Постанова

від 11.06.2015 по справі 813/2022/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 року № 813/2022/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

представника позивача - Федулова О.В.

представника відповідача - Холявки І.Я.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом приватного підприємства «БК Інвестбуд» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Встановив:

Приватне підприємство «БК Інвестбуд» (далі - ПП «БК Інвестбуд») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2015 №0000102201.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, які ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах. Зазначає, що акт ДПІ в Печерському районі м Києва ДПС від 01.09.2014 №2623/26-55-22-07/37882958 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Денікс Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 по 31.08.2014» та факт проведення досудового розслідування кримінального провадження відносно посадових осіб контрагента позивача - ТОВ «Денікс Груп» не можуть слугувати єдиною підставою для висновків про порушення податкового законодавства та винесення податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що винесене з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що у акт перевірок контрагента позивача - ТОВ «Денікс Груп» про неможливість проведення зустрічної звірки, порушення кримінальної справи проти посадових осіб ТОВ «Денікс Груп», відсутність працівників на підприємстві.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення підтримав, просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши думку сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Городоцькою об'єднананою державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ПП «БК Інвестбуд» (код за ЄДРПОУ 38718750) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Денікс Груп» код за ЄДРПОУ 37882958 за період з 20.12.2013 по 30.11.2014.

За результатами перевірки складено акт від 17.02.2015 №54/2201/38718750 яким встановлено порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 27767 грн в т.ч. за серпень 2014 року в сумі 16600 грн, за вересень 2014 в сумі 11167 грн.

На підставі вказаного акта перевірки Городоцькою об'єднананою державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 27.02.2015 №0000102201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 34 709 грн в т.ч. основний платіж - 27 767 грн та штрафні (фінансові) санкції - 6942 грн.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або формування валових витрат.

Судом встановлено, що 18.08.2014 між ПП «БК Інвестбуд» та ТОВ «Денікс Груп» укладено договір підряду №170818/1, предметом якого є виконання ТОВ «Денікс Груп» для ПП «БК Інвестбуд» робіт по очищенню внутрішього подвір'я будинку-їдальні за адресою: м. Львів, вул. Ясна,1.

На підтвердження фактичного виконання умов договору ПП «БК Інвестбуд» надало до матеріалів справи договірну ціну на очищення внутрішнього подвіря їдальні, що здійснюється в 2014 році, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1, підсумкову відомість ресурсів, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2014, акт приймання виконаних робіт за серпень 2014, локальний кошторис за сепень 2014, акт списання товарів №25 від 21.08.2014, накладну на реалізацію №РН-1406119 від 16.06.2014, видаткову накладну №ЛВ000007683 від 18.06.2014, накладну №130501 від 13.05.2014, видаткові накладні від 19.06.2014 №ЛВ0000663/ЛВ, №РН-186 та від 30.06.2014 №РН-0600044.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що податко на додану вартість в сумі 3079,20 віднесено до податкового кредиту за серпень 2014 на підставі податкової накладної від 21.08.2014 №187 та відображено в реєстрі отриманих податкових накладних за серпень 2014.

Також, 20.08.2014 між ПП «БК Інвестбуд» та ТОВ «Денікс Груп» укладено договір підряду №180820/1, предметом якого є виконання ТОВ «Денікс Груп» для ПП «БК Інвестбуд» робіт по влаштуванню похилого даху одноповерхової частини будівлі їдальні за адресою: м. Львів, вул. Ясна,1.

На підтвердження фактичного виконання умов договору ПП «БК Інвестбуд» надало до матеріалів справи договірну ціну на влаштуванню похилого даху одноповерхової частини будівлі їдальні, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1, підсумкову відомість ресурсів від 20.08.2014, довідку про вартість виконаних робіт від 30.09.2014, акт приймання виконаних робіт за вересень 2014, акт списання товарів №39 від 21.11.2014, накладні на реалізацію №РН-1409145 від 18.09.2014, №РН-1406119 від 16.06.2014, №РН-1407067 від 04.07.2014, №РН-1407180 від 22.07.2014, №РН-1410020 від 01.10.2014, №РН-1406073 від 06.06.2014, №РН-1410002 від 01.10.2014, №РН-1408081 від 11.08.2014, №РН-1410081 від 09.10.2014, №РН-1409182 від 22.09.2014, №РН -1410184 від 20.10.2014, №РН -1405137 від 20.05.2014, №РН 1405161 від 22.05.2015, №РН-1406036 від 03.06.2014, видаткові накладні №РН-0002742 від 16.09.2014, №РН-0002923 від 30.09.2014, №РН-0003195 від 15.10.2014, №РН-0002724 від 15.09.2014, №РН-0003440 від 31.10.2014, накладні №7-64 від 03.07.2014, №7-67 від 04.07.2014, №8-97 від 15.08.2014, №32 від 29.04.2014.

Відповідач сам в акті перевірки зазначив, що податок на додану вартість в сумі 6666,67 грн віднесено до податкового кредиту за серпень 2014 на підставі податкової накладної від 21.08.2014 №188 та відображено в реєстрі отриманих податкових накладних за серпень 2014 та податок на додану вартість в сумі 2000,00 грн віднесено до податкового кредиту за вересень 2014 на підставі податкової накладної віж 15.09.2014 №119 та відображено в реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2014.

Також 20.08.2014 між ПП «БК Інвестбуд» та ТОВ «Денікс Груп» укладено договір підряду №180820/2, предметом якого є виконання ТОВ «Денікс Груп» для ПП «БК Інвестбуд» робіт по влаштуванню щебеневого покриття біля корпусу №1 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 311.

На підтвердження фактичного виконання умов договору ПП «БК Інвестбуд» надало до матеріалів справи договірну ціну на влаштуванню щебеневого покриття біля корпусу №1, локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1, підсумкову відомість ресурсів, довідку про вартість виконаних робіт від 28.08.2014, акт приймання виконаних робіт від 28.08.2014, акт списання товарів №26 від 29.08.2014, видаткові накладні №РН-186 від 19.06.2014, №РН-210 від 03.07.2014, №РН- 248 від 17.07.2014, №РН-0700018 від 17.07.2014, №РН263 від 23.07.2015, №РН-270 від 24.07.2015, №РН-310 від 07.08.2015, №РН-320 від 11.08.2015, №РН-338 від 16.08.2014, №РН-0600044 від 30.06.2015, №РН-0700016 від 04.07.2015, №РН-0700017 від 11.07.2015.

Відповідач сам в акті перевірки зазначив, що податок на додану вартість в сумі 4166,67 грн віднесено до податкового кредиту за серпень 2014 на підставі податкової накладної від 22.08.2014 №193 та відображено в реєстрі отриманих податкових накладних за серпень 2014 та податок на додану вартість в сумі 2687,33 грн віднесено до податкового кредиту за вересень 2014 на підставі податкової накладної віж 28.08.2014 №257 та відображено в реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2014.

Також, із матеріав справи видно, що 21.08.2015 між ПП «БК Інвестбуд» та ТОВ «Денікс Груп» укладено договір підряду №200821/1, предметом якого є виконання ТОВ «Денікс Груп» для ПП «БК Інвестбуд» робіт по реконструкції головного входу та благоустрою прилеглої території корпусу Е за адресою: м. Львів, вул. Стороженка, 32.

На підтвердження фактичного виконання умов договору ПП «БК Інвестбуд» надало до матеріалів справи договірну ціну на реконструкцію головного входу та благоустрою прилеглої території корпусу Е, локальний кошторис на будівельні роботи №3-1-1, підсумкову відомість ресурсів, довідку про вартість виконаних будівельних робіт від 19.09.2014, акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014, акт списання товарів №29 від 30.09.2014, видаткові накладні №764 від 23.07.2014, №703 від 17.07.2014, №702 від 17.07.2014, №689 від 16.07.2014, №690 від 16.07.2014, №625 від 08.07.2014, №622 від 08.07.2014, №623 від 08.07.2014, №620 від 08.07.2014, №480 від 19.06.2014, №РН-0800027 від 07.08.2014, №РН-0800026 від 06.08.2014, №РН-0700019 від 23.07.2014, №РН-0700018 від 17.07.2015, №РН-280 від 29.07.2014, №РН-0700020 від 24.07.2015, №РН-270 від 24.07.2015, №490 від 20.06.2014, №608 від 04.07.2014, №550 від 27.06.2014, №480 від 19.06.2014, накладну на реалізацію №РН-1403077 від 11.03.2014, накладні №270501 від 27.05.2014, №130502 від 13.05.2014.

В акті перевірки відповідачем вказано, що податок на додану вартість в сумі 9166,67 грн віднесено до податкового кредиту за вересень 2014 на підставі податкової накладної від 19.09.2014 №168 та відображено в реєстрі отриманих податкових накладних за вересень 2014.

Загальна сума взаємовідносин з ТОВ «Денікс Груп», згідно з умовами вищенаведених договорів, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних за серпень-вересень 2014 склала 166599,20 грн в тому числі ПДВ 27766,54 грн.

За отримані роботи ПП «БК «Інвестбуд» перераховано грошові кошти для ТОВ «Денікс Груп» згідно платіжних доручень від 21.08.2014 №286 на загальну суму 40000,00 грн, від 22.08.2014 №290 на загальну суму 25000,00 грн, від 11.09.2014 №321 на загальну суму 16124,00 грн, від 11.09.2014 №322 на загальну суму 18475,20 грн, від 15.09.2014 №331 на загальну суму 12000,00 грн, від 19.09.2014 №333 на загальну суму 55000,00 грн та всього на загальну суму 166599,20 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.

Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.4. ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

За приписами п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

У відповідності до п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

За приписами п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Спростовуючи доводи позивача, відповідач покликається на встановлені в ході перевірки обставини, зокрема на акт ДПІ в Печерському районі м Києва ДПС від 01.09.2014 №2623/26-55-22-07/37882958 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Денікс Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 по 31.08.2014», яким не підтверджено факт реальності здійснення фінансово-господарських операцій посадовими особами ТОВ «Денікс Груп».

Відповідач також зазначає, що згідно з базою даних АІС «Податковий блок» декларація з податку на додану вартість з додатками за вересень 2014 подана ТОВ «Денікс Груп» до податкового органу не визнана податковою звітністю з присвоєнням статусу «історія подання».

Також, орган державної податкової служби в акті перевірки твердження про порушення норм податкового законодавства позивачем обґрунтовує тим, що у вищезазначених актах приймання виконаних будівельних робіт за серпень-вересень 2014 в основному прямі витрати складаються із заробітної плати та вартості експлуатації машин, таким чином ТОВ «Денікс Груп» не могло виконувати в серпні-вересні 2014 будівельні роботи, оскільки в нього відстуні трудові ресурси і основні засоби (машини, обладнання).

З приводу даних доводів відповідача, суд зазначає, що відсутність контрагента по договору за місцем знаходження при фактичному здійсненні господарських операцій не впливає на податковий кредит позивача та формування ним витрат та відсутність працівників самі по собі не є доказом безтоварності господарських операцій; ці доводи є оцінкою контрагента, за дії та поведінку якого позивач не може нести відповідальність.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства та належного ведення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання, вартість яких включена до витрати платника податків, а сума ПДВ - до податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, суд зазначає, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.01.2015 по справі №813/8239/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015, позов товариства з обмеженою відповідальністю В«Денікс ГрупВ» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задоволено пованістю та визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, що полягають у внесенні на підставі акта №2623/26-55-22-07/37882958 від 01.09.2014 року В«Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю В«Денікс ГрупВ» (податковий номер 37882958) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 року по 31.08.2014 рокуВ» змін в інформаційну систему В«Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА УкраїниВ» в частині коригування сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві поновити задекларовані Товариством з обмеженою відповідальністю В«Денікс групВ» суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року в інформаційній системі В«Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА УкраїниВ» .

Також, обґрунтовуючи правомірність висновків акта перевірки, відповідач покликається на те, що слідчим управлінням ГУ МВС України у Львівській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №120141400000003550, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.06.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 190, ч.4 ст. 191, ч.3 ст. 212, ч.1 ст. 205 КК України. Досудовим слідстом встановлено, що ОСОБА_3 за попередньою змовою в групі із невстановленими на даний час особами, використовуючи реквізити зареєстрованих у АДРЕСА_1 суб'єктів господарювання із явними ознаками фіктивності, у тому числі ТОВ «Денікс Груп» здійснювали незаконну діяльність щляхом безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ та начебто понесених витрат від здійснення фінансово-господарської діяльності, «конвертування» отриманих на рахунки фіктивних СГД безготівкових коштів у готівку, які перераховувалися реально діючим суб'єктам господарювання за нібито виконані роботи, надані послуги, поставлені ТМЦ, тим самим забезпечуючи їм мінімізацію (ухилення) від сплати податків.

Проте, дані доводи не можуть бути взяті судом до уваги, з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Статтею 62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Таким чином, сам факт порушення кримінальної справи відносно посадових осіб ТОВ «Денікс Груп» та проведення досудового розслідування не є підставою для визнання господарських операцій позивача із ТОВ «Денікс Груп» безтоварними та такми, що реально не відбулись.

У свою чергу, ч. 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає сумнів.

Винність особи у вчиненні злочину може бути підтверджено обвинувальним вироком суду, який набув законної сили. Отже, лише вирок суду у кримінальній справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 27.02.2015 №0000102201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «БК Інвестбуд» 182 (сто вісімдесят дві) грн 70 коп. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський

Повний текст постанови виготовлений 16.06.2015