Рішення

від 09.06.2015 по справі 910/9107/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2015Справа №910/9107/15

За позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави

в особі Державної установи «Інститут нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Босм»

про зобов'язання вчинити дії, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Петренко Н.О. (представник за довіреністю №12 від 18.06.2014р.);

від відповідача: Мельниченко О.В. (представник за довіреністю від 12.05.2015р.);

Повх В.М. (представник за довіреністю від 12.05.2015р.);

Пацера С.А. (представник за довіреністю від 12.05.2015р.);

від прокуратури: Греськів І.І. (службове посвідчення №002668 від 05.09.2012р.).

Обставини справи:

Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва (надалі також - прокурор, прокуратура) звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної установи «Інститут нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук України» (надалі також - позивач) з позовною заявою про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Босм» (надалі також - відповідач) протягом 3 робочих днів з моменту вступу рішення в законну силу за актом приймання-передавання передати нерухоме майно загальною площею 50,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. П.Майбороди, 32, позивачу .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дія Договору оренди №348-04 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державної установи «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова від 12.04.2012р. закінчилась, у зв'язку з укладенням Договору строком до 12.03.2015р. та надісланням позивачем відповідачу листа про закінчення договору оренди та повернення майна.

Відповідач надав відзив на позовну заяву відповідно до змісту якого він заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючи при цьому на те, що позивач не подав відповідачу за три місяці до закінчення договору заяви про намір використовувати майно для власних потреб. Окрім того, відповідач зазначає, що листи від позивача протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору не надходили, а відповідач неодноразово надсилав позивачу пропозиції щодо пролонгації Договору. Отже, на думку відповідача, позивачем не доведено факту того, що приміщення використовуватиметься ним для власних потреб.

В наданих до матеріалів справи запереченнях на відзив позивач зазначив, що Договір продовжено не було і оскільки відповідач після закінчення договору не звільнив орендовані приміщення та продовжує безпідставно користуватись державним майном, відмовляється звільнити приміщення, що перебуває на балансі позивача, останній був змушений звернутись після закінчення договору та неодноразових спроб прийняти приміщення у відповідача, до правоохоронних органів за захистом порушених прав

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2015р., в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/9107/15, розгляд було призначено на 26.05.2015р.

В судовому засіданні 26.05.2015р. в справі було оголошено перерву до 09.06.2015р.

В матеріалах справи міститься клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення по суті судового спору та набрання рішення законної сили в справі №910/13148/15 за позовом ТОВ «Босм» до ДУ «Інституту нейрохірургії ім. академіка А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук України» про визнання Договору оренди продовженим.

Клопотання обґрунтоване тим, що результат розгляду позовної заяви до ДУ «Інституту нейрохірургії ім. академіка А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук України» про визнання Договору оренди продовженим та про визнання переважного права на укладення Договору оренди суттєво вплине на подальший результат вирішення судового спору в даній справі.

В судовому засіданні 09.06.2015р. судом було постановлено на обговорення сторін зазначене клопотання відповідача.

Представник позивача та прокурор, присутні в судовому засіданні, заперечували проти задоволення клопотання про зупинення провадження в справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Зупинення провадження в даному випадку повинно бути обґрунтовано пов'язаністю розгляду справ, до розгляду якої зупиняється провадження, а також неможливість вирішення однієї до розгляду іншої.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що позовна заява ТОВ «Босм» в справі №910/13148/15 до ДУ «Інституту нейрохірургії ім. академіка А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук України» про визнання Договору оренди продовженим не може вплинути на підставу позовних вимог в даній справі, а саме на те, що позивачем заявлено вимоги про звільнення відповідачем майна, яке знаходиться на балансі позивача та є державним, а тому, клопотання відповідача про зупинення провадження в даній справ задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні 09 червня 2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Частиною 3 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, зокрема, звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями). (ч. 5 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999р. у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Наведене також узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» від 23.03.2012р. №7.

Судом встановлені наступні обставини.

12 квітня 2012 року між позивачем (орендодавець за Договором) та відповідачем (орендар за Договором) було укладено Договору оренди №348-04 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державної установи «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України» (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: приміщення площею 50,3 кв.м., на 1 поверсі корпусу №6 (реєстровий №2011930.1.АААДЕА300) (надалі - майно), розміщене за адресою: м. Київ, вул. П.Майбороди, 32, що перебуває на балансі позивача.

Відповідно до п. 1.2. Договору майно передається в оренду, з метою розташування аптечного пункту: 1) площа 25,1 - реалізація готових лікарських засобів та не може використовуватися за іншим призначенням; 2) площа 25,2 - під складське приміщення.

Відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та Акту приймання-передачі майна. (п. 2.1. Договору).

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у відповідача права власності на це майно. Власником залишається держава, а відповідач користується ним протягом строку оренди. (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 2.5. та п. 2.7. Договору у разі припинення дії цього Договору майно повертається відповідачем позивачу. Відповідач повертає майно позивачу аналогічно порядку встановленому при передачі майна відповідачу цим Договором, майно вважається поверненим відповідачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок по складанню акту прийманню-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору.

Цей Договір укладений строком на 2 роки і 11 місяців та діє з 12.04.2012р. по 12.03.2015р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору оренди після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, цей Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з письмового дозволу НАМН. Зазначені дії оформлюються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору. (п. 10.1. Договору).

Зміни та доповнення або розірвання цього Договору допускаються за взаємною згодою сторін. (п. 10.2. Договору).

Актом приймання-передачі майна від 12.04.2012р., підписаним сторонами, який міститься в матеріалах справи, підтверджується передача об'єкту оренди відповідачу.

Як зазначає позивач, відповідач після закінчення терміну дії Договору не звільнив орендоване майно та продовжує своє перебування у ньому безпідставно, у зв'язку з цим, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі позивача для захисту прав та інтересів держави і позивача.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу .

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. (стаття 759 Цивільного кодексу України).

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Як підтверджується матеріалами справи, 22.01.2015р. позивач направив відповідачу попередження про припинення договору №62 від 20.01.2015р., яким просить відповідача сплатити всі орендні платежі і передати орендовані приміщення та ключі від них 12.03.2015р. позивачу.

У відповідь листом №1 від 02.02.2015р. відповідач у зв'язку з закінченням договору оренди просив продовжити термін дії оренди.

В листі №154/07 від 06.02.2015р. позивач повідомляє відповідачу про необхідність уточнення прохання щодо продовження терміну дії оренди у зв'язку з неправильним зазначенням дати договору.

Листом №2 від 10.02.2015р. відповідач просив про продовження терміну дії оренди та зазначив правильну дату договору.

16.02.2015р. позивач листом №202/07 повідомив, що відповідачем не надано необхідних документів для оформлення подання до НАМН України для отримання відповідного дозволу встановленим порядком, тому продовження Договору неможливо внаслідок недотримання вимог розділу ІІІ Порядку надання НАМН дозволу на укладення договорів оренди майна, що обліковуються на балансах установ, віднесених до відання НАМН. На підставі викладених обставин, позивач повторно просив відповідача повернути орендоване майно та ключі від нього.

Листом №4 від 20.02.2015р. відповідач просив позивача укласти новий договір оренди на термін 2 роки та 11 місяців та надати перелік необхідних документів для його оформлення.

Відповідно до листа №252/07 від 25.02.2015р. позивач повідомив відповідачу, що нежилі приміщення здаватись в оренду не будуть, оскільки це майно необхідне для забезпечення надання спеціалізованої медичної допомоги учасникам АТО в Луганській та Донецькій областях. Позивач знову просив відповідача передати орендовані приміщення за актом передачі-приймання.

Надалі сторонами ще велась переписка щодо повідомлення один одного про звернення з позовами до Господарського суду міста Києва та невжиття ніяких заходів до прийняття судом рішень за результатами розгляду цих справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з п. 10.1. Договору, він укладений строком на 2 роки і 11 місяців та діє з 12.04.2012р. по 12.03.2015р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору оренди після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, цей Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з письмового дозволу НАМН. Зазначені дії оформлюються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

У разі припинення дії цього Договору майно повертається відповідачем позивачу. Відповідач повертає майно позивачу аналогічно порядку встановленому при передачі майна відповідачу цим Договором, майно вважається поверненим відповідачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок по складанню акту прийманню-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні Договору. (п. 2.5. та п. 2.7. Договору).

Як встановлюється матеріалами справи та перепискою сторін, останніми не погоджено пролонгацію терміну дії Договору та не укладено відповідного Додаткового договору про це.

Договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у Договорі оренди.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Станом на момент винесення рішення в даній справі, терміну дії Договору сторонами за обоюдною згодою не продовжено, а об'єктом оренди відповідач продовжує користуватись поза межами дії Договору.

Отже, встановивши в даній справі, що Договір є припиненим, у зв'язку з закінченням терміну на який його було укладено, у відповідності до ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об'єкт оренди (приміщення площею 50,3 кв.м., на 1 поверсі корпусу №6 (реєстровий №2011930.1.АААДЕА300) (надалі - майно), розміщене за адресою: м. Київ, вул. П.Майбороди, 32) має бути повернутий позивачу.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в справі №910/9107/15 є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, з огляду на те, що спір в справі №910/9107/15 виник в наслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань, покладених на нього умовами Договору, а також приймаючи до уваги, що відповідно до п. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» органи прокуратури при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді звільняться від сплати судового збору, то згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 5 682,06 грн. (з урахуванням того, що заявлена прокуратурою позовна вимога носить майновий характер спору, а вартість об'єкту оренди згідно п. 1.3. Договору становить 284 103,00 грн.) покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 611, 651 Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Босм» (код ЄДРПОУ 19256908, адреса: 04211, м. Київ, вул. Л.Гавро, 10) передати нерухоме майно: приміщення площею 50,3 кв.м., на 1 поверсі корпусу №6 (реєстровий №2011930.1.АААДЕА300), розміщене за адресою: м. Київ, вул. П.Майбороди, 32 за актом приймання-передавання Державній установі «Інститут нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук України» (код ЄДРПОУ 02011930, адреса: 04050, м. Київ, вул. Платона Майбороди, 32).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Босм» (код ЄДРПОУ 19256908, адреса: 04211, м. Київ, вул. Л.Гавро, 10) в доход Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 37993783, р/р 31215206783001, одержувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код платежу 22030001) 5 682,06 грн. (п'ять тисяч шістсот вісімдесят дві гривни 06 копійок) витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.06.2015р.

Суддя С.М. Морозов