Рішення

від 27.05.2015 по справі 310/289/15-ц

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 Справа № 310/289/15-ц

2/310/1080/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2015 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах держави до Бердянської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Бердянський міжрайонний прокурор в інтересах держави звернувся з позовом до Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки, вказуючи, що прокурорською перевіркою встановлено, що п. 5.9 рішення Бердянської міської ради № 41 від 25.02.2010 року сімдесят дев'ятої сесії V скликання «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» затверджено проект відведення та передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,0616 га, розташовану за адресою: вул. Макарова, 24-ц2 у м. Бердянську для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації. На підставі цього рішення ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №913488 на зазначену земельну ділянку, кадастровий номер 2310400000:08:003:0480.

Проект відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва ОСОБА_3 погоджено та затверджено з порушенням водного, земельного та містобудівного законодавства.

Спірна земельна ділянка у відповідності до ст. 51 ЗК України відноситься до земель рекреаційного призначення.

У порушення вимог ст. ст. 51, 118, ч. 4 ст. 123 ЗК України, ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджено без проведення зазначеної експертизи.

У зв'язку з виявленням численних порушень вимог земельного та містобудівного законодавства позитивні висновки про погодження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 зазначеної земельної ділянки 01.06.2010 року та 22.03.2011 року були відкликані управлінням Держкомзему у м. Бердянськ та управлінням архітектури та містобудування Бердянської міської ради відповідно, а також головою Запорізької обласної державної адміністрації 16.04.2010 року винесено розпорядження № 101 про необхідність скасування Бердянською міською радою висновків, наданих з 20.05.2009 року, стосовно відведення земельних ділянок під індивідуальне дачне будівництво на територіях рекреаційного призначення.

На підставі постанови прокурора від 08.12.2014 року, винесеної в межах кримінального провадження № 12014080130005963, приватним підприємством «Азовгеопроект» проведено геодезичне дослідження розташування спірної земельної ділянки відносно урізу води Азовського моря. Результати вказаного дослідження оформлено у вигляді ситуаційної схеми, відповідно до якої виділена ОСОБА_3 земельна ділянка знаходиться в межах міста Бердянська, на території Бердянської коси в межах двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря, а саме на відстані 287 м від урізу води Азовського моря, що порушує ст.ст. 84, 88, 90 ВК України, ст. 59 ЗК України та унеможливлює відведення такої земельної ділянки та передачу її в приватну власність. Зазначене також підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області від 08.05.2013 року, матеріалами проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

У затвердженому оскаржуваним рішенням Бердянської міської ради № 41 від 25.02.2010 року проекті землеустрою розміри і межі прибережної захисної смуги Азовського моря не враховано, що унеможливлює відведення такої земельної ділянки, оскільки порушує п.2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Мінприроди України від 05.11.2004 року № 434.

Рішенням Бердянської міської ради № 41 від 25.02.2010 року порушено вимоги містобудівного законодавства, оскільки генеральним планом м. Бердянська, затвердженого рішенням Бердянської міської ради № 8 від 25.06.2009 року, за адресою виділеної ОСОБА_3 земельної ділянки передбачено лише розміщення спортивних комплексів, що зазначено також у листі виконавчого комітету Бердянської міської ради від 12.12.2014 року.

Відповідно до проектних рішень Генерального плану міста будівництво дачних районів в межах міста Бердянська не передбачено, а п. 3.39 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» передбачена заборона на будівництво нових дачних районів в міських населених пунктах.

Прокурор зазначає, що Бердянська міська рада під час прийняття рішення № 41 від 25.02.2010 року порушила вимоги земельного, водного та містобудівного законодавства, що вказує на протиправність дій міської ради, а тому зазначене рішення є незаконним.

Спірна земельна ділянка розташована на території Бердянської коси та передана у власність з порушенням ст. ст. 58, 59, 60 ЗК України та ст. ст. 88, 90 ВК України при відсутності затвердженої містобудівної документації м. Бердянська.

Крім того, проект відводу земельної ділянки, всупереч вимогам ст. ст. 51, 118, ч. 4 ст. 123 ЗК України, ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» не передавався відповідному органу земельних ресурсів для проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації.

Відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 21.05.2011 придбали у ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельну ділянку площею 0,0616 га, кадастровий номер 2310400000:08:003:0480, посвідчену оспорюваним державним актом.

Посилаючись на зазначені обставини прокурор просив суд визнати незаконними та скасувати п. 5.90 рішення Бердянської міської ради № 41 від 25.02.2010 «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок»; визнати недійсним державний акт на право власності серії ЯК № 913488 на земельну ділянку площею 0,0616 га, виданий на ім'я ОСОБА_3 для індивідуального дачного будівництва по вул. Макарова, 24-ц2 у місті Бердянську. За таких обставин ОСОБА_3 не набув у встановленому законом порядку право власності на спірну земельну ділянку, та не будучи її власником, незаконно здійснив його відчуження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і оскільки, спірна земельна ділянка знаходиться у прибережній захисній смузі Азовського моря та належить до земель водного фонду, то вона не може бути передана у приватну власність особі, а тому послідуючі договори відчуження спірної земельної ділянки були укладені всупереч вимог Закону, тому вони є недійсним (нікчемними). Посилаючись на ст. 388 ЦК України прокурор просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спірну земельну ділянку та повернути її територіальній громаді м. Бердянська.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав і просив задовольнити.

Представник Бердянської міської ради у судове засідання не з'явився. Про слухання справи повідомлений належним чином. Подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. У письмових запереченнях зазначив, що при прийнятті спірного пункту рішення в Бердянської міської ради не було законних підстав відмовляти у затвердженні проекту відведення земельної ділянки та передачі у власність для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації, оскільки під час прийняття п. 5.90 рішення Бердянської міської ради № 41 від 25.02.2010 року «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» було чинне рішення Бердянської міської ради № 11 від 10.12.2004 р., яким у межах міста Бердянська була встановлена сорокаметрова прибережна захисна смуга, однак зазначене рішення пізніше було скасовано постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2010 року. Також висновки управління архітектури та земельних відносин виконавчого комітету Бердянської міської ради, що були видані громадянам під індивідуальне дачне будівництво були позитивними та відкликані лише 22.03.2011 р., тобто вже після прийняття спірного рішення.

ОСОБА_3, ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися без поважних причин. Про слухання справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Про слухання справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Надіслав на адресу письмові заперечення, у яких зазначив, що ОСОБА_3 набув право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: вул. Макарова, 24-ц2 у м. Бердянську на законних підставах, оскільки при виділенні земельної ділянки проект був погоджений з усіма установами згідно діючого законодавства й міська рада обґрунтовано надала останньому земельну ділянку у власність, а позовні вимоги прокурора суперечать ст. ст. 140,143 ЗК України та нормам міжнародного права.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. ст. 50, 51, 52 Земельного кодексу України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва.

Набуття права на землю громадянами України здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель держаної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання її у користування.

Громадяни, зацікавлені в одержані безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської держаної адміністрації, або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюється в порядку, встановленому статтею 151 ЗК України.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає після державної реєстрації цього права і посвідчується державним актом.

Згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав громадян; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Судом встановлено, що п.п. 5, 5.9 рішення Бердянської міської ради №41 від 25.02.2010 року було затверджено проект відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку площею 0,0616 га в м. Бердянську по вул. Макарова, 24-ц2, для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації (а.с. 11-12).

На підставі зазначеного вище рішення ОСОБА_3 був виданий державний акт на право власності серії ЯК № 913488 на зазначену вище земельну ділянку(а.с. 13).

Згідно копії листа виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 12.12.2014 року відповідно до Генерального плану міста Бердянська, що затверджений рішенням шістдесят восьмої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликання від 25.06.2009р. №8 земельна ділянка, що розташована по вул. Макарова, 24-ц2 у м. Бердянську, розміщується на території спортивних комплексів (а.с. 20-22).

Згідно ситуаційної схеми відстань від земельної ділянки, розташованої по вул. Макарова, 24-ц2 у м. Бердянську, до урізу води Азовського моря складає 287 м (а.с.14).

Відповідно до копії акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 08.05.2013 року Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, зазначена вище земельна ділянка знаходиться в межах двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря та відповідно до проектних рішень генерального плану розвитку міста зазначена земельна ділянка не запланована для індивідуального дачного будівництва, проект відведення затверджений без розробки містобудівного обґрунтування об'єкту, не встановлені містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки. Крім того будівництво нових дачних районів в міських населених пунктах, згідно п. 3.39 ДБН «Планування і забудова міських і сільських поселень» не допускається (а.с. 24-28).

Згідно ст. 88 ВК України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Частиною 1 ст. 90 ВК України визначено, що прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

Однак, у порушення п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 5 листопада 2004 року № 434, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2004 року, при відведенні спірної земельної ділянки не враховано наявність прибережної захисної смуги, хоча вказаним порядком передбачено, що у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок, нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року №486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», з урахуванням конкретної ситуації.

На час прийняття спірного рішення Бердянської міської ради було наявне рішення Бердянської міської ради № 11 від 10.12.2004 р., яким була встановлена 40-метрова прибережна захисна смуга вздовж Азовського моря в межах міста Бердянська, але вказане рішення було скасовано постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.08.2010 року ( а.с.18-19).

Згідно листа виконкому Бердянської міської ради від 05.02.2015 року на момент прийняття спірного рішення діяв Генеральний план міста Бердянська, затверджений рішенням шістдесят восьмої сесії Бердянської міської ради У скликання від 25.06.2009 р. № 8. Проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги Азовського моря на території міста Бердянська на момент прийняття спірного рішення Бердянської міської ради не розроблявся і не затверджувався (а.с. 147).

Відсутність у проекті землеустрою урахування відповідно до ст. 60 ЗК України розмірів і меж прибережної захисної смуги Азовського моря унеможливлює відведення такої земельної ділянки.

Згідно зі статтями 19 , 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із ч.2 ст. 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Діючим законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, стаття 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями ч. 2 ст. 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта ст. 59 ЗК України ).

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об'єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60-62 ЗК України та статтями 1 , 88-90 ВК України .

Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України , та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року № 434 .

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постановах від 21 травня 2014 року у справі № 6-16цс14, від 24.12.2014р. у справі №6-206цс14.

Згідно ст. 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури та спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

до ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають обов'язковій державній експертизі, зокрема і проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду, оздоровчого та рекреаційного призначення.

Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, всупереч ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», та ч. 9 ст. 118 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язкова державна експертиза землевпорядної документації при виділення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 проведена не була, чим грубо порушено вимоги чинного земельного законодавства та не дотримано порядок набуття права власності на землю.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду. Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

З урахуванням вищезазначеного, передача у власність ОСОБА_4 земельної ділянки на підставі п. 5.90 рішення Бердянської міської ради № 41 від 25.02.2010 року відбулася з порушенням норм закону, а отже п. 5.90 вказаного рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

За таких обставин державний акт на право приватної власності на земельну ділянку видано ОСОБА_4 без належної правової підстави, а тому його слід визнати недійсним.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана його повернути.

Судом встановлено, що між ОСОБА_3, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу № 1142 від 21.05.2011 року, за яким ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є власниками земельної ділянки по вул. Макарова, 24-ц2 у м. Бердянську, що підтверджується копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна від 16.12.2014 року (а.с. 41).

Цивільним кодексом України передбачено засади захисту права власності. Зокрема, ст. 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України , якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття у розумінні ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є повернення майна із незаконного володіння.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого ст. ст. 215 , 216 ЦК України . У разі встановлення наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України , які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Враховуючи зазначене, вимоги прокурора про витребування з володіння ОСОБА_1, ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0616 га, яка знаходиться за адресою: вул. Макарова, 24-ц2 у м. Бердянську підлягають задоволенню.

Спірна земельна ділянка розташована в адміністративних межах м. Бердянська.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» з 1 січня 2013 року землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. При цьому землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Таким чином, земельна ділянка повинна бути повернута територіальній громаді м. Бердянська.

Керуючись ст.ст. 10, 212 - 215 ЦПК України, ст. ст. 4, 88, 90 Водного Кодексу України, ст.ст. 12, 19-21, 50-52, 58-60, 116, 118, 123, 125, 126 ЗК України, ст. 14, 19, 144 Конституції України, ст.ст. 328, 387,388, 1212 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати п. 5.90 рішення Бердянської міської ради Запорізької області № 41 від 25.02.2010 року «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок».

Визнати недійсним державний акт на право власності серії ЯК № 913488 на земельну ділянку площею 0,0616 га, виданий на ім'я ОСОБА_3 для ведення індивідуального дачного будівництва по вул. Макарова,24-ц2 у місті Бердянську.

Витребувати з володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку вартістю 43058,40 грн., площею 0,0616 га., кадастровий номер 2310400000:08:003:0480, яка розташована по вул. Макарова,24-ц2 в м. Бердянську Запорізької області та передати її територіальній громаді м. Бердянська.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Суддя