Постанова

від 01.04.2019 по справі 910/9107/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2019 р. Справа№ 910/9107/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Скрипки І.М.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання : Стаховській А.І.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Греськів І.І. довіреність № 041072 від 03.02.2016 року;

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСМ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 року (дата підписання повного тексту 12.06.2015 року)

у справі №910/9107/15 (cуддя Морозов С.М.)

за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держати в особі Державної установи "Інститут нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСМ"

про зобов'язання вчинити дії, -

Встановив

Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва (далі - прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної установи "Інститут нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук України" (далі - позивач) з позовною заявою про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Босм" (далі - відповідач) протягом 3 робочих днів з моменту вступу рішення в законну силу за актом приймання -передавання передати нерухоме майно загальною площею 50,3 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. П.Майбороди, 32, позивачу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що дія договору оренди №348-04 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державної установи Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова від 12.04.2012р. закінчилась, у зв'язку з укладенням Договору строком до 12.03.2015 року та надісланням позивачем відповідачу листа про закінчення договору оренди та повернення майна. Проте, незважаючи на припинення договору оренди державного нерухомого майна №348-04 від 12.04.2012 року, відповідач не повернув та продовжує використовувати майно, що підтверджується актом, складеним державною установою та касовим чеком, доданим до позовної заяви.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "БОСМ" звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 09.06.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Крім того, скаржник зазначив, що заяв про припинення дії договору або зміну умов цього договору оренди після закінчення строку його чинності протягом одного місяця від позивача не надходило. Таким чином, договір оренди №348-04 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державної установи Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук України від 12.04.2012 року вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, тобто до 12.02.2018 року включно.

Також, скаржник вказав, що позивач не повідомляв відповідача про закінчення строку дії договору в матеріалах справи відсутні докази направляння даного листа та не вказував на намір власника використовувати орендоване майно у власних потребах, що зумовить припинення чинності договору.

Крім того, скаржник зазначив, що в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна, що в свою чергу, свідчить про факт продовження користування даним об'єктом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСМ" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.07.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 року розгляд справи був відкладений на 10.09.2015 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі № 910/9107/15 до розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/13148/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСМ" до Державної установи "Інститут нейрохірургії ім. Академіка А.П. Ромоданова Національної академії медичних наук України", до Національної академії медичних наук України про визнання договору оренди продовженим.

Київський апеляційний господарський суд зупинив апеляційне провадження у справі №910/9107/15 до розгляду Київським апеляційним господарським судом справи № 910/13148/15 своєю ухвалою від 10.09.2015 року.

25.06.2018 року на виконання Указу Президента України №454/2017 від 29.12.2017 року "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах", яким ліквідовано Київський апеляційний господарський суд, утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 року в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду. Зважаючи на викладене Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 23.11.2018, справу № 910/9107/15 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Чорногуз М.Г., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2018 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 року у справі № 910/9107/15 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Чорногуз М.Г., Скрипка І.М.

04.03.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів до суду від прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі в порядку ст. 230 Господарського процесуального кодексу України, оскільки перегляд справи №910/13148/15 в апеляційному порядку завершений, постанова Північного апеляційного господарського суду набрала законної сили, суд вважає за можливе поновити провадження у справі № 910/9107/15 й повернутися до розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 року апеляційне провадження по справі №910/9107/15 поновлено.

У судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду представник прокуратури заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін а скаргу без задоволення.

Крім того, прокурор у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що враховуючи, що договір оренди припинив свою дію 12.03.2013 року, мали місце заперечення орендодавця щодо продовження його дії, судовими рішеннями у справах №№910/13148/15, 910/9316/15 встановлено відсутність підстав для подальшого перебування товариства в орендованому приміщенні та визнання договору оренду продовженим, а також відсутність переважного права на продовження строку договору оренди, доводи апелянта є необгрунтованими, а рішення суду першої інстанції, яким товариство зобов'язано звільнити приміщення - законним.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 09.06.2015 року не з'явились. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 05.03.2019 року на відповідні адреси.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України строк для перегляду рішення місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників позивача та відповідача, які були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСМ" - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України Про прокуратуру на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ст. 6 Закону України Про прокуратуру органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Частиною 3 ст. 20 Закону України Про прокуратуру визначено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 36-1 Закону України Про прокуратуру , підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, зокрема, звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями). (ч. 5 ст. 36-1 Закону України Про прокуратуру ).

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 року у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді. Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 12.04.2012 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди №348-04 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державної установи Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України (далі - договір), відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: приміщення площею 50,3 кв.м., на 1 поверсі корпусу №6 (реєстровий №2011930.1.АААДЕА300) (надалі - майно), розміщене за адресою: м. Київ, вул. П.Майбороди, 32, що перебуває на балансі позивача.

Відповідно до п. 1.2. договору майно передається в оренду, з метою розташування аптечного пункту: 1) площа 25,1 - реалізація готових лікарських засобів та не може використовуватися за іншим призначенням; 2) площа 25,2 - під складське приміщення.

Згідно п. 2.1. договору, відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у відповідача права власності на це майно. Власником залишається держава, а відповідач користується ним протягом строку оренди. (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.5. та п. 2.7. договору у разі припинення дії цього договору майно повертається відповідачем позивачу. Відповідач повертає майно позивачу аналогічно порядку встановленому при передачі майна відповідачу цим договором, майно вважається поверненим відповідачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок по складанню акту прийманню-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Цей договір укладений строком на 2 роки і 11 місяців та діє з 12.04.2012 року по 12.03.2015 року. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору оренди після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, цей договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з письмового дозволу НАМН. Зазначені дії оформлюються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 10.1. договору).

Зміни та доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. (п. 10.2. договору).

Актом приймання-передачі майна від 12.04.2012 року, підписаним сторонами, який міститься в матеріалах справи, підтверджується передача об'єкту оренди відповідачу.

Так, за твердженням позивача, відповідач після закінчення терміну дії договору не звільнив орендоване майно та продовжує своє перебування у ньому безпідставно, у зв'язку з цим, прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі позивача для захисту прав та інтересів держави і позивача.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. (ст. 759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 22.01.2015 року позивач направив відповідачу попередження про припинення договору №62 від 20.01.2015 року, яким просить відповідача сплатити всі орендні платежі і передати орендовані приміщення та ключі від них 12.03.2015 року позивачу, що підтверджується поштовим повідомленням №07715385 (а.с. 22).

Відповідач в свою чергу, у відповідь листом №1 від 02.02.2015 року у зв'язку з закінченням договору оренди просив продовжити термін дії оренди.

В листі №154/07 від 06.02.2015 року позивач повідомляє відповідачу про необхідність уточнення прохання щодо продовження терміну дії оренди у зв'язку з неправильним зазначенням дати договору (наявний в матеріалах справи).

Листом №2 від 10.02.2015 року відповідач просив про продовження терміну дії оренди та зазначив правильну дату договору.

16.02.2015 року позивач листом №202/07 повідомив, що відповідачем не надано необхідних документів для оформлення подання до НАМН України для отримання відповідного дозволу встановленим порядком, тому продовження Договору неможливо внаслідок недотримання вимог розділу ІІІ Порядку надання НАМН дозволу на укладення договорів оренди майна, що обліковуються на балансах установ, віднесених до відання НАМН. На підставі викладених обставин, позивач повторно просив відповідача повернути орендоване майно та ключі від нього. Лист був отриманий відповідачем, оскільки останній доданий до відзиву на апеляційну скаргу.

Листом №4 від 20.02.2015 року відповідач просив позивача укласти новий договір оренди на термін 2 роки та 11 місяців та надати перелік необхідних документів для його оформлення.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач листом №252/07 від 25.02.2015 року повідомив відповідача, що нежилі приміщення здаватись в оренду не будуть, оскільки це майно необхідне для забезпечення надання спеціалізованої медичної допомоги учасникам АТО в Луганській та Донецькій областях. Разом з цим, позивач знову просив відповідача передати орендовані приміщення за актом передачі-приймання що підтверджується поштовим повідомленням (наявне в матеріалах справи).

02.03.2015 року позивач листом №275/07 заяву відповідача №4 від 02.03.2015 року повернув без розгляду, оскільки спірні нежилі приміщення в оренду здаватися не будуть.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що позивач не повідомляв відповідача про закінчення строку дії договору в матеріалах справи відсутні докази направляння даного листа та не вказував на намір власника використовувати орендоване майно у власних потребах, що зумовить припинення чинності договору.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що між сторонами велась переписка щодо звернення з позовами до Господарського суду міста Києва та невжиття ніяких заходів до прийняття судом рішень за результатами розгляду цих справ, зокрема позивач листом від 22.04.2015 року №34201 надав відповідь на лист відповідача від 10.04.2015 року, відповідно до якої повідомив відповідача, що прокуратурою було заявлено позовну заяву в інтересах держави про зобов'язання відповідача за актом приймання-передачі передати нерухоме майно загальною площею 50,3 кв.м., оскільки відповідач продовжує безпідставно ним користуватися та вкотре позивач звернувся до відповідача з проханням виконати взяті на себе договірні зобов'язання, а саме передати нерухоме майно.

Разом з цим, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що заяв про припинення дії договору або зміну умов цього договору оренди після закінчення строку його чинності протягом одного місяця від позивача не надходило, як безпідставне та таке, що спростовується висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно з п. 10.1. договору, він укладений строком на 2 роки і 11 місяців та діє з 12.04.2012 року по 12.03.2015 року у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору оренди після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, цей договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з письмового дозволу НАМН. Зазначені дії оформлюються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.

У разі припинення дії цього договору майно повертається відповідачем позивачу. Відповідач повертає майно позивачу аналогічно порядку встановленому при передачі майна відповідачу цим договором, майно вважається поверненим відповідачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок по складанню акту прийманню-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору. (п. 2.5. та п. 2.7. договору).

Так, останніми не погоджено пролонгацію терміну дії договору та не укладено відповідного додаткового договору про це.

Згідно ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна , договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, станом на момент винесення рішення в даній справі, терміну дії договору сторонами за обоюдною згодою не продовжено, а об'єктом оренди відповідач продовжує користуватись поза межами дії договору.

При цьому, колегія судді приймає як належне посилання скаржника, що в матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна, що в свою чергу, свідчить про факт продовження користування даним об'єктом.

Також, колегія суддів не приймає як належне посилання скаржника на переписку між ним сторонами щодо продовження договору оренди, як на підтвердження волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди, оскільки листами від 16.02.2015 року №202/07 та від 25.02.2015 року №252/707 позивач повідомляв товариство про закінчення договору оренди, про неподання повного пакету документів для його продовження та необхідність повернення майна для використання у власних цілях.

Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги, що оцінку питанню пролонгації орендних відносин вже надано судами при розгляді справи № 910/13148/15 за позовом відповідача до позивача про визнання договору оренди №348-04 від 12.04.2012 року продовженим.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 року у справі № 910/13148/15, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2019 року, у задоволенні позову товариства відмовлено.

Так, вищевказане рішення мотивоване ти, що строк дії договору оренди сторонами за спільною згодою не продовжено, а об'єктом оренди товариство користувалось поза межами дії договору. Доказів надання письмового дозволу Національної академії медичних наук України на продовження строку дії договору оренди та доказів укладення додаткової угоди відповідно до п. 10.1. договору про продовження строку його дії матеріали справи не містять.

При цьому, колегія суддів відзначає, що рішенням Господарського суду м. Києва від 08.07.2015 року № 910/9316/15 відмовлено у задоволенні позову відповідача до позивача про визнання переважного права товариства на продовження строку дії договору оренди № 348-04 від 12.04.2012 року. Рішення суду не оскаржувалося та вступило в законну силу.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене та враховуючи, що договір є припиненим, у зв'язку з закінченням терміну на який його було укладено, у відповідності до ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Так, скаржник не надав суду мотивів та доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ).

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БОСМ" - залишити без задоволення

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 року у справі №910/9107/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/9107/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді І.М. Скрипка

М.Г. Чорногуз

Дата складення повного тексту 11.04.2019 року.