Ухвала

від 16.06.2015 по справі 591/3076/15-а

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

cpg1251

Справа № 591/3076/15-а

Провадження № 2-а/591/191/15

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 року Зарічний районний суд м. Суми у складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Сотник К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, 3-ї особи - ОСОБА_2

про визнання протиправним та скасування рішення суб»єкта владних повноважень -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми із адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міської ради від 30 листопада 2011 року №970-МР «Про зміну цільового призначення земельних ділянок ОСОБА_2П.».

Представник третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні заявив клопотання і подав суду письмову заяву із клопотанням про закриття провадження у справі з огляду на те, що спір, який є предметом розгляду у даній справі, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Представник третіх осіб також вказує, що при зверненні до суду із адміністративним позовом ОСОБА_4 пропустив строк, встановлений ст. 99 КАС України, а оскаржуване рішення Сумської міської ради не стосується прав та законних інтересів позивача, що не дає йому права на оскарження такого рішення.

Представник Сумської міської ради заперечив проти заявленого клопотання про закриття справи в зв»язку з тим, що позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Позивач ОСОБА_1 до суду не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, в заяві поданій до суду 15.06.2015 року зазначив, щоб суддя розглядала справу за наявності позову і що він участі брати не буде

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заявлене представником третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 клопотання про закриття провадження у справі підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Судом встановлено, що рішенням Сумської міської ради від 28 вересня 2011 року №803-МР ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки при зміні її цільового призначення, площею 0,0170 га, з цільового призначення земель «для ведення садівництва» та площею 0,2000 га з цільового призначення земель «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» на цільове призначення - «для будівництва та обслуговування багатоквартирного жилого будинку» за адресою: м. Суми, вул. Нижньосироватська, 10 за умови внесення зміни до генерального плану та встановлення коефіцієнта, що застосовується для обчислення орендної плати, передбаченого для будівництва багатоповерхового будинку. Встановлено термін дії даного рішення - один рік.

На підставі вказаного вище рішення відповідача ОСОБА_5 підприємством «МЕГАПОЛІС» за заявою ОСОБА_2 розроблений Проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки за адресою м. Суми, вул. Нижньосироватська, 10.

Рішенням Сумської міської ради від 30 листопада 2011 року №970-МР, яке є предметом оскарження у даній справі, затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок при зміні їх цільового призначення та змінено цільове призначення належних ОСОБА_2 земельних ділянок загальною площею 0,2170 га.

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №404349 від 21.12.2011 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий №5910136300:09:005:0139 загальною площею 0,2170 га, що знаходиться за адресою м. Суми, вул. Нижньосироватська, 10. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

30.04.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми із адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міської ради від 30 листопада 2011 року №970-МР «Про зміну цільового призначення земельних ділянок ОСОБА_2П.». У своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що він разом із іншими мешканцями будинку №54 по вул. Харківській у м. Сумах після зустрічі із головним архітектором м. Суми ОСОБА_6 12.11.2014 року дізнався про те, що власником земельної ділянки за адресою вул. Нижньосироватська, 10 є ОСОБА_2.

Як на підставу своїх вимог, ОСОБА_1 посилається на те, що проект оскаржуваного рішення не був оприлюднений відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», при зверненні до Сумської міської ради із відповідною заявою ОСОБА_2 не обґрунтував необхідності зміни цільового призначення земельної ділянки із зазначенням її розміру, проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок ОСОБА_2 не пройшов державної землевпорядної експертизи.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб»єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі наявних у справі доказів суд приходить до висновку, що даний спір не містить ознак публічно-правового з огляду на наступне.

За ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв»язку з здійсненням суб»єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв»язку з публічним формуванням суб»єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб»єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, тобто до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно ст. 80 Земельного Кодексу України суб»єктами права власності на землю є, зокрема, громадяни.

Відповідно до ч.9 ст.79-1 Земельного Кодексу України земельна ділянка може бути об»єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

За змістом ст. 2 та ст. 5 Земельного Кодексу України відповідач при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб»єктом земельних відносин.

Оскаржуване рішення Сумської міської ради від 30 листопада 2011 року №970-МР «Про зміну цільового призначення земельних ділянок ОСОБА_2П.» є правовим актом індивідуальної дії, яке має одноразове застосування і на підставі якого у ОСОБА_2 виникло суб»єктивне право володіти, користуватися та розпоряджатися належною йому земельною ділянкою відповідно до встановленого компетентним органом цільового призначення.

З огляду на викладене суд зазначає, що даний спір має приватно-правовий характер, стосується цивільних прав, що виникають із земельних відносин, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Такі висновки грунтуються на правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 17 лютого 2015 року по справі №21-551а14, яка в силу ст. 244 2 КАС України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції. За результатами розгляду вказаної справи колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття суб»єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

З урахуванням принципу аналогії закону, закріпленого у ч. 7 ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне застосувати такий самий підхід і до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з «…» питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів «…». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 157 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз»яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб»єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відтак, суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб»єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Статтею 6 КАС України визначено право особи на судовий захист, відповідно до якого кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб»єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Враховуючи вимоги КАС України, позивач повинен довести факт порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю Відповідача.

Аналогічна позиція вбачається з окремих рішень Конституційного Суду України, зокрема, рішення № 6-рп/1997 від 25 листопада 1997 року за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_7 щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України та рішення № 9-рп/1997 від 25 грудня 1997 року за конституційним зверненням громадян ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України. Зі змісту вказаних рішень випливає, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Як встановлено судом, рішення Сумської міської ради від 30 листопада 2011 року №970-МР «Про зміну цільового призначення земельних ділянок ОСОБА_2П.» є правовим актом індивідуальної дії, на підставі якого у ОСОБА_2 виникло суб»єктивне право власності на земельну ділянку.

На переконання суду оскаржуване рішення не породжує для позивача ОСОБА_1 ніяких прав та не покладає на нього ніяких обов»язків. Такий висновок грунтується на відсутності у позовній заві ОСОБА_1 посилань на порушення його прав чи законних інтересів та на докази такого порушення.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про відсутність у ОСОБА_1 права на оскарження рішення Сумської міської ради від 30 листопада 2011 року №970-МР «Про зміну цільового призначення земельних ділянок ОСОБА_2П.».

У постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2015 року по справі №21-617а14 Верховний Суд України погодився з висновками Вищого адміністративного суду України щодо можливості закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 157 КАС України у випадку оскарження правового акту особою, у якої відсутнє право на оскарження.

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку про наявність підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України для закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Поряд з тим суд зазначає про безпідставність посилань представника третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на пропуск позивачем строку на звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судом, рішення Сумської міської ради від 30 листопада 2011 року №970-МР «Про зміну цільового призначення земельних ділянок ОСОБА_2П.» стосується конкретної фізичної особи - ОСОБА_2, і містить його персональні дані у розумінні ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», які не підлягають поширенню в силу ст. 14 вказаного Закону. Зазначені обставини, на думку суду, накладають обмеження щодо доступу третіх осіб до оскаржуваного рішення.

Як зазначив позивач ОСОБА_1 у своїй позовній заяві, він разом із іншими мешканцями будинку №54 по вул. Харківській у м. Сумах дізнався про те, що власником земельної ділянки за адресою вул. Нижньосироватська, 10 є ОСОБА_2, після зустрічі із головним архітектором м. Суми ОСОБА_6 12.11.2014 року. До суду ОСОБА_1 з позовом звернувся лише 30.04.2015 року.

Представником третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів з приводу того, що позивач ОСОБА_1 дізнався або мав можливість дізнатися про оскаржуване рішення раніше, ніж він вказує.

З огляду на викладене суд не вбачає підстав для застосування наслідків пропущення строків на звернення до адміністративного суду, встановлених у ст. 100 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 9-11, 17, 157, 158, 165 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника третьої особи ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 про закриття провадження у справі №591/3078/15-а задоволити.

Закрити провадження у справі № 591/3076/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, 3-ї особи - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення суб»єкта владних повноважень.

Роз»яснити позивачеві ОСОБА_1, що даний спір має вирішуватись загальними судами в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом п»яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з ч. 3 ст.160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п»яти днів з дня отримання копії ухвали. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого у ч. 3 ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СУДДЯ КЛИМЕНКО А.Я.