Рішення

від 05.05.2015 по справі 1304/2810/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 Справа № 1304/2810/11 Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.

Провадження № 22-ц/783/1182/15 Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д. І.

Категорія: 20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Монастирецького Д.І.,

суддів: Кабаля І.І., Копняк С.М.,

секретаря Матяш С.І.,

з участю прокурора Лящука Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 грудня 2013 року у справі за позовом заступника прокурора Львівської області - прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурман», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, -

в с т а н о в и л а:

05 жовтня 2011 року заступник прокурора Львівської області - прокурор м. Львова звернувся в суд в інтересах держави в особі Львівської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурман», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору від 24.03.2011 року купівлі-продажу нежитлової будівлі загальною площею 80,3 кв.м., що за планом земельної ділянки позначена літерою «А-1», за адресою: АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1676. В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на те, що 24.03.2011 року між ТзОВ «Гурман» (продавець) та гр. ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі продажу нежитлової будівлі площею 80,3 кв.м., позначеної літерою «А-1», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкту НОМЕР_2. Будівля належала продавцю на праві приватної власності на підставі рішення господарського суду Львівської області від 04.02.2011 року, зареєстрованого в ОКП ЛОР БТІ та ЕО 17.03.2011 року, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав НОМЕР_3. Вважає договір таким, що суперечить вимогам діючого законодавства та моральним засадам суспільства, а тому недійсним з тих підстав, що постановою Львівського апеляційного господарського суду 01.06.2011 року рішення господарського суду Львівської області від 04.02.2011 року скасовано, та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ТзОВ «Гурман» про визнання права власності відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 03.09.2011 року постанову Львівського апеляційного господарського суду залишено без змін. Вважає, що ТзОВ «Гурман» розуміючи, що рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2011 року буде скасовано, поспішило відчужити нежитлову будівлю. Оскільки незаконність набуття ТзОВ «Гурман» права власності на нежитлову будівлю встановлена судом, у ТзОВ «Гурман» відсутнє право відчужувати даний об'єкт.

Оскаржуваним рішенням у позові Заступника прокурора Львівської області - прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурман», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 24.03.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1676 - відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 28 лютого 2014 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради - задоволено частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 грудня 2013 року - скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову заступника прокурора Львівської області прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ТзОВ «Гурман», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 24 березня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1676 - відмовлено з інших підстав.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року касаційну скаргу Львівської міської ради задоволено частково.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 28 лютого 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення районного суду оскаржив перший заступник прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради, вважає, що таке ухвалене внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню як незаконне та необґрунтоване. Зазначає, що ТзОВ «Гурман» набуло право власності на спірне нерухоме майно на підставі рішення господарського суду Львівської області від 04.02.2011 року, яке у подальшому було скасоване вищестоящими судовими інстанціями. Між ТзОВ «Гурман» та Львівською міською радою 10.03.2005 року був укладений договір оренди землі № Г-833, згідно якого ТзОВ «Гурман» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0213 га на АДРЕСА_1, для обслуговування торговельного тимчасового павільйону. Умовами даного договору передбачено, що орендар має право лише за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди. Така згода Львівською міською радою не надавалась. Таким чином, ТзОВ «Гурман» було достовірно відомо про відсутність правових підстав для набуття ним права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості, а відтак, і про неправомірність відчуження даного об'єкту на користь ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу від 24.03.2011 року. Просить рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги заступника прокурора Львівської області - прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради.

Відповідачі повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення їм поштових відправлень (а.с. 198, 199, 200), в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, причину своєї неявки суду не повідомили, матеріалів справи достатньо для розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Лящука Т.В., перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.

Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Частинами першою та другою ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з вимог ст. ст. 10, 214, 215 ЦПК України, суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, та встановлювати у рішенні обставини справи (в тому числі пропущення позовної давності), характер правовідносин сторін, правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, навести мотиви прийнятого рішення: встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Однак зазначеним вимогам закону дане рішення не відповідає.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи в позові заступника прокурора Львівської області прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ТзОВ «Гурман», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 24 березня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1676, суд першої інстанції послався на те, що оскільки обставини, на які покликаються доводи позову мали місце через два місяці після укладення договору купівлі-продажу від 24.03.2011 року, підстави для визнання договору купівлі-продажу недійсним відсутні. Сам факт скасування рішення господарського суду Львівської області від 04 лютого 2011 року в справі № 31/209-2010 не свідчить, що Договір купівлі-продажу від 24.03.2011 року суперечить вимогам Цивільного кодексу України чи актам цивільного законодавства.

Однак погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 29 грудня 2009 року між Львівською міською радою та ТзОВ «Гурман» було укладено договір оренди землі строком на п'ять років - до 12 листопада 2014 року, за умовами якого орендодавцем (міською радою) надано, а орендарем (товариством) прийнято в строкове платне користування земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0213 га для обслуговування торговельного тимчасового павільйону.

Відповідно до п. 3 договору оренди, на земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна - 1-поверхова металева будівля, літній майданчик (а.с. 39-42).

На згаданій земельній ділянці ТзОВ «Гурман» у 2010 році здійснило переобладнання 1-поверхової металевої будівлі шляхом заміни зовнішніх стін та перекриття даху.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04 лютого 2011 року за ТзОВ «Гурман» визнано право власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 80,3 кв.м., яке було зареєстровано ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 17 березня 2011 року (а.с. 6-7).

24 березня 2011 року між ТзОВ «Гурман» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, за яким ТзОВ «Гурман» продало, ОСОБА_2 купив нежитлову будівлю, загальною площею 80,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01 червня 2011 року (а.с. 9-11) та додатковою постановою цього ж суду від 30 червня 2011 року (а.с. 12) рішення господарського суду Львівської області від 04 лютого 2011 року скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Гурман» у визнанні права власності на спірний об'єкт нерухомості відмовлено.

20 липня 2011 року ПП «ВМ Капітал» відчужило вищезазначену нежитлову будівлю ОСОБА_4 (а.с. 49), а 21 липня 2011 року в ЛКП ЛОР «БТІ та ЕО» було зареєстровано за ОСОБА_4 право власності на спірну нежитлову будівлю (а.с. 50).

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.09.2011 року позов Львівської міської ради задоволено повністю. Зобов?язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Гурман» за власні кошти демонтувати самочинно здійснене будівництво за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15-16). У своєму рішенні господарський суд встановив, що земельна ділянка під забудову ТзОВ «Гурман» не виділялася, торговельний павільйон є самочинним будівництвом та підлягає знесенню відповідно до ст. 376 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

Підставою представництва прокуратурою інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою (ч. 2 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Положення ч. 3 ст. 215 ЦК України з урахуванням вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України дають право Львівській міській раді, в даному випадку прокурору (заступнику прокурора Львівської області) в інтересах держави в особі Львівської міської ради, на позов про визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу нежитлової будівлі між ТОВ «Гурман» та ОСОБА_2. При цьому прокурор звернувшись з позовом в інтересах Львівської міської ради, як власника комунальної земельної ділянки, на якій розташована спірна будівля, не вимагав здійснення реституції, а лише звернувся до суду з вимогою про недійсність договору від імені заінтересованої особи (як заінтересована особа).

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами ч.ч. 1, 4 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Статтею 1 Земельного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що дана земельна ділянка загальною площею 0,0213 га надавалась Львівською міською радою ТзОВ «ГУРМАН» в тимчасове користування з правом здійснення на ній капітального будівництва та дозвільні документи на ведення такого будівництва.

Згідно п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК).

Виходячи з правового аналізу ч. 2 ст. 376 ЦК України самочинно зведена нерухомість не може бути предметом правочину.

З матеріалів справи вбачається, що нежитлова будівля, загальною площею 80,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, була збудована відповідачем на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, а договір купівлі-продажу вищевказаного нерухомого майна укладений 24 березня 2011 року між ТзОВ «Гурман» та ОСОБА_2 порушує законні права та інтереси територіальної громади міста, від імені якої виступає Львівська міська рада, до компетенції якої, відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування» , належить управління земельними ділянками, які перебувають у комунальній власності.

За таких підстав колегія суддів дійшла висновку, що укладений правочин, а саме договір купівлі-продажу, укладений двадцять четвертого березня дві тисячі одинадцятого року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУРМАН» в особі директора гр. ОСОБА_5 (продавець) та гр. ОСОБА_2 (покупець), нежитлової будівлі загальною площею 80,3 (вісімдесят цілих три десятих) кв.м., що за планом земельної ділянки позначена літерою «А-1», за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об?єкту НОМЕР_2, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В., зареєстрований в реєстрі за № 1676, слід визнати недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалене з неправильним застосування норм матеріального права підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову прокурора.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305 ч. 2, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 313, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким:

Позов заступника прокурора Львівської області - прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, укладений двадцять четвертого березня дві тисячі одинадцятого року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГУРМАН» в особі директора гр. ОСОБА_5 (продавець) та гр. ОСОБА_2 (покупець), нежитлової будівлі загальною площею 80,3 (вісімдесят цілих три десятих) кв.м., що за планом земельної ділянки позначена літерою «А-1», за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об?єкту НОМЕР_2, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Е.В., зареєстрований в реєстрі за № 1676.

Стягнути порівну з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУРМАН», - 79053, м. Львів, вул. Бойчука, 10/16, код ЄДРПОУ 30163538, та ОСОБА_2, - ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в дохід держави по 121 (сто двадцять одній) гривні 80 копійок - з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Монастирецький Д.І.

Судді: Кабаль І.І.

Копняк С.М.