Рішення

від 03.06.2015 по справі 495/9686/14-ц

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Справа № 495/9686/14-ц

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

03 червня 2015 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого - одноособово судді Боярського О.О.,

при секретарі - Рачицькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу , уточнивши позовні вимоги просить суд: стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 541095,15 грн., в тому числі сума основного боргу - 333702,00 грн., 2% пені за прострочення повернення позики - 72161,92 грн., 3% річних, передбачених ст.625 ЦК України - 7833,33 грн., сума інфляційних витрат за період прострочення повернення позики - 77342,60 грн., сума боргу відсоткових за користування грошовими коштами - 50055,30 грн., а також судові витрати в розмірі 3654,00 грн.

Представник позивача за довіреністю - ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в матеріалах справи є його заява, відповідно до якої просить справу розглянути у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Адвокат ОСОБА_5, що діє в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 , в судове засідання не з'явився, надавши письмову заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, згідно письмових заперечень просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення з відповідачів інфляційних витрат в розмірі 24721,86 грн., 3% річних - 3855,67 грн., пені на суму - 26791,46 грн., судового збору в сумі - 553,69 та правової допомоги; проти вимог щодо стягнення суми основного боргу та відсотків за користування коштами - не заперечує.

Дослідивши матеріали справи та всі надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що також підтверджено представником ОСОБА_2 в запереченнях, що ОСОБА_1 11.03.2014 року в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклав з відповідачем - ОСОБА_2 договір позики грошових коштів. Даний договір позики оформлений розпискою, копія якої наявна в матеріалах справи.

За умовами укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору позики, позивач передав останньому в борг грошові кошти в сумі 15000 доларів США.

Факт отримання ОСОБА_2 коштів від ОСОБА_1 підтверджується змістом розписки.

Зі свого боку, відповідач ОСОБА_2 зобов'язався згідно умов договору позики повернути позивачеві суму боргу у строк не пізніше 11.06.2014 року та сплачувати за весь час фактичного користування коштами проценти в розмірі 3% від суми позики щомісяця, а також в разі своєчасного неповернення грошей, він зобов'язаний сплатити пеню з розрахунку 2% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Суд критично ставиться до посилань позивача на те, що гарантом у даному зобов'язанні виступає ОСОБА_3, а отже має відповідати за зобов'язанням солідарно з ОСОБА_2, з огляду на наступне.

Згідно ст. 560 ЦК України, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Із змісту наведеної статті вбачається, що гарантом не може виступати фізична особа, а лише банк чи інша фінансова установа.

Крім того, поряд з відомостями про гаранта (ОСОБА_3В.) в розписці стоїть підпис, який ідентичний підпису позичальника ОСОБА_2, що підтверджує доводи ОСОБА_3, наведені в заяві про скасування заходів забезпечення позову, що він не має жодного відношення до зобов'язань ОСОБА_2 та ніколи не виступав гарантом за його зобов'язаннями.

Враховуючи, що доводи ОСОБА_3 не спростовано матеріалами справи, суд приходить до висновку, що пред'явлення до нього вимог як до солідарного боржника є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

У відповідності зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 525, 526 ЦК закріплено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 цього ж Кодексу передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності до ст.ст. 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

В порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач ОСОБА_2 суму боргу в обумовлений договором строк не повернув, передбачені умовами позики проценти за користування коштами - не сплачує з листопада 2014 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості по відсоткам за користування коштами.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, сума основного боргу ОСОБА_2 перед позивачем складає 15000 доларів США.

Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Станом на 03.06.2015 року НБУ встановлено офіційний курс гривні до долара США - 2107,08 гривень за 100 доларів США.

Таким чином, сума основного боргу, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь позивача, складає 316062,00 грн. (15000 х 21,0708).

Із розрахунку заборгованості по процентам за користування коштами вбачається, що відсотки сплачувались ОСОБА_2 по жовтень 2014 року включно, та з листопада 2014 року виплати зупинились.

Розрахунок заборгованості здійснено за період з жовтня 2014 року по березень 2015 року включно, тобто за 5 місяців, та складає 2250,00 дол. США (450,00 доларів США ( 3% від суми основного боргу ) х 5), що за курсом гривні, встановленим НБУ на день ухвалення рішення (21,0708 грн. за 1 дол. США), дорівнює 47409,30 гривень.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені з розрахунку 2% від простроченої суми за кожний день прострочення, то суд виходив із наступного розрахунку:

Якщо рахувати пеню за кожен день прострочення по 2% за 280 днів, починаючи з 12.06.2014 року виходить сума значно більша ніж 68000 грн., яку суд вважає допустимою для стягнення.

Суд виходить із того, що борг був зазначений в доларах США, рахувався в гривнях по курсу на день ухвалення рішення, пеня вираховується в гривнях, тому згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки до 68000 грн. проти чого не заперечував позивач.

Вимога ж позивача про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат за період прострочення повернення позики в розмірі 77342,60 грн. є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно положень ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII, індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Як зазначено в рішенні ВСУ №6-36736вов10 від 28.03.2012 року, офіційний індекс інфляції розраховується Державним комітетом статистики України і визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору позики, індексації не підлягає.

Не підлягає задоволенню і вимога про стягнення з відповідача 3% річних, передбачених ст.625 ЦК України - 7833,33 грн., оскільки укладеним між сторонами договором позики встановлений процент, який підлягає сплаті боржником за прострочення виконання зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача суми боргу в розмірі…. грн., яка складається з наступного:

· 316062,00 грн. - сума основного боргу;

· 47409,30 грн. - 3 % за користування коштами;

· 68000 грн. - 2% від простроченої суми за кожний день прострочення.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 3654,00 гривень, які у відповідності до положень ч.1 ст.88 ЦПК України підлягають стягненню на його користь з відповідача.

На підставі викладеного і у відповідності з ст.ст. 611, 625, 1046, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 3, 84, 88, 118, 119, 120, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) суму боргу в розмірі 431471, 30 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 3654,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя