Постанова

від 30.04.2015 по справі 456/973/15-а

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 Справа № 456/973/15-а

Провадження № 2-а/456/57/2015

ПОСТАНОВА

іменем України

30 квітня 2015 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді Бучківської В. Л.

при секретарі Андріяшиній О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання відповідача вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Позивач, уточнивши позовні вимоги, просить суд визнати протиправним і скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області № 2 від 27.05.2014 року, зареєстроване 28.05.2014 року за № 6206/0-20 про відмову в призначенні їй пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я, визнати неправомірними дії відповідача щодо розгляду її звернення про призначення їй пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язати відповідача призначити їй з 04 березня 2014 року пенсію за вислугу років на пільгових умовах відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». В обґрунтування позову покликається на те, що відповідно до записів у трудовій книжці її стаж на посадах, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, зокрема провізора, завідувача аптекою, складає більше ніж 25 років на посадах, які визначені КМ України, за період з 01.03.1989 року по 19.06.2014 року . У зв'язку з наведеним, 04.03.2014 року вона звернулася до відповідача з заявою про призначення їй пенсії на пільгових умовах. За результатами її звернення відповідачем 27.05.2014р. було прийнято рішення за № 2, зареєстроване 28.05.2014р. за № 6206/0-20, згідно якого їй було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах з посиланням на те, що у неї недостатньо стажу на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Окрім цього, їй стало відомо, що згідно оскаржуваного рішення вона працювала в аптеці № 260 у с. Стебнику Дрогобицького району, однак це не відповідає дійсності. У липні 2014 року вона звернулася до Головного управління ПФУ у Львівській області щодо призначення їй пільгової пенсії за вислугу років, яке у відповіді від 18.07.2014р. за № 545/с-20 повідомило, що рішення № 2 від 27.05.2014р. є правомірним та прийнято у зв'язку відсутністю документального підтвердження необхідного спеціального стажу роботи, оскільки її трудовий стаж завідуючої аптеки до такого не відноситься. Після отримання такої відповіді з ГУ ПФУ у Львівській області вона звернулася до Львівської обласної аптечної корпорації, яка видала їй довідку № к-10-47 від 30.07.2014р., в якій зазначається, що робота на посаді завідувача аптеки теж відноситься до спеціального стажу, і що загальний фармацевтичний стаж її трудової діяльності складає понад 25 років. Отримавши дану довідку, вона 01.08.2014р. звернулася до відповідача та подала вказану довідку з метою підтвердження спеціального стажу роботи та права на пільгову пенсію. Однак, згідно відповіді від 15.08.2014р. за № 8856/11-10 відповідач повідомив її про те, що додатково подані документи є недостатніми для призначення пільгової пенсії. Зміст даної відповіді суперечить змісту прийнятого рішення № 2 від 27.05.2014р. Недбале відношення відповідача до її звернення щодо призначення пільгової пенсії змусило її ще раз звернутися до останнього, який у відповіді від 29.10.2014р. за № С/73 покликався на прийняте ним рішення від 25.05.2014р. та повідомив, що 16.10.2014р. відповідачем надіслано запит за №11127/11-22 до Управління майном спільної власності Львівської обласної ради з метою підтвердження її роботи фармацевтом чи провізором в комунальному підприємстві «Аптека № 142» смт. Дашава та надання копій первинних документів. Однак, остаточної відповіді відповідач їй не надав, що свідчить про протиправність дій останнього. Зазначене також стверджує про формальність прийнятого оскаржуваного рішення. Нею постійно сплачувався єдиний соціальний податок для призначення пенсії на пільгових умовах за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за всі 25 років 03 місяця 18 днів. Однак, відповідач необґрунтовано та безпідставно ігнорує її законне право на пільгову пенсію, що змушує її звернутися з даним позовом за захистом порушеного права. Окрім цього, просить суд поновити їй строк звернення до суду з даним позовом, оскільки вважає, що такий пропустила з поважних причин, так як на протязі тривалого часу перебувала на лікуванні і за станом свого здоров'я не мала можливості звернутися до суду з даним позовом в терміни, передбачені ст. 99 КАС України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, будучи допитаною судом в якості свідка, позовні вимоги підтримала та дала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просить позов задоволити та доповнила, що в період часу з 01.03.1989р. по 19.06.2014р. вона працювала на посадах провізора та завідувача аптекою та, відповідно, належала до працівників охорони здоров'я і її трудовий стаж складає понад 25 років. Вважає, що обставини, які наведені в рішенні відповідача від 28.05.2014р. про відмову у призначені їй пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я не відповідають дійсним та фактичним обставинам. Так, зокрема, зазначила, що звертаючись в березні 2014 року до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років, останній не роз'яснив їй, що вона на момент звернення такого права позбавлена, оскільки працює. 19.06.2014 року вона була звільнена з посади завідувача КП «Аптека № 142» смт. Дашава та 01.08.2014р. звернулася до УПФУ в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області з заявою про повторний перегляд її заяви про призначення пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я, однак, 15.08.2014р. отримала лист відповідача, згідно якого їй у призначені пенсії за вислугу років було відмовлено, оскільки документи, які вона подала до Управління не підтвердили наявний в неї спеціальний стаж. Вважає, що рішення Управління ПФУ в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області № 2 від 27.05.2014р. є протиправним, у зв'язку з чим просить його скасувати та зобов'язати відповідача призначити їй пенсію за вислугу років на пільгових умовах. Окрім цього, просить суд поновити їй строк на звернення до суду з даним позовом, оскільки вважає, що пропустила такий з поважних причин. Так, зазначила, що після винесення відповідачем оскаржуваного рішення, зверталася до ГУ ПФУ у Львівській області та повторно до відповідача з приводу призначення їй пенсії за вислугу років та подавала додаткові документи, а також на протязі тривалого часу, у зв'язку з незадовільним станом здоров'я, знаходилася, спочатку, на стаціонарному лікуванні до 27.11.2014р., а потім, у зв'язку з реабілітацією після перенесеної операції, на амбулаторному лікуванні до 20.02.2015р.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні, вважає дії відповідача неправомірними, просить позов задоволити та визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я. Зазначив, що в оскаржуваному рішенні і в подальших відповідях відповідача міститься різна інформація про стаж роботи ОСОБА_1 Вважає, що відповідач був зобов'язаний роз'яснити позивачу, що вона на момент звернення 04.03.2014р. з заявою про призначення пенсії за вислугу років такого права не мала, оскільки працювала на посаді завідувача аптеки, і що в неї таке право виникне тільки після її звільнення. Однак, відповідач всупереч цьому, виніс оскаржуване рішення, чим, вважає, позбавив ОСОБА_1 права на належну їй пенсію за вислугу років.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Стрий та Стрийському районі Львівської області Яцик Г.І. позов не визнала і пояснила, що 04.03.2014 року до Управління Пенсійного фонду України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області звернулася позивач ОСОБА_1 з заявою про призначення їй пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я та подала трудову книжку, в якій зазначено, що заявниця працювала на посаді провізора-технолога в аптеці №260 с. Стебник Дрогобицького району з 03.01.1989 року по 20.09.1994 року, на посаді провізора-технолога в аптеці №142 з 01.10.1994 року по 29.11.2006 року, з 14.12.2007 року та на час звернення до Пенсійного фонду працювала на посаді завідувача аптеки №142 смт. Дашава. Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії за вислугу років призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення особою пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». Відповідно до п «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров'я при наявності спеціального стажу роботи 25 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначаються лише при залишенні роботи, що дає право на цей вид пенсії. Виплата такого виду пенсії проводиться із дня звернення до установи Пенсійного фонду з заявою та необхідними документами. При зверненні із заявою про призначення пенсії позивач зазначила, що вона працює, це підтверджується копією трудової книжки поданої останньою разом із заявою. Окрім цього, при проведенні виїзної перевірки факту роботи позивача встановлено, що за юридичною адресою комунального підприємства «Аптека №142» по вул. Б.Хмельницького, 33 в смт. Дашава знаходиться ТзОВ фірма «Гетьман», і серед працівників якого ОСОБА_1 не значиться. Також встановлено, що 14.12.2007 року між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради та ОСОБА_1 укладено контракт, згідно якого останню призначено на посаду завідувача (директора) комунального підприємства «Аптека № 142», що знаходиться за адресою по вул. Б.Хмельницького, 33 в смт. Дашава Стрийського району Львівської області на термін три роки з 14.12.2007 по 13.12.2010 року, згідно наказу управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 14.12.2007 року № 13-п. Довідка від 12.03.2014 року №2088/18-0006, видана Стрийською об'єднаною державною податковою інспекцією стверджує про те, що аптека №142 смт. Дашава у 2010-2013 р.р. господарську діяльність не здійснювала. Документів, які б підтвердили господарську діяльність аптеки №142 смт. Дашава починаючи з 2007 року по даний час, та зокрема, спеціальний стаж позивача в даній аптеці з 14.12.2007 року не надано, а спеціального стажу роботи в аптеці №260 с. Стебник Дрогобицького району та №142 с. Дашава з 01.10.1994 року по 13.12.2007 року на посадах провізора - технолога, що становить 18 років 11 місяців 18 днів, є недостатньо для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім цього, звернула увагу суду, що ОСОБА_1 на момент звернення з заявою про призначення пенсії за вислугу років працювала і була звільнена з роботи лише 19.06.2014 року.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідач по справі, в силу норм ст.3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, то застосуванню при розв'язанні спору підлягають норми ч.2 ст.71 КАС України, де указано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ч.1 ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.7 вказаного Закону звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до записів, внесених в трудову книжку, ОСОБА_1 працювала з 03.01.1989р. до 20.09.1994р. на посаді провізора технолога аптеки № 260 м. Стебник Дрогобицького району; з 01.10.1994р. до 07.02.2003р. - провізором аптеки № 142 смт. Дашава; з 07.02.2003р. до 19.06.2014р. - працювала в КП «Аптека № 142» смт. Дашава /а.с.6-8/.

З копії наказу № 17-П від 18.06.2014р., виданого Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради вбачається, що ОСОБА_1 з 19.06.2014р. звільнено з посади завідувача комунального підприємства «Аптека № 142» смт. Дашава /а.с.89/.

З копії пенсійної справи, заведеної на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що остання 04.03.2014 року звернулася до Управління ПФУ в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області з заявою про призначення їй пенсії за вислугу років (25 років) /а.с.56/.

27.05.2014 року Управління ПФУ в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області прийняло рішення №2, згідно з яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я /а.с.54/. Своє рішення відповідач мотивував тим, що спеціальний стаж ОСОБА_1, що становить 18 років 11 місяців 18 днів є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років, а також, відповідно до ст. 7 ЗУ «По пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначаються лише при залишені роботи, що дає право на цей вид пенсії.

Не погодившись з рішенням №2 від 27.05.2014р. позивач 24.06.2014р. звернулася до Головного Управління ПФУ у Львівській області /а.с.50/, яке 18.07.2014р. за № 545/с-20 надало відповідь, з якої вбачається, що оскаржуване рішення прийнято відповідно до законодавства та у зв'язку з відсутністю документального підтвердження необхідного спеціального стажу роботи, а тому у ОСОБА_1 відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років /а.с.11-12/.

01.08.2014 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до відповідача про повторний перегляд її заяви про призначення пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я, до якої долучила довідку № К-10-47 від 30.07.2014р., видану Львівською обласною аптечною корпорацією та копію трудової книжки із зазначенням дати звільнення з роботи /а.с.77/.

15.08.2014р. Управління ПФУ в м. Стрию та Стрийському району Львівської області на вищевказану заяву позивача надало відповідь за № 8856/11-10, згідно з якою документами, які були подані ОСОБА_1, не підтверджено господарську діяльність аптеки №142 смт. Дашава починаючи з 25.01.2010 року, та, зокрема, спеціальний стаж роботи позивача у даній аптеці. Зазначено, що спеціальний стаж з 01.10.1994р. по 24.01.2010р. становить 21 рік 00 місяців 12 днів /а.с.78/.

Окрім цього, 29.10.2014р. за № С/73 Управління ПФУ в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області повідомило ОСОБА_1, що питання про призначення їй пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров'я управлінням розглянуто, про що винесено відповідне рішення № 2 від 25.05.2014р. та надіслано на адресу останньої 28.05.2014р. Щодо повторного перегляду права на призначення пенсії, згідно поданої ОСОБА_1 заяви від 01.08.2014р., управлінням надано відповідь № 8856/11-10 від 15.08.2014р. /а.с.75/.

Таким чином, судом встановлено, що на момент звернення позивача 04.03.2014р. до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років, остання працювала на посаді завідувача комунального підприємства «Аптека № 142» смт. Дашава та, відповідно до копії трудової книжки, була звільнена з займаної посади 19.06.2014р., а тому не володіла, в силу ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення», правом на звернення до установи ПФУ з питанням про призначення пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення №2 від 27.05.2014р. в частині відмови у призначенні пенсії за вислугу років скасуванню не підлягає, що не позбавляє позивача права на повторне звернення до Управління ПФУ в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області з заявою про призначення пенсії.

Окрім цього, суд приходить до висновку, що Управління ПФУ в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області необхідно зобов'язати прийняти рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.08.2014р., відповідно до встановленого чинним законодавством порядку, оскільки остання на момент звернення 01.08.2014р. набула право на призначення пенсії за вислугу років, однак, в силу своєї необізнаності, звернулася до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років в порушення вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Суд не бере до уваги доводи відповідача про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії на підставі відсутності спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, а також, що КП «Аптека № 142» господарської діяльності за 2010-2013 р.р. не здійснювала, у зв'язку з чим у відповідача відсутні підстави для зарахування цього періоду до спеціального стажу роботи позивача, та з такими погодитися не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 48 КЗпП трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Аналогічні положення містяться у ст. 62 Закону «Про пенсійне забезпечення», в якій зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з п.1,2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993р. № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Разом з тим, відповідно до абз. 2 п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом № 58 від 29.07.1993 року Міністерства праці України трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Отже, трудова книжка ведеться з метою фіксування трудової діяльності і підтвердження наявності трудового стажу працівника, та є основним документом про трудову діяльність останнього.

З дослідженої копії трудової книжки вбачається, що позивач з 03.01.1989р. по 20.09.1994р. працювала на посаді провізора - технолога в аптеці № 260 м. Стебник Дрогобицького району; з 01.10.1994р. - провізором - технологом в аптеці № 142 смт. Дашава; з 14.12.2007р. по 19.06.2014р. - завідувачем (директором) комунального підприємства «Аптека № 142» смт. Дашава /а.с.6-8/.

З копії довідки Львівської обласної аптечної корпорації № К-10-47 від 30.07.2014р. вбачається, що посади, які займала ОСОБА_1 під час своєї трудової діяльності, а саме: провізор - технолог аптеки № 260, провізор - технолог аптеки № 142, провізор аптеки № 142, провізор КП «Аптека № 142», завідувач аптеки № 142 та завідувач КП «Аптека № 142» відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 року № 385 «Про затвердження Переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я» відносяться до провізорських посад у закладах охорони здоров'я /а.с.15/.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального захисту населення при наявності спеціального стажу роботи від 25 років до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, яким передбачено, що до установ охорони здоров'я відносяться аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини. До посад відносяться провізори, фармацевти (незалежно від найменування посад), лаборанти. Крім того, приміткою 2 Переліку передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Таким чином, суд дійшов висновку, що записи в трудовій книжці позивача об'єктивно та беззаперечно вказують на той факт, що позивач працювала на посадах, які дають їй право на призначення пенсії за вислугою років з 03.01.1989р. по 19.06.2014р.

Окрім цього, зі змісту листа УПФУ в м. Стрию та Стрийському районі від 15.08.2014р. за № 8856/11-10 вбачається, що до спеціального стажу позивача не вбачається можливим зарахувати період роботи в аптеці № 142 смт. Дашава з 25.01.2010р. по 19.06.2014р., оскільки відсутні документи, які б підтверджували господарську діяльність аптеки № 142 смт. Дашава /а.с.13/, однак, з такими твердженнями відповідача суд погодитися не може з наступних підстав.

Згідно із ч. 4 ст. 3 та ч. 2 ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», заклади охорони здоров'я - підприємства, установи, організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико - санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних засобів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників, заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців.

Пунктом 3 Наказу Міністерства охорони здоров'я № 385 від 28 жовтня 2002 року «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодих спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я» до фармацевтичних (аптечних) закладів відносяться: аптека, аптечна база (склад), база (склад) медичної техніки, база спеціального медичного постачання (центральна, республіканська, обласна), контрольно-аналітична лабораторія, лабораторія з аналізу якості лікарських засобів, магазин (медичної техніки, медичної оптики).

Відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» наявність ліцензування у ліцензіата є опосередкованим підтвердженням віднесення його аптечного закладу до закладів охорони здоров'я та одночасно ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на заняття суб'єктам господарювання певним видом господарської діяльності (оптова, роздрібна торгівля лікувальними засобами), а також засвідчує спроможність закладу здійснювати зазначену вище господарську діяльність.

14 грудня 2007 року між управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради, в особі начальника управління Бандри М.В. та ОСОБА_1 укладено контракт, згідно умов якого остання призначена на посаду завідувача (директора) комунального підприємства «Аптека № 142» смт. Дашава на термін три роки з 14.10.2007р. по 13.12.2010р. /а.с.67/.

З копії наказу № 17-П від 18.06.2014р., виданого Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради вбачається, що ОСОБА_1 з 19.06.2014р. звільнено з посади завідувача комунального підприємства «Аптека № 142» смт. Дашава /а.с.89/.

З копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 463306 вбачається, що 14.02.2003 року здійснено державну реєстрацію комунального підприємства «Аптека № 142» смт. Дашава /а.с.68/.

З копії ліцензії серії АВ № 083812 від 06.06.2006р. вбачається, що КП «Аптека № 142» смт. Дашава здійснює роздрібну торгівлю лікарськими засобами. Строк дії ліцензії з 17.05.2006р. по 17.05.2011р. /а.с.70/.

Відповідно до довідки АБ № 094679 з ЄДРПОУ від 28.01.2009 року вбачається, що комунальне підприємство «Аптека № 142» смт. Дашава здійснює роздрібну торгівлю фармацевтичними товарами. Керівник ОСОБА_1 /а.с.69/.

З копії повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску від 15.12.2011р. № 5585/04, виданого управлінням ПФУ в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області вбачається, що КП «Аптека № 142» смт. Дашава 18.02.2003р. взята на облік в управління Пенсійного фонду України у м. Стрию та Стрийському районі Львівської області /а.с.51/.

Відповідно до листа Стрийської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області від 12.03.2014р. № 2088/8/18-0006 адміністрування ЄСВ по КП «Аптека № 142» смт. Дашава податковою інспекцією проводилося з жовтня 2013р., у зв'язку з чим звітність по даній організації наявна тільки за період жовтень - грудень 2013р. /а.с.66/.

З досліджених судом копій індивідуальних відомостей ПФУ про застраховану особу ОСОБА_1 вбачається, що в спірний період, а саме з 25.01.2010р. по 19.06.2014р. з заробітної плати позивача за час роботи в КП «Аптека №142» смт. Дашава (код 32282690) здійснювалися відрахування з суми заробітку для нарахування пенсії /а.с.29-31/.

Так, у спірні періоди позивач працювала на посаді в аптеці, яка належить до категорії закладів фармацевтичної промисловості, оскільки ліцензія, видана вказаному підприємству є офіційним визнанням статусу закладу та наявності в нього умов для надання певного рівня фармацевтичних послуг, а також підтвердженням його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності.

Окрім цього, суд звертає увагу, що посилання відповідача на той факт, що КП «Аптека № 142» смт. Дашава за 2010-2013 р.р. господарської діяльності не здійснювала, у зв'язку з чим у позивача відсутня наявність спеціального стажу роботи за даний період є безпідставними, оскільки на працівника охорони здоров'я не може бути покладена відповідальність за несвоєчасне проведення акредитації та ліцензування відповідного закладу охорони здоров'я, тому рішення УПФУ в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області № 2 від 27.05.2014р. в частині відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії на підставі відсутності спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я слід визнати протиправним та скасувати.

Також суд приходить до висновку, що позивачу необхідно поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом з наступних підстав.

Так, в обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом позивач покликається на той факт, що вона, після отримання рішення відповідача № 2 від 25.05.2014р., неодноразово зверталася до останнього з вимогами належного розгляду її звернення від 04.03.2014р., зокрема, 18.07.2014р., 15.08.2014р. та 29.10.2014р., а також до ГУ ПФУ у Львівській області 24.06.2014р. та долучала документи, які були необхідні для призначення їй пенсії за вислугу років. Окрім цього, зазначила, що внаслідок її незадовільного стану здоров'я, вона з 15.11.2014р. по 27.11.2014р. знаходилася на стаціонарному лікуванні у Комунальній 3-й міській клінічній лікарні м. Львова, після чого, впродовж місяця, до 28.12.2014р. перебувала на реабілітації. Також, з 02.02.2015р. по 20.02.2015р. вона знаходилася на амбулаторному лікуванні, а тому, з зв'язку з цими всіма обставинами, вважає, що пропустила строк звернення до суду з поважних причин.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Відповідно до ч.1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом 26.02.2015 року, що підтверджується датою реєстрації позовної заяви в суді.

Судом встановлено, що позивач 24.06.2014р. /а.с.50/, 01.08.2014р. /а.с.77/, 16.10.2014р. /а.с.75/, після винесення оскаржуваного рішення № 2 від 27.05.2014р., зверталася до відповідача з вимогами належного розгляду її звернення від 04.03.2014р., а також, як вбачається з долучених копії довідки Дашавської лікарської амбулаторії № 537 від 27.03.2015р. /а.с.45/, копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1, згідно якого остання звернулася по медичну допомогу у 3-ю міську клінічну лікарню м. Львова 15.11.2014р., де перебувала до 27.11.2014р. /а.с.46/, копії довідки № 71 Комунальної 3-ї міської клінічної лікарні м. Львова, згідно якої ОСОБА_1 знаходилася на лікуванні у гінекологічному відділенні № 1 ЗМКЛ з 20.11.2014р. по 27.11.2014р. /а.с.47/, позивач пропустила строк на звернення до суду з даним позовом з поважних причини, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що такий відповідно ч.1 ст. 102 КАС України необхідно поновити.

Керуючись Постановою КМУ №909 від 04.11.1993р. «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років»,ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 11, 17, 18, 69, 70, 71, 104, 159, 161-163, 167 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду.

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області №2 від 27.05.2014 року, зареєстроване 28.05.2014 року за №6206/0-20 «Про відмову в призначенні пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я ОСОБА_1» в частині відмови в призначенні пенсії на підставі відсутності спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Стрию та Стрийському районі Львівської області прийняти рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.08.2014 р., відповідно до встановленого чинним законодавством порядку.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного адміністративного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги особами, що беруть участь у справі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови у повному обсязі.

Головуючий-суддя В. Л. Бучківська