Рішення

від 10.06.2015 по справі 598/1182/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 598/1182/14-ц Головуючий у 1-й інстанції Ткаченко О.М. Провадження № 22-ц/789/704/15 Доповідач - Дикун С.І. Категорія - 51

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Парандюк Т. С., Костів О. З.,

при секретарі - Коваль О.І.

з участю сторін - представників апелянта ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника Збаразької загальноосвітньої школи I-III ступенів №1 Богатюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 на рішення Збаразького районного суду від 8 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Збаразької загальноосвітньої школи I-III ступенів №1 Тернопільської області, відділу освіти Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області про стягнення оплати вимушеного прогулу, матеріальної допомоги на оздоровлення, моральної шкоди, грошової компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, витрат на правову допомогу, скасування наказу Збаразької загальноосвітньої школи І-III ступенів №1 Тернопільської області, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Збаразької загальноосвітньої школи I-III ступенів №1 (далі - школа), відділу освіти Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області (далі-відділ освіти) про поновлення на роботі, стягнення оплати за вимушений прогул та моральної шкоди. Позовні вимоги неодноразово змінювала та уточнювала.

У своїх остаточно уточнених позовних вимогах від 13 березня 2015 року (а.с.172) позивачка просила стягнути з відділу освіти Збаразької районної державної адміністрації 3714,90 грн оплати за час вимушеного прогулу за період 27.05.2014р. по 25.08.2014р.; 1218 грн матеріальної допомоги на оздоровлення; 358,17 грн компенсації за невикористану відпустку; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по час фактичного розрахунку; 10000 грн моральної шкоди, а також 2500 грн витрат на правову допомогу; скасувати наказ №30 Збаразької загальноосвітньої школи I-III ступенів №1 від 15.09.2014р. «Про внесення змін до наказу від 20.06.2014р. №19» в частині вилучення із списку працівників даного навчального закладу на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_4.

В обґрунтування вимог посилалась на те, що на підставі винесеного директором Збаразької ЗОШ І- III ступенів №1 наказу за №10 від 12.05.2014р. її було звільнено із роботи з посади кухаря відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України. Вважає її звільнення протиправним, оскільки воно було проведене під час її тимчасової непрацездатності, внаслідок чого їй було спричинено моральну шкоду, яка виявилась у загостренні виразкової хвороби травного тракту в результаті звільнення з роботи, моральними переживаннями у зв'язку ушкодженням здоров'я, погіршенням стосунків із колегами по роботі.

26 серпня 2014 року через свого представника вона дізналась, що поновлена на роботі школою у добровільному порядку, однак про поновлення прав її не було повідомлено в установленому порядку, у зв'язку з чим вона не ходила на роботу та не могла під час хвороби оформити листок з тимчасової непрацездатності, а тому період з 27.05.2014 року по 25.08.2014 року вважає періодом вимушеного прогулу, котрий підлягає оплаті.

Крім того, у ході судового розгляду їй стало відомо про видачу директором школи безпідставного наказу за №30 від 15.09.2014р. В«Про внесення змін до наказу від 20.06.2014р. №19» в частині вилучення із списку працівників даного навчального закладу на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_4, внаслідок чого їй не було виплачено 1218 грн матеріальної допомоги на оздоровлення, хоча заяву на відпустку вона писала, однак відпустка їй надана не була.

Позивачка також посилалась, що за вимушений прогул з 12.05.2014 року по 12.09.2014 року їй не було компенсовано відпустку терміном 9 днів на суму 358,17 грн.

Також позивачка зазначала, що, незважаючи на факт її звільнення із займаної посади 15.09.2014 року, відповідно до поданої нею заяви, фактичний розрахунок із нею, з виплатою всіх належних від відповідачів сум не проведено, а тому просила стягнути з відділу освіти середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по час фактичного розрахунку.

Рішенням Збаразького районного суду від 8 квітня 2015 року у позові ОСОБА_4 до Збаразької загальноосвітньої школи I-III ступенів №1 Тернопільської області, відділу освіти Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області про стягнення з відділу освіти Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області в її користь оплати за період 27.05.2014р. по 25.08.2014р. вимушеного прогулу в розмірі 3714 грн. 90 коп., 10000 грн. моральної шкоди, 1218 грн. матеріальної допомоги на оздоровлення, 358 грн. 17 коп. грошової компенсації за невикористаних 9 днів щорічної відпустки, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку на день розрахунку по день фактичного розрахунку, 2500 грн. витрат на правову допомогу, скасування наказу Збаразької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Тернопільської області за №30 від 15.09.2014р. В«Про внесення змін до наказу від 20.06.2014р. №19» в частині вилучення із списку працівників даного навчального закладу на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_4 відмовлено.

Представник ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що висновки суду щодо безпідставності позовних вимог є необґрунтованими.

У судовому засіданні представники апелянта підтримали вимоги апеляційної скарги, посилаючись на доводи, викладені у апеляційній скарзі.

Представники відповідачів апеляційної скарги не визнали, рішення суду вважають законним та обґрунтованим.

Заслухавши сторони, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду - до скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з тих обставин, що позивачка не довела спричинення їй моральної шкоди; з 27.05.2014 року по 25.08.2014 року фактично не працювала та не надала за цей період листків непрацездатності; а також фактично у відпустці не перебувала, отримавши компенсацію за невикористані дні відпустки при звільненні.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржене рішення суду не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка з 11.09.2003р. працювала на посаді кухаря Збаразької ЗОШ І-III ступенів №1. Школа фінансується та знаходиться на балансі відділу освіти і головним розпорядником бюджетних коштів є відділ освіти (а.с.140)

12.05.2014р. ОСОБА_4 було звільнено з роботи на підставі наказу директора школи за №10 від 12.05.2014р. на підставі п.3 ст.40 КЗпП України.

З виданого Збаразькою ЦРКЛ листка непрацездатності серії АГЖ №103463 вбачається, що позивачка у період з 12.05.2014р. по 26.05.2014р. перебувала на стаціонарному лікуванні.

Наказом директора школи №16 від 27.05.2014р. у зв'язку із перебуванням позивачки в період з 12.05.2014р. по 26.05.2014р. на лікарняному, наказ №10 від 12.05.2014р. «Про звільнення ОСОБА_4 з роботи» було скасовано. Позивачку поновлено на посаді кухаря з 12.05.2014р. із нарахуванням їй з 12.05.2014р. заробітної плати відповідно до листка непрацездатності серії АГЖ №103463 від 26.05.2014р.

Висновок суду, що позивачка була повідомлена про поновлення своїх прав 27.05.2014р. листом адміністрації школи з посиланням на журнал вихідної кореспонденції школи, є хибними, оскільки з матеріалів справи не вбачається, що такий лист було вручено ОСОБА_4, а остання цей факт заперечує. Про те, що позивачка не знала про поновлення її прав у добровільному порядку, свідчить заявлений ОСОБА_4 позов до суду 23.06.2014 року про визнання незаконним наказу про звільнення від 12.05.2014 року, поновлення на роботі, стягнення оплати вимушеного прогулу та моральної школи (а.с.1-3) та провадження у даній справі в суді.

ОСОБА_4 була фактично повідомлена про поновлення на роботі відповідно до наказу директора школи №16 від 27.05.2014р. рекомендованим листом школи за вих.№231/01-13 від 14.08.2014 року (а.с.62), котрий був вручений особисто ОСОБА_4 19.08.2014 року, що стверджується повідомленням про вручення рекомендованого листа (а.с.63-зворот) та довідкою директора Збаразького відділення підприємства В«УкрпоштаВ» від 23.01.2015 року (а.с.143-146), про те, що такий лист було вручено ОСОБА_4 особисто.

Вищенаведеним спростовуються також твердження позивачки, що вона дізналась про поновлення її на роботі 26.08.2014 року.

З урахуванням відсутності доказів ознайомлення ОСОБА_4 із наказом про її поновлення на роботі, доводи відповідачів, що останній не проводилась оплата за спірний період у зв'язку непредставленням нею листків непрацездатності, не заслуговують на увагу колегії суддів, як такі, що не мають правового значення. Із цих же підстав колегія суддів не може прийняти до уваги доводи відповідачів, що ОСОБА_4 було відомо про її поновлення на роботі, оскільки вона особисто здавала звіти в бухгалтерію відділу освіти.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що період з 27.05.2014 року по 19.08.2014 року є вимушеним прогулом позивачки у зв'язку з неналежним її оповіщенням школою про поновлення на роботі, а тому цей період підлягає оплаті.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Згідно з пунктом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати цей Порядок застосовується, у тому числі, у випадку вимушеного прогулу. Відповідно до довідки про доходи позивачки (а.с.16) її середньоденний заробіток становив (1218 грн + 1218 грн) : 41(кількість робочих днів) = 59,41грн * 59 (кількість робочих днів у спірному періоді) = 3505 грн.

За вимогами ст.74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності із виданим відділом освіти Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області наказом за №265-од від 20.06.2014р. «Про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення обслуговуючому персоналу навчальних закладівВ» , керівників навчальних закладів зобов'язано видати наказ на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення обслуговуючому персоналу школи у розмірі, пропорційному рівню посадового окладу визначеного штатним розкладом та надати його копію із графіком відпусток в централізовану бухгалтерію відділу освіти.

На підставі даного наказу адміністрацією Збаразької ЗОШ І-III ступенів №1 було видано наказ №19 від 20.06.2014р. про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення обслуговуючому персоналу, зокрема позивачці у розмірі 1218 грн.

Відповідно до наказу за №30 від 15.09.2014р. «Про внесення змін до наказу від 20.06.2014р. №19 «Про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення обслуговуючому персоналу» ОСОБА_4 було вилучено із списку працівників на виплату матеріальної допомоги.

Із довідки за №01/1578-06 від 29.12.20104р. відділом освіти Збаразької районної державної адміністрації вбачається, що позивачка у відпустці не перебувала і їй при звільненні з роботи була виплачена грошова компенсація за 18 календарних днів невикористаної відпустки (а.с. 139), а довідкою відділу освіти від 26.05.2015 року №01/686-06 уточнено, що така компенсація була виплачена позивачці за невикористану відпустку за період з серпня 2013 року по квітень 2014 року.

При вирішенні вимог про скасування наказу школи за №30 від 15.09.2014р. В«Про внесення змін до наказу від 20.06.2014р. №19» в частині вилучення із списку працівників на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_4 та стягнення 1218 грн. матеріальної допомоги на оздоровлення, поза увагою суду залишились ті обставини, що відповідно до заяви ОСОБА_4 від 01.09.2014 року на ім'я директора школи, котра поступила 04.09.2014 року, як свідчить штамп школи (а.с.77), позивачка просила надати їй щорічну основну відпустку за період роботи 2013-2014 рік. Зазначена відпустка їй належала за період із серпня 2013 року по квітень 2014 року, що підтверджується довідкою відділу освіти. У цій же заяві ОСОБА_4 просила у зв'язку з неможливістю продовжувати роботу через стан здоров'я відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України звільнити її із займаної посади за власним бажанням.

Наказом директора школи за №28 від 15.09.2014 р. позивачка на підставі поданої нею заяви від 01.09.2014р. звільнена з роботи з 15.09.2014р. відповідно до п.1 ст.38 КЗпП України.

Однак, заява позивачки про надання щорічної відпустки залишилась без реагування адміністрації школи, відпустка позивачці надана не була, при звільненні їй виплачена компенсація за 18 календарних днів невикористаної відпустки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що право позивачки на щорічну відпустку було порушене відповідачем, а тому відмова у виплаті ОСОБА_4 матеріальної допомоги у сумі 1218 грн, з мотивів, що вона у відпустці фактично не перебувала, та оспорюваний наказ школи за №30 від 15.09.2014р., яким ОСОБА_4 було вилучено із списку працівників на виплату матеріальної допомоги, є неправомірними. Вимоги про скасування вищезгаданого наказу та стягнення на користь позивачки 1218 грн матеріальної допомоги підлягають до задоволення.

Разом з тим, суд невірно відмовив у стягненні компенсації за 8 днів відпустки з урахуванням перебування позивачки у вимушеному прогулі з 27.05.2014 року по 19.08.2014 року.

Довідкою відділу освіти від 26.05.2015 року №01/686-06, наданою апеляційному суду, підтверджується, що кількість днів щорічної оплачуваної відпустки позивачки, на яку вона мала право за період з серпня 2013 року становить - 24 календарних дні + 2 календарних дні відповідно до умов Колективного договору за роботу із шкідливими та важкими умовами праці = 26 календарних днів - 18 календарних днів за які виплачена компенсація при звільненні = 8 календарних днів * 39,80 грн (сума компенсації за 1 календарний день невикористаної щорічної відпустки, розрахованої відповідно до довідки про заробіток позивачки (а.с.16) та у відповідністю із Порядком обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100) = 318,37 грн

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно із ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" встановлено, що при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, якщо працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відповідне роз'яснення надав Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що в день звільнення ОСОБА_4 з роботи, відповідно до наказу директора школи від 15.09.2014 року, вона не працювала. Свої вимоги про стягнення спірних сум представник позивачки пред'явив після її звільнення з роботи до школи 19.11.2014 року (а.с.49-51)

Із роз'яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Тобто, застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правом суду.

При визначенні розміру відшкодування колегія суддів виходить із того, що позивачці дійсно не були виплачені усі належні при звільненні суми, зокрема спірні суми про оплату вимушеного прогулу, компенсація за невикористану відпустку та матеріальна допомога на оздоровлення. Виходячи із наведеного, колегія суддів, керуючись ст. 117 КЗпП України, вважає, що, з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком слід зменшити розмір суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 24 жовтня 2011 року № 6-39цс11 та від 20 листопада 2013 року № 6-60цс13, які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.

З урахуванням наведеного, сума відшкодування за період - 19.11.2014 року - 10.06.2015 року (138 робочих днів) 8198,58 = 138*59,41грн (середньоденний заробіток, розрахований відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, відповідно до довідки про доходи позивачки (а.с.16) її середньоденний заробіток становив (1218 грн + 1218 грн) : 41 (кількість робочих днів) = 59,41грн) підлягає зменшенню до 3000 грн.

Крім того, колегія суддів вважає такими, що не підлягають до задоволення вимоги ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди.

Згідно із вимогами ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або повноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач була поновлена на роботі за звільненням, проведеним 12.05.2014 року, у добровільному порядку, таким чином її трудові права були відновлені, а отже, моральна шкода, спричинена позивачці внаслідок звільнення, була компенсована відповідачами шляхом визнання її трудових прав порушеними та поновленні на роботі.

Колегія суддів приходить до переконання, що з урахуванням вимог ч.ч.1,5 ст.88 ЦПК України, слід частково стягнути на користь позивачки витрати на правову допомогу.

Щодо розміру таких витрат, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону Україну «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на корить якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

За змістом п. 47, 48 Постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати в цивільних справах», право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України. Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Радосюк В.П. склав позовну заяву, надавав консультації позивачці, збирав довідки та інші документи - докази по справі, проводив розрахунки ціни позову (а.с.1-16), однак справи у суді не вів та участі у судових засіданнях не приймав. За таких обставин, з урахуванням вищезазначених правових норм, колегія суддів вважає, що із документально підтверджених понесених витрат на правову допомогу 2500грн (а.с.4) на користь позивачки слід стягнути 1000 грн, що відповідає розміру витрат, встановленому ст.1 ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

А також, згідно з вимогами ч. 2 ст. 88 ЦПК України із відділу освіти Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області код ЄДРПОУ 02145961 на користь держави слід стягнути 243.60 грн судового збору

Керуючись ст.ст 307, 309, 316; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Збаразького районного суду 8 квітня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з відділу освіти Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області код ЄДРПОУ 02145961 на користь ОСОБА_4 ІДННОМЕР_1 3515грн оплати за час вимушеного прогулу; 1218 грн матеріальної допомоги на оздоровлення, 318,37 грн компенсації за невикористану відпустку; 3000 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, на загальну суму 8051,37 грн з відрахуванням прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, а також 1000 грн витрат на правову допомогу.

Скасувати наказ №30 Збаразької загальноосвітньої школи I-III ступенів №1 від 15.09.2014р. «Про внесення змін до наказу від 20.06.2014р. №19» в частині вилучення із списку працівників даного навчального закладу на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_4

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з відділу освіти Збаразької районної державної адміністрації Тернопільської області код ЄДРПОУ 02145961 на користь держави 243.60 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області С.І. Дикун