Ухвала

від 16.04.2014 по справі 921/319/13-г/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"16" квітня 2014 р.Справа № 921/319/13-г/1 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

Розглянув скаргу №17 від 19.02.2014р . Комунального підприємства "Тернопільська міська шляхова експлуатаційна дільниця", вул. Тролейбусна, 7А, м. Тернопіль на постанову Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, вул. Лисенка, 1, м. Тернопіль, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.07.2013р. ВП №37968519

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Професіонал", вул. Д. Лук'яновича, 8, м. Тернопіль

до Комунального підприємства "Тернопільська міська шляхова експлуатаційна дільниця", вул.Тролейбусна, 7А, м. Тернопіль

про стягнення 109 960 грн.00 коп. заборгованості.

За участю представників сторін:

стягувача: не з'явився;

скаржника : не з'явився;

органу ДВС: Мамчур Юлія Володимирівна, довіреність №19/6943 від 05.03.2014р.

Учаснику судового процесу роз'яснено його процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників сторін.

Суть справи:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 24 квітня 2013 р. у справі № 921/319/13-г/1 позовні вимоги позивача задоволено та стягнуто з Комунального підприємства "Тернопільська міська шляхова експлуатаційна дільниця", вул. Тролейбусна, 7А, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 31548696) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Професіонал" вул. Д.Лук'яновича, 8, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 33011920) - 109 960 грн.00 коп. грн. 00 коп. боргу та 2 199 грн. 00 коп. в повернення судового збору, про що 07.05.2013 р. господарським судом видано відповідний наказ.

24.02.2014р. Комунальне підприємство "Тернопільська міська шляхова експлуатаційна дільниця" звернулося до господарського суду Тернопільської області із скаргою № 17 від 19.02.2014р., на дії Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, вул. Лисенка, 1, м. Тернопіль, зокрема просить: поновити пропущений строк для подання скарги, зупинити дію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.07.2013р. ВП № 37968519; - скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.07.2013р. ВП № 37968519.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 24.02.2014р. розгляд скарги призначено на 24 березня 2014р. на 15:30год., а в частині вимог скарги про зупинення дії постанови на арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.07.2013р. ВП № 37968519 залишено без розгляду.

Ухвалою від 24.03.2014р. розгляд скарги відкладався з підстав зазначених ухвалі.

Стягувач та боржник участь представників в засіданні не забезпечили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином (повідомлення про вручення поштових відправлень містяться в матеріалах справи).

Представниця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції проти скарги заперечила, посилаюсь на те, що дії органу ДВС відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження". Просить скаргу відхилити.

Розглянувши скаргу та додані до неї документи, заслухавши представника органу ДВС, судом встановлено:

Згідно ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і відповідно до вимог ст. 53 ГПК України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску.

Мотивуючи причини пропуску строку, встановленого для подачі скарги, скаржник посилається на те, що після отримання оскаржуваної постанови, для забезпечення подальшої належної роботи підприємства та з метою припинення порушення прав комунальної власності, він інформував власника майна - Тернопільську міську раду про необхідність її оскарження винесеної постанови ВП №37968519 від 29.07.2013р.

Тернопільська міська рада звернулася зі скаргою №491/01 від 10.02.2014р. на постанову Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції ВП № 37968519 від 29.07.2013р., яка ухвалою суду від 13.02.2014р. повернута без розгляду, оскільки Тернопільська міська рада не є стороною у справі.

У зв'язку з наведеним скаржником пропущено строк на оскарження постанови.

Відтак, господарський суд визнає причину пропуску строку поважною і, керуючись ст.53 ГПК України, відновлює Комунальному підприємству "Тернопільська міська шляхова експлуатаційна дільниця" процесуальний строк для подачі скарги.

В обґрунтування заявленої скарги, боржник посилається на те що Постановою Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №37968519 від 29.07.2013р накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно КП "Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця". Проте, згідно Статуту комунального підприємства, майно підприємства є комунальною власністю i закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Тобто, Постановою накладено арешт та оголошено заборону на відчуження майна, яке на пpaвi комунальної власності належить територіальній громаді міста Тернополя, інтереси якої згідно ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представляє Тернопільська міська рада. Боржник КП "Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" являється лише його балансоутримувачем, тобто користувачем майна, переданого безоплатно міською радою для реалізації своєї статутної діяльності.

У відповідності до статуту боржника, Засновником і власником підприємства є Тернопільська міська рада. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями лише в межах належного йому майна. Майно підприємства є комунальною власністю i закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Тобто, державним виконавцем при винесенні оскаржуваної Постанови не враховано, що майно є власністю територіальної громади міста в особі Тернопільської міської ради.

Також звертає увагу суду на те, що в оскаржуваній постанові невірно зазначено найменування боржника, що також на думку скаржника є підставою для скасування постанови.

Надавши оцінку доводам скаржника, дослідивши докази на їх підтвердження, суд визнав подану скаргу такою, що не підлягає задоволенню з врахуванням наступного.

Як встановлено судом у процесі розгляду скарги Комунального підприємства "Тернопільська міська шляхова експлуатаційна дільниця" на дії Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, майно боржника належить до комунальної власності територіальної громади м. Тернополя та згідно з ч. 3 ст. 78 ГК України, пунктом 5.2 статуту Комунального підприємства "Тернопільська міська шляхова експлуатаційна дільниця", розпорядження міського голови №157 від 27.02.2004р., рішенням Тернопільської міської ради від 29.05.2003р. закріплене за Комунальним підприємством "Тернопільська міська шляхова експлуатаційна дільниця" на праві повного господарського відання.

Відповідно до ч. 1 ст. 74, ч. 9 ст. 78 ГК України боржник як комунальне унітарне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.

Частиною 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Такий виняток встановлений, зокрема, Законом України "Про виконавче провадження".

Так, згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів у обсязі, достатньому для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження").

Майно, на яке накладено арешт, відповідно до ч. 2 ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження» реалізується у наступній черговості: (1) у першу чергу майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари); (2) у другу чергу об'єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Статтею 219 ГК України передбачено, що звернення стягнення на майно, яке закріплене за суб'єктом господарювання на праві господарського відання чи оперативного управління, здійснюється у тому ж порядку, що й на майно, яке належить особі на праві власності, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

Отже, власник, що передав суб'єкту господарювання майно на праві господарського відання чи оперативного управління, не має права встановлювати будь-які обмеження щодо стягнення цього майна.

Стосовно твердження скаржника про невірне зазначення в оскаржуваній постанові його найменування, а саме замість "Комунального підприємства "Тернопільська міська шляхова експлуатаційна дільниця" вказано "Комінального підприємства "Тернопільська міська шляхова експлуатаційна дільниця" слід зазначити, що вказане є граматичною помилкою, яку можливо усуну на підставі ст. 86 Закону України "Про виконавче провадження". Окрім того, інші реквізити вказані вірно та не оспорюють ся скаржником.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 53, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1.Відновити пропущений строк для оскарження постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.07.2013р. ВП №37968519.

2.Скаргу на постанову Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.07.2013р. ВП №37968519 відхилити.

Суддя Ю.О. Чопко

Ухвалу може бути оскаржено протягом п'яти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного господарського суду через цей суд.