Рішення

від 11.06.2015 по справі 911/1595/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2015 р. Справа № 911/1595/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техномеблі», Київська обл., смт. Чабани до Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області, Київська обл., смт. Чабани про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим та зобов'язання укласти договір, за участю представників позивача:Сологуб І.М., довіреність №30/03/15 від 30.03.2015 року; відповідача:Батіщева Т.В., довіреність №б/н від 12.04.2013 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Техномеблі» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області (відповідач) про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки від 05.06.2009 року укладеного між Чабанівською селищною радою Києво-Святошинського району Київської області та товариством з обмеженою відповідальністю «Техномеблі», посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Хоменко Т.Л. і зареєстрованого в реєстрі за №819, а також зареєстрованого Києво-Святошинським районним відділом ДП «Центр державного земельного кадастру» 07.09.2009 року за №040994700014, на тих же умовах і на той же строк та зобов'язання Чабанівську селищну раду Києво-Святошинського району Київської області укласти з товариством з обмеженою відповідальністю «Техномеблі» відповідну додаткову угоду.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 30.04.2015 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.04.2015 року розгляд справи було відкладено на 14.05.2015 року.

У судовому засіданні 14.05.2015 року було оголошено перерву у розгляді справи до 04.06.2015 року.

04.06.2015 року до канцелярії господарського суду Київської області відповідач подав заперечення на позовну заяву у яких просив суд відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 04.06.2015 року було оголошено перерву у розгляді справи до 11.06.2015 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно зі ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 125, ч. 3 ст. 126 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

З матеріалів спрви вбачається, що між Чабанівською селищною радою Києво-Святошинського району Київської області (орендодавець )та товариством з обмеженою відповідальністю «Техномеблі» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки від 05.06.2009 року (договір оренди) строком на 5 років, за яким орендарю передана в оренду земельна ділянка загальною площею 0,26 га, кадастровий номер 3222457400:01:001:0012, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Хоменко Т.Л. і зареєстрованого в реєстрі за №819, а також зареєстрований Києво-Святошинським районним відділом ДП «Центр державного земельного кадастру» 07.09.2009 року за №040994700014,

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що відповідно до ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладання договору оренди землі на новий строк.

При вирішенні правовідносин, що є предметом спору у даній справі, має застосовуватись редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення, так згідно статті 58 Конституції України закон та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, дана позиція кореспондується з Постановою Верховного суду України від 20.11.2012 року у справі 44/69.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі», в редакції закону, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

У позовній заяві позивач зазначає, що 10.07.2014 року звернувся до відповідача з заявою №005/14 про намір продовжити дію договору, а 23.12.2014 року повторно звернувся з листом №021/14 про поновлення договору, які відповідач залишив без відповіді та задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем всупереч вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі» до заяв про поновлення договору оренди земельної ділянки не було додано проекту додаткової угоди.

В матеріалах справи відсутнє рішення про поновлення договору оренди землі та додаткова угода про поновлення договору оренди землі .

Доказів оскарження в суді відмови чи зволікання Чабанівською селищною радою Києво-Святошинського району Київської області в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі позивачем не надано.

Відповідно до п. 5.2. договору, підставою припинення договору є закінчення його строку, якщо договір не було поновлено.

Враховуючи викладене, договір оренди земельної ділянки від 05.06.2009 року є припиненим.

Відповідно до п. 2.3.2. договору, по закінченні терміну договору орендар, має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше ніж за два місяці до його закінчення.

Однак позивач звернувся до відповідача з заявою від 10.07.2014 року №005/14 про намір продовжити дію договору в порушення строку встановленого п. 2.3.2 договору.

Водночас суд зазначає, що позовні вимоги про визнання договору поновленим спрямовані на встановлення у резолютивній частині судового рішення факту продовження існування між сторонами орендних правовідносин, як юридичного факту що не відповідає способам захисту порушеного права за приписами статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, та межам компетенції господарського суду.

В зв'язку з вищевикладеним суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача про визнання поновленим договору оренди землі є необґрунтованими та недоведеними і підлягають відмові в задоволенні.

В той же час, господарський суд звертає увагу позивача на те, що при поданні позову останнім було обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, що слугує окремою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти додатковий договір про поновлення договору оренди земельної ділянки від 05.06.2009 року.

Відповідно до ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у визначені цими статтями способи.

Серед способів захисту, не передбачено такого способу як установлення правовідносин, в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення договору.

Аналогічна позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012р. у справі №6-110цс12, де Верховний Суд України зазначає, що особа вправі звернутися до суду за захистом своїх прав на підставі п.1 ч.2 ст.16 ЦК України з позовом про визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативно - правовим актом, що містить відповідний обов'язок, а зобов'язання укласти договір у судовому порядку не відповідає способам захисту прав, передбачених ст.16 ЦК України.

Згідно ст.111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Також, суд враховує і ті обставини, що примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 649 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи укладення договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна з сторін ухиляється від його укладення, та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо умов договору. При цьому можливість розгляду цих спорів в судовому порядку обумовлюються обов'язковістю договору, а позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що відповідач ухиляється від свого обов'язку щодо укладення договору.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А у відповідності до частини другої ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу заявлених вимог.

Враховуючи викладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в задоволенні позову, господарські витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 16.06.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак