Постанова

від 15.06.2015 по справі 823/1125/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 року справа № 823/1125/15

09 год. 40 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шоколенко Т.М.,

представника позивача - ОСОБА_1 (згідно з довіреністю),

представника відповідача - ОСОБА_2 (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-ЛАЙТ» до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

12.05.2015 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-ЛАЙТ» (далі-позивач) до державної податкової інспекції м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (далі - ППР) від 28.01.2015 №0000342301 та покладення судових витрат на відповідача.

Позов мотивовано тим, що податковий орган за результатами перевірки безпідставно, на думку позивача, зробив висновок про нереальність його господарських операцій з ТОВ «ВС «АГРО», ТОВ «ОІЛ-ПРЕС», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ГРАНД МОНОЛІТ» і не взяв до уваги наявні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, якими підтверджується їх реальність. Позивач вказав на неповне дослідження податковим органом таких документів. Зазначає, що перевірка, за наслідками якої прийняте оскаржуване рішення, призначена, розпочата та проведена з порушенням законодавства. Тому вважає незаконним донарахування йому грошових зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ).

Відповідач проти задоволення позову заперечував на тій підставі, що оскаржуване рішення прийняте у зв'язку з виявленою неможливістю вчинення господарських операцій з вищевказаними контрагентами з урахуванням відсутності у позивача документів бухгалтерського обліку, які би підтверджували реальність виконання договорів.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої правові позиції у спорі.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі у їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«ЕНЕРГО-ЛАЙТВ» зареєстроване як юридична особа з 20.06.2013 (код ЄДРПОУ 38764550).

Суд встановив, що відповідно до наказу від 11.12.2014 №140 на підставі повідомлення про початок перевірки від 11.12.2014 №12/23-01-22-04 службова особа ДПІ у м.Черкаси здійснила документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ «ВС «АГРО» і ТОВ «ОІЛ-ПРЕС» у лютому 2014 року та ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ГРАНД МОНОЛІТ» у травні 2014 року.

Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1., 198.2., 198.3., 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 308833,00грн.

За результатами перевірки складено акт від 25.12.2014 №41/23-01-22-04/38764550 (далі - акт перевірки), з якого вбачається, що до вказаних висновків відповідач дійшов з огляду на ознаки, що реально правочини між позивачем та вказаними підприємствами не відбувалися. На підставі акту відповідач прийняв оскаржуване ППР від 28.01.2015 №0000342301, яким позивачу збільшив розмір грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 463250,00грн. (308833,00грн. - основний платіж та 77208,00грн. - штрафна (фінансова) санкція).

За лютий, березень і травень 2014 року позивач задекларував податковий кредит у сумі 311093,00грн. та податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 328833,00грн.

Суд звернув увагу, що основна сума донарахувань ПДВ в оскаржуваному ППР відповідає розміру задекларованого податкового кредиту позивача згідно з податковими накладними (далі - ПН) від:

ТОВ «ОІЛ-ПРЕС» від 27.02.2014 №19 на суму ПДВ 13333,33грн., від 27.02.2014 №18 на суму ПДВ 33333,33грн., від 27.02.2014 №16 на суму ПДВ 20000,00грн., від 27.02.2014 №17 на суму ПДВ 10000,00грн., від 28.03.2014 №122 на суму ПДВ 38333,33грн., від 31.03.2014 №123 на суму ПДВ 12500,00грн., від 31.03.2014 №124 на суму ПДВ 22500,00грн.;

ТОВ «ВС «АГРО» від 28.02.2014 №22 на суму ПДВ 5000,00грн., від 28.02.2014 №23 на суму ПДВ 40000,00грн., від 28.02.2014 №24 на суму ПДВ 1333,33грн., від 28.02.2014 №25 на суму ПДВ 30000,00грн., від 28.02.2014 №27 на суму ПДВ 25000,00грн.;

ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ГРАНД МОНОЛІТ» від 30.05.2014 №76 на суму ПДВ 45000,00грн., від 30.05.2014 №77 на суму ПДВ 12500,00грн.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню суд керувався такими нормами.

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Ст.200 ПК України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. П.200.1 цієї статті передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку

У разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг відповідно до підп. В«аВ» п.198.1 ст.198 ПК України виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 198.3, 198.6 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними). При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

На підтвердження формування витрат позивач надав акти приймання виконаних робіт від:

ТОВ "ОІЛ-ПРЕС": від 27.02.2014 №ОУ-0227/01 на суму 120000,00грн. (у т.ч. ПДВ 20000,00грн.); від 27.02.2014 №ОУ-0227/02 на суму 60000,00грн. (у т.ч. ПДВ 10000,00грн.); від 27.02.2014 №ОУ-0227/03 на суму 200000,00грн. (у т.ч. ПДВ 33333,33грн.); від 27.02.2014 №ОУ-0227/04 на суму 80000,00грн. (у т.ч. ПДВ 13333,33грн.); від 31.03.2014 №ОУ-0331/07 на суму 135000,00грн. (у т.ч. ПДВ 22500,00грн.); від 31.03.2014 №ОУ-0331/06 на суму 75000,00грн. (у т.ч. ПДВ 12500,00грн.); від 28.03.2014 №ОУ-0328/01 на суму 230000,00грн. (у т.ч. ПДВ 38333,33грн.), - щодо надання послуг з розробки нормативно-технічної документації з екології: аналіз джерел викидів, джерел утворення та розрахунок обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря джерелами об'єктів газорозподільчих станцій ПАТ «Львівтрансгаз»; Макіївського, Первомайського, Бердичівського, Закарпатського, Одеського ЛВУМГ;

ТОВ "ВС АГРО": від 28.02.2014 №ОІ-0228/02 на суму 30000,00грн. (у т.ч. ПДВ 5000,00грн.); від 28.02.2014 №ОІ-0228/03 на суму 240000,00грн. (у т.ч. ПДВ 40000,00грн.); від 28.02.2014 №ОІ-0228/04 на суму 8000,00грн. (у т.ч. ПДВ 1333,00грн.); від 28.02.2014 №ОІ-0228/01 на суму 180000,00грн. (у т.ч. ПДВ 30000,00грн.); від 28.02.2014 №ОІ-0228/05 на суму 150000,00грн. (у т.ч. ПДВ 25000,00грн.); від 28.02.2014 №ОІ-0228/02 на суму 30000,00грн. (у т.ч. ПДВ 5000,00грн.), - щодо надання послуг з розробки нормативно-технічної документації з екології: аналіз джерел викидів, джерел утворення та розрахунок обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря джерелами об'єктів газорозподільчих станцій Херсонського, Куп'янського, Дніпропетровського ЛВУМГ;

ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ГРАНД МОНОЛІТ»: від 30.05.2014 №ОУ-0530/09 на суму 75000,00грн. (у т.ч. ПДВ 12500,00грн.); від 30.05.2014 №ОУ-0530/08 на суму 270000,00грн. (у т.ч. ПДВ 45000,00грн.), - щодо надання послуг з розробки нормативно-технічної документації з екології: відомості щодо виду та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та порівняльна характеристика фактичних викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами Сумського, Боярського, Яготинського, Рівненського, Тернопільського ЛВУМГ.

Не зважаючи на зобов'язання суду, позивач не надав договорів, укладених з вищевказаними контрагентами, щодо виконання робіт за переліченими актами. Водночас, згідно з актом перевірки такі договори були в наявності та передбачали обов'язковий додаток - протокол погодження договірної ціни, який не надавався ні податковому органу, ні суду. Крім того, ці договори не містили всіх істотних умов для визнання їх укладеними (строки виконання, обсяги, ціна тощо) та мети їх укладення.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і щодо сплати ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат (правова позиція Вищого адміністративного суду України у справі К/800/30610/13 від 13 березня 2014 року).

Суд звернув увагу, що вищевказані акти виконаних робіт не містять відомостей про результати виконаних робіт,строки виконання, їх обсяг, дані про безпосередні об'єкти дослідження, не розкривають змісту зафіксованих правочинів. Не наведено посилань на технічні, наукові, законодавчі вимоги, якими керувався виконавець робіт. Крім того, відсутні посилання на використані ресурси під час виконання робіт та кількість відпрацьованих годин та для кого розроблена документація.

Збирання даних для створення документації потребує тривалого часу з огляду на значну територіальну віддаленість об'єктів (Львівська, Одеська, Миколаївська, Рівненська, Тернопільська області). Проведення таких дій суду не підтверджено жодними належними доказами.

Такі недоліки первинних бухгалтерських документів не надавали права позивач враховувати їх для формування валових витрат, що обгрунтовується наступним.

По-перше, відповідно до ст.1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд врахував ст.9 Закону України №996, згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас ст.4 Закону України №996-XIV встановлений принцип превалювання сутності над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

По-друге, обов'язковими реквізитами первинних документів відповідно до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам.

На переконання суду право податкового кредиту у разі формування витрат за документами, що не відповідають вимогам для первинного бухгалтерського документа, у такого платника податку не виникає.

Крім того, документи бухгалтерського обліку позивача відносно спірних правочинів не містять обґрунтування вартості замовлених та виконаних робіт в контексті обсягів, доказів погодження сторін щодо термінів їх виконання.

Позивач, не зважаючи на зобов'язання суду, не надав підтвердження результатів виконання зафіксованих в актах робіт (розробленої технічної документації).

Економічну мету замовлення послуг позивач обґрунтовував необхідністю виконання робіт із розробки технічної документації з екології за наслідками проведеного тендеру на замовлення ПАТ «Укртрансгаз».

Суд звернув увагу, що вказана процедура запланована 14.07.2014, а визначення переможця державних закупівель відбулося 23.06.2014 і стосувалося послуг щодо наукового дослідження та експериментального розроблення у сфері інших природничих наук ("послуги з коригування та розробки обгрунтовуючих матеріалів для отримання дозволів на викиди"). Водночас, вищевказані акти виконаних робіт складені у період лютий-травень 2014 року, тобто до часу замовлення послуг ПАТ «Укртрансгаз» у позивача. Позивач не надав договорів щодо тендерних закупівель, а згідно з усними поясненнями йго представника і не виконав умов цих договорів.

На підставі з'ясованих фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що позивач не довів економічну мету та використання замовлених робіт у власній господарській діяльності.

Під час судового розгляду справи не підтверджено реальність виконання правочинів з урахуванням необхідності затрати часу для збирання вихідних даних і на безпосереднє виконання робіт, трудових ресурсів зі спеціальними знаннями для аналізу і створення результатів робіт.

Сукупність обставин, встановлених під час податкової перевірки та з'ясованих у судових засіданнях, свідчать про наявність ознак, що реально правочини не відбувалися, а податкові накладні оформлені виключно на папері для надання-отримання податкової вигоди.

Доводи позивача про проведення перевірки з порушенням норм ПК України суд не взяв до уваги, оскільки ці обставини не є предметом розгляду заявленого спору. Згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України у постанові від 26.02.2015 №К/800/41805/13 певні процедурні недоліки проведення перевірок, без спростування факту вчинення порушення суб'єктом господарювання, самі по собі не є такими, що звільняють останнього від відповідальності за вчинені ним порушення податкового та іншого законодавства.

Згідно з п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки виявлені податковим органом порушення знайшли своє підтвердження в суді, нарахування штрафних санкцій за оскаржуваним ППР суд вважає правомірним, а розмір застосованого штрафу відповідає вимогам п.123.1 ст.123 ПК України.

Врахувавши завдання адміністративного судочинства згідно зі ст.2 КАС України суд дійшов висновку, що при прийняті оскаржуваного ППР відповідач діяв правомірно, а позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог, на виконання ст.94 КАС України про вирішення питання стягнення судових витрат пропорційно задоволеним вимогам суд врахував, що цей позов є майновим, оскільки прямо впливає на склад майна позивача.

Згідно з абз.2 підп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2014 №3674-VI за подання до адміністративного суду позову майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Отже, ставкою судового збору у цій справі є 1827,00грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Ч.3 ст.4 вказаного Закону передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи часткову оплату позивачем судового збору при поданні позову та вищезазначені обставини, суд дійшов висновку стягнути з позивача на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4287,36грн.

Керуючись ст.ст. 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-ЛАЙТ» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 28.01.2015 №0000342301 відмовити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-ЛАЙТ» (код ЄДРПОУ 38764550) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання цього позову в сумі 4287,36грн. (чотири тисячі двісті вісімдесят сім гривень 36коп.).

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

4. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 17.06.2015