений відповідно до вимог Закона України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» позивачем не надано, що є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування (а.с. 32).

Керуючись ст.ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1172, 1188 ЦК України, ст.ст. 12,32, 36 Закону України В«Про обов*язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобівВ» , ст.ст. 10, 11, 15, 60, 61, 64, 88, 209, 213, 314, 215, 218, 224 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Краснолиманського районного споживчого товариства, ОСОБА_3, третя особа - ВАТ НАСК В«ОрантаВ» , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з Краснолиманського районного споживчого товариства, р/р 26007300120531 Філія Донецьке облуправління АТ В«ОщадбанкВ» , МФО 335106, ОКПО 01747474, на користь ОСОБА_1, в рахунок відшкодування

матеріальної шкоди - 66 590.44 грн ( шістьдесят шість тисяч п*ятьсот дев*яносто грн 44 коп);

судові витрати: проведення експертизи - 2000грн ( дві тисячі грн), судовий збір 675 90грн ( шістьсот сімдесят п*ять грн 90 коп).

Стягнути з ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_4, на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування:

моральної шкоди 2 500грн (дві тисячі п*ятьсот грн);

судові витрати: судовий збір 195грн (сто дв*яносто п*ять грн).

Стягнути з ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_4, на користь держави судовий збір в розмірі 48.60грн (сорок вісім грн 60коп).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: