Постанова

від 16.06.2015 по справі п/811/665/15

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року Справа №П/811/665/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом : Науково-виробничої фірми «Кіт-Консалтінг» Товариства з обмеженою відповідальністю

до відповідача : Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Науково-виробнича фірма «Кіт-Консалтінг» Товариство з обмеженою відповідальністю звернулася з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0000152205 від 17 грудня 2014 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 5 100,00 грн.;

- №0000142205 від 17 грудня 2014 року, яким позивачу нараховано пеню у розмірі 249 217,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підприємством не допущено порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті по експортним контрактам з ТОВ «Мегако» (Грузія), ТОО «General Service Company» (Казахстан), ТОВ «Кит-Комплект» (Росія), Muller Machines SA (Швейцарія).

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені податковим органом, з огляду на встановлені порушення вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по експортним контрактам укладеним з ТОВ «Мегако» (Грузія), ТОО «General Service Company» (Казахстан), ТОВ «Кит-Комплект» (Росія), за імпортним контрактом з Muller Machines SA (Швейцарія), а також вимоги Указу Президента України «Про внесення змін та доповнень до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», постанови Національного банку України «Про затвердження положення про валютний контроль».

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, представники відповідача заперечили проти задоволення позову.

З огляду на клопотання представника позивача, зважаючи на позицію представника відповідача, на підставі усної ухвали, прийнятої в судовому засіданні 24.04.2015 р. та занесеної до журналу судового засідання (а.с.36, Т.2), подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.122 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 27.11.2014 р. по 03.12.2014 р. посадовою особою Кіровоградської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області відповідно до наказу №160 від 27.11.2014 р. (а.с.15, Т.2) та на підставі направлення №99 від 27.11.2014 р. (а.с.15, зі зворотного боку, Т.2) проведено документальну позапланову виїзну перевірку науково-виробничої фірми «Кіт-Консалтінг» Товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій по контрактах: №16082012УКР від 16.08.2012 року, укладений з фірмою-нерезидентом ООО «Кит-Комплект» (Росія), №1MD від 10.01.2012 року, укладений з фірмою-нерезидентом ТОО «General Service Company» (Казахстан), №2014/102 від 31.01.2014 року, укладений з фірмою-нерезидентом Muller Machines SA (Швейцарія) та №13MD від 21.06.2010 року, укладений з фірмою-резидентом ООО «Мегако» (Грузія) за період з 01.01.2010 по 01.12.2014 року», за результатами якої складено акт №282/2200/23222306 від 10.07.2014 року (а.с.14-23, Т.1).

Так, актом перевірки №282/2200/23222306 від 10.07.2014 р. встановлено порушення позивачем, на думку податкового органу:

- ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по експортним контрактам: №13MD від 21.06.2010 року, укладений з фірмою-резидентом ООО «Мегако» (Грузія), №1MD від 10.01.2012 року, укладений з фірмою-нерезидентом ТОО «General Service Company» (Казахстан) та №16082012УКР від 16.08.2012 року, укладений з фірмою-нерезидентом ООО «Кит-Комплект» (Росія);

- ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по імпортному контракту №2014/102 від 31.01.2014 року, укладений з фірмою-нерезидентом Muller Machines SA (Швейцарія);

- Указу Президента України від 06.11.1997 р. №1246/97 «Про внесення змін і доповнень в Указ Президента України від 18.06.1994 р. №319 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», п.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 р. №15-93, п.3 постанови Національного банку України від 08.02.2000 р. №49 «Про затвердження положення про валютний контроль» (а.с.22, Т.1).

На підставі акта перевірки Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000152205 від 17 грудня 2014 року, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 5 100,00 грн. (а.с.29, Т.1);

- №0000142205 від 17 грудня 2014 року, яким позивачу нараховано пеню у розмірі 249 217,19 грн. (а.с.30, Т.1).

Судом встановлено, що між НВФ «Кіт-Консалтінг» ТОВ та Muller Machines SA (Швейцарія) укладено імпортний контракт №2014/102 від 31.01.2014 р., на поставку CNC плоскошліфувального станка на загальну суму 220 000 Євро (а.с.143-146, Т.1).

Відповідно до п.4.1 зазначеного Контракту розрахунок за поставлену продукцію здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у наступному порядку: передоплата у розмірі 40% від суми Контракту - 88 000,00 євро протягом 10 банківських днів після його підписання; решту суми у розмірі 60% - 132 000,00 євро щомісячним внеском протягом 12 місяців по 11 000,00 євро після спливу 3 місяців з дня встановлення обладнання і підписання акта введення в експлуатацію (а.с.144, Т.1).

На виконання умов Контракту позивачем на рахунок Muller Machines SA (Швейцарія) здійснено попередню оплату за продукцію на загальну суму 120 446,42 євро, у тому числі 59 782,81 євро за платіжним дорученням №13 від 27.03.2014 р., 5 464,49 євро за платіжним дорученням №14 від 10.04.2014 р., 10 390,54 євро за платіжним дорученням №15 від 24.04.2014 р., 1 265,39 євро за платіжним дорученням №16 від 30.04.2014 р., 11 096,77 євро за платіжним дорученням №17 від 22.05.2014 р., 10 000,00 євро за платіжним дорученням №18 від 19.09.2014 р., 10 000,00 євро №19 від 29.09.2014 р., 10 000,00 євро за платіжним дорученням №20 від 19.11.2014 р. (а.с.164-189, Т.1)

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. №185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Таким чином, 180-денний строк для поставки товару без висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку сплив 25.06.2014 р., зважаючи на те, що перший авансовий платіж проведено позивачем 27.03.2014 р.

Натомість відповідно до вантажно-митної декларації №901050000/2014/006943 від 09.07.2014 р. товар поставлено 25.05.2014 р. (а.с.147-152, Т.1), тобто з порушенням строку встановленого ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

У відповідності до ч.1 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Враховуючи, що у судовому засіданні підтверджено порушення позивачем вимог ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», то податковим органом правомірно визначено пеню на суму прострочення - 59 782,81 євро за період з 26.06.2014 р. по 09.07.2014 р. у розмірі 40 633,06 грн., а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За експортним контрактом №1MD від 10.01.2012 р., укладеним між НВФ «Кіт-Консалтинг» ТОВ та ТОО «General Service Company» (Казахстан), позивач зобов'язався поставити обладнання для розміщення товарів у торгівельних залах - прикасовий модуль для каналу ТТ на суму 17 622,00 доларів США (а.с.113-119, Т.1).

Відповідно до 3.3 Контракту оплата товару здійснюється покупцем у формі 100% післяплати шляхом банківського переказу з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок продавця протягом 75 днів з моменту отримання товару (а.с.114, Т.1).

28.07.2014 р. позивачем поставлено ТОО «General Service Company» (Казахстан) обладнання для розміщення товарів у торгівельних залах - прикасовий модуль для каналу ТТ на суму 17 622,00 доларів США, що підтверджується вантажно-митною декларацією №901050000/2014/007744 від 28.07.2014 р. (а.с.120-121, Т.1) та міжнародною товарно-транспортною накладною №0681224 від 28.07.2014 р. (а.с.123-124, Т.1).

У відповідності до ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Таким чином, законодавчо встановлений строк надходження коштів за контрактом №1MD від 10.01.2012 р. закінчився 26.10.2014 р.

Так, 24.10.2014 р. на валютний рахунок НВФ «Кіт-Консалтинг» ТОВ надійшла валютна виручка в сумі 17 597 доларів США за контрактом №1MD від 10.01.2012 р., що підтверджується повідомленням №45102 від 24.10.2014 р. (а.с.125-126, Т.1). Разом з тим, на рахунок позивача кошти в гривневому еквіваленті від обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України зараховані 28.10.2014 р.

У судовому засіданні представник відповідача вказував, що днем надходження позивачеві коштів в сумі 17 597 доларів США, на які нараховувалася відповідна сума пені, є 28.10.2014 р., тобто день зарахування виручки на поточний на рахунок НВФ «Кіт-Консалтинг» ТОВ в гривневому еквіваленті від обов'язкового продажу 17 597 доларів США, а день надходження коштів на кореспондентський рахунок позивача.

Суд зауважує, що Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено зарахування виручки резидентів в іноземній валюті на їх валютні рахунки в уповноважених банках, зокрема, у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах.

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. №2346-ІІІ банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.

Згідно з п.3 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України 17.06.2004 р. за №280, за рахунками Плану рахунків відображаються операції, що визначені законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, відповідно до їх економічної суті. Разом з тим, у відповідності до класу 2 «Операції з клієнтами» Плану рахунків рахунок 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання» призначено для обліку коштів, що підлягають розподілу або додатковому попередньому контролю, у тому числі сум коштів в іноземній валюті, що підлягають обов'язковому продажу. За кредитом рахунку проводяться суми надходжень.

У відповідності до пункту 1.3. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. №492 клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору, крім випадків, якщо банк не має змоги прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

При цьому відповідно до п.5.2 зазначеної Інструкції поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання грошей і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Національного банку на здійснення валютних операцій.

Згідно з п.5.3. вказаної Інструкції на поточні рахунки в іноземній валюті юридичних осіб-резидентів зараховуються, в тому числі, кошти через розподільні рахунки перераховані з-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами).

Із системного аналізу зазначених норм судом встановлено, що датою зарахування валютної виручки на рахунок резидента слід вважати дату її зарахування на відповідний розподільчий рахунок суб'єкта господарювання.

Водночас суд враховує, що п.2 постанови Правління Національного банку України від 20.08.2014 р. №515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» встановлено обов'язковий продаж на міжбанківському валютному ринку України 75% надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб.

Таким чином, валютна виручка від продажу товарів за зовнішньоекономічними договорами підлягає обов'язковому продажу, з розподільчого рахунку резидента (позивача). при цьому на поточний рахунок перераховуються кошти вже не лише у іноземній валюті, а і у національній, до того ж - з вирахуванням комісійної винагороди банку від продажу валютних коштів. За таких умов усі подальші операції з грошовими коштами після їх первинного надходження на розподільчий рахунок резидента, у тому числі їх перерахування на поточний рахунок, є вторинними.

Отже, належним виконанням ст.1 Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є надходження на рахунок резидента (позивача) виручки саме в іноземній валюті.

Водночас суд вважає безпідставним посилання податкового органу на лист Національного банку України від 05.12.2012 р. №29-209/12263, оскільки ним визначено момент зняття банком експортної операції резидента з контролю, а не момент надходження валютної виручки резидента (позивача) від продажу товарів за зовнішньоекономічним контрактом.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що кошти в сумі 17 597 доларів США були зараховані на розподільчий рахунок НВФ «Кіт-Консалтинг» ТОВ 24.10.20154 р., тобто у строк визначений ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», то відповідачем безпідставно нараховано пеню на суму 17 622,00 доларів США за період з 27.10.2014 р. по 28.10.2014 р. у розмірі 1 369,25 грн., а тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

За експортним контрактом №16082012УКР від 16.08.2012 р., укладеним НВФ «Кіт-Консалтинг» ТОВ з ООО «Кит-Комплект» (Росія) позивач зобов'язався поставити торгове обладнання на суму 30 000 000 рос. руб. (а.с.127-133, Т.1).

Згідно з п.5.1 Контракту платежі за товар покупець здійснює банківським переводом безпосередньо на валютний рахунок продавця протягом 90 днів після поставки товару від продавця покупцю в розмірі поставленого товару (а.с.127, Т.1).

У відповідності до вантажно-митної декларації №901050000/2014/007692 від 25.07.2014 р. та міжнародної товарно-транспортної накладної №772039 від 25.07.2014 р. позивачем поставлено ООО «Кит-Комплект» (Росія) обладнання для розміщення товарів у торгівельних залах 25.07.2014 р. (а.с.134-135, 137, Т.1).

Відтак, зважаючи на ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», граничний строк на оплату поставленого товару закінчився 23.10.2014 р.

Відповідно до повідомлень №52650 від 11.07.2014 р. (а.с.139-140, Т.1) та №55750 від 22.08.2014 р. (а.с.141-142, Т.1) на рахунок позивача в оплату товару поставленого за контрактом №16082012УКР від 16.08.2012 р. надійшли кошти в загальному розмірі 1 700 000 рос. руб., натомість станом на 03.12.2014 р. рахується дебіторська заборгованість в сумі 402 880 рос. руб. (а.с.20, Т.1)

Таким чином, у судовому засіданні знайшов підтвердження факт порушення позивачем вимог ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а тому податковим органом правомірно нараховано НВФ «Кіт-Консалтинг» ТОВ пеню на суму 402 880 рос. руб. за період з 24.10.2014 р. по 03.12.2014 р. у розмірі 15 465,38 грн., а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З огляду на експортний договір №13MD від 21.06.2010 р., укладений між позивачем та ТОВ «Мегако» (Грузія) НВФ «Кіт-Консалтинг» ТОВ зобов'язалося поставити вироби для розміщення та реклами товарів у торгівельних залах із пластику з нанесеними малюнками ведмедика «Барни» (а.с.86-95, Т.1).

Відповідно до п.3.2 Договору загальна вартість товарів, що поставляються за цим Договором, визначається відповідно до Додатків (Специфікацій) до цього Договору та не може перевищувати 43 654 доларів США протягом строку його дії (а.с.88, Т.1).

Так, кількість, найменування та вартість товару, що поставляється ТОВ «Мегако» (Грузія) визначено сторонами у доповненні №1 від 21.06.2010 р. (Специфікація), зокрема, передбачено поставку пластикових дисплеїв «Барни» у кількості 5000 шт. за ціною 9,99 доларів США за штуку (а.с.96, Т.1).

Відповідно до зазначеної Специфікації позивачем у вантажно-митній декларації №901000008/2010/005222 від 06.08.2010 р. відображено митну вартість товару - пластикових дисплеїв «Барни» на суму 47 472,48 доларів США (4752 шт. х 9,99 доларів США) (а.с.98-99, 100, Т.1).

Відтак сума товару, задекларована у вантажно-митній декларації №901000008/2010/005222 від 06.08.2010 р. перевищила граничну максимальну вартість обумовлену сторонами за договором №13MD від 21.06.2010 р. Таке перевищення виникло у зв'язку з технічними помилками щодо вартості та кількості товару допущеними в додатку №1 від 21.06.2010 р. (Специфікація) (а.с.200, Т.1), а тому у доповненні №2 від 09.08.2010 р. сторонами уточнено кількість та вартість товару, що постачається ТОВ «Мегако» (Грузія), зокрема, пластикових дисплеїв «Барни» у кількості 5000 шт. за ціною 4,91 доларів США за штуку.

Таким чином, договірна вартість поставленого ТОВ «Мегако» (Грузія) товару становить 23 332,32 доларів США (4752 шт. х 4,91 доларів США), що підтверджується вантажно-митною декларацією С9226 від 24.08.2010 р. (а.с.219-225, Т.1).

Також на виконання договору №13MD від 21.06.2010 р. позивачем поставлено товар на суми 19 774,43 доларів США та 823,34 доларів США (а.с.106-109, Т.1).

01.10.2010 р. на рахунок позивача від ТОВ «Мегако» (Грузія) надійшли кошти у розмірі 43 106,75 доларів США (23 332,32 + 19 774,43 + 823,34), що підтверджується карткою рахунку 36.2 (а.с.28, Т.2).

З огляду на оборотно-сальдову відомість по рахунку 36.2 встановлено, що по бухгалтерському обліку НВФ «Кіт-Консалтинг» ТОВ заборгованості за договором №13MD від 21.06.2010 р. не рахується (а.с.27, Т.2).

Нараховуючи пеню відповідач виходив із митної вартості товару поставленого позивачем ТОВ «Мегако» (Грузія), а саме: 67 246,91 доларів США (47 472,48 + 19 774,43). У відповідності до ст.259 Митного кодексу України від 11.07.2002 р. №92-IV, чинного на час виникнення спірних правовідносин, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.260 Митного кодексу України від 11.07.2002 р. №92-IV, чинного на час виникнення спірних правовідносин, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.274 Митного кодексу України від 11.07.2002 р. №92-IV, чинного на час виникнення спірних правовідносин, митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

Разом з тим, Митним кодексом України та Положенням про вантажну митну декларацію, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. №574, чинними на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено внесення змін до вантажно-митної декларації після завершення митного контролю.

Із аналізу ч.1 ст.1, ч.1 ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлено, що пеня нараховується у випадку не надходження у встановлені строки виручки у іноземній валюті за поставлену продукцію відповідно до експортного договору.

Таким чином, сума валютної виручки, як і митна вартість експортованого товару визначається умовами договору.

При цьому суд зауважує, що у випадку, якщо з огляду на технічні помилки у договорі, задекларована митна вартість не відповідає договірній вартості товару, то виручкою за експортним договором слід вважати саме договірну вартість експортованого товару.

Матеріали справи містять докази надходження на рахунок позивача усієї суми виручки за договором №13MD від 21.06.2010 р. у розмірі 43 106,75 доларів США, а тому суд дійшов висновку, що позивачем не порушено вимог ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Відтак відповідачем безпідставно нараховано пеню у розмірі 191 749,50 грн. на суму прострочення - 24 140,16 доларів США (67 246,91 - 43 106,75) за періоди з 03.02.2011 р. по 03.12.2014 р. та 14.02.2011 р. по 03.12.2014 р., тож позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Пунктом 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18.06.1994 р. №319/94 визначено обов'язок щоквартального декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України.

У відповідності до абз.8 ч.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. №15-93 до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції) за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Відповідно до абз.3 п.2.7 Положення про валютний контроль, затверджене постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 р. №49 невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, згідно з п.3.1 Положення про валютний контроль санкції, передбачені статтею 2 Указу Президента України від 27 червня 1999 року №734/99 «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», пунктом 2 статті 16 Декрету, застосовуються Національним банком до банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України.

Так, податковим повідомленням-рішенням №0000152205 від 17.12.2014 р. до позивача застосовано штраф у розмірі 5 100,00 грн. за порушення порядку декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належить резиденту України та знаходиться за її межами, яке виразилося у недекларуванні валютних цінностей, а саме: суми дебіторської заборгованості в розмірі 24 140,16 доларів США за контрактом №13MD від 21.06.2010 р., укладеного з ТОВ «Мегако» (Грузія).

Як встановлено судом, у позивача дебіторська заборгованість за договором ТОВ «Мегако» (Грузія) відсутня, а тому не виникло обов'язку з подання декларацій відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18.06.1994 р. №319/94.

Таким чином, Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області безпідставно застосовано до НВФ «Кіт-Консалтинг» ТОВ штраф у розмірі 5 100,00 грн., а тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000152205 від 17.12.2014 р. підлягає задоволенню.

У відповідності до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем заявлено позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму 254 317,19 грн., з яких судом задоволено вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень на суму 198 218,75 грн., що становить 77,94% від суми заявлених позовних вимог (198 218,75 грн. х 100 : 254 317,19 грн.), натомість щодо 22,06% позовних вимог у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Таким чином, судовий збір, який підлягає сплаті позивачем становить 1 074,76 грн. 4 872,00 грн. х 22,06%), а тому, з огляду на сплачений позивачем під час подачі позовної заяви судовий збір у розмірі 487,20 грн., підлягає стягненню з НВФ «Кіт-Консалтинг» ТОВ на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 587,56 грн. (1 074,76 грн. - 487,20 грн).

Керуючись ст.ст.86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000152205 від 17 грудня 2014 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області, яким до Науково-виробничої фірми «Кіт-Консалтінг» Товариства з обмеженою відповідальністю застосовано штраф у розмірі 5 100,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000142205 від 17 грудня 2014 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області, яким до Науково-виробничої фірми «Кіт-Консалтінг» Товариства з обмеженою відповідальністю застосовано штраф у розмірі 249 217,19 грн., у частині нарахованої пені в сумі 198 218,75 грн.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Науково-виробничої фірми «Кіт-Консалтінг» Товариства з обмеженою відповідальністю, код ЄДРПОУ 23685704 (25011, м. Кіровоград, вул. Генерала Родимцева, 87 Г) на користь Державного бюджету України (рахунок 31210206784002, отримувач коштів УК у м. Кіровограді, код отримувача 38037409, банк отримувача ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір у розмірі 587,56 грн. (п'ятсот вісімдесят сім грн. 56 коп.).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови у повному обсязі.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_1

< Суддя >