Рішення

від 06.02.2007 по справі 7/160-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/160-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

06 лютого 2007 р.           Справа 7/160-06

Господарський суд Вінницької області у складі:    судді     Н. В. Мінєєвої,   при   секретарі  судового засідання   Юрчак Л.С.

за участю представників сторін:

Позивача –Калічевський  В.І. –дов.  б/н від  12. 09. 2005 року, Корнійчук  А.П. –голова  СФГ.   

            Відповідача –  Сослюк М.О. - дов. № 74 від  22. 05. 06 року, Семенюк А.А. –заст. голови правління, дов. б/ н від  08. 11. 2006 року.

           Розглянувши  в приміщенні суду справу за позовом Селянсько-фермерського господарства «Ягідка» с. Гавришівка, Вінницького району Вінницької області  до  Сільськогосподарського виробничого  кооперативу «Мир»с. Дружне, Калинівського району Вінницької області про стягнення  40505, 60 грн.

В С Т А Н О В И В :

        Подано позов про стягнення суми боргу за укладеним між сторонами договором від  10. 08. 1999 року, а саме:  автомобіль марки  «КАМАЗ-5511» вартістю 4288 грн.;  причеп самоскидний «СЗАП- 8551, вартістю  3416 грн., разом з  ПДВ  20% - 1540,93 грн. ; зерно  пшениці в кількості 17,2 т на загальну суму 13760 грн.; зерно  фуражне (зерно  суміш ”суржик „) в кількості  25 тн. на загальну  суму 17500 грн.

         Відповідач проти позову заперечує по мотивах, викладених у відзиві на позов (супровідний лист  № 45 від  27. 05. 2006 року, вх. канцелярії суду  № 7769  від 29. 05. 2006 року), зокрема, посилаючись на те, що  11. 09. 1999 року на підставі договору  б/н від 10. 08. 1999р СФГ „Ягідка” було передано  трактор К-701 та плуг  ПЛН-9,35 на загальну суму 77000 грн., що підтверджується  податковою накладною № 1.  В свою чергу  СВК „Мир” (колишній КСП „Мир”) 11. 09. 99 р було поставлено  зерно пшениці в кількості 132800 кг на суму 37184 грн. та  68850 кг зерна ячменю на суму  19278 грн. а всього на суму  67754 грн. з ПДВ, що підтверджується податковою накладною № 186. Крім того,  20. 09. 1999 р додатково господарством  (СВК „Мир”) було передано автомобіль  КАМАЗ на  суму  4288 грн. без урахування ПДВ та причеп  на суму  3416,67 грн.  без урахуванням ПДВ а всього  на суму  9245, 67 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується накладною  № 186.  Таким чином  СВК „Мир” фактично проведено розрахунки  з СФГ „Ягідка” по бартерній угоді  в повному обсязі на суму  77637 грн.

          В зв”язку  з невиконанням сторонами  в повному обсязі вимог ухвал суду, не наданням усіх витребуваних судом документів, необхідних для вирішення господарського спору, неодноразовою  хворобою судді Н.В. Мінєєвої та перебуванням останньої у відпустці, необхідністю  проведення  взаємо вивірення розрахунків сторін та витребуванням додаткових письмових доказів а також з метою належного  повідомлення учасників судового процесу про день і час розгляду справи в суді, з урахуванням клопотань сторін, розгляд справи неодноразово відкладався, останній раз на  06. 02. 2007 року.

         Сторони не виконали в повному обсязі вимоги ухвали суду  від 09. 11. 2006 року, не надали усіх витребуваних судом документів, а тому справа розглянута за наявними в ній матеріалами  відповідно до положень  ст. 75 ГПК України.

         За письмовим клопотанням сторін справа розглядається без здійснення  технічної фіксації (звукозапису) судового процесу, що не суперечить ч. 7 ст. 81-1 ГПК України  та за межами термінів, передбачених ст. 69  ГПК України.

         У письмових поясненнях на адресу суду  на ухвалу суду від 09. 11. 2006 року  (вх. канцелярії суду № 2055 від 06. 02. 2007 року) , відповідач, з посиланням на ст. 79 ГПК України, заявив письмове клопотання про зупинення  провадження у справі, „передавши матеріали слідчим органам відповідно до фальсифікації  документів про передачу матеріальних цінностей відповідачем.. Додаткові матеріали  стосовно п. 12 пояснення буде надано слідчим органам”.

         Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представників сторін, оцінивши надані  докази, судом встановлено, що  10. 08. 1999 року  між  Селянським фермерським  господарством „Ягідка” та КСГП „Мир”, правонаступником якого є СВК „Мир” (п. 3.3 Статуту СВК „Мир”) було  укладено договір, згідно якого  „Продавець” (Позивач)  зобов'язався  поставити „Покупцю” (Відповідачу)  Трактор К-701 в кількості 1(один) шт.; Плуг  ПЛН-9,35 в кількості 1 (один) шт. (п. 1.1 договору) а „Покупець” (Відповідач)  зобов'язався прийняти продукцію  „Продавця” і оплатити її: Зерно пшениці в кількості 150 (сто п'ятдесят) тонн;  Причеп КАМАЗ самоскидний 1 (один) шт.; Зерно  ячменю  в кількості  25 (двадцять п'ять) тонн; Автомашина  КАМАЗ самоскид  1 шт. мар. 5511;  Зерно  суржика в кількості  25 (двадцять п'ять) тонн.

       Відповідно до п. 5 договору даний договір  вступає в силу з моменту підписання його  обома сторонами і діє  до повного  завершення  взаєморозрахунків між сторонами.

       Пунктом 6 договору сторони обумовили додаткові умови, а саме: Продавець  поставляє техніку і ліквідує  усі  несправності. Покупець  власним транспортом  доставляє зерно продавцю.

       На виконання  укладеного між сторонами договору від  10. 08. 1999 року  позивач передав відповідачу  обумовлену договором техніку, а саме:  Трактор К-701 та плуг  ПЛН-9,35 на загальну суму  77000 грн., що стверджується  довіреністю  відповідача ЕАК № 950090 від 11. 09. 1999 року, накладною  № 1  та податковою накладною  № 1 від 11. 09. 1999 року.

        В той же час позивачем  до позовних матеріалів  (п. 3 додатку)  була  додана ксерокопія  накладної  № 227 від 20. 09. 1999 року а  відповідачем  до відзиву на позов  була додана  податкова накладна (оригінал якої був оглянутий  в судовому засіданні)  за № 186 від 20. 09. 1999 року, згідно яких  відповідачем було передано  позивачу  КАМАЗ сам.  та причеп   в кількості по 1 шт. на загальну суму  9245,60 грн.

       При цьому  в судовому засіданні  представник відповідача  в присутності усіх учасників судового процесу усно (відмовившись надати суду письмові пояснення, що зафіксовано  у формулярі (протоколі) судового засідання  від 06. 02. 2007) повідомив суд про те,  що трактор  К-701 та плуг  ПЛН –9,35 від  позивача він отримав, але останньому  не передав  автомашину самоскид   та причеп до нього. Крім того, замість  зерна, переліченого в п. 2.1 договору від  10. 08. 99 р ним  фактично позивачу було поставлено 132, 8 тн пшениці та 68850 кг зерна ячменю.

       На доказ передачі  позивачу зерна,  а саме: 132,8 тн пшениці та 68850 кг зерна ячменю  відповідач надав суду  не оригінал  а  не завірену  належним чином  ксерокопію податкової накладної  № 185 від 11. 09. 1999 року.  Оригіналів інших первинних бухгалтерських  документів (довіреності, накладної) на підтвердження  передачі позивачу зазначеного зерна саме на виконання укладеного між сторонами договору від  10. 08. 1999 року  відповідач, незважаючи на вимогу  суду (ухвали суду від 27. 04. 2006 року,  22. 08. 2006 року,  від 03. 10. 2006 року)  останньому не надав, посилаючись  на те, що  вони в господарстві не збереглися  зв”язку з закінченням  строків їх зберігання (лист № 68 від  02. 10. 2006 р, акр. справи № 56 та  28-29).

       В той же час позивач у позовній заяві  посилається на те, що  СВК „Мир” свої договірні  зобов'язання  виконало лише частково, поставивши  132,8 т зерна пшениці та виконавши  поставку зерна ячменю, при цьому первинні бухгалтерські документи  на підтвердження цього, незважаючи на вимогу суду, останньому не були надані.

      За таких обставин, оцінивши наявні у справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає за наступних підстав.

      Згідно ст. 165 ЦК УРСР  (530 ЦК України) якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений  моментом  витребуванням, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.

        Зважаючи на те, що умовами договору від 10. 08. 1999 року  не встановлений строк виконання сторонами прийнятих зобов'язань, момент виконання визначається моментом пред'явлення вимоги зацікавленою стороною.

         Згідно ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

          Відповідно до  ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно ст. 34  ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

              Вимога, пред'явлена юридичною особою як підстава для настання строку виконання зобов'язання, повинна мати вихідний номер та дату її направлення, оскільки сама ця дата і є відправною точкою для перебігу строку. Крім того, факт направлення такої вимоги повинен також бути підтвердженим належним чином : відміткою про реєстрацію вихідної  документації, описом поштового вкладення, тощо.

             Надана позивачем вимога судом не може бути прийнята як належний і допустимий доказ, оскільки не містить відомостей про дату її направлення та не зареєстрована. Крім того, у зазначеній вимозі  мова йде, зокрема, щодо недопоставки  СВК «Мир»позивачу  причепу самоскидного до автомобіля «КАМАЗ»- «СЗАП-  85514», однак,  договором від 10. 08. 1999 р  поставка  позивачу відповідачем  саме такого  причепа  не обумовлена.  Окрім цього, вартість  недопоставлених  відповідачем  товарно-матеріальних цінностей, про які йдеться у вимозі не співпадає  з їх вартістю  у позовних вимогах, зазначених позивачем у тексті позовної заяви.

               Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2002р. № 1155 (із змінами) передбачено, що пенсійні та судові справи, ділові папери, звіти, документи, які становлять цінність для відправника або одержувача, а також заяви і скарги на адресу юридичних осіб пересилаються з описом вкладення. Вимога про виконання зобов'язання має ознаки документа, який відповідно до зазначених Правил повинен пересилатися з описом вкладення.

               Надана позивачем поштова квитанція № 8341  від  06. 07. 2005 року  та опис вкладення  у цінний лист  від 06. 07. 2005 року  також не можуть бути належним і допустимим доказом направлення саме вимоги без дати і номеру, яка додана позивачем до позовних матеріалів.

           Зважаючи на відсутність ідентифікуючих ознак, суд позбавлений можливості встановити, що   06. 07. 2005 року рекомендованим листом  по  квитанції  № 8341  відповідачу  позивачем  була направлена  саме ця вимога,  примірник якої  останнім  прикладений  до позовних матеріалів.

          Крім того, згідно ст. 242 ЦК УРСР (1963р.) до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.

          Згідно ст. 228 ЦК УРСР (1963р.) продаж майна провадиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами.

          Умовами договору від 10.08.1999р. не визначені ціни на майно, що підлягає обміну, тобто зазначений договір не містить істотної умови щодо погодження ціни.

          Зважаючи на відсутність іншого, передбаченого законодавчими актами, суд позбавлений можливості визначити ціну позову.

          Доводи позивача про встановлення ціни, виходячи із балансової вартості за даними бухгалтерського обліку відповідача, судом не можуть бути сприйняті, оскільки позивачем не надано доказів щодо погодження сторонами ціни майна, що підлягає обміну за договором від 10.08.1999р., у розмірі , що обліковується на   балансі відповідача.   

        З урахуванням наведеного  в позові слід відмовити в зв»язку  з недоведеністю.  

       Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу підлягають віднесенню на  позивача відповідно до  вимог ст. 49 ГПК України.

       Клопотання позивача про передачу матеріалів у слідчі органи та  в зв»язку з цим  зупинення провадження у справі  задоволенню не підлягає, оскільки сторонами не надані належні докази, які б свідчили  про наявність ознак злочину, передбаченому кримінальним кодексом України.

       Керуючись  ст.ст.  4-3, 33, 34, 75, 82, 84, 85, 115  ГПК України ;

ВИРІШИВ :

Клопотання позивача про передачу матеріалів у слідчі органи та  в зв»язку з цим  зупинення провадження у справі   залишити без задоволення.

      В позові відмовити.

Суддя                                             Мінєєва Н.В.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.85ГПК України  12.02.07