Ухвала

від 11.08.2015 по справі 310/289/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/289/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Полянчук Б.І.

Провадження № 22-ц/778/4588/15 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Савченко О.В., суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Семенчук О.В.

з участю прокурора Дядюшевої К.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 травня 2015 року у справі за позовом Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах держави до Бердянської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А:

Бердянський міжрайонний прокурор в інтересах держави звернувся з позовом до Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки, вказуючи, що прокурорською перевіркою встановлено, що пунктом 5.9 рішення Бердянської міської ради № 41 від 25.02.2010 року сімдесят дев'ятої сесії V скликання «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» затверджено проект відведення та передано ОСОБА_4 у власність земельну ділянку площею 0,0616 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації. На підставі цього рішення ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.

Проект відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва ОСОБА_4 погоджено та затверджено з порушенням водного, земельного та містобудівного законодавства. Так, спірна земельна ділянка у відповідності до ст. 51 ЗК України відноситься до земель рекреаційного призначення, але в порушення вимог ст. ст. 51, 118, ч. 4 ст. 123 ЗК України, ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проект землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки затверджено без проведення зазначеної експертизи.

У зв'язку з виявленням численних порушень вимог земельного та містобудівного законодавства позитивні висновки про погодження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_4 зазначеної земельної ділянки 01.06.2010 року та 22.03.2011 року були відкликані управлінням Держкомзему у м. Бердянськ та управлінням архітектури та містобудування Бердянської міської ради відповідно. Також головою Запорізької обласної державної адміністрації 16.04.2010 року винесено розпорядження № 101 про необхідність скасування Бердянською міською радою висновків, наданих з 20.05.2009 року стосовно відведення земельних ділянок під індивідуальне дачне будівництво на територіях рекреаційного призначення.

Крім того, виділена ОСОБА_4 земельна ділянка знаходиться в межах міста Бердянська, на території Бердянської коси, в межах двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря, а саме на відстані 287 м від урізу води Азовського моря, що порушує ст.ст. 84, 88. 90 ВК України, ст. 59 ЗК України та унеможливлює відведення такої земельної ділянці та передачу її в приватну власність.

На теперішній час відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 21.05.2011р. придбали у ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельну ділянку площею 0,0616 га, кадастровий номер НОМЕР_1, посвідчену оспорюваним державним актом.

Підсумовуючи викладені обставини, прокурор в позові зазначив, що Бердянська міська рада під час прийняття рішення № 41 від 25.02.2010 року порушила вимоги земельного, водного та містобудівного законодавства, що вказує на протиправність дій міської ради і незаконність прийнятого нею рішення, тому просив суд визнати незаконними та скасувати п. 5.90 рішення Бердянської міської ради № 41 від 25.02.2010 «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок»; визнати недійсним державний акт на право власності серії НОМЕР_2 на земельну ділянку площею 0,0616 га, виданий на ім'я ОСОБА_4 для індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_1, а також у відповідності до вимог ст. 388 ЦК України витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спірну земельну ділянку та повернути її територіальній громаді м. Бердянська.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 травня 2015 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано п. 5.90 рішення Бердянської міської ради Запорізької області № 41 від 25.02.2010 року «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок».

Визнано недійсним державний акт на право власності серії НОМЕР_2 на земельну ділянку площею 0,0616 га, виданий на ім'я ОСОБА_4 для ведення індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_1.

Витребувано з володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельну ділянку вартістю 43058,40 грн., площею 0,0616 га., кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_1 та передано її територіальній громаді м. Бердянська.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на його необґрунтованість, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити Бердянському міжрайонному прокурору у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судове засідання апеляційного суду з»явився прокурор Дядюшева К.Є. та представник відповідача ОСОБА_3 - Сосніна Л.І.

Інші особи, які приймають участь у справі, будучи повідомлені про час, день та місце

розгляду справи, до судового засідання апеляційного суду 11 серпня 2015р. повторно не з»явились.

Від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв»язку з його від»їздом за межі м. Запоріжжя, про що він надав проїзний документ про від»їзд 08.08.2015р. до м. Одеси. Проте, зважаючи на те, що справа вже відкладалась 23.07.2015р. за його клопотання у зв»язку з його хворобою, колегія вважає, що повторна неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, зокрема, відповідач не сповістив апеляційному суду про тривалість свого знаходження за межами м. Запоріжжя, що він 11 серпня 2015р. не повернеться.

Враховуючи вказані обставини, колегія розглянула справу у відповідності до вимог ст. 305 ЦПК України за відсутності нез»явившихся осіб.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника апелянта ОСОБА_3 - адвоката Сосніної Л.І., прокурора Дядюшевої К.Є., вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, п.п. 5, 5.90 рішення сімдесят дев'ятої сесії Бердянської міської ради V скликання № 41 від 25.02.2010 року "Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" було затверджено проект відведення земельних ділянок та передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0616 га, з присвоєнням поштової адреси: АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_4 видано державний акт на право власно- сті серії НОМЕР_2.

21.05.2011р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбали у ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельну ділянку площею 0,0616 га, кадастровий номер НОМЕР_1, посвідчену оспорюваним державним актом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності того, що передача у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0616 га за адресою: АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва була здійснена з порушенням визначеного законодавством порядку, зокрема, ст.ст. 118, 123 ЗК України, ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації".

Висновок суду слід визнати правомірним, оскільки він погоджуються з фактичними обставинами справи та із зібраними по ній доказами.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції належним чином керувався приписами Конституції України, нормами матеріального права і виходив з того, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні і інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) екологічної зони є об"єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Статтями 2, 19 Закону України "Про охорону земель" визначено, що об"єктом особливої охорони державни є всі землі в межах території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.ст. 116, 118, 125 ЗК України право власності громадянина на земельну ділянку виникає на підставі державного акту про право власності, який видається за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, прийнятим за результатами розгляду відповідного клопотання (заяви) фізичної особи та землевпорядної документації щодо конкретної земельної ділянки, узгодженої контролюючими службами.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням сімдесят восьмої сесії У скликання Бердянської міської ради Запорізької області від 28 січня 2010 року № 38 ОСОБА_4 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,0616 га для індивідуального дачного будівництва.

За даними виконавчого комітету Бердянської міської ради, на підставі проведеного містобудівного аналізу та згідно з Генеральнм планом м. Бердянська, затвердженого рішенням шістдесят восьмої сесії Бердянської міської ради У скликання від 25.06.2009 року № 8, земельна ділянка по АДРЕСА_1 розміщується на території спортивних комплексів (а.с. 20-21).

За визначенням ст. 50 ЗК України землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, відносяться до земель рекреаційного призначення.

Згідно ст. 51 ЗК України до складу земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст і інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об"єктів фізичної культури та спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих і спортивних таборів, інших аналогічних об"єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будвництва і спорудження інших об"єктів стаціонарної рекреації.

Передана у власність ОСОБА_4 на підставі оскаржуваного рішення Бердянської міської ради № 41 від 25.02.2010 року земельна ділянка була надана йому для цільового використання - індивідуального дачного будівництва із земель рекреаційного призначення.

Тому суд дійшов правомірного висновку, що, враховуючи правовий статус зазначеної ділянки, при прийнятті рішення про її надання у власність ОСОБА_4 Бердянською міською радою були порушені вимоги чинного законодавства, у тому числі ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду, оздоровчого та рекреаційного призначення підлягають обов"язковій державній експертизі.

Всупереч вказаним вимогам закону та ч. 9 ст.118 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов"язкова державна експертиза землевпорядної доку-

ментації при виділенні земельної ділянки по АДРЕСА_1 не проводилась.

За матеріалами справи також встановлено, що на підставі постанови прокурора від 08.12.2014 року, винесеної в межах кримінального провадження № 12014080130005963, приватним підприємством «Азовгеопроект» проведено геодезичне дослідження розташування спірної земельної ділянки відносно урізу води Азовського моря. Результати вказаного дослідження оформлено у вигляді ситуаційної схеми, відповідно до якої виділена ОСОБА_4 земельна ділянка знаходиться в межах міста Бердянська, на території Бердянської коси, в межах двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря, а саме на відстані 287 м від урізу води Азовського моря, що порушує ст.ст. 88, 90 ВК України. Така земельна ділянка за вимогами ст. 59 ЗК України може бути передана громадянину лише в оренду, тому приналежність цієї земельної ділянки до двокілометрової зони прибережної захисної смуги унеможливлює відведення такої земельної ділянки та передачу її в приватну власність.

Зазначене також підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільською господарства в Запорізькій області від 08.05.2013 року, матеріалами проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.

У затвердженому оскаржуваним рішенням Бердянської міської ради № 41 від 25.02.2010 року проекті землеустрою розміри і межі прибережної захисної смуги Азовського моря не враховано, що унеможливлює відведення такої земельна ділянки, оскільки порушує п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Мінприроди України від 05.11.2004 року № 434.

Рішенням Бердянської міської ради № 41 від 25.02.2010 року порушено вимога містобудівного законодавства, оскільки генеральним планом м. Бердянська, затвердженим рішенням Бердянської міської ради № 8 від 25.06.2009 року, за адресою виділеної ОСОБА_4 земельної ділянки передбачено лише розміщенні спортивних комплексів, що зазначено також у листі виконавчого комітету Бердянської міської ради від 12.12.2014 року.

Відповідно до проектних рішень Генерального плану міста будівництво дачних районів в межах міста Бердянська не передбачено, а п. 3.39 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень» передбачена заборона на будівництво нових дачних районів в міських населених пунктах.

Таким чином, судом на підставі наданих прокурором доказів встановлено, що спірна земельна ділянка розташована на території Бердянської коси та передана у власність з порушенням ст.ст. 58, 59, 60 ЗК України та ст.ст. 88, 90 ВК України при відсутності затвердженої містобудівної документації м. Бердянська. Крім того, проект відводу земельної ділянки, всупереч вимогам ст. ст. 51, 118, ч. 4 ст. 123 ЗК України, ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» не передавався відповідному органу земельних ресурсів для проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації.

Відповідно до ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Рішення суду відповідає ч.1 ст. 21 ЦК України, згідно якої суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як роз"яснив Пленум Верховного Суду України у п.2 постанови № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", виходячи з положень ст.ст. 8, 124 Конституції, ст.ст. 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, ст. 15 ЦПК України, ст. 12 ГПК України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки, є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Виходячи з норм ст. 116 ЗК України, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

З огляду на вищезазначене, є правильними висновки суду про необхідність скасування оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, а відтак, отриманого на його підставі державного акту про право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки законному власнику - територіальній громаді м. Бердянську.

Однак відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 21.05.2011 придбали у ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельну ділянку площею 0,0616 га, кадастровий номер НОМЕР_1, посвідчену оспорюваним державним актом.

Враховуючи, що ОСОБА_4 набув права власності на земельну ділянку за незаконним рішення органу місцевого самоврядування, внаслідок чого визнано недійсним державний акт про право власності на цю земельну ділянку, вона не може залишатись і у добросовісних набувачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3, та може бути витребувана від них у відповідності до вимог ст. 388 ЦК України.

Отже, суд правильно вирішив справу на підставі наданих прокурором доказів та вірно застосував норми матеріального права, у відповідності до яких розв»язав спір.

Посилання в апеляційних скаргах на те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, змінювати їх, якщо вони пов»язані з виникненням певних суб»єктивних прав, є неспроможними, оскільки у даному випадку рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого відбулась передача у власність спірної земельної ділянки, скасовано не самим цим органом, а в судовому порядку та у зв»язку з чисельними порушеннями вимог чинного законодавства, зокрема, з огляду на наявність певних обмежень щодо можливості набувати у власність землі, які знаходяться у межах прибережної захисної смуги.

В обгрунтування позову прокурор посилався на порушення вимог земельного законодавства з боку органу місцевого самоврядування - Бердянської міської ради під час прийняття п. 5, 5.90 рішення № 41 від 25.02.2010 року та на порушення інтересів держави у сфері контролю за використанням і охороною землі як національного багатства, і ці обставини були встановлені судом, що свідчить про неправомірність передачі спірної земельної ділянки у власність відповідача ОСОБА_4, а отже про можливість і обґрунтованість скасування такого рішення органу місцевого самоврядування.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що при вирішенні спору суд безпідставно не застосував правила ст. 140 ЗК України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ст. 140 ЗК України визначено перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку для випадків, коли право власності набуто в передбаченому законом порядку, а не коли особа набула право на земельну ділянку на підставі рішення органу місцевого самоврядування, яке було прийняте з порушенням вимог закону.

У даному випадку предметом судового спору було саме питання законності передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки, а не вилучення ділянки, набутої на законних підставах.

Прийняття ж рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки без висновку державної експертизи зазначеного проекту землеустрою суперечить законам України.

Доводи представника апелянта ОСОБА_3 - адвоката Сосніної Л.І. щодо пропуску позовної давності, оскільки з вимогами про скасування п. 5.90 рішення Бердянської міської ради № 41 від 25.02.2010 року, на підставі якого ОСОБА_4 18 червня 2010 року був виданий державний акт про право власності на земельну ділянку, який прокурор вимагав визнати недійсним, позивач звернувся лише 14 січня 2015 року, тобто після спливу позовної давності, про застосування якої заявляв відповідач, є неспроможними.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 268 ЦК України( в редакції закону станом на день прийняття Бердянською міською радою оспорюваного рішення) позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 року № 4176-УІ, який набрав чинності 15.01.2012 року, п.4 ч.1 ст. 268 ЦК України був виключений.

Разом з тим, відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Отже з огляду на правила п. 5 зазначених Прикінцевих та перехідних положень, доводи відповідача про сплив позовної давності у даному випадку не можуть бути прийняті до уваги.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що при розгляді справи суд не застосував як положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, так і наведених у скарзі рішень Європейського суду з прав людини, не є обгрунтованими, враховуючи, що фундаментальним принципом застосування судового прецеденту є те, що судове рішення, яке використовується як прецедент, має бути ухвалене у спорі, який аналогічний спору, що фактично розглядається.

Між тим, аналіз та оцінка встановлених по розглянутій справи обставин свідчать, що обставини наведених в апеляційній скарзі рішень, як судових прецедентів, є різними.

Задовольняючи позов прокурора, суд правомірно виходив з того, що в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України орган місцевого самоврядування зобов"язаний діяти лише на підставах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому зобов"язаний виконувати конституційний припис "право власності на землю набувається і реалізується виключно відповідно до закону" і додержуватися визначеного ЗК України порядку передачі земельної ділянки у приватну власність.

Інші доводи зводяться до іншої правової оцінки обставин, встановлених судом першої інстанції, і суті ухваленого судом рішення не спростовують.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 травня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Савченко О.В.

Судді: Кочеткова І.В.

Маловічко С.В.