Ухвала

від 28.07.2015 по справі 823/1125/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1125/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

28 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-ЛАЙТ» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-ЛАЙТ» до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-ЛАЙТ» (далі - Позивач) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.01.2015 року №0000342301, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 308 833,00 грн за основним платежем та штрафні санкції в розмірі 77 208 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов»язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «ВС АРГО», ТОВ «ОІЛ-ПРЕС» у лютому 2014 року, із ТОВ «ОІЛ-ПРЕС» у березні 2014 року та із ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ГРАНД МОНОЛІТ» у травні 2014 року.

В ході проведення перевірки, контролюючим органом встановлено порушення Позивачем вимог: п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 308 833,00 грн.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем складено акт від 25.12.2014 року №41/23-01-22-04/38764550 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Позивача (код за ЄДРПОУ 38764550) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «ВС АРГО» (код за ЄДРПОУ 36569789), ТОВ «ОІЛ-ПРЕС» (код за ЄДРПОУ 37189277) у лютому 2014 року, із ТОВ «ОІЛ-ПРЕС» (код за ЄДРПОУ 37189277) у березні 2014 року та із ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ГРАНД МОНОЛІТ» (код за ЄДРПОУ 38865797) у травні 2014 року

На підставі вказаного акту Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2015 року №0000342301, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 463 250,00 грн, в тому числі за основним платежем 308 833,00 грн, за штрафними санкціями 77 208,00 грн.

За приписами п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

Обов»язковими реквізитами первинних документів відповідно до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам.

Отже, право податкового кредиту у разі формування витрат за документами, що не відповідають вимогам для первинного бухгалтерського документа, у такого платника податку не виникає.

Відповідно п. 187.1 ст.187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198 Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Отже, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, платником податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів, у разі відсутності факту придбання товарів чи послуг та якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності.

Пунктом 123.1 статті 123 Кодексу передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи за лютий, березень і травень 2014 року Позивач задекларував податковий кредит у сумі 311 093,00 грн та податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 328 833,00грн.

Основна сума донарахувань ПДВ в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні відповідає розміру задекларованого податкового кредиту Позивача згідно з податковими накладними (далі ПН) від: ТОВ «ОІЛ-ПРЕС» від 27.02.2014 року №19 на суму ПДВ 13 333,33 грн, від 27.02.2014 року №18 на суму ПДВ 33 333,33 грн, від 27.02.2014 року №16 на суму ПДВ 20 000,00грн, від 27.02.2014 року №17 на суму ПДВ 10 000,00 грн, від 28.03.2014 року №122 на суму ПДВ 38 333,33 грн, від 31.03.2014 року №123 на суму ПДВ 12 500,00 грн, від 31.03.2014 року №124 на суму ПДВ 22 500,00 грн; ТОВ «ВС «АГРО» від 28.02.2014 року №22 на суму ПДВ 5 000,00 грн, від 28.02.2014 року №23 на суму ПДВ 40 000,00 грн, від 28.02.2014 року №24 на суму ПДВ 1 333,33 грн, від 28.02.2014 року №25 на суму ПДВ 30 000,00 грн, від 28.02.2014 року №27 на суму ПДВ 25 000,00 грн; ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ГРАНД МОНОЛІТ» від 30.05.2014 року №76 на суму ПДВ 45 000,00 грн, від 30.05.2014 року №77 на суму ПДВ 12 500,00 грн.

Позивачем на підтвердження формування витрат надано до суду першої інстанції акти приймання виконаних робіт від: ТОВ «ОІЛ-ПРЕС»: від 27.02.2014 року №ОУ-0227/01 на суму 120 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 20 000,00 грн); від 27.02.2014 року №ОУ-0227/02 на суму 60 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 10 000,00 грн); від 27.02.2014 року №ОУ-0227/03 на суму 200 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 33 333,33грн); від 27.02.2014 року №ОУ-0227/04 на суму 80 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 13 333,33 грн); від 31.03.2014 року №ОУ-0331/07 на суму 135 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 22 500,00 грн); від 31.03.2014 року №ОУ-0331/06 на суму 75 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 12 500,00 грн); від 28.03.2014 року №ОУ-0328/01 на суму 230 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 38 333,33 грн) - щодо надання послуг з розробки нормативно-технічної документації з екології: аналіз джерел викидів, джерел утворення та розрахунок обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря джерелами обєктів газорозподільчих станцій ПАТ «Львівтрансгаз»; Макіївського, Первомайського, Бердичівського, Закарпатського, Одеського ЛВУМГ; ТОВ «ВС АГРО»: від 28.02.2014 року №ОІ-0228/02 на суму 30 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 5 000,00 грн); від 28.02.2014 року №ОІ-0228/03 на суму 240 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 40 000,00 грн); від 28.02.2014 року №ОІ-0228/04 на суму 8 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 1 333,00 грн); від 28.02.2014 року №ОІ-0228/01 на суму 180 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 30 000,00 грн); від 28.02.2014 року №ОІ-0228/05 на суму 150 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 25 000,00 грн); від 28.02.2014 року №ОІ-0228/02 на суму 30 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 5 000,00 грн) - щодо надання послуг з розробки нормативно-технічної документації з екології: аналіз джерел викидів, джерел утворення та розрахунок обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря джерелами обєктів газорозподільчих станцій Херсонського, Куп»янського, Дніпропетровського ЛВУМГ; ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ГРАНД МОНОЛІТ»: від 30.05.2014 року №ОУ-0530/09 на суму 75 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 12 500,00 грн); від 30.05.2014 року №ОУ-0530/08 на суму 270 000,00 грн (у т.ч. ПДВ 45 000,00 грн) - щодо надання послуг з розробки нормативно-технічної документації з екології: відомості щодо виду та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та порівняльна характеристика фактичних викидів забруднюючих речовин стаціонарними джерелами Сумського, Боярського, Яготинського, Рівненського, Тернопільського ЛВУМГ.

Колегія суддів звертає увагу, що акти виконаних робіт не містять відомостей про результати виконаних робіт, строки виконання, їх обсяг, дані про безпосередні об»єкти дослідження та не розкривають змісту зафіксованих правочинів.

В актах не наведено посилань на технічні, наукові, законодавчі вимоги, якими керувався виконавець робіт та відсутні посилання на використані ресурси під час виконання робіт та кількість відпрацьованих годин та для кого розроблена документація.

Збирання даних для створення документації потребує тривалого часу з огляду на значну територіальну віддаленість об'єктів (Львівська, Одеська, Миколаївська, Рівненська, Тернопільська області). Проведення таких дій Позивачем не підтверджено належними доказами.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року Позивача зобов»язано надати до суду необхідні документи, а саме: загальну оборотно-сальдову відомість позивача за 2014 рік (поквартальну за всіма видами бухгалтерських рахунків, що велися позивачем); докази економічної мети укладання правочинів та докази здійснення результатів виконаних послуг (робіт); завірені копії виписок з банку щодо розрахунків із контрагентами, правочини з якими відповідач вважає безтоварними; реєстр витрат за 2014 рік у розрізі назв та ЄДРПОУ постачальників і загальних (зведених) сум сплачених їм коштів; копію фінансового звіту позивача та дані його балансу за 2014 рік; копію декларації з податку на прибуток за 2014 рік зі всіма додатками; інші докази включення у витрати коштів за правочинами із зазначеними контрагентами та реального використання замовлених робіт (товарів, послуг) у власній господарській діяльності.

Проте, Позивачем на зобов»язання суду, не було надано договорів, укладених з вищевказаними контрагентами, щодо виконання робіт за переліченими актами.

Водночас, згідно акту від 25.12.2014 року №41/23-01-22-04/38764550 перевірки, такі договори були в наявності та передбачали обов'язковий додаток - протокол погодження договірної ціни, який не надавався Позивачем ні контролюючому органу, ні під час розгляду судового розгляду. Ці договори не містили всіх істотних умов для визнання їх укладеними (строки виконання, обсяги, ціна тощо) та мети їх укладення.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції дійшов висновку про те, що господарські договори є неукладеними є помилковим, оскільки в оскаржуваному судовому вказано, що контролюючий орган в акті перевірки зазначив про те, що надані Позивачем договори не містили всіх істотних умов для визнання їх укладеними (строки виконання, обсяги, ціна тощо) та мети їх укладення.

Подані Позивачем до суду першої інстанції документи бухгалтерського обліку відносно спірних правочинів не містять обґрунтування вартості замовлених та виконаних робіт в контексті обсягів та доказів погодження сторін щодо термінів їх виконання.

Результати виконання зафіксованих в актах робіт (розробленої технічної документації) Позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами.

Економічну мету замовлення послуг Позивач обґрунтовував необхідністю виконання робіт із розробки технічної документації з екології за наслідками проведеного тендеру на замовлення ПАТ «Укртрансгаз».

Проте вказана процедура запланована 14.07.2014 року, а визначення переможця державних закупівель відбулося 23.06.2014 року і стосувалося послуг щодо наукового дослідження та експериментального розроблення у сфері інших природничих наук («послуги з коригування та розробки обгрунтовуючих матеріалів для отримання дозволів на викиди»).

Водночас, вищевказані акти виконаних робіт складені у період лютий-травень 2014 року, тобто до часу замовлення послуг ПАТ «Укртрансгаз» у Позивача.

Крім того, Позивачем не надано договорів щодо тендерних закупівель та доказів щодо їх виконання.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, і що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Надані Позивачем документи не підтверджують факт реального виконання умов спірного правочину, оскільки до уваги можуть братись лише ті первинні документи, що складені у разі фактичного здійснення господарських операцій.

Документи, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту послуг, умов перевезення, зберігання товарів що надаються тощо.

Специфіка окремої господарської операції, зазвичай, визначається за договірними зобов'язаннями.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що докази, надані Позивачем, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість формування податкового кредиту Позивача.

Згідно ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що контролюючим органом правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення і підстави для його скасування відсутні.

Отже, рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог є обґрунтованим та законним, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-ЛАЙТ» залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Ухвала складена в повному обсязі 29 липня 2015 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.